Ухвала

від 13.03.2025 по справі 140/1689/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1689/25

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., одержавши позовну заяву Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лайн Плюс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лайн Плюс про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 15548,56 грн та пені в сумі 528,70 грн, а всього в сумі 16077,26 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення: подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку, та надавши відповідні докази на їх підтвердження.

Копію вказаної ухвали позивач одержав через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС 26.02.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а тому недоліки позовної заяви необхідно було усунути в строк до 10.03.2025.

04.03.2025 позивач подав до суду заяву про поновлення строку.

Вказує, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 140/7110/24 було повернуто позовну заяву Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лайн Плюс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у зв`язку із тим, що не були усунуті недоліки позовної заяви, а саме позивач не сплатив судовий збір.

12.02.2025, після виділення додаткових коштів на сплату судового збору в сумі 199745,00 грн, позивач повторно звернувся до суду із зазначеним позовом.

Просить також врахувати, що позов подається під час дії воєнного стану в інтересах осіб з інвалідністю України, які потребують своєчасної державної допомоги.

Суд, вивчивши позовну заяву, заяву про поновлення строку та додані документи, дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду належить відмовити, а позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відтак, перебіг тримісячного строку звернення позивача до суду з цим позовом необхідно обраховувати з 16.04.2024. Вказана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.11.2020 у справі № 160/8707/19, від 05.07.2018 у справі № 809/1933/16 та від 08.09.2019 у справі № 809/1931/16, в яких Верховний Суд зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, при цьому, саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку.

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин строк звернення до суду був встановлений КАС України та позивач міг звернутися до суду з цим позовом в строк до 16.07.2024.

Проте, позовну заяву подано до суду 18.02.2025, тобто із значним пропуском строку звернення до суду.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку звернення суд враховує таке.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Тобто, поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 280/7379/23).

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. У контексті наведеного, необхідно зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 334/630/24).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.05.2022 у справі № 420/4212/20, звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом у зв`язку з несплатою судового збору, та сплата судового збору суб`єктом владних повноважень у подальшому не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Суд звертає увагу, що позивач у липні 2024 року уже звертався з цим позовом до суду4 та ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 140/7110/24 було повернуто позовну заяву Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТзОВ «Євро Лайн Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

На думку суду, звернення до суду в межах встановленого строку із позовною заявою, яка була повернута судом (ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 140/7110/24) у зв`язку з несплатою судового збору, та подальша сплата позивачем судового збору згідно із платіжною інструкцією від 13.02.2025 № 80 не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, за відсутності належного підтвердження позивачем дій, спрямованих на забезпечення своєчасного звернення до суду.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.02.2025 було зазначено, що до позовної заяви долучено лише виписку з рахунку за 12.02.2025, що унеможливлює встановити факт відсутності у позивача коштів на сплату судового збору у межах строку звернення до суду, встановленого процесуальним законом.

До заяви про поновлення строку від 04.03.2025 додатково долучена виписка за 14.06.2024 (тобто, за період до постановлення ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 про повернення позовної заяви у справі № 140/7110/24). Позивач так і не надав доказів, які беззаперечно підтверджують факт відсутності у позивача коштів на сплату судового збору, у межах строку звернення до суду, встановленого процесуальним законом, а також доказів, що підтверджують вчинення позивачем активних дій, спрямованих на сплату судового збору.

З урахуванням наведених вище правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що невжиття позивачем як суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду, та відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку звернення до суду реалізовувати право на подання позовної заяви, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного звернення до суду є суто суб`єктивною причиною.

Стосовно посилання позивача на запровадження на всій території України воєнного стану як на підставу для поновлення строку звернення до суду, то такі доводи суд відхиляє та зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, оскільки вказані позивачем у заяві від 04.03.2025 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнані неповажними, при цьому, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не надано, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву повернути на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.

Відтак, позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 3028,00 грн, сплачений платіжною інструкцією від 13.02.2025 № 80.

Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п`ятою - сьомою статті 169, статтею 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лайн Плюс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені повернути позивачу без розгляду.

Повернути Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Олімпійська, 3А, код ЄДРПОУ 13369882) з бюджету судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок), сплачений платіжною інструкцією від 13 лютого 2025 року № 80.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк