Рішення

від 05.03.2025 по справі 922/4105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025м. ХарківСправа № 922/4105/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків до Приватного підприємства "Онікс-С", м.Київ про стягнення коштів та розірвання договору за участю представників:

позивача: Наталія Меркулова (адвокат);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Онікс-С", в якій просить:

- Розірвати Договір оренди нежитлових приміщень № 629 від 04.09.2006, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Приватним підприємством «ОНІКС-С» (код ЄДРПОУ: 34330269);

- Стягнути з Приватного підприємства «ОНІКС-С» (код ЄДРПОУ: 34330269) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) 568 015,32 грн, а саме заборгованість у сумі 496 434,95 грн та пеню в сумі 71 580,37 грн за Договором оренди № 629 від 04.09.2006.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням Відповідачем покладених на нього обов`язків з своєчасної та повної сплати орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень № 629 від 04.09.2006, який був укладений щодо користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 247-а, що є підставою для його розірвання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2024 відкрито провадження у справі № 922/4105/24; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2024 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 18.12.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.2025 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 22.01.2025 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України відкладено на 19.02.25 о 12: 10.

Протокольною ухвалою від 19.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025 о 09:15.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2025 позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень в письмовій формі, шляхом подання відзиву на позов.

Також відповідач своїм правом на участь представника у судовому засіданні як під час підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті не скористався, причину неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до статей120,121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач є юридичною особою, яка в силустатті 6 ГПК України, зобов`язана зареєструвати електрону пошту в системі ЄСІСТ, однак не зробив цього ані до відкриття провадження, ані під час розгляду справи.

З метою повідомлення відповідача про розглядсправи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою ".

Відповідно до частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6статті 242 Господарського процесуального кодексу Україниднем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника,у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 Господарського процесуального кодексу Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4105/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 1статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставічастини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справіОсіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини 2статті 178 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.09.2006 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі Позивач, Орендодавець) та Приватним підприємством «ОНІКС-С» (далі Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди № 629 (далідоговір).

Предметом зазначеного договору, відповідно до п. 1.1. договору (в редакції договору про внесення змін №13 від 23.01.2019) є строкове платне користування майно (нежитлові приміщеннями першого поверху №1-:-26, 29-:-66, 68-:-70 загальною площею 3973,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2»), яке розташовано за адресою: м.Харків, проспект Московський, буд.247-А, та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Пунктом 2.1. договору (в редакції договору про внесення змін №13 від 23.01.2019) було передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Об`єкт оренди був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 04.09.2006 року.

Відповідно до умов пункту 2.2. договору (в редакції додаткової угоди до договору від 03.08.2018), далі - договір, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди. Майно зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що воно є орендованим.

Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток №2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017. Базова орендна плата становить 2653,38 грн. без ПДВ за жовтень 2017. Орендна плата становить 32860,66 грн. без ПДВ за серпень 2018. Ставка орендної плати становить : 6%, 5%, 18%.

Згідно пункту 3.5. договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідач, відповідно до п. 4.4. договору взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Відповідно до п. 3.10. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Згідно п. 3.4. договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6. договору.

За актом приймання-передачі від 11.07.2023 нежитлові приміщеннями першого поверху №1-:-26, 29-:-66, 68-:-70 загальною площею 3973,8 кв.м. були повернуті позивачу.

Відповідно до п. 7.3. договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10. договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Пунктом 10.5. договору було передбачено, що у разі відсутності заяви орендаря, орендодавця та балансоутримувача про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності заяви орендаря, орендодавця та балансоутримувача про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, господарський суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи договір оренди не припинив свою дію.

Позивач у позові стверджує, що відповідачем належним чином не були виконані свої обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленим договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором в сумі 496 434,95 грн. Відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 71580,37 грн. за період жовтень 2022 по травень 2023. Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та порушення вимог пунктів 3.5, 4.4. договору, вбачаються підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідност. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно достатті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Як зазначено встатті 174 ГК Українигосподарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1статті 759 ЦК Українипередбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1статті 283 ГК Українивизначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, укладаючи та підписуючи договір № 629 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Беручи до уваги встановленустаттею 204 ЦК Українита неспростовану в межах даної справи в порядкустатті 215 ЦК Українипрезумпцію правомірності означеного договору та додаткових угод до нього, суд вважає їх належною у розумінні статей11,509 ЦК Українита статей173,174 ГК Українипідставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором № 629, додатковими угодами до нього та передано відповідачу в оренду відповідне майно.

Відповідно до частини 1, 5статті 762 ЦК Україниза користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4статті 285 ГК Українивизначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону УкраїниЗакону України "Про оренду державного та комунального майна"орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 3статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За змістом частини 1статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 2статті 193 ГК Україникожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно пункту 3.3. договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.4. договору також передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату (в грошовій формі).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов`язань несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась орендна плата, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно зі статтями610,611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно достатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1статті 546 ЦК Українипередбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2статті 217 ГК Україниє штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1ст. 230 ГК України).

За приписамистатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4статті 231 ГК Українивстановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтями1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбаченийстаттею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4. договору погоджено, що нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту припинення договору відповідно до п. 10.6.

Згідно пункту 3.10. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Умовами пункту 7.3. договору погоджено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості з орендної плати у розмірі 496 434,95 грн. та пені у розмірі 71 580,37 грн., суд зазначає, що відповідні нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, погодженим між сторонами умовам договору, встановленим обставинам справи, та є арифметично вірними.

У відповідності до частини 1статті 193 ГК Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписівстатті 526 вказаного Кодексузобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за оренду майна, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 496 434,95 грн. та пені у розмірі 71 580,37 грн. визнається судом цілком обґрунтованою, правомірною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"установлено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Підпунктом 4 пункту 7.2. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Також, згідно з підпунктом 5 пункту 7.2. договору (з врахуванням договору про внесення змін №13 до Договору від 23.01.2019) право вимагати розірвання договору виникає у разі, якщо орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2., 4.3., 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 Договору.

Відповідно до пункту 10.3. договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору.

Згідно з умовами пункту п. 10.6. договору, дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платежі, що дає суду вагомі підстави дійти висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди нерухомого майна, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, позовна вимога про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 629 від 04.09.2006 визнається судом обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно достатті 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ізстаттею 77 ГПК Українидопустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно достатті 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізаціюстатті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Однак, всупереч вимог наведених статей13,74 ГПК Українижодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннямистатті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.4,11,12,13,73 - 80,91,120,123,129,232,233,236,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір оренди нежитлових приміщень № 629 від 04.09.2006, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Приватним підприємством «ОНІКС-С» (код ЄДРПОУ: 34330269).

Стягнути з Приватного підприємства «ОНІКС-С» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 16; код ЄДРПОУ: 34330269) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16 ; код ЄДРПОУ: 14095412) заборгованість з орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень № 629 від 04.09.2006 у розмірі 496434 грн. 95 коп., пеню 71580 грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору 9238 грн. 58 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.254,256,257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" березня 2025 р.

СуддяС.Ч. Жельне