Рішення

від 12.03.2025 по справі 420/30184/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/30184/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 26.09.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85927 гривень 84 копійки;

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.09.2024 включно;

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4349 гривень 59 копійок в місяць за період з 01.03.2018 по 10.09.2024 включно у загальній сумі 340 717 гривень 89 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема: - з 31.03.2014 по 09.12.2021 у військовій частині НОМЕР_2 - з 10.12.2021 по 12.11.2023 у військовій частині НОМЕР_5 , - з 13.11.2023 по 10.09.2024 у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 09.09.2024 №844-ОС позивача 10.09.2024 звільнено з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами. 20.09.2024 та 25.09.2024 позивачем направлено заяви до військових частин з проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення у період проходження військової служби. Відповідно до розпорядження голови Державної прикордонної служби України виплата індексації грошового забезпечення проводиться військовою частиною з якої звільняється військовослужбовець. Станом на день направлення до суду позовної заяви відповідь на заяву на адресу позивача не надходила.

Ухвалою судді від 01.10.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 наступну інформацію та докази:

1) розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, який має бути проведено з урахуванням того, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

2) розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 10 вересня 2024 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою суду від 21.10.2024 було задоволено заяву відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

29.10.2024 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/58451/24) військової частини НОМЕР_1 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступне. З 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів. Пунктом 1 вказаної Постанови 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших правників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3 тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексацій військовослужбовцям за березень 2018 року. Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Також, щодо індексу-різниці з 01.03.2018 по 10.09.2024 військова частина НОМЕР_1 зазначає наступне. Представник позивача вважає, що грошове забезпечення позивача підвищилось на 113,56 грн. В свою чергу, за підрахунками відповідача розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 3227,19 грн. Наданий представником позивача витяг з реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) є неналежним доказом, оскільки з цього витягу не можливо зрозуміти складові грошового забезпечення які були враховані при порівняні грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року. У разі якщо позивачу буде задоволена позовна вимога щодо зобов`язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 - індексація за лютий 2018 буде складати 4258,75 грн. В свою чергу індексація грошового забезпечення розраховується наступним чином 1762,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018) * 253,30% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100% = 4463,15 грн. Отже, ймовірний розмір індексації станом на березень 2018 року становив би 4463,15 грн. Однак, все одно розмір індексації - різниці із березня 2018 року визначається для кожного військовослужбовця індивідуально. Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 ймовірний розмір індексації грошового забезпечення складає 1235,96 (сума можливої індексації 4463,15 грн. відняти суму підвищення доходу 3227,19 грн), що відрізняється від суми індексації грошового забезпечення, яку простить зобов?язати нарахувати та виплати представник позивача. Щодо виплати індексації грошового забезпечення починаючи з січня 2023 року варто зазначити, що пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» зупинена на 2023 рік дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно відповідач звільнений від обов`язку нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення в 2023 році. Відповідно до статті 39 Закону України «Про державний бюджет» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 39 Закону України «Про державний бюджет», а не положення підзаконного нормативно - правового акту Порядку №1078. Закон України - нормативно-правовий акт, який ухвалюється Верховною Радою України більшістю в 226 голосів та підписується Президентом України. Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Законодавцем прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2024 рік» і саме Законом, який має вищу юридичну силу визначено обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Якщо розрахунок індексації грошового забезпечення необхідно проводити з січня 2024, відповідно грудень 2023 є базовим місяцем для обрахунку індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 27.01.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 )

04.02.2024 до суду надійшов (вх..№10972/25) відзив військової частини НОМЕР_2 з проханням відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на таке. На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294. Вказана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018. Від січня 2008 р. оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704, якою і встановлені нові розміри окладів військовослужбовців. У світлі доводів Позивача стосовно визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.12.2021 включно відповідно до приписів абз.3,4,6 п.5 Порядку №1078, військова частина НОМЕР_2 вважає звернути увагу на наступне. Так, Позивач в своїй позовній заяві наполягає на тому, що вона має право на виплату індексацію її грошового забезпечення у фіксованому розмірі - 4349,59 грн., починаючи з місяця підвищення окладів, тобто з березня 2018 р. У зв`язку з цим, військова частина НОМЕР_2 вважає за необхідність звернути увагу на численні висновки Верховного Суду, зокрема, що були викладені у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо наявності підстав виплати та розміру фіксованої індексації грошового забезпечення. Так, досліджуючи обставини наявності у позивача права на отримання індексації різниці з 01.03.2018 по 09.12.2021, військова частина вважає, що правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 р. (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці. Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 р. дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 р. При цьому, згідно з п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У березні 2018 р. прожитковий мінімум становив 1762 грн. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%. Військова частина НОМЕР_2 звертає увагу шановного суду на те, що, у даному випадку, в лютому була виплачена додаткова грошова винагорода в розмірі 3259,85 грн за січень 2018 року, яка помилково була включена позивачем до складу грошового забезпечення за лютий 2018 р., а тому не має враховуватись, як отримана грошова винагорода за лютий 2018 р., оскільки в лютому була виплачена за попередній місяць (січень). Натомість, грошова винагорода в розмірі 54,33 грн, яка включена позивачем та судом першої інстанції до грошового забезпечення за березень 2018 р. є додатковою винагородою нарахованою позивачу за лютий 2018 р. Відповідно, сума грошового доходу позивача за лютий 2018 року виглядає наступним чином: посадовий оклад - 760 грн + оклад за військовим званням - 65 грн + календарна вислуга років - 240,13 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя + 114 грн, + надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 958,62 грн, + 5306,29 грн преміювання - 3116 грн + щомісячна додаткова грошова винагорода - 52,54 грн. Сума грошового доходу позивача за березень 2018 р. виглядає наступним чином: посадовий оклад - 3170 грн, + оклад за військовим званням 1020 грн, + надбавка за вислугу років - 1676 грн, + преміювання - 2562,40 грн = 8428,40 грн. Розмір же збільшення грошового доходу ОСОБА_2 в березні 2018 р. становить - 3122,11 грн (8428,40 грн - 5306,08 грн). Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів позивача (березень 2018 року) має складатися наступним чином: результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року (1762 грн) на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року (101,1%) поділений на 100 відсотків, що становить 1781,38 грн. Внаслідок цього, відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078, розмір підвищення грошового доходу позивача (3122,11 грн) перевищує суму індексації (1781,38 грн), що склалася у місяці підвищення доходу (березень 2018 року). Таким чином, додаткова грошова винагорода, яка була встановлена Постановою №889 та Інструкцією №73, хоч і входить до складу грошового забезпечення, але не може враховуватись до складу грошового доходу Позивача за лютий та березень 2018 року для розрахунку різниці між сумою індексації у місяці підвищення грошових доходів (березень 2018 року) і розміром підвищення доходу, оскільки є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Підсумовуючи викладене маємо стверджувати, що за спірний період індексація грошового забезпечення позивача із врахуванням вимог абзаців 3,4,6 п.5 Порядку №1078 не підлягає нарахуванню та виплаті.

28.02.2025 до суду (вх..№18900/25) від НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечував також.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії витягу з послужного списку майстер-сержанта ОСОБА_1 , у період з 31.03.2014 по 09.12.2021 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 10.12.2021 по 12.11.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_4 - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, що підтверджується копіями наказу №461-ОС від 10.12.2021, наказу №645-ОС від 13.11.2023 послужним списком та не заперечується сторонами.

У період з 13.11.2023 по 09.09.2024 ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується Наказом начальника в/ч НОМЕР_1 від 13.11.2023 №740-ОС «Про особовий склад» про зарахування позивача до списків особового складу та Наказом від 09.09.2024 №844-ОС «Про особовий склад» про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням, остаточною датою проходження служби є 10.09.2024.

Відповідно до довідки №09/40 від 18.10.2024 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця травень 2014, лютий 2015, червень 2016, березень 2018, за період з 01.01.2024 - з урахування базового місяця грудень 2023.

З копій особових карток грошового забезпечення (форма №10) ОСОБА_1 за 2015-2018 роки та з Архівної відомості за 2018 рік вбачається, що до складу грошового забезпечення індексація не входила, тобто в період з 2015 по 2018 роки позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення, що визнає сам відповідач та вбачається з Довідки про розмір невиплаченої індексації за період 2014-2018 роки військової частини НОМЕР_2 від 13.01.2022 (а.с.42). Лише в грудні 2018 року позивачу військова частина НОМЕР_2 почала нараховувати поточну індексацію у розмірі 71,08 грн (в подальшому сума збільшувалась), що вбачається з Довідки щодо суми виплаченої індексації за період з 01.01.2015 по 09.12.2021 від 18.10.2024 №09/40.

В 2022 році військова частина НОМЕР_5 нараховувала ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення, що вбачається з Архівної відомості №1.

В 2023 році індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась, що також підтверджується наданими архівними відомостями.

Згідно з Архівною відомістю військової частини НОМЕР_1 за період з січня 2024 по грудень 2024 позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення у серпні та вересні місяці.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати індексації грошового забезпечення у повному та належному розмірі за період з 01.12.2015 по 10.09.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України № 76-VIII статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Текст статті 6 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

За приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015, який набув чинності 01.01.2016 внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри «101» замінити цифрами « 103».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів , але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України «Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 №379 та визнання такими, що втратили чинність указів Президента України» набрав чинності з 01.01.2008.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року, що свідчить про помилковість доводів відповідача щодо застосування базового місяця січень 2016 року.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

В контексті спірного періоду суд зазначає та звертає увагу відповідача військової частини НОМЕР_2 , що із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок №260).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Тобто, навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

При цьому до суду не надано доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» яка набрала чинності 01.03.2018, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Відповідач не надав суду доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, та навпроти, надав докази невиплати індексації ОСОБА_1 у вказаний період.

Суд звертає увагу на тому, що у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17), яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п.23 рішення у справі Сук проти України від 10.03.2011, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, не нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі порушує право позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України».

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 400/3784/22, підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

Вирішуючи питання щодо розміру індексації грошового забезпечення належної до виплати позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 грудня 2015 року встановлений у розмірі 103 відсотка.

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Відтак, сума (поточної) індексації позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням цифрових значень наявних у матеріалах справи, розрахунків грошового забезпечення та суми індексації, розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за спірний період, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів пункту 1, абзаців 2,5 пункту 4 Порядку №1078, даних Мінсоцполітики щодо величини приросту індексу споживчих цін, мала складати 85 927,84 грн.

Наданий позивачем розрахунок не спростований відповідачем, та на думку суду є правильним.

У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах.

Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

За таких обставин для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 гривень 84 копійки.

Помилковими є доводи позивача щодо необхідності зобов`язання військової частини НОМЕР_1 відновити права позивача та виплатити спірну суму індексації, адже вказане порушення трудових прав було здійснено військовою частиною НОМЕР_2 в якій ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 10.09.2024 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд приходить до наступного.

Слід зазначити, що у період з 01.03.2018 по 09.12.2021 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а з 10.12.2021 по 12.11.2023 у військовій частині НОМЕР_5 , в подальшому лише у військовій частині НОМЕР_1 .

Насамперед слід зауважити, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 військовій частині НОМЕР_2 належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, суду у розглядуваній справі потрібно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 року, то з врахуванням цифрових значень наданих позивачем у розрахунку індексації, врахування в якості базового місяця січня 2008 року, приписів п. 4, 5 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін її розмір мав складати 4463,15 грн (1762,00 грн * 253,3%).

Суд критично ставиться до наголошень військової частини НОМЕР_2 стосовно того, що додаткова грошова допомога, передбачена Постановою №889, позивачу в лютому 2018 року була виплачена у розмірі 3259,85 грн за січень 2018 року. Тобто, вказана виплата випадкова була включена до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року.

Під час встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), суд керується наданою військовою частиною НОМЕР_2 Архівною відомістю з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Так, за даними Архівної відомості, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становив 8367,38 грн.

У березні 2018 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 становив 8480,94 грн.

За таких обставин, підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 113,56 грн (8480,94 8367,38).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу (113,56 грн).

Відтак, в контексті наведених правил обчислення та встановлення індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, судом встановлено право ОСОБА_1 на тримання такої індексації у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, оскільки розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року (113,56,00 грн) не перевищив розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

При цьому, варто звернути увагу на тому, що посадовий оклад позивача в лютому 2018 року становив 760,00 грн, а в березні 2018 року 3170,00 грн. Тобто, вже з 1 березня 2018 року відповідач нарахував грошове забезпечення виходячи з положень Постанови №704.

Додатково, суд роз`яснює відповідачу, що у постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 400/1119/21 Верховний Суд зазначив: «для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів)».

Таким чином, наголошення відповідача на тому, що позивач не має право на отримання індексації-різниці є помилковими.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21 та постановах судів апеляційних інстанцій від 21 січня 2022 у справі № 440/9802/21, від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21, де скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом було наголошено, що відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Отже, 4463,15 113,56 = 4349,59 грн, що підтверджує наявність підстав для виплати позивачу з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексацію-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки в своєму підсумку підвищення грошового доходу (113,56 грн) не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

Із матеріалів справи слідує та підтверджується сторонами, що ОСОБА_1 у 2023 році індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Суд зазначає, що не нарахування та не виплата індексації грошового забезпечення позивачеві була зумовлена дією абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022, яким зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст.6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність факту протиправної бездіяльності відповідачів в частині не нарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність бездіяльності відповідача, яка полягає саме у ненарахуванні та невиплаті індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року по 09.09.2024 включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі 4349,59 грн.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність 1 загону морської охорони регіонального управління морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 гривень 84 копійки;

- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2021 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4 349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 грудня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4 349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 вересня 2024 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 вересня 2024 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4 349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір не сплачувався, а відтак, відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 гривень 84 копійки.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2021 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4 349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 грудня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4 349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 вересня 2024 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 вересня 2024 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій величині 4 349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідачі:

- Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 );

- НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА