Постанова

від 12.03.2025 по справі 344/19205/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/19205/24

Провадження № 22-ц/4808/426/25

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцов В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2025 року, постановлену в складі судді Антоняка Т.М. в м. Івано-Франківську, повний текст якої складено 28 січня 2025 року, у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», заінтересовані особи: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, АТ «КристалБанк», АТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих провадженнях №29355487 та №29353983 з виконання виконавчих листів №2-1951/2010, виданих 19.09.2011 року Івано-Франківським міським судом на примусове виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010, а саме замінити стягувача на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

В обґрунтування заяви вказували, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 866929,27 грн. загальної заборгованості за Кредитним договором №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року та Кредитним договором №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , 1700,00 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На виконання вищевказаного судового рішення 19.09.2011 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчі листи №2-1951/2010.

03.10.2011 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №29353983 та №29355487 про примусове виконання вказаних виконавчих листів. На цей час зазначені виконавчі провадження перебувають на виконанні в Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до Договору факторингу від 24.05.2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передало ПАТ «КристалБанк» права кредитора за кредитними операціями, переданими згідно реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017 року, в тому числі по вказаних кредитних договорах. Надалі новим кредитором ПАТ «КристалБанк» відступлено права вимоги за вказаними договорами в користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» згідно договорів про відступлення права вимоги від 14.11.2017 року. 14.11.2017 року право вимоги (права кредитора) від ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набув ОСОБА_3 на підставі Договору про відступлення права вимоги №14-11/ФК-17 від 14.11.2017 року, Договору про відступлення права вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, Акту приймання-передачі прав вимоги від 14.11.2017 року та Акту прийому передачі документів від 14.11.2017 року.

16.11.2018 року ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі №344/15066/18 заяву ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчих провадженнях задоволено. Замінено стягувача у виконавчих провадженнях №29355487, №29353983 з виконання виконавчих листів №2-1951/2010, виданих 19.09.2011 року Івано-Франківським міським судом з примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . 17.12.2018 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду зазначена ухвала залишена без змін.

20.11.2018 року постановами державного виконавця на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 16.11.2008 року у справі №344/15066/18 замінено сторону (стягувача) у виконавчих провадженнях №29355487, №29353983 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц (провадження №61-10448св20) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04.06.2020 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги задоволено. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року №14-11/ФК-17 та Договір відступлення прав вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, укладені між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 .

15.09.2021 року постановою Верховного Суду у справі №344/15066/18-ц (провадження №61-1627св19) касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16.11.2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.12.2018 року скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Враховуючи викладене, заявник вказував, що право вимоги за Кредитним договором №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року та Кредитним договором №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , та рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2025 року заяву ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону у виконавчих провадженнях №29355487, №29353983 з виконання виконавчих листів №2-1951/2010, виданих 19.09.2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на примусове виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 866929,27 грн. загальної заборгованості за Кредитним договором №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року та Кредитним договором №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , 1700,00 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а саме: замінено стягувача на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, вважають, що суд першої інстанції не врахував норми матеріального права (статті 514, 519 ЦК України) і висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що право вимоги до заявника не переходило, у зв`язку із тим, що укладений між ПАТ «КристалБанк» і заявником ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року у подальшому втратив свою чинність у зв`язку із його виконанням шляхом наступного передання права вимоги ОСОБА_3 , який представив квитанцію про оплату і докази отримання документів від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Тобто право вимоги було припинене у ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» через передачу своїх прав наступному кредитору ОСОБА_3 , що підтверджується висновками, наведеними у постанові Верховного Суду 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц, яка знаходиться в матеріалах справи.

На думку апелянтів суд першої інстанції не дослідив обставини, що мають значення для справи, а саме: чи наявне право вимоги у заявника ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», який отримав оплату за передачу права вимоги ОСОБА_3 та на підставі чого і від кого (від якого саме кредитора) таке право виникло. Детальна аргументація наведених обставин має суттєве значення для справи, оскільки лише за умови встановлення факту матеріального правонаступництва могло бути розглянуто питання процесуального правонаступництва. А суд першої інстанції не надав відповідної оцінки факту виникнення, правовим підставам і моменту виникнення у заявника матеріального правонаступництва, не дослідив на відповідність доказам твердження заявника про те, що ніби-то після визнання Верховним Судом недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», право вимоги автоматично перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», що не відповідає фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, якими регулюються питання переуступки права вимоги за договорами.

Стверджують, що згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 09.02.2018 року у справі №344/9073/17 попередній кредитор ПАТ «КристалБанк», який у подальшому уклав договір відступлення із ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», не підтвердив своє матеріальне правонаступництво у зв`язку з чим йому було відмовлено у процесуальному правонаступництві. А тому, якщо документи, які є необхідними для процесуального правонаступництва, не були отримані ПАТ «КристалБанк» і надані до суду у зв`язку із їх відсутністю, то з логічних міркувань вони не могли бути передані теперішньому заявнику ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Отже, доказів придбання, оплати права вимоги від ОСОБА_3 після прийняття Верховним Судом постанови у справі про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не додано.

Також підтвердженням тієї обставини, що матеріального правонаступництва не відбулося, є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, де зазначено іпотекодержателем ОСОБА_3 , а не ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Тому вважають, що заявником не доведено належними доказами перехід права вимоги із дотриманням реєстраційного принципу належності права за вимогами іпотечними договорами, які є складовою договорів правонаступництва (факторингу тощо).

Зазначають, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» посилається на Договір відступлення права вимоги від 14 листопада 2017 року, проте заяву про заміну сторони у цій справі подано лише 24 жовтня 2024 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності, оскільки минуло більше шести років. У разі, якщо строк позовної давності обчислювати із дати набрання законної сили постановою Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено і визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року №14-11/ФК-17 та Договір відступлення права вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, що укладені між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 , то сплив строку позовної давності відбувся 21.01.2024 року і заявник про цю обставину знав, оскільки був учасником справи. Якщо строк позовної давності обчислювати із дати набрання законної сили постановою Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі №344/15066/18-ц, якою ухвали судів попередній інстанцій скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено, то сплив трьох років відбувся 16.09.2024 року. Стверджують, що пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви, про що було заявлено ОСОБА_2 у суді першої інстанції.

Також ОСОБА_1 у поданій ним апеляційній скарзі вказує, що суд зазначив у резолютивній частині розпливчасту форму щодо заміни сторони у виконавчих провадженнях, не зазначивши із кого саме замінює кредитора - ОСОБА_3 , ПАТ «КристалБанк», чи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчих провадженнях. У випадку, якщо заміна сторони у виконавчому провадженні здійснюється із попереднього стягувача ОСОБА_3 , то таке право втрачене на підставі постанови Верховного Суду, а якщо з ПАТ «КристалБанк», то таке право не набуте.

З врахуванням наведеного, просять оскаржену ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - адвокат Ногін В.В. заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, просив ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто в солідарному порядку зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 866929,27 грн. загальної заборгованості за Кредитним договором №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року та Кредитним договором №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , 1700,00 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (а.с. 67-71).

19.09.2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчі листи №2-1951/2010 на виконання вказаного рішення (а.с. 84, 85).

03.10.2011 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №29353983 та №29355487 про примусове виконання виконавчих листів №2-1951 від 19.09.2011 року, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області (а.с. 86, 88).

На теперішній час зазначені виконавчі провадження перебувають на виконанні в Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження (а.с. 90-99), а також даними Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Відповідно до Договору факторингу від 24.05.2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передало ПАТ «КристалБанк» права кредитора за кредитними операціями, переданими згідно реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017 року, в тому числі по вищезазначених кредитних договорах (а.с. 29-36).

Надалі новим кредитором ПАТ «КристалБанк» відступлено права вимоги за вказаними кредитними договорами в користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 14.11.2017 року (а.с. 19-21).

14.11.2017 року ОСОБА_3 набув право вимоги (права кредитора) від ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі Договору про відступлення права вимоги №14-11/ФК-17 від 14.11.2017 року, Договору про відступлення права вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, Акту приймання-передачі прав вимоги від 14.11.2017 року та Акту прийому передачі документів від 14.11.2017 року (а.с. 58-66), Договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного 16.11.2017 року (а.с. 64-66).

16.11.2018 року ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі №344/15066/18 заяву ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчих провадженнях задоволено. Замінено стягувача у виконавчих провадженнях №29355487, №29353983 з виконання виконавчих листів №2-1951/2010, виданих 19.09.2011 року Івано-Франківським міським судом з примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ОСОБА_3 (а.с. 77-78).

17.12.2018 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду зазначена ухвала залишена без змін (а.с. 79-83).

20.11.2018 року постановами державного виконавця на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2018 року у справі 344/15066/18 замінено сторону (стягувача) у виконавчих провадженнях № 29355487 та №29353983 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ОСОБА_3 (а.с. 87, 89).

Постановою Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц (провадження №61-10448св20) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.08.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04.06.2020 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги задоволено та визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року №14-11/ФК-17 і Договір відступлення прав вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, укладені між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 .

15.09.2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №344/15066/18-ц (провадження №61-1627св19), касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.12.2018 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено (а.с. 100-105).

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості такої. Зазначав, що законом передбачено, що у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

А згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм, зокрема пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (сторони у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Схожі висновки, висловлені Верховним судом у постанові від 20 березня 2024 року у справі №2-5660/11.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Як встановив суд першої інстанції, на теперішній час виконавчі провадження №29353983 та №29355487 про примусове виконання виконавчих листів №2-1951 від 19.09.2011 року, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області перебувають на виконанні в Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження (а.с. 90-99), а також даними Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Постановою Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року № 14-11/ФК-17 та Договір відступлення прав вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, укладені між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, внаслідок визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 14.11.2017 року №14-11/ФК-17 та Договору відступлення прав вимоги за договорами поруки від 14.11.2017 року, укладених між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 , ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» знову набуло право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року та Кредитним договором №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, яке виникло у нього на підставі Договору відступлення права вимоги від 14.11.2017 року, укладеного з ПАТ «КристалБанк».

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни стягувача на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

Доводи апеляційних скарг про те, що Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року втратив свою чинність у зв`язку із його виконанням шляхом наступного передання права вимоги ОСОБА_3 , який представив квитанцію про оплату і докази отримання документів від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», тобто право вимоги було припинене у ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» через передачу своїх прав наступному кредитору, що підтверджується висновками, наведеними у постанові Верховного Суду 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц, суд не бере до уваги.

Постановою Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №344/19009/18-ц визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 14 листопада 2017 року №14-11/ФК-17 та Договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 14 листопада 2017 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_3 .

Договір відступлення права вимоги від 14.11.2017 року, укладений між ПАТ «КристалБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» є чинним, недійсним не визнавався.

Також копією платіжного доручення №8 від 14.11.2017 року підтверджено оплату по цьому Договору ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на користь ПАТ «КристалБанк» в сумі 750000,00 грн. відповідно до п. 2.1 Договору (а.с. 19-23, 57).

Натомість, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року у справі №2-2875/11 (провадження №61-18249св21) зазначено, що «доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Омега Банк» не міг відступити свої права кредитора на користь ТОВ «Файненс Компані», оскільки вже відступив свої права стягувача на користь іншої юридичної особи, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року), які набрали законної сили, встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» є нікчемним, а договір від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», є недійсним, отже, є такими, що не створили жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю».

Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №1005/7136/2012 (провадження №61-18606св21).

Тому твердження апелянтів про те, що ОСОБА_3 представив квитанцію про оплату по договору відступлення і докази отримання документів від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», безпідставні. Як і сумніви апелянтів, чи наявне право вимоги у заявника ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

Щодо посилання апелянтів на те, що матеріального правонаступництва не відбулося, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено іпотекодержателем ОСОБА_3 , а не ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», то слід зазначити наступне.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Вказані виконавчі провадження №29353983 та №29355487 відкриті на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 03.12.2010 року у справі №2-1951/2010 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 866929,27 грн. загальної заборгованості за Кредитним договором №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року та Кредитним договором №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , 1700,00 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

А згідно Договору про відступлення права вимоги від 14.11.2017 року до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» перейшло право вимоги до боржника належного виконання зобов`язань, які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди №98 від 28.08.2008 року, в рамках якої укладено, зокрема, Кредитний договір №010/14-10/437 G98 від 28.08.2008 року, Кредитний договір №014/0031/82/82982 від 31.10.2007 року, за якими і стягнуто заборгованість вищевказаним рішенням суду.

Отже, в разі заміни сторони стягувача є можливість отримання виконання такого судового рішення в межах цих виконавчих проваджень.

Що ж стосується посилань апелянтів на те, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» Договір відступлення права вимоги укладено 14 листопада 2017 року, а заяву про заміну сторони у цій справі подано лише 24 жовтня 2024 року, то суд зазначає, що строки виконання виконавчого провадження у законі не зазначені.

У процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі №910/2954/17, і підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21) зазначено, що: «на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. … Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). … У справі, що переглядається: суди встановили, що АТ «Укрсоцбанк» припинено 03 грудня 2019 року, правонаступником його прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк»; 01 грудня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК»; заявник звернувся до суду у цій справі із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.»

У цій справі виконавчі провадження №29353983 та №29355487, в яких судом замінено сторону стягувача, на теперішній час перебувають на виконанні в Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження (а.с. 90-99), а також даними Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відтак, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.