Постанова

від 13.03.2025 по справі 160/25999/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25999/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року (суддя Дєєв М.В.) у справі №160/25999/24 за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановиВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 3 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38255196) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року;

- зобов`язати 3 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38255196) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність 3 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38255196) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.10.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року;

- зобов`язати 3 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38255196) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.10.2022 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в питанні нарахування індексації грошового забезпечення за час проходження служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що індексація грошового забезпечення позивача передбачена нормами діючого законодавства, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача в питанні нарахування та виплати її позивачеві в період проходження військової служби.

При цьому, суд першої інстанції, визначивши право позивача на індексацію за спірний період, в якому індексацію не було нараховано та виплачено відповідачем, вказав на те, що «базовим місяцем» для нарахування індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Також суд дійшов висновку про безпідставне не нарахування і не виплату позивачу індексацію різницю за період з 01.03.2018 по 05.10.2022.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що у спірному випадку судом не було враховано те, що 15.12.2015 набрала чинності постанова КМУ №1013 від 09.12.2015 відповідно до якої початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов`язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою. Відповідач вказує на те, що постановою КМУ №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015, але й визначено місяць, з якого в подальшому необхідно відштовхуватись при проведенні індексації. За позицією відповідачів таким місяцем є січень 2016 року. Також, за позицією відповідача, відсутні підстави для нарахування індексації за період з 01.03.2018 по 18.09.2020. Крім цього, відповідач вказує і на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині не надання належної правової оцінки дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, які відповідач вважає порушеними.

Перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

З 05 жовтня 2022 року звільнений зі служби.

Станом на день виключення позивача зі списків особового складу 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони.

12 вересня 2024 року позивач звернувся до 3 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив:

1.Повідомити яким чином здійснювалось нарахування та виплата індексації та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 05 жовтня 2022 року.

2.Надати довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 05 жовтня 2022 року з визначенням показників заробітної плати, в тому числі індексації помісячно та з якими застосованими базовими місяцями.

3. Здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з базовим місяцем січень 2008 року та з 01 березня 2018 року по 05 жовтня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078..

Листом 3 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області №49-301-2315/49-3-4 від 30 липня 2024 року, повідомлено, що грошове забезпечення у період з 01.12.2015 року по 05.10.2022 року індексувалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року та не підлягає додатковому нарахуванню індексації.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо суті спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстави, порядок та механізм нарахування індексації, її мета та правова природа, визначені Законом № 1282-ХІІ, та Порядком №1078.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення в розумінні цього закону це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (абзац 2).

Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 2 Порядку № 1078 до об`єктів індексації віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-ХІІ).

За такого правового врегулювання суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013).

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на 2016 рік розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) є січень 2008 року.

Отже, для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078, є січень 2008 року.

Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що «базовим місяцем» для нарахування індексації, у зв`язку з набуттям чинності постановою КМУ №1013, є січень 2016 року, є безпідставними.

Щодо врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 01.12.2018.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у зв`язку з набранням з 01.03.2018 чинності постановою Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, змінився «базовий місяць» для проведення індексації грошового забезпечення і таким місяцем, для розрахунку індексації грошового забезпечення з 01.03.2018, є березень 2018 року.

При цьому, не перевищення наростаючого індексу споживчих цін порогу індексації 103 відсотка, після місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення, не є безумовною підставою не виплачувати індексацію грошового забезпечення. Суми індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у справах №400/1119/21 (постанова від 28.09.2022), №560/3965/21 (постанова від 28.09.2022).

У спірному випадку відповідачем не було надано доказів того, що підвищення грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 перевищило суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового забезпечення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для виплати позивачу фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення.

Апеляційна скарга не містить жодних аргументів щодо неправильності застосування судом першої інстанції абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо аргументів відповідача про недотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.

Так, індексація грошового забезпечення є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України ( в редакції, яка діяла на час проходження позивачем служби). До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року).

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні».

Отже, вказана норма права, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум.

У спірному випадку позивач звільнився зі служби 05.10.2022, заявлені ним вимоги стосуються нарахування та виплати індексації з 01.12.2015 по 05.10.2022.

Тобто, спірні відносини, враховуючи обсяг заявлених вимог, регулювалися як ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022), так і ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022).

Що стосується заявлених вимог до 19.07.2022 то, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ст.233 КЗпП України в новій редакції до спірних відносин щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.12.2015 по 18.07.2022, буде суперечити Основному закону.

В той же час, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням відповідача про те, що вимоги про нарахування та виплату індексації за період з 19.07.2022 по 05.10.2022 заявлені позивачем з пропуском встановленого строку. Так, позивач звільнився зі службою 05.10.2022, а з вимогою про нарахування індексації звернувся до відповідача лише 12 вересня 2024 року, після чого, 27 вересня 2024 року, звернувся з позовом до суду. При цьому, будь-яких аргументів, які б свідчили про об`єктивну неможливість звернення із вимогами про виплату індексації у встановлений ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) строк, позивачем наведено не було.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає частково правильним твердження відповідача про необхідність залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення з позовом до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог про нарахування та виплату індексації в період з 19.07.2022 по 05.10.2022 та залишення позову, в цій частині заявлених вимог, без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №160/25999/24, в частині задоволених позовних вимог про нарахування та виплату індексації в період з 19.07.2022 по 05.10.2022 скасувати, а позов, в цій частині заявлених вимог, залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №160/25999/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України.

Повне судове рішення складено 13.03.2025

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк