Рішення

від 12.03.2025 по справі 380/20003/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 рокусправа № 380/20003/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмаунт» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестмаунт» (далі позивач, ТОВ «Вестмаунт» ) з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900408/2 від 15.05.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001624 від 15.05.2024;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувані рішення необґрунтованими та незаконними, оскільки надав для митного оформлення усі необхідні документи, які відповідають вимогам статті 53 Митного Кодексу України є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що здійснюючи коригування митної вартості товару, відповідач не врахував усіх ключових обставин справи та залишив поза увагою окремі документи, надані позивачем.

Ухвалою суду від 30.09.2024 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вважає спірні рішення обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням зазначеного, у зв`язку з розбіжностями та відсутністю їх обґрунтувань, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестмаунт» зареєстроване як юридична особа з 15.05.2023. Основний вид господарювання товариства згідно з КВЕД: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Вестмаунт» (Покупець) уклало зовнішньоекономічний договір (Контракт) №1 від 11.04.2024 із KYRC MAREK, KYRC MARIA, KYRC MACIEJ ZAKLAD PRODUKCYJNO-HANDLOWY MARK SPOLKA CYWILNA (Продавець) (далі Контракт №1).

Згідно з Контрактом №1 Продавець зобов`язується продати Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1). Кількість та асортимент товару, що поставляється буде наведена у фактурах (фактурах-проформах) (пункт 2.1). У пункті 2.2 Контракту №1 сторони домовились, що поставка товару відбуватиметься на умовах FCA Lyczanka (Польща). Ціна товару визначається у фактурах (фактурах-проформах) (пункт 3.2), а всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця по передоплаті: 30% передоплата і 70% оплата після повідомлення, що товар готовий до завантаження (пункт 3.4).

Згідно з інвойсом №FE/243/2024 від 11.04.2024 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 114078,00 польських злотих.

З метою митного оформлення вказаного товару 13.05.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170040398U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

До митної декларації позивач долучив такі документи: Рахунок-проформа (Proforma Invoice) №FE/243/2024 від 11.04.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №FE/243/2024 від 11.04.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №17/K/2024 від 08.05.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate ЕUR, 1) №PL/MF/AT 0065010 від 26.04.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.05.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №436 від 08.05.2024; Специфікація виробника товару №FE/243/2024 від 11.04.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 11.04.2024; Договір про надання послуг митного брокера №78 від 10.08.2023; Договір (контракт) про перевезення №167 від 13.07.2023; Інші некласифіковані документи «Лист №13/05» від 13.05.2024; Інші некласифіковані документи «Перепустка» від 13.05.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На цю вимогу позивач надіслав додаткові документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900408/2 від 15.05.2024.

Вказане рішення у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зокрема, в якості підстав для коригування зазначено:

«- відповідно до гр. 5 CMR №17/K/2024 від 08.05.2024 в такій зазначені погументи із наступними №:FE/243/2024 + cpecyfkacja, EURO 1. Однак, до митного оформлення такий документ, як cpecyfkacja не подавався. Обставини відсутності такого не зазначено;

- згідно п. 2.1. Контракту №1 від 11.04.2024, кількість та асортимент товару, що поставляється, буде наведена у фактурах (фактурах-проформах), що становлять невід`ємну частину контракту. До митного оформлення надано рахунок-проформу (faktura eksportowa) №FE/243/2024 від 11.04.2024, що складений відповідно до контракту №1, та у якому передбачався термін оплати: 02.05.2024 у наступному порядку оплати - 30% передоплата і 70% оплата після повідомлення, що товар готовий до завантаження. Дане кореспондується із п. 3.4 Контракту. У той же час наданий рахунок-фактура (FAKTURA) №FE/243/2024 від 11.04.2024 містив інформацію, що дата доставки/виконання є 11.04.2024, а дата оплати 14.04.2024. Декларантом надано два (електронні, без фізичного підпису) платіжні документ підтвердження оплати за оцінюваний товар, що датовані 06.05.2024. Згідно графи 70 таких документів вбачається, що один із них виконаний, як передоплата, а інший як оплата. Однак, на момент оплати за оцінюваний товар, умови оплати не дотримано, оскільки строк таких значно перевищено;

- згідно п. 3.1. договору №167 від 13.07.2023, загальна вартість транспортно-експедиторських послуг, узгоджується для кожного перевезення окремо, в порядку передбаченим п. 1.2. Винагорода Експедитора визначається, як різниця коштів між ставкою Клієнта зазначеною у заявці і договірною сумою, що перераховується на оплату послуг інших осіб, що залучені для виконання умов даного договору. Рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №436 від 08.05.2024 виставлено ФОП ОСОБА_1 . Згідно гр. 16 та 23 CMR №171 К/2024 від 08.05.2024 перевізником оцінюваного товару виступав «SHOLOK TRANS». Документів, що підтверджують вартість послуг «SHOLOK TRANS», у тому числі і їх оплату, зокрема тих, що являються складовими митної вартості згідно ч. 10 ст. 58 МКУ, декларантом не надано».

Стосовно додатково наданих на вимогу митного органу документів відповідач у гр. 33 оскарженого рішення також зазначив:

«- на підтвердження вартості послуг наданих «SHOLOK TRANS» декларантом надано договір №1109 від 07.05.2024, заявку №0436 від 07.05.2024 до договору №1109 від 07.05.2024 та рахунок на оплату №324-0000107 від 08.05.2024. Однак, рахунок №324-0000107 від 08.05.2024 виставлений на підставі договору-заявки №324-0000107 від 08.05.2024, який до митного оформлення не подавався, що позбавляє можливості здійснити перевірку вірності нарахування та розрахунку за надані послуги із подальшим їх включенням до митної вартості».

Стосовно обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості а саме методу 2а ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 доку №4495-Vl розділ ІІІ».

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: « МД для: товару 1 - 209140/2024/7889 від 19.03.2024 - рівень митої вартості становить 5,01 дол. США/кг; товару 3 - 100060/20241212799 від 02.05.2024 - рівень митої вартості становить 5,48 дол. США/кг; Товару 4- 30513000249881 від 30.04.2024 - рівень митої вартості становить 5,01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію №24UA209170040398U1, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частиною 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначено в позовній заяві та в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації позивачем надано: Рахунок-проформа (Proforma Invoice) №FE/243/2024 від 11.04.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №FE/243/2024 від 11.04.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №17/K/2024 від 08.05.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate ЕUR, 1) №PL/MF/AT 0065010 від 26.04.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.05.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №436 від 08.05.2024; Специфікація виробника товару №FE/243/2024 від 11.04.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 11.04.2024; Договір про надання послуг митного брокера №78 від 10.08.2023; Договір (контракт) про перевезення №167 від 13.07.2023; Інші некласифіковані документи «Лист №13/05» від 13.05.2024; Інші некласифіковані документи «Перепустка» від 13.05.2024.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано додаткові документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації №UA209000/2024/900408/2 від 15.05.2024 документах зазначає таке.

Стосовно зауваження митного органу про те, що надані банківські платіжні документи свідчать про те, що оплата товару відбулась не в строк суд встановив, що оплата партії товару в цьому випадку мала відбуватися за формулою: 30% передоплата та 70% післяоплата (пункт 3.4 Контракту №1).

До митного оформлення позивач надав два банківські платіжні документи від 06.05.2024 на суму 34223,40 польських злотих та 79854,60 польських злотих. Загальна сума за цими двома банківськими платіжними документами становить 114078,00 польських злотих, що співпадає із змістом рахунку-фактури №FE/243/2024 від 11.04.2024. Водночас відповідачем жодним чином не обґрунтовано як саме факт оплати за товар не в строк, що встановлений договором, вплинув на числове значення конкретних складових митної вартості товару.

На думку суду, те, що оплата фактурної вартості відбулась не в строк, який визначили сторони не може впливати на числові значення складових митної вартості товару. Така обставина може впливати лише на відповідальність однієї сторони за договором (накладення неустойки, пені тощо). Викладені висновки суду узгоджуються із приписами частини 8 статті 58 МК України за якою термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

На думку суду, позивач надав митному органу достатні документи які підтверджують факт повної оплати фактурної вартості товару, а отже подібне зауваження відповідача є формальним та необґрунтованим.

Стосовно зауваження митного органу про різних перевізників за наданими документами суд з`ясував, що для організації перевезення позивач (як Клієнт) залучив експедитора ФОП ОСОБА_1 про що уклав із ним Договір №167 про надання послуг транспортного експедирування від 13.07.2023, за яким Експедитор зобов`язаний за плату і за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, а Клієнт зобов`язується оплачувати таке перевезення, вартість послуг Експедитора, інші витрати Експедитора, що були понесені ним у зв`язку з організацією перевезення. Для виконання зазначених послуг Експедитор, за дорученням Клієнта, має право від свого імені укладати договори із перевізниками, експедиторами, іншими третіми особами.

Згідно з пунктом 3.1 вказаного Договору №167 від 13.07.2023 сторони домовились, що загальна вартість транспортно-експедиторських послуг містить в собі: винагороду експедитора, плату за перевезення, оплату зборів та провізних платежів, пов`язаних з перевезення вантажу. Винагорода Експедитора визначається шляхом розрахунку як різниця коштів між ставкою Клієнта, зазначеною в заявці і договірною сумою, що перераховується на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених для виконання умов даного Договору. Сторони домовились, що забезпечення коштами на виконання умов договору та винагорода Експедитора надходять загальним платежем, сума винагороди утримується Експедитором самостійно з платежів Клієнта та залишається на банківському рахунку Експедитора після перерахунку платежів іншим задіяним особам. За пунктом 3.2 Договору №167 від 13.07.2023 оплата здійснюється на підставі рахунку Експедитора.

З викладених приписів Договору №167 від 13.07.2023 суд з`ясував, що Експедитор для виконання своїх обов`язків мав право залучати до перевезень третіх осіб, а клієнт сплачував експедитору загальну вартість усіх транспортних витрат, з яких експедитор в подальшому вираховував свою винагороду.

Суд з`ясував, що на підтвердження витрат на транспортування товару позивач надав до митного оформлення: Рахунок на оплату №436 від 08.05.2024 від ОСОБА_1 , а в подальшому на виконання вимоги відповідача надав: договір №1109 від 07.05.2024, заявку №0436 від 07.05.2024 до договору №1109 від 07.05.2024 та рахунок на оплату №324-0000107 від 08.05.2024.

Дослідивши такі документи суд встановив, що за Договором №1109 від 07.05.2024 експедитор ФОП ОСОБА_1 залучив перевізника ТОВ «Шолок Транс» на підставі якого надалі такий виставив експедитору рахунок №324-0000107 від 08.05.2024.

Зазначені документи на думку суду достатнім чином пояснюють причину зазначення у графі 16 та 23 CMR №171 К/2024 перевізника ТОВ «Шолок Транс», яка полягає в тому, що експедитор ФОП ОСОБА_1 скористався своїм правом за Договором №167 від 13.07.2023 та залучив перевізника для виконання взятих на себе зобов`язань.

У той же час суд з`ясував, що договірні відносини в цьому випадку виникли виключно між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , і що позивач зобов`язаний сплачувати витрати на транспортування товару виключно експедитору ФОП ОСОБА_1 , а отже, позивач не мав обов`язку надавати інших документів, зокрема, й тих які підтверджують виникнення договірних відносин із ТОВ «Шолок Транс». Також, суд зауважує, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) не містить числових значень складових митної вартості товару, а отже будь-які розбіжності у ній не можуть створювати перешкоди для митного органу у перевірці заявлених числових значень митної вартості товару. Таким чином суд розцінює вказане зауваження як безпідставне і необґрунтоване.

Щодо обраного митним органом методу коригування суд зазначає таке.

Суд з`ясував, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за методом коригування товару за статтею 60 МК України (метод « 2б» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД для: товару 1 - 209140/2024/7889 від 19.03.2024 - рівень митої вартості становить 5,01 дол. США/кг; товару 3 - 100060/2024/212799 від 02.05.2024 - рівень митої вартості становить 5,48 дол. США/кг; товару 4 305130/2024/9881 від 30.04.2024 - рівень митої вартості становить 5,01 дол. США/кг».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 при заповненні графи 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/17; від 21.08.2018 у справі №804/1755/17; від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; від 31.10.2019 у справі №820/9301/15.

Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Суд з`ясував, що оскарженому рішенні відповідач зазначив лише інформацію про дату та номер митної декларації-джерела коригування, вартість 1 кг. товару згідно з цією декларацією а також вказівку на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Однак оскаржуване рішення не містить пояснення про те, чи є товар у вказаних митних деклараціях-джерелах коригування подібним (аналогічним) тому, який ввозив позивач. Зокрема, митний орган не вказав інформації про умови поставки аналогічного (подібного) товару, про комерційний рівень. Ба більше, суд з`ясував, що позивач ввозив на митну територію товар («арматура кріплення з недорогоцінних металів», «фурнітура з недорогоцінних металів», «завіси з недорогоцінних металів») однієї торговельної марки («Mark»), проте жодних пояснень про те, чи ввозився за митними деклараціями-джерелами коригування товар цього ж виробника або цієї ж торговельної марки митним органом в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості не викладено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосовуючи другорядний метод коригування митної вартості товарів згідно зі статтею 60 МК України, відповідач діяв не в межах повноважень, визначених законодавством, оскільки не навів у оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів усіх необхідних реквізитів щодо проведених коригувань та митних декларацій-джерел коригування.

Враховуючи викладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900408/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001624, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900408/2 від 15.05.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001624 від 15.05.2024.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмаунт» (79056, м. Львів, вул. Ковельська, 109Б; ЄДРПОУ 45016623) судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович