Ухвала

від 13.03.2025 по справі 480/3923/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 березня 2025 року Справа № 480/3923/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації", у якій просить:

- визнати противоправною бездіяльність Комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" щодо внесення неправдивих даних про будівлю до правовстановлюючих документів власника будівлі та Державного реєстру речових прав на нерухоме майне до інвентарної справи;

- визнати противоправними дії "Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" щодо відмови проведення інвентаризації, внесення виправлення до правовстановлюючих документів власника будівлі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та до інвентарної справи;

- зобов`язати Комунальне підприємство "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" внести виправлення до правовстановлюючих документів власника на будівлю, а саме:

за рахунок відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дані про 4/2 долі у будівлях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

за рахунок відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно доля 1 у будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

за рахунок відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про спільну часткову власність;

за рахунок відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тип об`єкта - комплекс;

за рахунок відповідача внести виправлення до правовстановлюючих документів, а саме технічного паспорту в інвентарній справі в частині фактичної загальної площі у даній інвентарній справі;

за рахунок відповідача провести інвентаризацію будівлі, здійснити фактичний обмір будівлі, виготовити новий технічний паспорт будівлі;

- зобов`язати Комунальне підприємство "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" надати позивачу нові довідки про загальні площі будівлі.

Оскільки вказана позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, ухвалою суду Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позовна заява була залишена без руху і запропоновано заявнику усунути вказані недоліки в семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 10.06.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вищезазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки, та приведено позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України у зв`язку з чим, ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 22.08.2023 позивач звернулася до Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» з письмовою заявою про виправлення неправдивих даних, внесених умисно відповідачем до правоустановчих документів на будівлю, до державних реєстрів, до інвентарної справи на будівлю, яка належить позивачу на праві власності одноосібно. Неотримавши відповіді на дану заяву в установлені законом строки, змушена була вдуге звернутися 22.10 2023 з письмовою заявою до відповідача. Тільки 03.11.2023 отримала рекомендований лист від 07.09.2023 вихідний №99, яким відповідач відмовився здійснювати будь-які дії з виправлення неправдивих даних, внесеним відповідачем до правоустановчих документів на будівлю позивача, реєстрів, реєстрової книги, до інвентарної справи на будівлю. Як зазначає позивач, дана будівля належала її батьку на підставі рішення Роменького міського суду Сумської області від 09.09.1998 і від 26.10.1998 справа № 2-507/98 зареєстровано у Роменському міському бюро технічної інвентаризації в реєстрові книзі № 68 за номером № 922.

Враховуючи викладене, позивач просила задовольнити позов.

Відповідач на виконання ухвали суду від 22.07.2024 надав суду відзив, у якому зазначив, що КП «Роменське МРБТІ» вважає, що справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії не підсудна адміністративному суду, оскільки КП «Роменське МРБТІ» є тільки суб`єктом господарювання комунальної власності, з 01.01.2013 не здійснює державну реєстрацію прав власності, не здійснює публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, не надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень і відповідно не є суб`єктом владних повноважень, і не може бути відповідачем в даній адміністративній справі. В силу імперативних приписів пункту 1 частини 1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач зазначає, що предметом діяльності і основними завданнями підприємства є виконання робіт по технічній інвентаризації нерухомого майна та виготовлення технічної документації. Дані послуги надаються на платній основі так, як підприємство знаходиться на повному госпрозрахунку, бюджетних коштів не використовує. Замовники звертаються за послугами по мірі їх необхідності. Отже, для проведення технічної інвентаризації та визначення фактичної площі приміщень на даний час позивачка в КП «Роменське МРБТІ» не зверталася. Щодо виправлення правоустановчих документів та внесення до державного реєстру речових прав БТІ ніякого відношення не має.

У зв`язку з викладеним відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії позбавлені будь-якого фактичного та правового обґрунтування, і є незаконними та необґрунтованими, і відповідно задоволенню не підлягають, окрім того вказує на необхідність закриття провадження у даній справі.

На вказаний відзив позивач надала відповідь, у якій зазначила, що відповідач з 1997 року не провів інвентаризацію об`єкта, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , та відмовився вносити зміни до технічної документації. Як зазначає позивач, умисна бездіяльність відповідача порушує її права власника гарантовані Конституцією України.

Ухвалами суду від 28.10.2024 та від 12.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про розгляд справи № 480/3923/24 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 із способом відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про належний її на праві спільної часткової власності об`єкт комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що, на її переконання, утворює перешкоди у володінні і розпорядженні цим майном.

Викладене на переконання суд свідчить, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного, за твердженням позивача, цивільного (майнового) права ОСОБА_1 на володіння і розпорядження майном, про що остання також самостійно зазначає у позовній заяві та відповіді на відзив. При цьому розбіжність між відомостями витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, на яку вказує позивач у позовній заяві, дає підстави для висновку, що можливе проведення відповідачем реєстраційних дій (за наявності повноважень) шляхом виправлення технічних помилок, про які просить позивач, може мати наслідком зміну обсягу права власності позивача на об`єкт нерухомості з частки 4/25 від майнового комплексу до 100% частки на користь позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є фактично визнання права власності на нерухоме майно - частину комплексу, на яку, як зазначає позивач, вона має право, та яке (право) було порушено відповідачем внаслідок протиправних дії та бездіяльності.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Слід вказати, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі № 825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Ця позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/4236/17, від 31.10.2019 у справі №826/7002/17, від 30.01.2020 у справі №826/5968/17, від 30.09.2020 у справі № 640/6930/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що про необхідність розгляду і вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що дані спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного судочинства, натомість, можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Комунального підприємство "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" про закриття провадження у даній справі задовольнити.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємство "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду із зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 13.03.2025.

Суддя С.М. Глазько