Постанова

від 12.03.2025 по справі 420/26947/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26947/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (суддя Іванов Е.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 29.01.2025) про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

27.08.2024 ТОВ "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №10423296/42642520 від 23.01.2024 року, про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 27.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 27.12.2023 року, подану ТОВ ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП, датою її подання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року залишено позов без руху.

Судом після відкриття провадження в адміністративній справі було виявлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку із чим позивачу надано можливість скористатися правом на подання заяви, в якій вказати причини поважності пропущеного строку.

24.01.2025 року від представника позивача надійшла заява, в якій ним зазначено інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року адміністративний позов "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" залишено без розгляду згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач пропустив передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду, та на виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху не надав належних та повних доказів поважності причин пропуску цього строку.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт наполягає, що пропуск строку для звернення до суду стався з поважних причин, а саме директор Товариства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (на даний час директору виповнилось 70 років) 30.11.2023 року потрапив у лікарню з діагнозом повторний ішемічний інсульт, що призвело до порушення мови, пересування, швидкості мислення (підтверджується копією виписки 25587 з медичної карти). Після виписки директора його деякі функції покращились, однак, нажаль він не в змозі швидко та ефективно реагувати та вчиняти необхідні дії, пов`язані з діяльністю ТОВ «ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП» (у тому числі вплив медичних препаратів, які вказані в виписці), що нажаль і призвело до порушення строків оскарження.

Крім цього, постійні повітряні тривоги, ракетні удари, пошкодження - в квітні 2024 року в результаті чергової атаки в районі Автомобільного Дому, де також розташоване офісне приміщення позивача, було пошкоджено вікна та комп`ютерну техніку Товариства, що негативно вплинуло на можливості семидесятирічного директора Товариства вчинити дії щодо організації процедури своєчасного оскарження рішення податкового органу.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

За загальним правилом визначеним частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Так само право звернення до суду гарантується суб`єкту владних повноважень, який звертається до суду в інтересах держави та суспільства в цілому або окремої групи осіб.

Водночас, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Верховний Суд у своїй постанові від 24 квітня 2020 року у справі №520/6895/19, аналізуючи положення п. 56.1, п. 56.18 ст. 56, 102 ПК України, зазначив, що застосовуючи саме системний аналіз норм Податкового кодексу України, враховуючи сутність і зміст спірних правовідносин, законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Виходячи із вищенаведеного колегія суддів вважає, що, оскільки рішення про відмову у реєстрації ПН за своєю суттю не є іншим рішенням контролюючого органу, яким визначено розмір грошового зобов`язання, строк на його оскарження становить 6 місяців з днів, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та законних інтересів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач перед зверненням до суду оскаржив рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 23.01.2024 №10423296/42642520 в адміністративному порядку.

Рішенням податкового органу від 01.02.2024 №6299/42642520/2, скаргу платника податків залишено без задоволення, рішення Комісії без змін (а.с. 58).

У такому разі, приписами частини четвертої статті 122 КАС України передбачено тримісячний строк для звернення до адміністративного суду.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" звернулося до адміністративного суду з даним позовом лише 27.08.2024, тобто після спливу тримісячного строку звернення до суду, встановленого законом.

У заяві про поновлення строку на звернення до суду, що була подана разом з позовною заявою (а.с. 67-71), позивачем зазначено дві обставини, що зумовили пропуск строку на звернення до суду: 1) потрапляння 30.11.2023 директора ТОВ до лікарні, на підтвердження чого надано виписку №25587, з якої вбачається, що ОСОБА_2 08.12.2023 був виписаний з відділення неврології (а.с. 73-75); 2) постійні повітряні тривоги, ракетні удари, пошкодження - в квітні 2024 року в результаті чергової атаки в районі Автомобільного Дому «Volkswagen центр», де також розташоване офісне приміщення позивача, було пошкоджено вікна та комп`ютерну техніку Товариства, що негативно вплинули на можливості семидесятирічного директора Товариства вчинити дії щодо організації процедури своєчасного оскарження рішення податкового органу.

Натомість, як обґрунтовано установлено судом першої інстанції, наведені позивачем обставини не є поважними причинами поновлення строку звернення до суду, а є суб`єктивними обставинами, які жодним чином не перешкоджали своєчасному зверненню до суду з даним адміністративним позовом у справі, що розглядається. Інших причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду, позивачем в подальшому заявлено не було. Не містяться вони і в апеляційній скарзі ТОВ "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП".

У зв`язку із цим колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У відповідності до ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає адміністративний позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення адміністративного позову ТОВ "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" без розгляду відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України.

Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що зазначені в апеляційній скарзі позивача доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є обґрунтованими, та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ ГРУП" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року про залишення без розгляду позовної заяви без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов