Рішення

від 12.03.2025 по справі 380/19015/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 рокусправа № 380/19015/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (далі позивач, ТОВ «Іберсон Компонентс» ) з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900574/3 від 09.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001456.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржені рішення необґрунтованими та незаконними, оскільки надав для митного оформлення усі необхідні документи, які відповідають вимогам статті 53 Митного Кодексу України є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що здійснюючи коригування митної вартості товару, відповідач не врахував усіх ключових обставин справи та залишив поза увагою окремі документи, надані позивачем. Зокрема, митний орган не врахував договірних положень між позивачем як покупцем та виробником товару як продавцем, первинні документи щодо здійсненої господарської операції тощо.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вважає спірні рішення обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням зазначеного, у зв`язку з розбіжностями та відсутністю їх обґрунтувань, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» зареєстроване як юридична особа 04.03.2013. Основний вид господарювання товариства згідно з КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Іберсон Компонентс» уклало зовнішньоекономічний договір (Контракт) №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024 із GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A. (далі Контракт № PL/430528900/2024/HR/0126).

У гр. «Кількість» Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 сторони погодили поставку приблизно 792000 літрів товару на рік. Річна кількість буде розбита на календарні місяці протягом терміну дії Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 в сумах, погоджених сторонами. Цільова кількість: 66000 літрів на місяць. Більші/менші обсяги можуть постачатися за взаємною згодою Сторін.

Стосовно ціни товару сторони у Контракті №PL/430528900/2024/HR/0126 погодили, що ціна за одиницю товару становить: 174 євро/1000 літрів у березні 2024 року. Ціни на наступні місяці обговорюватимуться та фіксуватимуться окремо щомісяця. Нездатність сторін досягти згоди щодо ціни на певний місяць звільняє обидві сторони від зобов`язань щодо постачання та закупівлі за такий місяць. У цьому випадку відповідна кількість Продукту, яка має бути поставлена протягом відповідного місяця буде вирахована із загальної річної кількості певного календарного року, і в кінцевому підсумку мінімальна кількість Продукту, яка є предметом цього Контракту, буде відповідно зменшена. Якщо Сторони не дійдуть згоди щодо ціни протягом трьох (3) місяців поспіль, кожна зі Сторін може розірвати Контракт. Умови оплати: 14 днів від дати виставлення рахунку.

Також у Контракті №PL/430528900/2024/HR/0126 сторони погодили, що поставка товару відбуватиметься на умовах FCA Pulawy, а триває цей договір до 31.12.2024.

Згідно з інвойсом №PL/430528900/2024/HR/0126/005 від 26.04.2024 позивач придбав у продавця товар «водний розчин сечовини», загальна вартість: 3834,39 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару 30.04.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170036106U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

До митної декларації позивач долучив такі документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) №0081251865 від 26.04.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №PL/430528900/2024/HR/0126/0005 від 26.04.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №001865 від 26.04.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AT 0264147 від 26.04.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №8 від 30.04.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов?язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера №84 від 07.02.2024; Договір (контракт) про перевезення б/н №23.04.2024; Інші некласифіковані документи «Акт про вміст азоту» від 26.04.2024; Інші некласифіковані документи «Лист №99/24» від 30.04.2024; Інші некласифіковані документи «Лист узгодження ціни на квітень» від 12.04.2024; Інші некласифіковані документи «Перепустка» від 30.04.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На цю вимогу позивач надіслав додаткові документи, а саме: довідка про транспортні витрати від перевізника 30/04 від 30.04.2024; лист №98/24/1 від 30.04.2024 про те, що оплата відповідно до умов Контракту не ще здійснена; експортна декларація країни відправлення 24PL301010Е0520825 від 26.04.2024; видаткові накладні №FD0001558/24 від 09.04.2024, №FE0002090/24 від 27.03.2024, №FH0001511/24 від 11.04.2024, №FB0002486/24 від 10.04.2024 в підтвердження реалізації ідентичного товару.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000007/1 від 01.05.2024.

Позивач не погодився із таким рішенням та в порядку адміністративного оскарження звернувся до Державної митної служби України із скаргою №132/24 від 31.05.2024.

За результатами розгляду скарги Державна митна служба України прийняла рішення, оформлене листом №15/05-02-02/13/3546 від 02.07.2024. У цьому рішенні Державна митна служба України звернула увагу на те, що з урахуванням умов контракту від 12.03.2024 №PL/430528900/2024/HR/0126 до митного оформлення не надано належних документів, якими зафіксовано та погоджено ціну за одиницю на квітень 2024 року, яка зазначена в інвойсі від 26.04.2024 №PL/430528900/2024/HR/0126/0005, а також погодженого продавцем замовлення №0081251865, відомості про яке наявне в сертифікаті якості продавця.

В той же час Державна митна служба України зазначила, що на порушення вимог частини 2 статті 55 Кодексу та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» в графі 33 Рішення не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, оскільки за основу для коригування взято ЕМД від 30.04.2024 №24UA209170036106U8, за якою здійснювалося митне оформлення оцінюваного товару.

На підставі наведеного Державна митна служба України частково задовольнила скаргу позивача, скасувала рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000007/1 від 01.05.2024 та на підставі пункту 3 частини 2 статті 26-5 Митного кодексу України зобов`язала Львівську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства.

На підставі згаданого рішення Львівська митниця прийняла нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900574/3 від 09.07.2024.

Вказане рішення у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зокрема, в якості підстав для коригування зазначено:

«- поставка товару, заявленого за ЕМД від 30.04.2024 №24UA209170036106U8, здійснювалась на підставі контракту від 12.03.2024 №PL/430528900/2024/HR/0126, укладеного між компанію GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A. (продавець) та ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (покупець), яким визначено, зокрема, що: кількість: приблизно 792000 літрів на рік; річна кількість буде розбита на календарні місяці протягом терміну дії договору в сумах, погоджених сторонами. Цільова кількість: 66000 літрів/ місяць; ціна за одиницю: 174 євро/1000 літрів у березні 2024 року; ціни на наступні місяці обговорюватимуться та фіксуватимуться окремо щомісяця. Нездатність сторін досягти згоди щодо ціни на певний місяць звільняє обидві сторони від зобов`язань щодо постачання та закупівлі за такий місяць; умови оплати - 14 днів від дати виставлення рахунку, повний контракт: цей контракт містить остаточний, повний і виключний контракт, що стосується предмета контракту. Жодні зміни до нього, якщо певні положення контракту не передбачають інше, не може відбуватися без прямої письмової згоди обох сторін. Комерційна пропозиція, зазначена у листі компанії GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A., не може бути взята до уваги як зафіксована та погоджена ціна на квітень 2024 року, оскільки містить інформацію щодо: необхідності отримання погодження від продавця перед початком обробки замовлень; збереження права продавця на зміну ціни; встановленого терміну дії до 05.04.2024. Таким чином, з урахуванням умов контракту від 12.03.2024 №PL430528900/2024/HR/0126 до митного оформлення не надано належних документів, якими зафіксовано та погоджено ціну за одиницю на квітень 2024 року, яка зазначена в інвойсі від 26.04.2024 №PL430528900/2024/HR/0126/0005, а також погодженого продавцем замовлення № 0081251865, відомості про яке наявне в сертифікаті якості продавця».

Стосовно обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України). з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України)».

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД №UA209170/2024/6306 від 23.01.24 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію №24UA209170036470U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частиною 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначено в позовній заяві та в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації позивачем надано: Сертифікат якості (Certificate of quality) №0081251865 від 26.04.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №PL/430528900/2024/HR/0126/0005 від 26.04.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №001865 від 26.04.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AT 0264147 від 26.04.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №8 від 30.04.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов?язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера №84 від 07.02.2024; Договір (контракт) про перевезення б/н №23.04.2024; Інші некласифіковані документи «Акт про вміст азоту» від 26.04.2024; Інші некласифіковані документи «Лист №99/24» від 30.04.2024; Інші некласифіковані документи «Лист узгодження ціни на квітень» від 12.04.2024; Інші некласифіковані документи «Перепустка» від 30.04.2024.; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209170036106U8 від 30.04.2024.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких, довідка про транспортні витрати від перевізника 30/04 від 30.04.2024; лист №98/24/1 від 30.04.2024 про те, що оплата відповідно до умов Контракту не ще здійснена; експортна декларація країни відправлення 24PL301010Е0520825 від 26.04.2024; видаткові накладні №FD0001558/24 від 09.04.2024, №FE0002090/24 від 27.03.2024, №FH0001511/24 від 11.04.2024, №FB0002486/24 від 10.04.2024 в підтвердження реалізації ідентичного товару.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації №24UA209170036106U8 від 30.04.2024 документах зазначає таке.

Митний орган вказав два зауваження: перше стосувалося непідтвердження фактурної вартості товару (непідтвердження того факту, що позивач узгодив із продавцем товару остаточну ціну договору на конкретний місяць у спосіб та порядок визначений Контрактом №PL/430528900/2024/HR/0126); друге стосувалося неподання до митного оформлення заявки на поставку товару.

Стосовно зауваження митного органу щодо фактурної вартості суд з`ясував, що сторони у Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 погодили приблизну кількість товару, який буде постачатися на рік, та приблизну кількість товару, який буде постачатися щомісяця. В той же час сторони визначили ціну за одиницю товару на березень 2024 року. Щодо наступних місяців поставки сторони зазначили, що такі «фіксуватимуться окремо щомісяця». Водночас приписи Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 не встановлюють конкретного способу фіксації щомісячних цін, однак Контракт №PL/430528900/2024/HR/0126 містить положення про те, що оплата товару здійснюватиметься протягом 14 днів від дати виставлення рахунку.

Суд також встановив, що продавець виставив позивачеві рахунок-фактуру №PL430528900/2024/HR/0126/0005 від 26.04.2024, в якій зазначена ціна партії товару. Цей рахунок-фактура підписаний продавцем товару.

Враховуючи приписи Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 у своїй сукупності суд висновує, що виставлення продавцем рахунку (зокрема і рахунку-фактури) слід розцінювати як погодження сторонами остаточних цін поставки на конкретний місяць, оскільки створює зобов`язання для покупця (позивача) оплатити партію товару у встановлений строк. Більше того, суд враховує звичай ділового обороту у сфері міжнародної поставки товару, за якого поставка товару відбувається на підставі певного документу, сформованого в межах договірних відносин (як от інвойс, рахунок, специфікація тощо).

Таким чином суд вважає, що позивач надав до митного оформлення достатню кількість документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Такі висновки узгоджуються із приписами пункту 3 частини 2 статті 53 МК України за яких документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Отже, подібне зауваження митного органу є формальним та необґрунтованим, оскільки відповідач не врахував положення Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 в своїй сукупності, як і не врахував того, що положення цього контракту не деталізують спосіб узгодження остаточних цін, та що рахунок-фактура може свідчити про те, що сторони дійшли згоди щодо фактурної вартості товару.

Стосовно зауваження митного органу щодо неподання до митного оформлення замовлення на поставку товару суд зазначає, що приписи частини 2 та 3 статті 53 МК України передбачають виключний перелік документів, які декларант або уповноважена особа можуть подати до митного оформлення, проте замовлення (заявки) на здійснення поставки товару у вказаній статті не згадуються. Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З викладеного суд висновує, що такий документ як замовлення на поставку партії товару є внутрішніми документами позивача та його контрагента, які він не зобов`язаний надавати до митного оформлення.

Щодо обраного митним органом методу коригування суд зазначає таке.

Суд з`ясував, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за методом коригування товару за статтею 60 МК України (метод « 2б» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД №UA209170/2024/6306 від 23.01.24».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 при заповненні графи 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/17; від 21.08.2018 у справі №804/1755/17; від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; від 31.10.2019 у справі №820/9301/15.

Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Суд встановив, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив лише інформацію про дату та номер митної декларації-джерела коригування, а також вказівку на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Однак оскаржене рішення не містить пояснень про те, чи є товар у вказаних митних деклараціях-джерелах коригування подібним (аналогічним) тому, який ввозив позивач. Зокрема, митний орган не вказав інформації про умови поставки аналогічного (подібного) товару, про комерційний рівень. Ба більше, суд з`ясував, що позивач ввозив на митну територію товар («водний розчин сечовини «AdBlue») однієї торговельної марки («NOXy»), проте жодних пояснень про те, чи ввозився за митними деклараціями-джерелами коригування товар цього ж виробника або цієї ж торговельної марки митним органом в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості не викладено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосовуючи другорядний метод коригування митної вартості товарів згідно зі статтею 60 МК України, відповідач діяв не в межах повноважень, визначених законодавством, оскільки не навів у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів усіх необхідних реквізитів щодо проведених коригувань та митних декларацій-джерел коригування.

Також суд зазначає, що у своєму листі від 02.07.2024 Державна митна служба України скасовуючи попереднє рішення про коригування митної вартості товарів за цією поставкою товару, вказала відповідачу на недоліки оформлення рішення в частині мотивування використання конкретного методу коригування митної вартості товару. Однак відповідно до змісту оскарженого рішення, відповідач так і не врахував такі зауваження Державної митної служби України.

Враховуючи викладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900574/3 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001456, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900574/3 від 09.07.2024.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001456.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (47707 м. Тернопіль, вул. Д. Лукіяновича буд. 1; код ЄДРПОУ 38487310) судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович