Ухвала

від 06.03.2025 по справі 405/2185/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/223/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2025 року в кримінальному провадженні № 12023120000000110 від 20 січня 2023 року за ч.3 ст.307 КК України про продовження обвинуваченому:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кіровограда, громадянину України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

строку тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12023120000000110 від 20 січня 2023 року стосовно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, процесуальний прокурор ОСОБА_11 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою вказуючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за що кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а тому під тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його винуватості, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від правосуддя, вчинити нові злочини, а також незаконно впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 05 квітня 2025 року.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про застосування її підзахисному іншого, більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави з урахуванням майнового стану обвинуваченого.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об`єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі буде переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.

З посиланнямна рядрішень Європейськогосуду зправ людини(«Ягчіі Саргінпроти Туреччини»,«Вренчев протиСербії»,«Харченко проти України») адвокат стверджує про відсутність законних підстав для подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою.

Крім того, захисник зазначає, що при вирішенні питання про продовження дії обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом не враховано, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, позитивні характеристики та міцні соціальні зв`язки.

Вважає, що при таких обставинах, висновки суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.

В судове засідання апеляційного суду прокурор, будучи повідомлений про час та дату судового засідання не з`явився, до канцелярії суду подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, у зв`язку з чим колегія суддів відповідно до ч.4 ст.405 КПК України вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу без участі прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 та уточнення обвинуваченого ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового арешту або визначення розміру застави у мінімальному розмірі, передбаченого ст. 184 КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як встановленоч.3ст.199КПК України,клопотання пропродовження строкутримання підвартою,крім відомостей,зазначених устатті 184цього Кодексу,повинно містити: виклад обставин,які свідчатьпро те,що заявленийризик незменшився абоз`явилися новіризики,які виправдовуютьтримання особипід вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.

Як встановлено колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах кримінального провадження, в судовому засіданні судом першої інстанції, в порядку ст. 331 КПК України, розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , з обґрунтуванням доцільності обрання даного запобіжного заходу.

Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати судовому провадженню, впливаючи на свідків, потерпілого, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжному заході у виді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

Крім того, на переконання колегії суддів матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Тому, апеляційні доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 про необґрунтованість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання прокурора повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченимінкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв`язку із чим посилання адвоката ОСОБА_6 на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.

Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний високий ризик можливості переховування від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності, наявний ризик впливу на свідків та потерпілого, а також за відсутності постійного місця роботи та необхідних коштів для його існування, ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного судубез зміни.

На спростування інших доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції при продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою зобов`язаний був визначити розмір застави, то колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що у кримінальних справах даної категорії, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою має право не визначати розмір застави ( п.5 ч.4 ст. 183 КПК ) тим більш, що сам ОСОБА_7 , під час апеляційного розгляду пояснив, що не має можливості внести заставу навіть у мінімальному розмірі, який передбачений п.3 ч.5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 376,405,407,419,422,424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2025 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в кримінальному провадженні № 12023120000000110 від20січня 2023року за ч.3ст.307КК України на 60 днів, а саме до 05 квітня 2025 року включно - залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4