Постанова від 11.03.2025 по справі 910/86/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2025 р. Справа№ 910/86/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Гончарова С.А.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Держицький І. Р. ордер;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО - ФУД"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 про повернення позовної заяви

у справі №910/86/25 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО - ФУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕК ГРУП"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 764 813 грн 90 коп.,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 січня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО - ФУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕК ГРУП" про стягнення заборгованості у розмірі 1 764 813 грн. 90 коп. повернуто заявникові.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО - ФУД" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заявник вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки об`єднані вимоги позивача випливають з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому, два договори поставки мають однаковий суб`єктивний склад й правову природу, породжують подібні взаємні права та обов`язки, можливий суміжний розгляд судом об`єднаних позовних вимог, отже суд прийшов до хибного висновку щодо наявності для повернення позову з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО - ФУД" звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕК ГРУП" про стягнення 1 764 813,90 грн заборгованості за договорами поставки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладені Договір поставки №24-12/20 від 24.12.2020 року та Договір поставки №1479-СФ07/20 від 01.01.2020 року, згідно яких позивач поставив відповідачу товар (макулатура і полімери) на загальну суму 14 572 964,50 грн, однак відповідач свої зобов`язання за договорами в частині оплати отриманого товару виконав частково і залишок заборгованості складає 1 764 813,90 грн.

Також у позовній заяві позивач просить об`єднати в одне провадження вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за вказаними договорами, оскільки зміст договорів є однаковим, відмінним є лише адреси поставки товару, за якими відбувалась його передача.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 січня 2025 позовну заяву повернуто заявникові.

Обґрунтовуючи підстави для повернення позовної заяви, суд першої інстанції вказав на те, що підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад й правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, Суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог та ті, що мають бути ще витребувані докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам відповідно до вимог чинного законодавства України й умов правочинів.

Крім того, суд вказав, що ним має бути надана оцінка щодо наявності підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за двома договорами, належного чи неналежного виконання відповідачем його зобов`язань за кожним договором окремо, зокрема, встановлення наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості по кожному договору окремо, визначення строку настання зобов`язання відповідача за кожною видатковою накладною окремо кожного з двох договорів за період з 01.01.2020 року по 31.08.2022 року з урахуванням великого обсягу наданих первинних доказів на підтвердження належного виконання позивачем його зобов`язань за кожним з двох правочинів окремо; визначення суми заборгованості відповідача з урахуванням вартості поставленого товару за кожною видатковою накладною окремо й здійсненням часткової оплати отриманого товару відповідачем за кожним договором окремо відповідно до умов двох договорів та норм чинного законодавства України тощо.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України, на яку послався суд першої інстанції, передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18).

За змістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4-5 вказаної статті (об`єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

У той же час, аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини 6 статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22).

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).

Крім того, обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин 1, 6 статті 173 та пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об`єднання позовних вимог. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу від 07.01.2025 у даній справі, виходив виключно з порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, оскільки позовні вимоги обумовлено різними підставами їх виникнення та різними доказами. Суд не убачив пов`язаність заявлених вимог між собою підставою виникнення та поданими доказами; дійшов висновку, що об`єднання заявлених позивачем вимог у цій позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що в свою чергу, може призвести до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено про стягнення заборгованості за двома договорами поставки, які мають майже ідентичний зміст і укладені між тими ж самими сторонами.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не встановив заборон об`єднання позовних вимог, передбачених частинами 4 (вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства), 5 (вимоги щодо яких встановлено виключну підсудність) статті 173 ГПК України.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, проте судом першої інстанції не були враховані вищенаведені висновки Верховного Суду.

Таким чином, позовні вимоги подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача є такими, що виникли з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, отже підстави для повернення позовної заяви були відсутні, оскільки позивач не допустив порушення правил об`єднання позовних вимог, тому оскаржувану ухвалу не можна визнати законною і обґрунтованою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07 січня 2025 року підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО - ФУД" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 січня 2025 року.

3. Справу передати на розгляд Господарському суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11.03.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді С.А. Гончаров

А.О. Мальченко