Постанова

від 04.03.2025 по справі 521/20547/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3704/25

Справа № 521/20547/24

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 у якому просить суд:

- визнати договір від 17 листопада 2023 року про заміну сторони в договорі купівлі-продажу автомобіля Договір № БЗФ -2023-290 від 13.03.2023 року укладеного між Філія «Віннер БЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів», що діє в інтересах ТОВ «Віннер Автомотів» («Продавець»), ОСОБА_2 («Первісний Покупець»), ОСОБА_1 («Новий Покупець») недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочину та визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб - Bentley Continental GT V8 23MY, VIN НОМЕР_1 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Разом з позовною заявою повивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просить суд:

- вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - Bentley Continental GT V8 23MY, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , який 12.12.2023 року зареєстрований на ОСОБА_1 .

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що після первісної вимоги позивача повернути грошові кошти, відповідач виставив спірний автомобіль на продаж, на площадку Авторіа. Позивач зазначає, що є всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду та створювати перешкоди для його виконання. Оскільки заявлені позовні вимоги стосуються саме визнання недійсним договору про заміну сторони в договорі купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності, позивач вважає, що накладення арешту на вказаний транспортний засіб є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Bentley Continental GT V8 23MY д/н НОМЕР_4 може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разу задоволення позову ОСОБА_2 та унеможливить подальший захист своїх прав власності щодо автомобіля.

Ухвалою Малиновськогорайонного судуміста Одесивід 24грудня 2024рокузаяву ОСОБА_2 адвоката Петрова Є.В. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, визнання права власності задоволено.

Накладено арешт на транспортний засіб марки Bentley Continental GT, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішення по справі.

Зустрічне забезпечення не застосовано.

Не погоджуючисьз такоюухвалою суду, ОСОБА_1 звернувсяз апеляційноюскаргою,в якійпросить ухвалуМалиновського районногосуду містаОдеси від24грудня 2024рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що а ні у заяві про забезпечення позову, а ні в ухвалі суду, якою було задоволено дану заяву, не було аргументовано причини за яких потрібно забезпечення позову та співмірності забезпечення саме такого виду забезпечення, що є прямим порушенням норм чинного законодавства. У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що їй не було повернуто суму у розмірі 2 627 615,00 гривень, яка вона НАЧЕБТО не отримала при продажу автомобіля Відповідачу, ще у листопаді 2023 року, тобто більше року тому. Хоча даний договір 13 березня 2023 року спочатку укладався із Відповідачем для покупки даного автомобіля, Позивач виступала лише, як дружина, яка проживала із Відповідачем у незареєстрованому шлюбі, а автомобіль мав на меті використовуватися, як сімейний автомобіль, так як у Позивача на той момент та на теперішній час є автомобіль, який Відповідач купив для Позивача у рідного брата, ОСОБА_3 , а саме Lexus RX350 2016 року. При цьому вимоги позовної заяви ґрунтуються на НЕ отриманні даних грошових коштів, а визнання права власності на даний автомобіль, який коштує у сумі 12678 660,00 гривень, що фактично перевищує у 6 разів НАЧЕБТО сплачених Позивачем та нею не отриманих грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначається про часткову сплату грошових коштів, але в прохальній частині позову вказана вимога про визнання права власності на автомобіль, що більш як в 6 разів перевищує суму начебто сплачених грошових коштів. Позовна заява містить вимогу, щодо визнання недійсним договір від 17 листопада 2023 року про заміну сторони в договорі купівлі-продажу автомобіля Договір № БЗФ -2023-290 від 13.03.2023 року, укладеного між Філія «Віннер БЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів». При цьому, Філію «Віннер БЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» не визнано Відповідачем по справі, хоча безпосередньо позовні вимоги впливають на їх права та обов`язки (ФІКТИВНИЙ ПОЗОВ ПОДАНИЙ ДО СУДУ ЛИШЕ ДЛЯ ОТРИМАННЯ АРЕШТУ НА АВТОМОБІЛЬ). Позивач достеменно знає, що сплатою за автомобіль є кредитні кошти отриманні у АТ «Комерційний банк «ГЛОБУС», так як особисто підписала Договір поруки № 99/16/23/П від 06.12.2024 р., а саме грошові кошти у розмірі 5 977 611,93 грн. Тому арешт автомобіля та можлива зміна власника автомобіля, у випадку можливого винесення судом рішення, щодо задоволення позовних вимог, безпосередньо буде впливати на права та обов`язки АТ «Комерційний банк «ГЛОБУС», яка не є стороною судової справи, повторно свідчить про зловживання Позивачем своїми процесуальними правами. При цьому судом не враховано, що автомобіль є в заставі у банку та зобов`язання, щодо не відчуження автомобіля вже передбачено п. 3.1.4. даного Договору застави.

В судовому засіданні суду апеляційного інстанції, присутній ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Присутній представник позивача адвокат Петров Євген Володимирович заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явились у судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, задовольняючи заяву ОСОБА_2 адвоката Петрова Є.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки Bentley Continental GT, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що:

- з позовної зави, заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу автомобіля марки Bentley Continental GT V8 23MY, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 ;

- з матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного автомобіля, про що свідчить наявність відповідного оголошення в мережі інтернет, роздруківка якого додана позивачем до заяви про забезпечення позову;

- визначаючи вид забезпечення позову, суд, виходячи з засад розумності, співмірності із заявленими вимогами, необхідності дотримання прав відповідача, доходить висновку про необхідність накладення арешту на транспортний засіб марки Bentley Continental GT, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_1 ;

- враховуючи, що з наданих суду відомостей не вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний судом спосіб може спричинити збитки відповідачу по справі, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, визнання права власності.

Згідно змісту позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати договір від 17 листопада 2023 року про заміну сторони в договорі купівлі-продажу автомобіля Договір № БЗФ -2023-290 від 13.03.2023 року укладеного між Філія «Віннер БЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів», що діє в інтересах ТОВ «Віннер Автомотів» («Продавець»), ОСОБА_2 («Первісний Покупець»), ОСОБА_1 («Новий Покупець») недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочину та визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб - Bentley Continental GT V8 23MY, VIN НОМЕР_1 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій просять суд:

- вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - Bentley Continental GT V8 23MY, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 , який 12.12.2023 року зареєстрований на ОСОБА_1 .

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що з позовної зави, заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу автомобіля марки Bentley Continental GT V8 23MY, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_1 .

Як зазначалося умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного автомобіля, про що свідчить наявність відповідного оголошення в мережі інтернет, роздруківка якого додана позивачем до заяви про забезпечення позову.

З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення шляхом накладення арешту на вказане вище майно, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до його подальшого відчуження іншим особам, внаслідок чого істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

При обранні судом належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 915/1567/21).

Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на спірне майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.12.2021 у справі № 175/1480/21, у постанові 31.03.2021 у справі № 161/13664/20, у постанові від 11.03.2021 у справі № 757/63060/19-ц .

Верховний суд також звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює відповідачеві перешкоди у користуванні цим майном.

За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпеченая позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Доводи апеляційної скарги лише зведені до заперечень на позовну заяву, та не містять вмотивованих обґрунтувань незаконності ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, що фактично виходить за рамки предмету оскарження ухвали суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову; арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23);

Спірне забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно забезпечуватиме адекватність та розумність обраного позивачем заходу забезпечення позову, який створює належні умови для ефективного судового захисту.

У даному випадку накладення арешту не порушуватиме принципу адекватності заходу забезпечення позову, не призводитиме до погіршення стану спірного майна чи зниження його вартості.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 12.03.2025 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова