Постанова

від 11.03.2025 по справі 140/4488/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4488/24 пров. № А/857/21861/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Матковської З.М.,

суддів:Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №140/4488/24 за адміністративним позовом «ТРАНС4ЮА» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Ксензюк А.Я., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, дата складання повного тексту 25.07.2024),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС4ЮА» (далі ТОВ «ТРАНС4ЮА») звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 №UA205050/2023/000739/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA205050/2023/033828 та №UA205180/2023/000049.

На обґрунтування позовних вимог зазначали про те, що рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України (далі МК України) митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та картками відмови та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 №UA205050/2023/000739/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA205050/2023/033828 та №UA205180/2023/000049. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ТОВ « ТРАНС4ЮА» судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що декларантом для митного оформлення товарів було подано митну декларацію від 06.11.2023 №23UA205180002883U6 на товар: «Сідловий тягач, що був у використанні, призначений для буксирування напівпричепів по дорогах загального користування, марка згідно з довідником - RENAULT модель згідно з довідником - Т460, номер шасі - VF611A164HD020260...» та перелік документів, визначених в гр. 44 митної декларації, згідно Класифікатору документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Так, декларантом митну вартість пред`явленого до митного оформлення товару заявлено за 1 методом (за ціною угоди), про що свідчить графа 43 поданої митної декларації. Країна походження визначена декларантом на підставі Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0059684 від 31.10.2023.

Зважаючи на існування інформації щодо фактів фальсифікації (підробки) сертифікатів з перевезення EUR.1, засвідчених також печаткою митного органу № 1 м. Кельце Республіка Польща, було прийнято рішення про видачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205180/2023/000049. У графі «Причини відмови» вказано: «у митниці є обґрунтуванні сумніви щодо преференційного походження товару. Сертифікат з перевезенням EUR.1 № PL/MF/AT 0059684 від 31.10.2023 засвідчено печаткою №1 митного органу м. Кельце Республіка Польща. За попереднім запитом митниці наявний факт фальсифікації (підробки) сертифіката з перевезення EUR.1., засвідченого також печаткою митного органу № 1 м. Кельце Республіка Польща. Згідно положень статті 32 Доповнення I Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 № PL/MF/AT 0059684 та відомостей, що в ньому містяться».

Крім того, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Апелянт наголошує на тому, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість, встановлено розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСАУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Вважають рішення про коригування митної вартості 14.11.2023 №UA205050/2023/000739/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим.

Окрім цього, апелянт не погоджується із вартістю витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, вважає їх вкрай завищеними та звертає увагу, що дана справа належить до категорії справ незначної складності.

У зв`язку із цим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові в частині визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 №UА205050/2023/000739/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205050/2023/033828, стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн відмовити повністю, а в частині визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205180/2023/000049 закрити провадження.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом із матеріалів справи та долучених письмових доказів, 12.10.2023 між ТзОВ «ТРАНС4ЮА» (покупець) та компанією «VOLVO POLSKA Sp.z.o.o» (Республіка Польща) (продавець), укладено контракт №03/10/ВК/2023, предметом якого є вживаний автомобіль RENAULT Т460, номер шасі НОМЕР_1 , 2016.

Згідно пункту 2.1 Контракту загальна вартість контракту 16000 Євро.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі), у вигляді 100% авансового платежу впродовж 5 банківських днів з дати, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі), на рахунок Продавця.

Постачання товару здійснюється на умовах DAP митний пост «Луцьк» (м. Луцьк). DAP - митний пост «Ковель» (м Ковель). DAP - митний пост «Ягодин» (с. Старовойтово. Любомльський район), DAP - митний пост «Нововолинськ» (с. Осмиловичі, Іваничівського району), DAP - митний пост «Дубно» (м.Дубно), DAP - митний пост «Сарни» (м. Сарни), DAP - митний пост « Прикладники» (Рівненська обл., Зарічненський район, с. Прикладники), DAP - митний пост «Рівне-центральний» (м. Рівне) відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2020». Відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених у рахунках-фактурах (івойсах) (пункти 3.1 і 3.2 Контракту).

На виконання умов контракту, 12.10.2023 компанією «VOLVO POLSKA Sp.z.o.o» було виставлено про-форму 03/10/ВК/2023 та рахунок-фактуру ПДВ № 1002300326 від 30.10.2023 про продаж вантажівки RENAULT Т460, номер шасі - VF611A164HD020260 за ціною 16000,00 євро.

24.10.2023 ТзОВ «ТРАНС4ЮА» було сплачено повну вартість автомобіля у межах Контракту, що підтверджує платіжна інструкція №103JBKLNA АТ КБ «Приватбанк».

30.10.2023 продавцем було складено міжнародну товарно-транспортну накладну про перевезення автомобіля RENAULT VF611A164HD020260 на користь покупця та доставлено автомобіль на Волинську митницю 02.11.2023.

Для митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, а саме: сідловий тягач, що був у використанні, призначений для буксирування напівпричепів по дорогах загального користування: марка згідно з довідником - RENAULT; модель згідно з довідником - Т460; номер шасі - VF611A164HD020260; тип кузову - сідловий тягач; колір - білий; посадочних місць - 2; колісна формула - 4x2; тип двигуна - дизельний; об`єм двигуна - 10837 см.куб; потужність - 345 кВТ; власна маса -7850 кг; повна маса - 18200 кг; календарний рік виготовлення - 2016; модельний рік виготовлення - 2017; торговельна марка - RENAULT; виробник - RENAULT; країна виробник - Франція, - уповноваженою особою ТОВ «ТРАНС4ЮА» було подано митну декларацію №23UA205180002883U6.

Позивачем було подано до митного оформлення документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною вказаною продавцем у інвойсі) та сплачено на підставі проведених розрахунків передбачені законодавством митні платежі, а саме: 0380 Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): №102300326 від 30.10.2023; d0954 Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1): PL/MF/AT0059684 від 31.10.2023; 2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: № НОМЕР_2 від 24.02.2022; 4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: №03/10/ВК/2023 від 12.10.2023; 9000 Інші некласифіковані документи : фото.

Сума обов`язкових митних платежів та зборів, що підлягала до сплати до бюджету становила 123 928,96 грн.

06.11.2023 митним органом сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205180/2023/000049.

Причиною відмови зазначено: «у митниці є обґрунтуванні сумніви щодо преференційного походження товару. Сертифікат з перевезенням EUR.1 № PL/MF/AT 0059684 від 31.10.2023 засвідчено печаткою №1 митного органу м. Кельце Республіка Польща. За попереднім запитом митниці наявний факт фальсифікації (підробки) сертифіката з перевезення EUR.1., засвідченого також печаткою митного органу № 1 м. Кельце Республіка Польща. Згідно положень статті 32 Доповнення I Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 № PL/MF/AT 0059684 та відомостей, що в ньому містяться».

07.11.2023 позивачем повторно подано нову митну декларацію №23UA205180002906U4 та повторно наступні документи: 0325 Рахунок-проформа (Proforma invoice): №03/10/ВК/2023 від 12.10.2023; 0380 Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): Ха102300326 від 30.10.2023; d0954 Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1): PL/MF/AT0059684 від 31.10.2023; 2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 від 24.02.2022; 3002 Платіжний документ, що підтверджує вартість товару: №103JBKLNA від 24.10.2023; 3011 Виписка з бухгалтерської документації від 09.11.2023; 3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: №244/23 від 09.11.2023; 4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: Ха03/10/ВК/2023 від 12.10.2023; 4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): №379925 від 30.10.2023; 9000 Інші некласифіковані документи: фото від 01.11.2023; довіреність від 10.01.2023.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- продавець згідно контракту від 12.10.2023 №03/10/BK/2023 - VOLVO POLSKA Sp.zo.o, а власник товару згідно графи C.1.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O;

- п. 4.1 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів не надано;

- п. 2.1 Контракту визначена стала вартість товару - 16000 євро. При цьому, в п.3.1 Контракту вказані умови поставки DAP - різні міста України. Те, що вартість товару на умовах DAP залишається сталою незалежно від відстані перевезення, дає об`єктивні підстави сумніватися, що витрати на доставку включені до митної вартості.

- п.3.2 Контракту визначено, що відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених в інвойсах. В Інвойсі від 30.10.2023 №1002300326 відсутня дана інформація. В п.10.1 Контракту вказані умови поставки- EXW.

У зв`язку з цим, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу митниці додатково надано: сертифікат від 31.10.2023 №PL/MF/AT0059684; платіжну інструкцію від 24.10.2023 №103JBKLNA; виписку від 09.11.2023 б/н; договір від 30.10.2023 року №379925; проформу від 12.10.2023 №03/10/ВК/2023; висновок автотоварознавчого дослідження від 09.11.2023 №244/23.

Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 14.11.2023.

14.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000739/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: продавець згідно Контракту від 12.10.2023 №03/10/BK/2023 -VOLVO POLSKA Sp.zo.o, а власник товару згідно графи C.1.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O; п. 4.1 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів не надано; п. 2.1 Контракту визначена стала вартість товару - 16000 євро. При цьому, в п.3.1 Контракту вказані умови поставки DAP - різні міста України. Те, що вартість товару на умовах DAP залишається сталою незалежно від відстані перевезення, дає об`єктивні підстави сумніватися, що витрати на доставку включені до митної вартості. П.3.2 Контракту визначено, що відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених в інвойсах. В Інвойсі від 30.10.2023 №1002300326 відсутня дана інформація. В п.10.1 Контракту вказані умови поставки- EXW.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні 22000 євро за митною декларацією від 04.09.2023 №UA205140/2023/070983.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033828.

Не погодившись із таким рішенням митного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погодився із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в митній декларації, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

На думку суду першої інстанції, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною митною декларацією декларант подав такі документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4, 6): 0325 Рахунок-проформа (Proforma invoice): №03/10/ВК/2023 від 12.10.2023; 0380 Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): Ха102300326 від 30.10.2023; d0954 Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1): PL/MF/AT0059684 від 31.10.2023; 2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 від 24.02.2022; 3002 Платіжний документ, що підтверджує вартість товару: №103JBKLNA від 24.10.2023; 3011 Виписка з бухгалтерської документації від 09.11.2023; 3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: №244/23 від 09.11.2023; 4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: Ха03/10/ВК/2023 від 12.10.2023; 4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): №379925 від 30.10.2023; 9000 Інші некласифіковані документи: фото від 01.11.2023; довіреність від 10.01.2023; сертифікат від 31.10.2023 №PL/MF/AT0059684; платіжну інструкцію від 24.10.2023 №103JBKLNA; виписку від 09.11.2023 б/н; договір від 30.10.2023 року №379925; проформу від 12.10.2023 №03/10/ВК/2023; висновок автотоварознавчого дослідження від 09.11.2023 №244/23.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд також погоджується з думкою суду першої інстанції, що необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Отже, відповідач неправомірно витребував додаткові документи, оскільки ним не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, в той час як вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

У спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 08 лютого 2019 року в справі № 825/648/17.

Водночас відповідач лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість рішення.

Підсумовуючи, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Окрім того, не навів достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без належного обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000739/2 від 14.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA205050/2023/033828 та №UA205180/2023/000049 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Щодо судових витрат по наданню правничої допомоги колегія суддів апеляційного суду вважає за потрібне зазначити наступне.

Позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. З резолютивної частини оскаржуваного рішення суду слідує, що суд першої інстанції справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу на думку суду відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано копії таких документів: договір про надання правничої допомоги №0260/24 від 09.04.2024, укладений між адвокатським бюро «Богдани Чорної» та ТзОВ «Транс4юа»; рахунок-фактура №3 від 19.04.2024 та платіжну інструкцію №9669 від 19.04.2024.

За надану адвокатом правову допомогу, згідно даного договору, клієнт сплачує гонорар в розмір 5000,00 (п`ять тисяч) гривень згідно рахунку.

Аналізуючи вищевикладені норм КАС України, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, ураховуючи що представник позивача ознайомлений із фактичними обставинами справи, вивчав законодавство і судову практику у аналогічній категорії справ, ураховуючи необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката та відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів приходить до переконання, що заявлена до відшкодування сума витрат 5000 грн. є неспівмірною до наданих послуг.

Натомість оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, колегія суддів дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін