Рішення

від 06.03.2025 по справі 514/1844/24

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1844/24

Провадження по справі № 2/514/150/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кравченко П.А.

за участю секретаря судового засідання - Мельниченко Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Бессарабське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання неправомірними дій державного нотаріуса,

В С Т А Н О В И В:

До Тарутинського суду Одеської області надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тарутинської районної державної нотаіальної контори Одеської області про визнання неправомірними дій державного нотаріуса.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

15 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області, із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та про видачу свідоцтва право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3

15 травня 2012 року Тарутинською районною державною нотаріальною конторою Одеської області була відкрита спадкова справа №123/2012 щодо майна померлого ОСОБА_3 .

05 листопада 2019 року ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. із заявою №901 про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 .

Того ж дня, 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 надала письмову згоду на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропущенням ним встановленого статтею 1270 ЦК України строку на прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. від 05 листопада 2019 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю встановити ступінь споріднення між спадкодавцем та спадкоємцем.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року № 514/1896/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87020718):

заяву ОСОБА_4 , представником якого є адвокат Шахновський Олексій Олександрович, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державний нотаріус Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидова Наталя Георгіївна про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено;

встановлено факт родинних відносин, а саме той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є племінником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У справі № 514/1896/19 встановлено, що:

заявник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є племінницею ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

оскільки ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою ОСОБА_4 , є також племінницею ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 також є племінником ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . ОСОБА_1 відкликала свою згоду на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом, про що особисто повідомила спадкоємицю ОСОБА_4 його доньку ОСОБА_5 . Проте, ОСОБА_5 не визнала відмову ОСОБА_1 від раніше наданої згоди. Після смерті ОСОБА_4 24 серпня 2020 року відкрита спадкова справа № 5/2021 за заявою його доньки, про прийняття спадщини за законом. Єдиним спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 є право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

В серпні - вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. із заявою про відкликання раніше наданої згоди на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом. Проте, державний нотаріус Давидова Н.Г. відмовила у прийнятті такої заяви, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. 06.03.2025 року адвокат Шахновський О.О., який діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний Суд" подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. До суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явилася.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За заявою позивача ОСОБА_1 від 15 травня 2012 року №299 відкрита спадкова справа №123/2012.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2013 року №522/7565/13-ц встановлено факт родинних відносин, а саме той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є племінницею ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 листопада 2019 року ОСОБА_4 , який є племінником ОСОБА_3 , звернувся до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. із заявою №901 про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 .

05 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 надала згоду на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. від 05 листопада 2019 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачу свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю встановити ступінь споріднення між спадкодавцем та спадкоємцем.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року №514/1896/19 встановлено факт родинних відносин, а саме той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є племінником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 відкрита спадкова справа №5/2021 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом.

Як визначено ч.1ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною та може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України).

Суд звертає увагу, що автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 601/1396/21 (провадження № 61-6001св23)).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Вчинення згоди - односторонній правочин, оскільки особа тим самим реалізує своє право та робить це можливим для інших осіб здійснити своє право. Згода може бути: (а) передумовою для встановлення правовідносин між особою, яка надала цю згоду, та адресатом згоди або між останнім та іншими особами; (б) юридичним фактом у вже існуючих правовідносинах, що дозволяє або обумовлює ті чи інші етапи їх існування; (в) дією, спрямованою на припинення правовідносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Суд зауважує, що:

як свідчить буквальне тлумачення положень частини другої статті 1272 ЦК законодавець конструює загальне правило так, що допускає надання письмової згоди на прийняття спадщини саме кількома спадкоємцями, для спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини;

натомість врахування засади розумності дозволяє стверджувати й про те, що навіть один спадкоємець, який прийняв спадщину, може надати письмову згоду на прийняття спадщину для спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини; в тому разі, якщо один спадкоємець, який прийняв спадщину, надає письмову згоду на прийняття спадщину, то в такому разі згода є одностороннім правочином.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року в справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293 сво 23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту (частина перша статті 214 ЦК України).

Перешкодою для відмови від одностороннього правочину є заборона, яка визначена нормою закону (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21)).

Суд підкреслює, що: спадкоємець, який прийняв спадщину (особа, яка вчинила згоду) може від такої згоди відмовитися. Заборони для відмови від такого одностороннього правочину на рівні норми закону не передбачено; оскільки такий односторонній правочин (відмова від згоди) відноситься до односторонніх правочинів, що розраховані на їх сприйняття іншою особою, то особа, яка відмовляється від надання згоди, повинна негайно повідомити про це саме особу, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини(чи його спадкоємця); односторонній правочин (відмова від згоди) відноситься до тих односторонніх правочинів, що розраховані на їх сприйняття іншими особами. Нотаріуси (державні чи приватні) не є учасниками таких приватних відносин. Повідомлення нотаріуса (державного чи приватного) про вчинення такого одностороннього правочину як відмова від згоди на подання заяви про прийняття спадщини, не може породжувати для особи, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини(чи його спадкоємцю), відповідні правові наслідки; якщо особа, яка відмовилася від надання згоди, то вона має повідомити про це особу, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини (чи його спадкоємця), а не нотаріуса. В такому разі відмова від згоди на подання заяви про прийняття спадщини не породжує відповідні наслідки, оскільки не сприйнята належним суб`єктом; відмова особи від надання згоди у разі, якщо на підставі згоди прийнята спадщина, хоча й допускається, але не зумовлює впливу на спадкові права особи, що сприйняла таку згоду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 290/1310/21 (провадження № 61-4445св23)).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). При цьому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) вказано про те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Вирішуючи спір по суті, суд звертає увагу, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права, на що було звернуто увагу у постанові ВС від 17 вересня 2024 року (№514/1206/21) у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного нотаріуса та скасування заяви, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені ним витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання неправомірними дій державного нотаріуса - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.А. Кравченко