Постанова

від 04.03.2025 по справі 922/4650/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/4650/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Білоусова Я. О., судді: Лакіза В. В., Пуль О.А.) від 09.12.2024

за заявою фізичної особи-підприємця Подорванова Сергія Вадимовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Воллс"

про визнання банкрутом.

1. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції

1.1. 19.12.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив відкрити за заявою фізичної особи-підприємця Подорванова Сергія Вадимовича провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Воллс" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Корольова Вадима В`ячеславовича тощо.

1.2. 14.11.2024 Господарський суд Харківської області за результатами розгляду заяви Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ДПС) про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 29 910 887 грн 40 коп. (з яких 19 754 631 грн 00 коп. - основний борг, 10 156 256 грн 40 коп. - штрафні санації) та в сумі 6056 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору ухвалив: закрити провадження з розгляду заяви ДПС у частині грошових вимог на суму 4 420 грн 00 коп. та відхилити решту грошових вимог ДПС до Боржника.

1.3. 02.12.2024 ДПС подала до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2024, скасувати цю ухвалу в частині відхилення вимог ДПС та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ДПС про визнання грошових вимог до Боржника у цій справі.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. 09.12.2024 Східний апеляційний господарський суд ухвалив повернути ДПС апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2024.

2.2. Судове рішення мотивовано оскарженням ДПС виключно ухвали, постановленої за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка не оскаржується окремо від ухвали господарського суду, постановленої у цій справі за результатами попереднього засідання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 20.12.2024 ДПС подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 і прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ДПС до Боржника в сумі 29 910 887 грн 40 коп. (в тому числі основний платіж 19 754 631 грн 00 коп. та штрафні санкції в сумі 10 156 256 грн 40 коп.).

4. Касаційне провадження

4.1. 31.01.2025 Суд ухвалив:

- відмовити ДПС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 (з тих підстав, що відповідне рішення місцевого суду не може бути самостійним предметом перегляду в суді касаційної інстанції, так як воно не було переглянуте в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу ДПС на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 було повернуто заявнику апеляційним судом ухвалою від 09.12.2024);

- відкрити касаційне провадження за скаргою ДПС в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду у цій справі є порушення цим судом частини третьої статті 9 та приписів абзацу 2 частини другої статті 47 КУзПБ, оскільки апеляційний суд припустився помилки, зазначивши, що ДПС оскаржував ухвалу господарського суду, постановлену за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів абзацу 2 частини другої статті 47 КУзПБ не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, тоді як ДПС в апеляційній скарзі чітко вказав, що предметом оскарження є ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів, що була винесена за результатами попереднього засідання, однак суд не розрізнив цю ухвалу та іншу, а саме ухвалу за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яку було винесено того ж дня, що порушило право ДПС на ефективний судовий захист прав у цій справі.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил оскарження судового рішення, ухваленого за результатами розгляду вимог кредитора у справі про банкрутство

6.1. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

6.2. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

6.3. Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України.

Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.

6.4. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6.5. Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.

Так, частиною другої статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Нормами частини першої статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

6.6. Загальні правила подання апеляційної скарги на судові рішення/ухвали господарського суду, що ухвалені, зокрема і у справі про банкрутство, визначені, зокрема статтею 255 ГПК України, пунктом 17 частини першої якої передбачено що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

6.7. Правила та порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства визначені статтею 9 КУзПБ, частиною першої якої передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини другої цієї статті КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Отже ухвала, яку було прийнято за результатами розгляду кредиторських вимог, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

6.8. Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

6.9. Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23 (на яку в апеляційній скарзі також послався заявник), від 15.04.2024 у справі № 903/780/22, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, а також до висновків в ухвалах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21, від 24.09.2024 у справі № 917/1719/23.

6.10. Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

6.11. Враховуючи викладене, а також оскарження ДПС лише "індивідуальної" ухвали за результатами розгляду вимог цього кредитора окремо від постановленої у цій справі в той же день, 14.11.2024, ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання, Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про повернення ДПС апеляційної скарги на "індивідуальну" ухвалу місцевого суду відь14.11.2024 за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника з підстав недотримання скаржником порядку та правил оскарження цієї ухвали.

6.12. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника, зокрема і аргументи про допущену апеляційним судом помилку щодо предмета апеляційного оскарження згідно з поданою ДПС апеляційною скаргою (пункт 5.1), оскільки ці аргументи спростовуються змістом апеляційної скарги, поданої Кредитором 02.12.2024 через систему "Електронний суд" (пункт 1.3, том 3, аркуші справи 127-133), а також змістом відсканованої копії цієї скарги, що була додана до апеляційної скарги (том 3 аркуш справи 136-140), в яких ДПС прямо зазначила, що просила скасувати одне судове рішення, а саме ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 в частині відхилення вимог ДПС та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ДПС про визнання грошових вимог до Боржника (пункт 1.3), однак не два судових рішення, ухвалених судом першої інстанції 14.11.2024 (і індивідуальну ухвалу за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника, і ухвалу попереднього засідання у відповідній частині).

При цьому Суд у висновках з посиланням на факт подання ДПС апеляційної скарги та на зміст відповідної скарги зазначає, що касаційний суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, хоча і діє в межах повноважень, які визначені статтею 300 ГПК України, разом з цим наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18 (пункт 7.15).

6.13. У зв`язку з викладеним, оскільки апеляційний суд встановив у цій справі допущене скаржником порушення порядку та правил оскарження ухвали місцевого суду за результатами розгляду грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство, Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про повернення заявнику апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2024, постановленої за результатами розгляду заяви ДПС про визнання грошових вимог до Боржника .

А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки скаржник не довів порушення цим судом норм процесуального права та не спростував його висновків.

6.14. Тож, висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

6.15. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 922/4650/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк