Постанова

від 04.03.2025 по справі 520/15886/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 р.Справа № 520/15886/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

представників позивача - Асєєвої А.С., Зубенко А.С.,

представників відповідача 1 - Бринчак М.П., Костіна О.О.,

представника відповідача 2 - Тимкович І.О.,

прокурора - Кадацької Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Харківської обласної прокуратури, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024, (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) по справі № 520/15886/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-АГЗС Греківська»

до Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації , Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, третя особа: Харківська міська рада

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), яка полягає у неприйнятті рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом виключення земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, зі складу пам`ятки археології місцевого значення об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, у відповідності до наказу Міністерства Культури України «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» № 158 від 11.03.2013;

- зобов`язати Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) прийняти рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом виключення земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, зі складу пам`ятки археології місцевого значення об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації), яка полягає у неподанні до Міністерства культури та інформаційної політики України документів, необхідних для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, включно у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер № 8828-ХА;

- зобов`язати Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) у відповідності до наказу Міністерства Культури України «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» №158 від 11.03.2013 подати до Міністерства культури та інформаційної політики України необхідні документи необхідні для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, включно у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер № 8828-ХА;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України, яка полягає у невнесенні змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25;

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, 0,098 га, розташованими за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25.

В обґрунтування позову зазначило, що є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188 та 6310138800:03:011:0101, розташованими за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25 з цільовим призначенням «12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування стаціонарної АЗС», на яких розташовані об`єкти частини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків». У зв`язку з цим, позивач звернувся до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації з вимогою виключити належні йому земельні ділянки зі складу пам`ятки археології місцевого значення з огляду на відсутність на них об`єктів культурної спадщини. В свою чергу, Департамент культури і туризму повідомив, що земельні ділянки вилучені зі складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» № 8828-ХА та не належать до пам`яток археології.

Разом з тим, жодного рішення або іншого розпорядчого документу уповноваженого органу, на підставі яких спірні земельні ділянки вилучені зі складу пам`ятки археології місцевого значення позивачу не надано. У загальному доступі на сайті Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини наявна інформація про віднесення зазначених вище земельних ділянок до території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

Вказувало, що через відсутність документу, що підтверджує вилучення спірних земельних ділянок зі складу пам`ятки археології місцевого значення, останній не має можливості здійснювати на них підприємницьку діяльність, що порушує його права як власника таких ділянок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Харківська обласна прокуратура подала заяву про вступ у справу на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування підстав вступу у справу посилалась на наявну загрозу порушення інтересів держави у сфері охорони та збереження культурної спадщини.

Зазначала, що територія пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» не може обмежуватися лише територією земельних ділянок належних позивачу, а отже для внесення змін у її межі необхідно провести археологічне дослідження по всій площі та глибині культурного шару. Таким чином, зобов`язання відповідні органи прийняти рішення та виключити спірні земельні ділянки зі складу вищенаведеної пам`ятки всупереч встановлених Законом вимог (за відсутності відповідної науково-проектної документації та археологічного дослідження) може свідчити про наявність порушення інтересів держави у сфері земельних відносин та у сфері охорони культурної спадщини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 позов задоволено.

Харківська обласна прокуратура, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що пам`ятка археології «Поселення Харків» не обмежується лише територією спірних земельних ділянок, археологічний об`єкт і земельні ділянки, розміщені в його межах визначені науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Харків», паспортом та обліковою карткою пам`ятки археології «Поселення Харків».

Так, врахований судом висновок археологічного дослідження щодо частини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», за наслідками якого встановлено відсутність на спірних земельних ділянках об`єктів археологічної спадщини не є належною підставою для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України, оскільки, дослідження на всій площі і по всій глибині культурного шару пам`ятки археології «Поселення Харків» не проводилось.

Натомість, відсутність культурного шару на конкретній археологічно дослідженій ділянці не свідчить про необхідність виключення цієї частини земельної ділянки з обліку та охорони відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Зауважує, що виключення земельних ділянок із території пам`ятки лише шляхом оновлення облікової документації та внесення змін до відомостей Реєстру фактично не впливатиме на визначені межі території пам`ятки з огляду на її затвердження у науково-проектній документації.

Звертає увагу, що вилучення пам`ятки архітектури з Реєстру проводиться на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини, за умови дослідження відповідної пам`ятки археології на всій площі і по всій глибині культурного шару, акта огляду пам`ятки за відповідною формою, на підставі протоколу експертної комісії, а отже за наявності науково-проектної документації з відповідними змінами, про що зазначено у наказі Міністерства Культури України «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» №158 від 11.03.2013.

Проте, Департамент культури та туризму з поданнями за встановленою Порядком № 158 формою та передбаченими цим порядком додатками щодо змін відомостей Реєстру стосовно пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» не звертався, а тому посилання суду першої інстанції на звернення Департаменту під час судового розгляду справи до Міністерства культури та інформаційної політики України із поданням про зміну відомостей щодо території пам`ятки є безпідставним та не ґрунтуються на доказах.

Зауважує, що законодавчо визначена послідовність та стадійність вилучення об`єктів культурної спадщини з Реєстру не є формальною вимогою та має дотримуватись відповідними суб`єктами.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги, що вирішення питання про вилучення інформації про археологічну пам`ятку місцевого значення належить до дискреційних повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України.

Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації (далі відповідач 1), не погодившись з судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог, звернених до Департаменту, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просив його скасувати в цій частині та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність нормативно-правового акту, яким встановлено обов`язок органу охорони культурної спадщини на видання розпорядчого акту щодо вилучення частини земельних ділянок з меж території пам`ятки археології місцевого значення.

Вказує, що 23.03.2021 Департаментом виданий наказ № 74 «Про визначення меж територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення», яким встановлено, що межі територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення, включаючи внутрішньо комплексні об`єкти відповідають (дорівнюють) опису меж території об`єкта, зазначеним у паспорті/обліковій документації об`єкта культурної спадщини.

Отже, вищевказаним наказом визначено, що зокрема межі пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» дорівнюють межам, зазначеним в обліковій документації цієї пам`ятки, в тому числі з урахуванням внесення змін до цієї облікової документації.

В свою чергу, видання окремого розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» шляхом виключення спірних земельних ділянок не передбачено охоронним законодавством та не входить до повноважень Департаменту.

Зауважує, що п. 12 Порядку № 158 передбачено, що до прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються, зокрема, відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж.

Враховуючи, що такого рішення КМ України ще не прийнято, відповідні межі визначаються відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж.

Звертає увагу, що Департаментом восени 2023 р. внесені зміни до облікової картки пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» в частині виключення спірних земельних ділянок з її меж на підставі археологічного дослідження, проведеного на замовлення ТОВ «АЗС-АГЗС Греківська», шляхом складання додатків № 37 та № 82 до облікової документації, як це передбачено Методичними рекомендаціями щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини (наказ Державної служби охорони культурної спадщини від 03.06.2004 № 11).

В свою чергу, наявність наказу Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 23.03.2021 № 74, яким встановлено межі пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» виключає прийняття окремого розпорядчого документу стосовно внесення змін до визначених меж території пам`ятки, в даному випадку «Поселення Харків», що залишено поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, вказує про порушення судом норм процесуального права, а саме прийняття до розгляду позову за відсутності доказів сплати судового збору в повному обсязі, оскільки позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, тоді як фактично ним заявлено три вимоги немайнового характеру.

Не погодившись з судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог, звернених до Міністерства, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (далі відповідач 2) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до помилкових висновків, просило його в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що Порядком № 158 передбачено подання уповноваженим органом Подання за формою, наведеною в додатку до цього Порядку з пакетом документів.

Вказує, що відповідач 1 на виконання вимог Порядку № 158 мав виготовити нову облікову документацію та надати до Міністерства саме подання про внесення змін до відомостей Реєстру в частині зміни місцезнаходження спірної пам`ятки, за наслідками розгляду якого останнім вирішувалось би питання про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Водночас, до Міністерства вказаного подання не надходило, що не врахував суд першої інстанції.

З урахуванням наведеного, вважає висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання Міністерства внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків» шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення на спірних земельних ділянках передчасними.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що згідно Порядку №158 повноваження щодо внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України покладено на Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації та Міністерство культури та інформаційної політики України.

Так, Департаментом у 2023 році внесені зміни до Паспорту та Облікової картки пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» № 8828 про виключення спірних земельних ділянок зі складу пам`ятки без прийняття розпорядчого документу, передбаченого Порядком № 158. Вказана бездіяльність Департаменту призвела до неможливості законного власника спірних земельних ділянок використовувати їх в межах своєї підприємницької діяльності.

Зауважує, що під час розгляду справи судом встановлено факт відсутності на спірних земельних ділянках об`єктів культурної спадщини за результатами досліджень проведених ДП «Науково-дослідницький центр «Охоронна археологічна служба України» Інститут археології НАН України фактичних археологічних досліджень/розкопок (висновки 2023 року), як наслідок, підстав для поширення на них положень законодавства про охорону пам`яток культурної спадщини немає.

Звертає увагу, що ні паспорт прив`язки, ні облікова картка пам`ятки архітектури місцевого значення, ні Державний Земельний Кадастровий реєстр не містять відомостей про конкретні межі такої пам`ятки, чим спростовуються доводи прокурора та відповідача 1 у апеляційних скаргах про визначення такими документами меж.

Харківська міська рада (далі третя особа) надала відзив на апеляційну скаргу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вказує, що умовою належності спірних земельних ділянок до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на них об`єкта культурної спадщини, а саме: пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

Так, проведені наукові археологічні дослідження частини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», яка обмежена спірними земельними ділянками свідчать, що на ділянках, які досліджені в наземних обсягових формах, на всій площі і по всій глибині культурного шару не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню.

Отже, використання позивачем ділянок для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу не суперечитиме вимогам охорони культурної спадщини.

Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації протиправно внесено зміни до облікової документації на пам`ятку археології місцевого значення «Поселення Харків» шляхом вилучення спірних земельних ділянок зі складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», оскільки такі повноваження має Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Зауважує, що за посиланнями в Інтернет мережі інформація про пам`ятку археології місцевого значення «Поселення Харків» у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України не оновлена, не містить даних про внесення до нього будь-яких змін, зокрема, про зміну меж пам`ятки, що свідчить про бездіяльність саме Міністерства, яка полягає у не внесенні змін щодо меж об`єкту культурної спадщини до Реєстру.

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 замінено первісного відповідача з Міністерства культури та інформаційної політики України на належного - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України у зв`язку зі зміною його назви на підставі постанови КМ України від 06 вересня 2024 р. № 1028 «Про перейменування Міністерства культури та інформаційної політики України і Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України».

В судовому засіданні прокурор та представники відповідачів підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти вимог апеляційних скарг, вважали рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзивів на них, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга Міністерства культури та стратегічних комунікацій України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АЗС-АГЗС Греківська" на підставі договорів купівлі продажу від 21.01.2019 та від 27.02.2019 на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га та 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25 із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування стаціонарної АЗС», що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 10-15).

Сторонами по справі не заперечується, що належні позивачу земельні ділянки розташовані в межах пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

Так, 28.11.2013 наказом Міністерства культури України № 1224 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» пам`ятка археології місцевого значення «Поселення Харків» (охоронний договір № 8828-Ха) взята на облік, а її межі визначені картографічним матеріалом облікової документації, а саме паспортом та обліковою документацією (т. 1 а.с. 43-44).

23.03.2021 Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації видав наказ № 74 «Про визначення меж територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення», пунктом 2 якого передбачено, що межі територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення, включаючи внутрішньо комплексні об`єкти відповідають (дорівнюють) опису меж території об`єкта, зазначеним у паспорті/обліковій документації об`єкта культурної спадщини.

В серпні 2023 року на замовлення ТОВ "АЗС-АГЗС Греківська" проведено наукове археологічне дослідження спірних земельних ділянок, за результатами якого об`єкти археологічної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці не виявлені, про що складені висновки ДУ «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України від 30.08.2023 № 31-в/19-23, № 32-в/19-2 (т. 1 а.с. 46-60).

Сторонами визнається, що ТОВ "АЗС-АГЗС Греківська" звернулось до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації із заявою про внесення змін до меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» шляхом вилучення належних йому на праві власності земельних ділянок зі складу пам`ятки, до якої додало висновки археологічного дослідження.

03.09.2023 представник позивача звернулась до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо прийнятого рішення, направлення відповідних документів для внесення змін до Державного реєстру щодо «виключення» зі складу об`єкту культурної спадщини та археології на підставі наукових археологічних досліджень спірних земельних ділянок (т. 1 а.с. 18-19).

11.10.2023 Департамент культури та туризму повідомив, що ним внесено зміни до облікової документації на пам`ятку археології місцевого значення «Поселення Харків» в частині вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188 та 6310138800:03:011:0101 зі складу пам`ятки (т. 1 а.с. 25-35).

21.05.2024 представник позивача звернулась до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації із адвокатським запитом, зокрема, про надання рішення у формі розпорядчого документу про внесення змін щодо меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» та відомостей про направлення його до МКІП (т. 1 а.с. 36-37).

27.05.2024 відповідач 1 повідомив позивача, що спірні земельні ділянки вилучені зі складу пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» шляхом внесення змін до облікової картки та паспорта об`єкта археології (т. 1 а.с. 38).

Не погодившись із бездіяльністю відповідача 1 щодо не прийняття рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» шляхом виключення спірних земельних ділянок зі складу пам`ятки, не направлення відповідних документів до Міністерства культури та інформаційної політики для внесення змін у Державний реєстр нерухомих пам`яток України та бездіяльністю відповідача 2 щодо не внесення таких змін, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог законодавства орган охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації не прийняв розпорядчий документ із пропозицією щодо внесення змін до об`єкта культурної спадщини та не направив його з пакетом документів до Міністерства культури та інформаційної політики України, у зв`язку з чим суд зобов`язав останнього прийняти рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», шляхом виключення спірних земельних ділянок зі складу пам`ятки та подати до Міністерства культури та інформаційної політики України необхідні документи необхідні для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Також, враховуючи направлення відповідачем 1 під час судового розгляду подання про зміну відомостей щодо території пам`ятки до Міністерства культури та інформаційної політики України та не прийняття відповідачем 2 рішення за наслідками його розгляду, суд першої інстанції зобов`язав Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків» на спірних земельних ділянках.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України № 1805-III від 08.06.2000 «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III).

За приписами ст. 1 Закону № 1805-III культурна спадщина сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1805-III передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно із пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього;

затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони).

Згідно частин 1, 2 ст. 14 Закону № 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: зокрема, пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням громадських об`єднань, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі Порядок №158), врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Відповідно до п. 1.4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру є:

уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;

уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку №158 передбачено, що на об`єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.

Згідно п. 10.1. розділу X Порядку №158 для порушення розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру Ініціатором подаються до МКІП:

1) подання про вилучення пам`ятки з Реєстру за формою, наведеною у додатку 15 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

2) фотофіксація пам`ятки та її території, втрачених чи пошкоджених цінних (характерних) елементів об`єкта предмета охорони пам`ятки, що становлять його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнаний пам`яткою, з відображенням дати фіксації не більше 3 місяців до дати подання до МКІП;

3) Акт візуального обстеження пам`ятки за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку;

4) копія охоронного договору на пам`ятку;

5) документи, що підтверджують вжиття заходів реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини (у разі наявності), а саме: дата видання розпорядження та/або припису щодо охорони пам`ятки, припинення робіт на пам`ятці, її території та в зонах охорони; застосування фінансових санкцій; складання протоколу про адміністративне правопорушення (далі вжиття заходу реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини);

6) документи, що підтверджують повідомлення правоохоронним органам про злочин (у разі наявності).

Відповідно до п. 10.3. розділу X Порядку №158 документи, визначені підпунктами 46 пункту 10.1 цього розділу подаються лише уповноваженим органом. У разі, якщо Ініціатором розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру є інші суб`єкти, такі документи витребовуються МКІП самостійно після проведення перевірки поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначеним цим Порядком, у строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня отримання документів. Уповноважений орган забезпечує подання таких документів у строк, що не перевищує тридцять робочих днів з дня отримання відповідного запиту.

Подання документів, визначених пунктом 10.1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність їх встановленим пунктом 10.2 цього розділу вимогам є підставою для повернення їх Ініціатору, з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження. Повернення документів не перешкоджає повторному зверненню з цього питання (п. 10.4 розділу X Порядку №158).

Відповідно до пунктів 10.5, 10.6 розділу X Порядку №158 МКІП забезпечує розгляд отриманих документів на засіданні Експертної комісії. За результатами розгляду документів на засіданні Експертної комісії оформлюється протокол, який містить висновок про наявність або відсутність підстав вилучення пам`ятки з Реєстру, обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують Голова та секретар Експертної комісії.

З врахуванням рішення Експертної комісії у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення її протоколу, з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування (у разі надання таких пропозицій), рекомендацій Інституту та експертного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, МКІП здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора:

приймає рішення про вилучення пам`ятки місцевого значення з Реєстру;

готує проєкт постанови Кабінету Міністрів України про вилучення пам`ятки національного значення з Реєстру;

відмовляє у вилученні пам`ятки з Реєстру у зв`язку з відсутністю підстав;

приймає рішення про надання згоди на переміщення пам`ятки місцевого значення в інше місце;

готує проєкт постанови Кабінету Міністрів України про надання згоди на переміщення пам`ятки національного значення в інше місце;

надає дозвіл на демонтаж (вилучення) окремих елементів пам`ятки національного значення, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму або символікою російської імперської політики;

приймає рішення про залишення в Реєстрі об`єкта, що становить виняткову мистецьку цінність;

приймає рішення про внесення змін до відомостей Реєстру в частині назви та/або виду пам`ятки місцевого значення (для пам`яток, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму або символіку російської імперської політики);

готує проєкт постанови Кабінету Міністрів України про внесення змін до відомостей Реєстру в частині назви та/або виду пам`ятки національного значення (для пам`яток, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму або символіку російської імперської політики).

Судом встановлено, що позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, та 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, які розташовані в межах пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

Висновками ДУ «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України від 30.08.2023 № 31-в/19-23, 30.08.2023 № 32-в/19-2 за результатами наукового археологічного дослідження спірних земельних ділянок, встановлено, що об`єкти археологічної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці не виявлені.

За наслідками звернення позивача до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації щодо внесення змін до меж пам`ятки архітектури місцевого значення «Поселення Харків», шляхом виключення з неї належних йому на праві власності земельних ділянок, Департамент вніс зміни до облікової картки вищевказаної пам`ятки архітектури шляхом зазначення у ній відомостей про вилучення спірних земельних ділянок, про що свідчить додаток до облікової документації пам`ятки археології «Поселення Харків» та вважав, що вказаних дій достатньо для належного захисту прав позивача.

Водночас, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення вищезазначених дій є недостатнім , оскільки Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації має прийняти рішення у формі розпорядчого документу про внесення відповідних змін з направленням його до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України для подальшого внесення змін у Державний реєстр нерухомих пам`яток України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, Порядком № 158 передбачено перелік дій, які мають вчинити відповідні суб`єкти владних повноважень для внесення змін до об`єкта культурної спадщини, зокрема, в частині його вилучення, а саме: ініціатор (в даному випадку Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації) подає до МКІП подання про вилучення пам`ятки з Реєстру за формою, наведеною у додатку 15 до цього Порядку із пакетом документів, зокрема, фотофіксацією пам`ятки та її території, актом візуального обстеження, копією охоронного договору на пам`ятку.

Разом з тим, отримавши від позивача документи, що на його думку є підставою для вилучення частини земельних ділянок з пам`ятки архітектури місцевого значення «Поселення Харків», Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації не склав подання про внесення змін до цієї пам`ятки та не направив його з пакетом документів до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з метою вирішення питання про виключення з Державного реєстру відомостей про належність спірних земельних ділянок до пам`ятки архітектури місцевого значення «Поселення Харків».

Лише внесення змін до облікової картки пам`ятки архітектури місцевого значення «Поселення Харків» шляхом зазначення інформації про вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, та 6310138800:03:011:0101 із меж території зазначеної пам`ятки не свідчить про вчинення відповідачем 1 належних дій, передбачених Порядком № 158 для зміни меж території пам`ятки архітектури місцевого значення «Поселення Харків».

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 щодо неможливості складання саме подання за формою, встановленою Порядком № 158 з огляду на відсутність у ньому підстави, що склалась в спірних правовідносинах для внесення змін до меж території пам`ятки, колегія суддів вважає такими, що не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку скласти та направити подання на виконання вимог вищевказаного Порядку.

Запропоновані у формі подання підстави не є вичерпними, оскільки Порядок № 158 не містить вичерпного переліку підстав, за яких можуть вилучатись, зокрема, об`єкти пам`яток археології, а отже Департамент не позбавлений можливості зазначити обставину для внесення змін у територію пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» незалежно від відображення її у формі, встановленій Порядком № 158.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що проведення археологічного дослідження лише на частині території пам`ятки не є достатнім для внесення змін до таких меж колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Згідно ст. 14-1 Закону № 1805-III межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки місцевого значення приймається органом охорони культурної спадщини обласного рівня. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (щодо встановлення меж території пам`ятки, що є складовою облікової документації) затверджується також органом охорони культурної спадщини обласного рівня, щодо пам`яток місцевого значення.

Так, Історико-архітектурний опорний план м. Харків розроблений у відповідності до Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.06.2011 №64.

Згідно п.1.6. вказаного Порядку, Історико-архітектурний опорний план містить узагальнену характеристику об`єктів нерухомої культурної та природної спадщини, їх територій та зон охорони.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні досліджено Історико-архітектурний опорний план, з якого вбачається, що спірні земельні ділянки розташовані на території пам`ятки архітектури місцевого значення «Поселення Харків», проте конкретних меж з координатами такий план не містить.

Отже, такий план не визначає територію пам`ятки, а лише містить узагальнену інформацію про таку територію.

Також, як зазначив відповідач 1, за результатами розробленого Історико-архітектурного опорного плану м. Харків затверджено:

1. Межі і режими використання історичного ареалу і зон охорони пам`яток національного значення - наказ Міністерства культури, молоді та спорту України від 27.02.2020 №1199.

2. Межі та режими використання зон охорони пам`яток історії, монументального мистецтва та археології місцевого значення наказ управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 27.12.2019 №304.

3. Історико-архітектурний опорний план у складі генерального плану населеного пункту - Рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 р. № 1902/19.

Водночас, зазначеними документами затверджено лише зони охорони пам`яток, а не межі територій.

Облікова документація також не містить конкретно визначених меж пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», а лише визначає її межі шляхом опису об`єктів, що межують на території пам`ятки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що на сьогодні відсутній документ, яким визначені межі пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», в свою чергу, проведення археологічного дослідження лише на спірних земельних ділянках з метою спростування наявності на них об`єктів культурної спадщини не суперечить чинному законодавству.

Посилання відповідача 1 на те, що розпорядчим документом, яким визначено межі пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» фактично є наказ Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 23.03.2021 № 74 «Про визначення меж територій пам`яток історії, археології та монументального мистецтва місцевого значення», отже іншого документу приймати недоцільно колегія суддів відхиляє, оскільки даний наказ виданий в часі до внесення змін до облікової документації, а тому їх не відображає, що свідчить про обов`язок Департамент привести Наказ у відповідність з фактичними обставинами.

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 щодо відсутності затвердженого КМ України Порядку визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації, що унеможливлює розроблення науково-проектної документації і визначення чіткої території пам`ятки та режимів її використання колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відпоідно до частин 1, 2 ст. 33-4 Закону № 1805-III науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є, зокрема, науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення: меж і режимів використання території пам`ятки; меж і режимів використання охоронюваної археологічної території; меж і режимів використання історичного ареалу населеного місця.

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини визначає спеціальний режим використання території або об`єктів, у тому числі планувальні обмеження у використанні земель у сфері забудови, гранично допустиму висотність будівель та споруд.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Склад та зміст науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що на час розгляду справи КМ України не встановлено склад та зміст науково-проектної документації, якою визначаються межі та режим використання території пам`ятки археології.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів, зокрема, відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Колегія суддів зауважує, що невиконання державою своїх обов`язків з прийняття відповідних нормативно-правових актів не можуть позбавляти осіб права на вільне володіння та використання власного майна.

Досліджуючи поняття якість закону як складову принципу верховенства права та гарантію застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004р. № 22-рп/2004).

Статтею 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50.56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Крім того, у справі Новік проти України (заява № 48068/06, п.19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога якості закону у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

У постанові від 29.08.2018р. у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Відповідно до п. 11.3 розділу ХІ Порядку рішення про зміну категорії пам`ятки, внесення змін до відомостей Реєстру щодо найменування, виду, типу, дати утворення, місцезнаходження пам`ятки здійснюється в порядку, визначеному розділом V цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 11.4 цього розділу.

З огляду на те, що пам`ятка місцевого значення «Поселення Харків» внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, тому зміна території пам`ятки можлива виключно шляхом внесення змін до відомостей Реєстру в порядку, передбаченому підпунктом 11.3 Розділу ХІ Порядку, тобто для внесення змін у відомості щодо території пам`ятки та вилучення досліджених ділянок відповідач 1 мав скласти подання та направити його разом з пакетом документів до Міністерства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про вчинення відповідачем 1 бездіяльності, яка полягає у неприйнятті рішення у формі розпорядчого акту про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» шляхом виключення спірних земельних ділянок з її території та не направлення відповідного пакету документів до Міністерства, необхідних для внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків».

Доводи апеляційних скарг прокурора та відповідача 1 правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Водночас, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах і бездіяльності Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, яка полягає у невнесенні змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків».

Так, за висновками суду першої інстанції, під час судового розгляду відповідач 1 направив до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України подання із документами для внесення відповідних змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, проте Міністерство не вчинило дій по його розгляду.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції зобов`язав відповідача 2 внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків» шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на спірних земельних ділянках ..

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Повноваження Міністерства визначені Положенням про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 (далі Положення № 885) відповідно до якого Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» та Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Згідно з п. 4 Положення № 885 Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснює координацію та контроль за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; приймає рішення про занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Як вже зазначалось, пунктами 10.5, 10.6 розділу X Порядку №158 передбачено, що МКІП забезпечує розгляд отриманих від Ініціатора документів, визначених п.10.1 розділу X Порядку №158 на засіданні Експертної комісії.

З врахуванням рішення Експертної комісії, пропозицій органів місцевого самоврядування (у разі надання таких пропозицій), рекомендацій Інституту та експертного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, МКІП приймає певне рішення, про що повідомляє Ініціатора.

Отже, прийняттю МКІП рішення про внесення змін до Реєстру, передує подання Ініціатором подання, за формою, встановленою Порядком № 158 із пакетом документів.

Відповідач 1 під час розгляду цієї справи в суді направив до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України облікову картку пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» із внесеними змінами для внесення відповідних змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, за якими Міністерством не прийнято жодного рішення. Вказані обставини не заперечуються сторонами у справі.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що вчинення таких дії не є підставою для розгляду Міністерством питання про внесення змін щодо пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, оскільки Порядком № 158 встановлено направлення Ініціатором саме подання із пакетом документів.

В свою чергу, як зазначено вище, відповідачем 1 подання не складалось та не направлялось до відповідача 2.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконані всі умови, передбачені законодавством, необхідні, зокрема, для внесення змін у Державний реєстр нерухомих пам`яток України.

Враховуючи, що судом першої інстанції за наслідками розгляду цієї справи зобов`язано відповідача 1 скласти та направити належні документи на розгляд Міністерству, які відповідачем 2 не отримано, як наслідок, не досліджено, не надано їм оцінки та не прийнято жодного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в даному випадку бездіяльності Міністерства культури та стратегічних комунікацій України щодо їх не розгляду та наявність дискреції на прийняття відповідного рішення.

Вказане вище свідчить про передчасність позовних вимог, звернених до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та наявність підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Натомість, висновки суду першої інстанції в цій частині суперечать встановленим обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову.

Щодо доводів прокурора про відсутність підстав для внесення змін в Державний реєстр нерухомих пам`яток України щодо меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» колегія суддів зазначає, що оцінка цим обставинам має бути надана Міністерством культури та стратегічних комунікацій України під час розгляду документів та отриманого від Департаменту подання про вилучення із території цієї пам`ятки спірних земельних ділянок.

Щодо доводів Департаменту про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття до розгляду позову за відсутності доказів сплати судового збору в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 3028,00 грн, як за одну вимогу немайнового характеру (т. 1 а.с. 6).

Відповідач 1 вважає, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, а отже судовий збір має складати 9084,00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір» № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною 1 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Визначаючи розмір судового збору за подання позову колегія суддів враховує, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як спосіб усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм Закону № 3674-VI містяться у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 у справі №640/21330/18 та від 5 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 5 лютого 2021 року у справі №400/2863/19.

Враховуючи, що вимоги позивача про визнання бездіяльності Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, яка полягає у неподанні до Міністерства культури та інформаційної політики України документів, необхідних для внесення змін до відомостей державного реєстру нерухомих пам`яток України є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення у вигляді розпорядчого документу про внесення змін до визначених меж території пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», що має бути направлене до відповідача 2, колегія суддів вважає, що в даному випадку судовий збір має сплачуватись як за одну вимогу немайнового характеру.

Крім того, позивач мав сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру спрямовану до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, проте в порушення вимог Закону України «Про судовий збір» ним сплачено судовий збір у меншому розмірі.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі та прийняв позов до розгляду, чим порушив норми процесуального права. Разом з тим, зазначені обставини не є самостійними обставинами для скасування судового рішення згідно ст. 317 КАС України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити питання щодо стягнення судового збору в повному обсязі шляхом прийняття додаткового рішення.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача 2 спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні в частині позову, зверненого до нього, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а отже підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вже зазначалось, позивачем при зверненні до суду сплачено 3028,00 грн згідно платіжної інструкції від 05.06.2024.

Судом першої інстанції за наслідками розгляду справи стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації на користь ТОВ "АЗС-АГЗС Греківська" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514, 00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України 1514,00 грн.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково, судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1514,00 грн (3028,00 грн / 2) за рахунок Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації.

При цьому, оскільки за наслідками нового розгляду справи судовим рішенням не вирішено порушення прав позивача з боку відповідача 2 та не покладено обов`язку з його виконання на нього, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Міністерства на користь позивача 1514,00 грн підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 520/15886/24 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України, яка полягає у невнесенні змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, площею 0,098 га, розташованими за адресом: м.Харків, вул.Греківська, 25; зобов`язання Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Державного реєстру нерухомих пам`яток України у частині змін меж території пам`ятки «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження археологічної пам`ятки місцевого значення «Поселення Харків», охоронний номер №8828-ХА, на земельних ділянках з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, з кадастровим номером 6310138800:03:011:0101, 0,098 га, розташованими за адресом: м.Харків, вул.Греківська, 25; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 520/15886/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 13.03.2025 року