Постанова від 13.03.2025 по справі 460/6026/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6026/24 пров. № А/857/20836/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.,

суддівОнишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 460/6026/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 11 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі також відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлено протоколом № 41 від 04.01.2024 року щодо скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 року № 206/1100/11 відносно ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Позов обґрунтовує тим, що ним 06.12.2022 ним пройдено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами якого його визнано непридатним до служби з виключенням з обліку військовозобов`язаних. Згідно з витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.01.2024 № 41 постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 № 206/1100/11 скасовано та зазначено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки всупереч Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі по тексту Положення) при перегляді постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем не було повідомлено позивача про перегляд такої постанови, не направлено позивача у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування діагнозу, який був встановлений позивачу при проходженні медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, на думку позивача, відповідач порушив процедуру прийняття оскаржуваного рішення. Також, позивач вказує, що висновок щодо незаконності та скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від прийнято ЦВЛК у формі протоколу, а не постанови, що є порушенням вимог Положення № 402.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом № 41 від 04.01.2024, в частині скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.12.2022 № 206/1100/11 щодо старшого солдата ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права. Зазначає, що зі змісту спірної протоколу, за наслідками дослідження картки медичного огляду позивача судом встановлено, що комісією ЦВЛК надано оцінку стану здоров`я позивача, враховано та досліджено медичні обстеження останнього та зроблено певний висновок про скасування постанови ВЛК від 11.07.2022 №2236 та вирішено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК.

Вказує, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності, він має право особисто звернутися до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно вимог Положень №402 із пакетом документів, які б підтверджували зворотнє. Крім того, зазначає, що судом встановлено позивач не був присутній та не викликався під час перегляду довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.07.2022 №2236. Разом з тим, обов`язковий виклик, присутність громадян стосовно яких переглядаються постанови позаштатних ВЛК Положенням №402 не визначено. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що при перегляді постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 року №206/1100/11, відповідачем не було повідомлено позивача про перегляд такої постанови, всупереч вимогам п.2.3.4 розділу І Положення № 402 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не направлено позивача у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування діагнозу, який був встановлений ОСОБА_1 06.12.2022 року при проходженні медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також вірно було встановлено судом першої інстанції при розгляді справи

Зазначає, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України було порушено процедуру перегляду постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 року №206/1100/11, що призвело до помилкового скасування відповідної постанови та безпідставого висновку щодо повторного медичного огляду позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Звертає увагу суду, що відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до п. 2.3.5. Положення 402 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та є підставою для перегляду її в судовому порядку.

Вказує, що перегляд постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 року №206/1100/11 (у формі довідки) розглянута відповідачем не у відповідності по приписів Положення №402 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що спростовує доводи апеляційної скарги і підтверджує законність та обгрунтовансть рішення суду першої інстанції і суд першої інстанції не вдавався до оцінки встановленого діагнозу чи хвороби позивача. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач подав до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Підтримує доводи, наведені в апеляційній скарзі, просить її задоволити та скасувати рішення першої інстнації.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки військо-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 року № 206/1100/11 відносно старшого солдата ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК за результатами якого останнього визнано непридатним до служби з виключенням з обліку.

Відповідно до п. 1 витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.01.2024 № 41, враховуючи невідпровідність діагнозу зазначеного у постанові ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Костопіль від 06.12.2022 № 206/1100/11 вимогам пункту «а» статті 39 та пункту «а» статті 38 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.12.2022 № 206/1100/11 щодо старшого солдата запасу ОСОБА_1 скасовано.

Пунктом 2 такого витягу з протоколу передбачено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно вимог Положення.

Не погоджуючись з таким рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення процедури прийняття суб`єктом владних повноважень рішення у зв`язку з допущення порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України п. 2.3.4 розділу І Положення № 402 при прийнятті рішення, що оформлене протоколом № 41 від 04.01.2024, в частині, що стосується скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2022 № 206/1100/11 відносно ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Так, п. 2.3 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Відповідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту.

Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

З урахуванням вищенаведеного, ЦВЛК при перегляді постанови ВЛК свій висновок повинна оформлювати не витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не прийняття постанови за результатами розгляду заяви позивача.

Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити відповідно до пункту 2.3.5 Положення 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, з врахуванням позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ЦВЛК, яке оформлене протоколом № 41 від 04 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції робить висновок про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог, оскільки відсутня відповідна форма рішення ЦВЛК постнова, що відповідно до 2.3.5. Положення № 402 може оскаржуватись в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи позивача, які зазначені у апеляційній скарзі є вірними, а висновок суду першої інстанції, про те, що позов є таким що не підлягаєзадоволенню є помилковим.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з приписами пункту другого частини першоїстатті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову від позову.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 460/6026/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник