Ухвала

від 12.03.2025 по справі 160/20262/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2025 року

м. Київ

справа №160/20262/23

адміністративне провадження № К/990/6301/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 160/20262/23 за позовом Комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Комунальне підприємство "Гідроспоруди" Дніпровської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 160/20262/23.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої останній зазначає про те, що вже звертався до суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто ухвалами Верховного Суду від 14 січня 2025 року, від 24 січня 2025 року та від 05 лютого 2025 року. Зауважує, що подаючи касаційну скаргу після повернення в новій редакції, зміст якої відповідає належному викладу підстав для касаційного оскарження судових рішень, вбачається намір добросовісної реалізації належного права на касаційне оскарження судових рішень. Також скаржник звертає увагу на те, що його представник - Сергєєва М.Ш. в період з 13 січня 2025 року по 23 січня 2025 року перебувала на амбулаторному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою правої руки, зокрема, правої ключової кістки. В період з 04 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року у зв`язку з наслідками отриманої травми також перебувала на амбулаторному лікуванні, зокрема, з травмою, пов`язаною з правою кісткою. Отже, мала дійсні істотні труднощі щодо добросовісної реалізації належного права на касаційне оскарження судових рішень.

Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 14 січня 2025 року, від 24 січня 2025 року та від 05 лютого 2025 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.

При цьому, у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз`яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.

Зі змісту статті 169 КАС України вбачається, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Однак подана вчетверте касаційна скарга, аналогічно попереднім, так і не відповідає вимогам частини другої статті 330 КАС України, зокрема, в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним їх обґрунтуванням.

Водночас Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Щодо посилання скаржника на те, що його представник перебувала на амбулаторному лікуванні, то зазначена обставина не може бути достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі.

Верховний Суд зауважує, що неможливість вчинення процесуальної дії не є тотожним вчиненню такої дії, але з порушенням вимог КАС України.

Так, колегія суддів враховує, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість останнім не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення попередньо поданих трьох касаційних скарг у цій справі та залишення без руху вчетверте поданої. Тобто, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг, скаржник так і не усунув.

Ураховуючи те, що для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Отже, станом на 12 березня 2025 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпровської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 160/20262/23 за позовом Комунального підприємства «Гідроспоруди» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді І. Л. Желтобрюх

О. О. Шишов