Постанова

від 13.03.2025 по справі 300/3356/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3356/24 пров. № А/857/24682/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Микитюк Р.В.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Івано-Франківськ від 10 вересня 2024 року у справі № 300/3356/24 за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метатрон 999» про застосування адміністративно-господарських санкцій і пені,

В С Т А Н О В И В :

30.04.2024 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метатрон 999» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 109 624,29 грн з підстав їх несплати у добровільному порядку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що за період 2023 року відповідач фактично прийняв на роботу одну особу з інвалідністю, якому встановлено таку встановлено при повторному огляді з 18.07.2023, а вказана особа перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 26.09.2023. Таким чином, відповідач відповідно до законодавства заповнив в 2023 році 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак норматив виконано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ним не виконано, що є порушенням ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Скаржник вважає, що суд дійшов помилки у відмові у позові, оскільки вказана особа пропрацювала на підприємстві три місяці протягом звітного 2023 року (12 місяців) і виконання нормативу протягом звітного 2023 року відповідачем не забезпечено. Скаржник вказує, що рішення суду про відмову у задоволені позовних вимог по сплаті відповідачем штрафних санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає що у 2023 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 22 особи відповідно ТОВ «МЕТАТРОН 999» працевлаштовано 1 особу з інвалідністю за основним місцем роботи за звітний період. Отже, відповідачем було вжито всіх передбачених законодавством заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності ТзОВ «Метатрон 999» на предмет дотримання вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Водночас, як зазначає позивач, відповідач вимоги вказаних нормативних актів не виконав, про що подав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі розрахунок).

Обґрунтовуючи такий розрахунок позивач зазначив, що згідно із рядком 3 такого, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТзОВ «Метатрон 999» становить 1 особа, у той же час відповідно до рядка 2, у роботодавця протягом 2023 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб.

Середньорічна зарплата штатного працівника ТзОВ «Метатрон 999» становила 109405,49 грн. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 22 осіб.

Отже, за не працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 109405,49 грн.

07.03.2024 о 10:42 розрахунок у формі електронного документа надіслано відповідачу через електронний кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України.

Проте, ТзОВ «Метатрон 999» у строк, встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатило, у зв`язку із чим відповідачу була нарахована пеня у сумі 218,80 грн.

Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду із даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина 2 статті 19 Закону № 875-XІI).

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 875-XІI виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875-XІI встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону № 875-XІI пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 19 Закону № 875-XІI керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (частини 11, 12 статті 19 Закону № 875-XІI).

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 4, 5 статті 20 Закону № 875-XІI встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Як передбачено частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції адміністративно-господарський штраф; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що протягом 2023 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на ТзОВ «Метатрон 999» становила 22 особи з яких одна особа з інвалідністю ІІІ групи - ОСОБА_1 .

Водночас, як це вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятий на роботу у ТзОВ «Метатрон 999» з 26.09.2023 (наказ №К-12 від 26.09.2023), довідка до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №248506, інвалідність ІІІ група встановлена (повторний огляд) з 31.07.2023 до 01.08.2024; пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.12.2023).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій віднесено до компетенції Фонду, а розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Водночас, в межах спірних правовідносин Фонд не заперечує, що у відповідача працевлаштована особа з інвалідністю з вересня 2023 року, однак не надає належних та достатніх доказів того, що обов`язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідача виник за цілий 2023 рік, тоді як з 26.09.2023. по 31.12.2023 встановлений Законом № 875-ХІІ обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач виконав.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, аналізуючи норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки ТзОВ «Метатрон 999» лише у вересні 2023 році заповнило 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, а відтак частково виконало свій обов`язок у 2023 році, отже як адміністративно-господарська санкція так і пеня у сумі 218,80 грн. розраховані щодо відповідача неправильно.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам не надав правової оцінки, такі при винесенні оскаржуваного рішення не враховані.

Щодо нарахування та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з 01.01.2023 по 25.09.2023 (включно), то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме до компетенції позивача віднесено розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, тоді як суд перевіряє обґрунтованість відповідного розрахунку, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому таке слід змінити в частині мотивів відмови в позові.

Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року змінити в частині мотивів відмови у позові.

В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №300/3356/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко