Рішення

від 26.02.2025 по справі 260/4709/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/4709/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Пшевлоцька К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - не з`явився,

відповідачів:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник - не з`явився,

Військова частина НОМЕР_1 , представник - не з`явився,

третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 , представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 10 березня 2025р.

ОСОБА_1 через представника звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом 2 групи, довідка МСЕК додається, отримує пенсією у зв`язку з інвалідністю та у 2023 році проходив ВЛК, де і було встановлено його непридатність до військової служби та в подальшому знято з військового обліку про що зроблена відповідна відмітка у військовому квитку.

В подальшому був затриманий та незважаючи на наведені вище документи, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 був мобілізований. Вважає такі дії протиправними та незаконними тому і звернувся з позовом до суду, де разом із врахуванням заяви про усунення недоліків та заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо направлення позивача на проходження медичного огляду під час призову на військову службу під час мобілізації.

- визнати протиправними дії та скасувати мобілізаційне розпорядження та інші рішення про включення до списків про складання обліково - послужної картки (конкретна дата, номер і пункт на моменту звернення до суду позивачу невідомі) ІНФОРМАЦІЯ_5 та їх начальників (керівників) про призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

- визнати протиправними дії і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 року № 176 про призначення позивача на посаду солдата, про прийняття ним справ та посади і про вступ до виконання ним обов`язків за посадою у військовій частині НОМЕР_1 .

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та її командира прийняти рішення про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і про направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 та його начальника (керівника) прийняти рішення про направлення на військово-лікарську комісію позивача.

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо зміни/ виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про інваліда 2 групи, як особи яка зняття з обліку за станом здоров`я та включення/ постановлення його на облік як військовозобов`язаного.

- визнати протиправними дії та скасувати п.2.1 та 2.2. наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 № 264 від 18.06.2024 року про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, присвоєння військового звання під час мобілізації.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Однак подала заяву відповідно до якої просила розгляд здійснити за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовільнити у повному обсязі.

В попередніх засіданнях підтримала наведену в позові позицію.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи не з`явилися про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Однак відповідачем було подано відзив, відповідно до якого заперечують, щодо позовних вимог в повному обсязі та додатково зазначають, що жодних скарг та заяв про незаконне утримання в ІНФОРМАЦІЯ_8 або застосування до позивача психологічного тиску подано не було. Перебуваючи в стані сильного збудження та агресії наніс собі рани лівого передпліччя. Неодноразово викликали медичну швидку допомогу, однак від огляду та госпіталізації позивач відмовився. Оскільки документів, про які згадує в позові представникам РТЦК не надав тому підлягав мобілізації відповідно до закону. Правом на відстрочку шляхом вжиття активних дій не скористався. В разі не згоди з результатами проходження ВЛК мав право звертатися до обласного ВЛК, щодо перегляду в законний спосіб оскаржуваного рішення ВЛК. Рішення ВЛК не було оскаржено також і до вищестоячої ВЛК. Не було клопотань, щодо проведення медичного огляду ЦВЛК.

Додатково зазначили, що на момент уточнення військово-облікових даних згідно даних єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «оберіг» відомості щодо непридатності та виключення з військового обліку були відсутні, а тому підлягав призову на військову службу.

Військовий квиток не містив відмітки про виключення з військового обліку. Виписка з акту огляду МСЕК при направленні на ВЛК позивачем не надавалася. Крім того виникали сумніви в правомірності такої з огляду на відсутність дати переогляду, який є обов`язковий при встановленні саме ІІ групи інвалідності (при даному типу хвороби). А саме захворювання по якому позивачу встановлено ІІ групу інвалідності відсутнє в переліку хвороб, наявність яких встановлює призначення інвалідності безстроково.

Наказ, яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини є актом індивідуальної дії, тобто актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію після реалізації такого. Після видання спірного наказу виникають нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.

На підставі наведеного просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

13.06.2024 року гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 був доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових даних.

14.06.2024 року перебуваючи у стані збудженості та агресії ОСОБА_1 наніс собі поверхневі рани лівого передпліччя, внаслідок чого представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було викликано бригаду екстреної медичної допомоги. Однак позивач категорично відмовився від госпіталізації. (підтверджується довідкою КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради за № 1098/02-07 від 18.06.2024 року).

Під час перевірки документів та уточнення військово-облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач не надав представникам ІНФОРМАЦІЯ_6 довідку BЛK за попередній рік.

Станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно даних єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач перебував в картотеці вільних залишків та підлягав призову на військову службу під час мобілізації, відомості щодо непридатності до військової служби та виключення його з військового обліку відсутні.

Відповідно до абз. 18 п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», зняттю з військового обліку з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (підлягають громадяни України, які зокрема визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку у зв`язку із визнанням непридатним до військової служби, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відмітка у наданому разом із позовною заявою військового квитка (копія) серії НОМЕР_2 про «виключення позивача з військового обліку» відсутня. Наявна тільки відмітка про «зняття з військового обліку». Твердження позивача про непридатність на підставі наведеного до військової служби є безпідставним, а отже необгрунтованим.

Після уточнення військово-облікових даних, 15.06.2024 року, у зв`язку із завантаженістю BЛK при ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивача було направлено для проходження медичного огляду BЛK при ІНФОРМАЦІЯ_9 .

За результатами проведеного медичного огляду позивача було визнано здоровим, та на підставі статті - графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово- лікарської комісії №137/1/1987 від 15.06.2024 року, а також карткою медичного обстеження (копії Довідки № 137/1/1987 та картки обстеження та медичного знаходяться в матеріалах справи а.с. 79-80).

Відповідно до абз. 3 п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402, Постанови штатних та позаштатних BЛK обов`язкові до виконання.

Відповідно до абз. 2 п. 20.1 глави 20 Положення №402, голова або члени ВЖ відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

У разі наявності сумніву щодо правильності висновку комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право повторно звернутись до обласного BЛK щодо перегляду оскаржуваного рішення BЛK, яка наділена таким правом.

Такі звернення та/чи оскарження в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, позивач не був позбавлений правом оскаржувати прийняте рішення до BJIK вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями ЦВЛК, оскільки, згідно із підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2. Такі звернення та/чи оскарження в матеріалах справи також відсутні.

Розділу І Положення №402, ЦВЛК має право, зокрема, скасовувати постанови будь-якої BJIK Збройних Сил України.

Аналогічна правова позиція щодо вказаних прав позивача викладена у Постановах Верховного Суду від 7 грудня 2018 року у справі №819/630/17, від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.

Того ж дня позивачем було пред`явлено посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи, яке на думку відповідача не відповідало встановленій формі та породжувало сумніви у дійсності такого.

На підставі наведеного представником ІНФОРМАЦІЯ_6 викликано слідчо-оперативну групу Національної поліції України. Того ж дня відносно позивача були внесені відомості до ЄРДР за №12024078060000214 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого за ч.4 ст.358 КК України, щодо пред`явлення посвідчення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю, яке має ознаки підробки. Вирок в матеріалах справи відсутній.

Згідно Наказу №264 ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.06.2024 року позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, присвоєно військове звання «солдат» та направлено до військової частини НОМЕР_1 , якою позивач 19.06.2024 року і був прийнятий та зарахований до особового складу.

Наказ №264 від 18.06.2024 року про призов позивача на військову службу під час мобілізації, в частині, що стосується призову по мобілізації ОСОБА_1 , як придатного до військової служби; мобілізаційне розпорядження від 18.06.2024 року відповідно до якого було проведено призов позивача, під час дії мобілізації, як придатного до військової служби, є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію виданням наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосується призначення та зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008.

Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування висновків BЛK, наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці акти індивідуальної дії вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

Наведене вище повністю узгоджується з усталеною судовою практикою, однак після подій наведених вище, які відбулися з 15 по 18 червня 2024р. з Військової частини НОМЕР_1 був направлений Наказ №183 від 26.06.2024р., яким позивача звільненого Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №64 РС з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я- за наявності інвалідності ) виключити зі списків особового складу, вважати таким, що посаду здав та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Позивач є громадянином України та відповідно є військовозобов`язаним.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року. На момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (далі - Закон №3543-XII)

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст.23 Закону №3543-XII.

Так, згідно з п.2 ч.1 ст. 23 Закон №3543-XII, Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття несприятливих адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.11.2023 у справі №640/31884/20.

У відповідності до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі не було проведено повної перевірки щодо наявності чи відсутності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, а з огляду на те, що позивач не підлягає мобілізації, як особа з інвалідністю ІІ групи в порушення вимог п.2 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.

Оскільки Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 покладено обов`язок на працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 при мобілізації військовозобов`язаних проводити перевірку щодо наявності чи відсутності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, відтак саме ІНФОРМАЦІЯ_6 було допущено грубе порушення прав позивача, щодо надання останньому можливості оформити належним чином відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації , оскільки позивач не підлягає мобілізації, як особа з інвалідністю ІІ групи відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналізуючи все вище досліджене неможливо залишити поза увагою доктрину заборони використання плодів отруйного дерева, яку неодноразово використовував Верховний суд та Велика Палата Верховного суду.

Доктрина плодів отруйного дерева знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах Gдfgen v. Germany, Teixeira de Castro v. Portugal, Шабельник проти України (№2), Балицький проти України, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України (№2).

Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове дерево є отруйним, то те ж саме стосується і його плода. Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до плодів отруйного дерева є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (також див. постанову ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19).

Застосування доктрини плодів отруйного дерева вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення. Відділяючи докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотних порушень прав і свобод людини, встановлених рішенням ЄСПЛ, від доказів, отриманих з джерел, не пов`язаних ані прямо, ані опосередковано із такою інформацією, суд з повноваженнями касаційної інстанції здійснює перевірку правильності правової оцінки обставин та допустимості кожного окремого доказу. Зазначені логічні операції не потребують дослідження доказів та не обумовлюють необхідність здійснення переоцінки достовірності доказів, які все ж були визначені як такі, що можуть бути покладені в основу судового рішення і використані на підтвердження доведеності вини заявника у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (див. окрему думку у справі № 1-07/07 та постанову ВП ВС від 29.04.2020 у справі № 1-305/2009, провадження № 13-97зво19).

Винесене ІНФОРМАЦІЯ_7 мобілізаційне розпорядження та Наказ, згідно якого позивача направлено до в/ч НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації не зважаючи на виконання є очевидно протиправним то в подальшому наказ командира Військової частини в частині зарахування та призначення особи з інвалідністю без її згоди також є суперечить нормам чинного законодавства.

Однак з врахуванням вищенаведеного, щодо позовних вимог про зобов`язання командира військової частини виключити позивача із списків особового складу та звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року.

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції , звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.

Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов`язаний розглянути саме рапорт на звільнення та звільнити військовослужбовця, але Інструкція з діловодства в Збройних Силах України містить положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів, в яких не зазначено строк виконання. Перебіг 30 денного строку розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов.

Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині.

На командира, який віддає наказ покладається відповідальність за віддання законного наказу та контроль за його виконанням. Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини. Згадуваний наказ вже реалізований, а його скасування (навіть при очевидній протиправності такого) не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

Однак відповідно до матеріалів справи судом встановлено наступне. Позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_1 з мобілізаційним розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_11 та Наказом і на підставі яких позивача було зараховано до списків особового складу згаданої військової частини 19.06.2024р., а вже 26.06.2024р. виданий Наказ №183 від 26.06.2024р., яким позивача звільненого Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №64- РС з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я- за наявності інвалідності ) виключено зі списків особового складу, вважати таким, що посаду здав та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Отже було підтверджено у особи наявність інвалідності, підтверджено не бажання проходити військову службу за наявності інвалідності та звільнено з військової служби.

За таких обставин в суду відсутні позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 , яким необхідно надати оцінку при вирішенні даної справи.

Обраний спосіб захисту позивачем та представником позивача має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної, влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації інваліда ІІ групи ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати п.1 та п.2 наказу "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, присвоєння військового звання під час мобілізації" ІНФОРМАЦІЯ_6 №264 від 18.06.2024 року, в частині що стосується призову на військову службу інваліда ІІ групи ОСОБА_1 .

в решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк