Рішення від 11.03.2025 по справі 903/1070/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2025 року Справа № 903/1070/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук І.М. - ордер серія ВХ №1085677 від 27.12.2024

від відповідача: Розгон О.В. - посадова інструкція, положення про відділ юридичної і договірної роботи, наказ про прийняття на роботу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1070/24 за позовом Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про визнання недійсними додаткові угоди та стягнення 59683,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 представник Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради сформував в системі "Електронний суд" позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" в якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди №2-5 до договору №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021та стягнути з відповідача кошти в розмірі 59683,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що додаткові угоди №2-5 суперечать вимогам п.2 ч.5 ст.41 ЗУ "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними. Вважає, що отримані ДП "Волиньелектрозбут" кошти в розмірі 59683,74 грн за товар, який не був поставлений підлягають стягненню із відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду докази сплати судового збору у розмірі 12112,00 грн, зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), про що повідомити суд

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету представника позивача- 06.01.2025 об 14:21 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Позивачу надіслана на електронну адресу, яка зазначена в позовній заяві (uprgumpol@ukr.net).

Отже, строк для усунення недоліків до 16.01.2025.

15.01.2025 представник Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради сформував в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, якою долучив платіжну інструкцію №964 від 15.01.2025 на суму 12112,00 грн про сплату судового збору та відповідь №6218491 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою суду від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 16.01.2025 доставлена відповідачу до електронного кабінету 16.01.2025 об 13:51 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подачі відзиву до 31.01.2025.

31.01.2025 представник відповідача сформував в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову Управлінню гуманітарної політики Любешівської селищної до ТОВ «Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 59 683,74 грн. У випадку задоволення позову по суті - зменшити суму, заявленої до стягнення у позові, до 34 664,88 грн.

06.02.2025 представник позивача сформував в системі "Електронний суд" відповідь на відзив , в якій просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 11.02.2025 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрито та призначено розгляд справи по суті на 11.03.2025 о 12.30 год в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

10.03.2025 представник відповідача сформувала в системі 2Електронний суд» клопотання, в якому просить суд:

1. Визнати поважними причини пропуску строку подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» клопотання про зупинення провадження у справі.

2. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» пропущений строк для подання клопотання про зупинення провадження у справі.

3. Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №903/1070/24.

4. Зупинити провадження у справі №903/1070/24 за позовом Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 59 683,74 грн до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

В обгрунтування вказує, що на момент закриття підготовчого провадження у справі №903/1070/24 (11.02.2025) у ТОВ «ВЕЗ» були відсутні відомості про Ухвалу від 29.01.2025 щодо передачі справи №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, надання загального доступу до згадуваної Ухвали від 29.01.2025 забезпечено 27.02.2025, тобто після закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті. З огляду на це, у Відповідача були об`єктивні причини, що унеможливлювали своєчасне подання ТОВ «ВЕЗ» клопотання про визнання поважними причин та поновлення пропущеного строку для подання клопотання про зупинення.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд відмовити у зупиненні провадження у справі, а позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд визнати поважними причини пропуску строку подання ТОВ «Волиньелектрозбут» клопотання про зупинення провадження у справі. Поновити ТОВ «Волиньелектрозбут» пропущений строк для подання клопотання про зупинення провадження у справі. Зупинити провадження у справі, у разі не задоволення клопотання в задоволенні позову просила відмовити. У разі задоволення позову просила врахувати додаткову угоду №2.

Щодо клопотання представника відповідача визнання поважними причини пропуску строку подання ТОВ «Волиньелектрозбут» клопотання про зупинення провадження у справі, про поновлення ТОВ «Волиньелектрозбут» пропущеного строку для подання клопотання про зупинення провадження у справі, про зупинення провадження у справі, судом враховано наступне.

Згідно ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.ч.4-5 ст.119 ГПК України).

Відповідно до положень статті 207 ГПК України, учасникам справи дозволено подавати заяви чи клопотання, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Згідно п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Вказана норма встановлює обов`язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Під об`єктивною неможливістю розгляду справи варто розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Разом з цим, як слідує з реєстру судових рішень відсутні рішення щодо відкриття провадження Великої Палатою Верховного Суду по справі №920/19/24.

З врахуванням вище викладеного, суд протокольною ухвалою від 11.03.2025 визнав поважними причини пропуску строку подання ТОВ «Волиньелектрозбут» клопотання про зупинення провадження у справі, поновив ТОВ «Волиньелектрозбут» пропущений строку для подання клопотання про зупинення провадження у справі. Відмовив у клопотанні про зупинення провадження у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивачів та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2021 між Управлінням гуманітарної політики Любешівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» укладено договір №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу.

За умовами п.2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, загальна ціна цього Договору становить 1615143,00 грн (один мільйон шістсот п`ятдесят тисяч сто сорок три грн 00 копійок), в т.ч. ПДВ 269190,50 грн.

Ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 2 до Договору (пункт 5.2 Договору). Кількість електричної енергії, яка мала бути поставлена за договором - 521 014,00 кВт/год.

Відповідно до умов п.5.3 Договору, Ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися з дотриманням Сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка визначена у чинній його редакції.

Відповідно до додатку № 2 до Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 3,099999 грн з ПДВ.

Згідно п.7 Додатку 3 до договору №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу від 18 січня 2021 року, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України».

Протягом 2021 року до вказаного договору вносилися зміни шляхом укладення таких додаткових угод:

- додатковою угодою від 25.01.2024 № 1 було внесено зміни до додатку 2 Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії;

- додатковою угодою від 26.03.2021 № 2 було збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,25217 грн з ПДВ та зменшено обсяги товару до 359 109,00 кВт/год;

- додатковою угодою від 27.05.2021 № 3 було збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,333428 грн з ПДВ та зменшено обсяги товару до 350 357,00 кВт/год;

- додатковою угодою від 29.07.2021 № 4 було збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,50892 грн з ПДВ та зменшено обсяги товару до 305 345,00 кВт/год;

- додатковою угодою від 28.09.2021 № 5 було збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,70276 грн з ПДВ та зменшено обсяги товару до 303 345,00 кВт/год;

- додатковою угодою від 08.11.2021 № 6 було припинено зобов`язання Сторін, що виникли по договору з 01.10.2021.

Упродовж січня-вересня 2021 року ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» Управлінню гуманітарної політики Любешівської селищної ради поставлено 333 427,00 кВт/ год електричної енергії.

Всього Управлінням гуманітарної політики Любешівської селищної ради за спожиту електричну енергію оплачено 1093307,11 грн з ПДВ.

Підставами для укладення додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору №№23-21/283 від 18.01.2021 року, зазначено вимоги ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі-Закон).

Позивач доводить, що додаткові угоди, якими внесено зміни до істотних умов основного договору, укладені з порушенням вимог Закону та підлягають визнанню недійсними.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

За приписами ст. ст. 669, 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. Усі зміни до Договору оформлюються письмово та підписуються повноважними особами сторін.

Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» порядку внесення змін до договору, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

При укладенні додаткових угод сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено коливання ціни товару на ринку кожного разу, у зв`язку з чим ними не дотримано вимоги п.7 ч. 5 ст. 41 та п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та безпідставно змінено істотні умови договору.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 915/346/18 та від 23.01.2020 року у справі №907/788/18, від 21.03.2019 року у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 року у справі № 913/308/18, від 12.02.2020 року № 913/166/19, від 13.10.2020 року № 912/1580/18, від 05.11.2020 року № 912/421/19, від 02.12.2020 року № 913/368/19.

Окрім цього, суд враховує правові висновки щодо застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які викладено у п.п. 88-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зокрема:

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі 927/491/19 вказав, що сторонам договору про закупівлю слід передбачати в тексті договору формулу та порядок перерахунку ціни (так зване «цінове застереження»), які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару та хто має видати такі підтвердні документи.

Відповідно до умов Договору 18.01.2021 Сторонами вказані вимоги не передбачено, натомість щоразу при укладенні додаткових угод, незважаючи на рівень коливання ціни на ринку збільшували ціну за товар, що не відповідає принципу максимальної економії бюджетних коштів та є порушенням вимог п. 4 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У відповідності до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим, ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Вказаний висновок також випливає з аналізу п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», так як наведена норма обмежує одноразове збільшення ціни 10 відсотками.

Аналогічна правова позиція з питання регулювання подібних правовідносин викладена у постановах Верховного суду, зокрема, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 07.09.2022 №927/1058/21.

В аналогічних ситуаціях Верховний Суд констатував, що така поведінка сторін призводить до повного нівелювання результатів проведеної закупівлі. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Ця позиція Верховного Суду також констатована у постанові №903/383/22 від 16.02.2023.

Крім того, законодавець у вказаній вище нормі (п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі») встановив не лише відсоткове обмеження зміни ціни товару (до 10%), але й вимогу про пропорційне збільшення його вартості. Учасники правовідносин повинні діяти чесно і добросовісно, а таке правило насамперед спрямовано на запобігання ситуаціям, коли навіть при незначному зростанні цін на ринку продавець (постачальник) матиме право ініціювати перед замовником питання з приводу підвищення вартості товару на максимально можливий відсоток.

Аналізуючи питання нікчемності договору з`ясовано, що статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що з огляду на недотримання вимог ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», враховуючи відсутність підстав для внесення змін до договору та укладання додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5 до Договору №63, вказані угоди є недійсними.

Оскільки, вищевказані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (електрична енергія) повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі.

Згідно актів приймання-передачі електричної енергії ,позивачем поставлено 317459,00 кВт/год електричної енергії за ціною 3,70276 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Таким чином, вартість поставленої відповідачем електричної енергії повинна була становити 3,099999 грн. Проте, позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» 1093307,11 грн.

Упродовж 2021 року за даним договором ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» за поставлену електричну енергію повинно отримати грошові кошти у сумі 1033623,37 (333 427,00 *3,099999).

Отже, відповідно до умов договору №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу від 18 січня 2021 року, додаткової угоди 26.03.2021 № 2; додаткової угоди від 27.05.2021 № 3; додаткової угоди від 29.07.2021 № 4; додаткової угоди від 28.09.2021 № 5; ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» безпідставно отримало та зберегло кошти на загальну суму 59683,74 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, за результатами виконання вказаного правочину ТОВ «Волиньелектрозбут» на підставі укладених додаткових угод до Договору, якими збільшено договірну ціну, безпідставно отримало бюджетних коштів в сумі 59683,74 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 59683,74 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Волиньелектрозбут», підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо доводів відповідача, саме недійсності додаткової угоди №2 від 26.03.2021, судом враховано наступне.

Відповідно до умов п.5.3 Договору, Ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися з дотриманням Сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка визначена у чинній його редакції.

Згідно п.7 Додатку 3 до договору №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу від 18 січня 2021 року, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України».

Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, Сторонами визнаються наступні документи:

- завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500

- (можуть наводитися перелік інших підтверджуючих документів із зазначенням їх назви а також вимог до форми та змісту тощо).

Додатковою угодою від 26.03.2021 № 2 було збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,25217 грн з ПДВ та зменшено обсяги товару до 359 109,00 кВт/год.

Відповідно до п.5 угоди від 26.03.2021 № 2 сторони установили, що ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами та застосовується до правовідносин між Сторонами з 01.03.2021.

Разом з тим, розглядаючи питання можливості підвищення ціни вже спожитої електроенергії, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 досліджено обставини, за яких Постачальник щоденно протягом певного періоду постачав, а Споживач приймав та споживав електричну енергію. В подальшому, сторони підписали додаткову угоду, якою змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана Споживачу та спожита ним. Отже, товар, поставлений відповідачем до моменту укладення додаткової угоди, був не тільки прийнятим Споживачем у власність, а й спожитий. Верховний Суд виснував, що ціна товару є істотною умовою про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається, отже, підвищення ціни на електроенергію, що щоденно споживалась до укладення додаткової угоди, є неправомірним.

Верховний Суд у постановах від 12.10.2018 у справі №910/12671/17, від 26.11.2018 у справі №910/22172/17 дійшов однозначного висновку про неможливість та протиправність застосування ч.3 ст.631 ЦК України щодо зворотної дії додаткових угод: «Згідно з частиною третьою ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносин.

Таким чином, застосування у додаткових угодах ч.3 ст.631 ЦК України щодо перерахунку (підвищення ціни) на електричну енергію, яка вже була спожита споживачем, не відповідає вимогам закону.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів:

1) про вартість та умови надання послуг;

2) про методи оплати, які не повинні допускати дискримінації між споживачами. Системи попередньої оплати мають бути справедливими та адекватно відображати прогнозне споживання;

3) про право споживачів безоплатно обирати і змінювати електропостачальника;

4) про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Відповідач повідомив про зміну ціни листом №01-8/1294 від 09.03.2021, а додаткову угоду підписано сторонами 26.03.2021. Тобто із недотриманням двадцяти денного строку, визначеного п.п.4 ч.3 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії». Враховуючи вищевикладене, Додаткова угода №2 до договору №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу від 18 січня 2021 року підлягає визнанню недійсною.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на останнього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №2-5 до договору №23-21/283 про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (вул. Яремчука Назарія, 11-А, місто Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (вул.Незалежності,53, смт Любешів, Волинська обл, 44200, код ЄДРПОУ 42043220) 59683,74 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 74 коп) безпідставно отримані кошти та 12112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 13.03.2025.

Суддя І. О. Гарбар