Ухвала

від 11.03.2025 по справі 757/55772/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/55772/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/867/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14 квітня 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна- задоволено.

Накладено арешт на спеціальні дозволи на користування надрами: реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія» (код ЄДРПОУ 45460347), шляхом заборони права розпоряджатися спеціальним дозволом на користування надрами (відчужувати в порядку, встановленому статтею 16-1 Кодексу України про надра); користуватися спеціальним дозволом на користування надрами (шляхом заборони користуватися надрами та видобувати корисні копалини); володіти спеціальним дозволом на користування надрами (шляхом вилучення його, та/або передачі на зберігання іншим особам).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «Малинська видобувна компанія» подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна ТОВ «Коростенська видобувна компанія».

Уважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та невмотивованою, постановленою з грубим порушенням норм КПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора не містить обґрунтування того, якими діями та кого саме вчинено посягання на об`єкти кримінально-протиправних дій - спеціальні дозволи на користування надрами реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія».

Уважає, що вказані дозволи ніколи не були та не є об`єктами кримінально-протиправних дій, а ТОВ «Малинська видобувна компанія» набуло вказані дозволи у порядку, визначеному Кодексом України про надра.

На підставі викладеного наголошує на тому, що спеціальні дозволи на користування надрами реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія», лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вказує, що органом досудового розслідування не було підтверджено існування правової підстави для арешту вказаного майна відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.

Посилається на те, що прокурором не наведено жодної норми чи акту чинного законодавства, які, на його думку, було порушено внаслідок здійснення господарської діяльності з видобутку надр.

Звертає увагу суду на те, що жодній посадовій особі ТОВ «Малинська видобувна компанія» про підозру не повідомлялось, кримінальне провадження відносно юридичної особи не здійснюється, ТОВ «Малинська видобувна компанія» не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На переконання адвоката, накладений арешт є неспіврозмірним обмеження права власності ТОВ «Малинська видобувна компанія» завданням кримінального провадження, а ТОВ «Малинська видобувна компанія» не має жодного відношення до обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000455 від 14 квітня 2022 року, та до обставин, що входять до предмету доказування в указаному кримінальному провадженні.

Уважає, що встановлена оскаржуваною ухвалою заборона користуватися спеціальними дозволами на користування надрами блокує роботу підприємства та перешкоджає веденню господарської діяльності товариства, від якої останнім сплачуються податки до державного бюджету, що є вкрай важливим під час введеного правового режиму воєнного стану, а також вказане перешкоджає товариству виконати свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати великій кількості найманих працівників та залишає останніх без засобів до існування.

Окрім того зазначає, що прокурором не наведено доказів застосування санкцій до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а відтак посилання на введення у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про санкції до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є належним доказом необхідності обмеження господарської діяльності ТОВ «Малинська видобувна компанія».

При цьому, зауважує, що слідчим суддею не було встановлено власника корпоративних прав ТОВ «Малинська видобувна компанія». Так, кінцевим бенефіціаром та власником 100% частки корпоративних прав ТОВ «Малинська видобувна компанія» є ОСОБА_10 , розмір внеску якого становить 100 000 грн.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що представник власника майна не був повідомлений про час та місце судового розгляду клопотання та не був присутнім під час його розгляду, також представнику власника не було відомо про звернення органу досудового розслідування до слідчого судді з відповідним клопотанням та останній не був присутній під час оголошення судового рішення, про існування арешту ТОВ «Малинська видобувна компанія» дізналося з сервісу моніторингу судового реєстру «Опендатабот» після оприлюднення ухвали 12 грудня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Малинська видобувна компанія», яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу з наведених у сказі підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна та у матеріалах судової справи відсутні докази отримання власником майна та/або його представником копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14 квітня 2022 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 110-2, частиною другою статті 197-1, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 240, частиною третьою статті 254, частиною першою статті 255, частиною першою статті 258-3, частиною третьою статті 258-5, частиною другою статті 364, частиною другою статті 364-1, частиною другою статті 28, частиною другою статті 364-1, частиною першою статті 366, частиною другою статті 367, частиною другою статті 369-2, частиною першою статті 382, частиною першою статті 388 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що службові особи групи компаній корпорації «ЮНІГРАН» та інші окремі проросійсько налаштовані громадяни здійснюють фінансування дії, з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

В ході проведення оперативно-розшукових заходів установлено, що власник корпорації «ЮНІГРАН» ОСОБА_14 створив на території України протиправний механізм по виведенню грошових коштів отриманих шляхом ухилення від сплати податків за кордон з подальшим їх використанням для фінансування країни агресора.

Так, група компаній корпорації «ЮНІГРАН», до якої входять: ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32658487), ПАТ «Малинський каменедробильний завод» (ЄДРПОУ 04011905), ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» (ЄДРПОУ 01374553), ТОВ «ЮНІГРАН» (ЄДРПОУ 24584514), ТОВ «ДБК Модуль» (ЄДРПОУ 44467810), ТОВ «Альянс-Союз» (ЄДРПОУ 30440191), ТОВ «Бріззо» (ЄДРПОУ 41853802), АТ «Коростенський кар`єр» (ЄДРПОУ 00292422), МРГО «СМТ Барвінківське» (ЄДРПОУ 36105665), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (ЄДРПОУ 34082463), кінцевим беніфіціарним власником яких був ОСОБА_14 , спеціалізуються на видобутку корисних копалин (щебню) на родовищах Малинського, Коростенського та Пинязевицького гранітних кар`єрів Житомирської області та річкового піску.

Механізм протиправної діяльності полягає в ухиленні від сплати податків шляхом мінімізації рентних платежів під час видобутку граніту, що призводить до суттєвих втрат бюджету, а також неефективного та нераціонального використання надр.

Суть мінімізації рентної плати за користування надрами полягає у тому, що надровидобувними підприємствами ПАТ «Малинський каменедробильний завод», ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» та АТ «Коростенський кар`єр» (підприємствами, що володіють спеціальними дозволами на користування надрами) здійснюється декларування фактичної вартості реалізації (розрахункової вартості) гірничої маси, яка у декілька разів менша від вартості товарної продукції (щебеню, каменю бутового та ін.), яка реалізується кінцевому користувачу від ТОВ «ЮНІГРАН», ТОВ «ДБК Модуль», ТОВ «Альянс-Союз», власником яких є ОСОБА_14 . Вказані компанії фактично використовуються як транзитери, так як переробка гірничої маси здійснюється безпосередньо на надровидобувних підприємствах. У свою чергу, зазначене суттєво (у кілька разів) зменшує базу оподаткування, яка залежить від ціни готової продукції, що за попередніми оцінками призводить до втрат бюджету на десятки мільйонів гривень.

У червні 2022 року на майно компаній, кінцевим бенефіціарним власником яких був ОСОБА_14 , було накладено арешт. Останній, розуміючи, що він є громадянином російської федерації, яка вчиняє збройну агресію проти України, а також те, що він підтримував дії керівників держави рф, вчинив дії щодо збереження свого майна. Діючи у власних інтересах ОСОБА_14 з метою збереження майна та активів компаній, які зареєстровані в Україні та кінцевим бенефіціарним власником яких він є, передав довіреній особі ОСОБА_15 (громадянка Сполученого Королівства) свої частки власності в іноземних компаніях, через які він володів товариствами, зареєстрованими в Україні.

12 травня 2023 року Президент України указом №279/2023 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про санкції до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - власників компаній-надрокористувачів із групи UNIGRAN.

У подальшому, колишній депутат Броварської міської ради ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на меті особисте збагачення, вступив у злочинну змову з ОСОБА_14 , якому запропонував за винагороду для себе, у вигляді частини активів підсанкційних компаній, використати власні зв`язки в державних органах, з метою впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави з метою послаблення санкційних обмежень та зняття арештів з активів компаній, кінцевим бенефіціарним власником яких був ОСОБА_14 . Вказані дії надали б змогу вчинити дії по передачі майна від компаній, які мають кінцевим бенефіціарним власником підсанкційну особу, на новостворені товариства, що перешкодить державним органам націоналізувати їх та надасть змогу безперешкодно використовувати для подальшого ведення господарської діяльності ОСОБА_14 спільно із ОСОБА_10

20 жовтня 2023 року Печерським районним судом м. Києва знято арешт з активів групи компаній «Юнігран».

У подальшому ОСОБА_10 , за попередньою змовою групою осіб, до складу якої увійшли: директор ТОВ «Малинська видобувна компанія» ОСОБА_16 , директор ТОВ «Юнігран-Сервіс» ОСОБА_17 , засновник та директор ТОВ «НОВЕЛ ПРОМ» ОСОБА_18 , директор ТОВ «Мартен Люкс» та ТОВ «Енкрос» ОСОБА_19 , директор ТОВ «Юні Люкс» ОСОБА_20 , директор ТОВ «Юні Стоун Пленет» ОСОБА_21 , головний бухгалтер ТОВ «Юні Стоун Пленет» ОСОБА_22 , директор та головний бухгалтер ТОВ «Юні Сервіс» ОСОБА_23 , директор ТОВ «Коростенська видобувна компанія» ОСОБА_24 , представник ТОВ «Юні Люкс», ТОВ «Юні Стоун Пленет», ТОВ «Юні Сервіс», ТОВ «Малинська видобувна компанія», ТОВ «Коростенська видобувна компанія» ОСОБА_25 , директор ТОВ «Юнігран» та ТОВ «Юнігран Сервіс» ОСОБА_26 , директор ТОВ «Мартен Люкс» та ТОВ «Енкрос» ОСОБА_27 та директор ТОВ «Юні Сервіс» ОСОБА_28 , директор ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» ОСОБА_11 , директор АТ «Малинський каменедробильний завод» ОСОБА_12 та директор АТ «Коростенський кар`єр» ОСОБА_13 , внаслідок пливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та зловживання останніми своїми службовими повноваженнями, здійснили дії щодо перереєстрації права власності. Зокрема на початку 2024 року активи ТОВ «Юнігран» та ТОВ «Юнігран-Сервіс» продаються на адресу двох новостворених компаній - ТОВ «Мартен Люкс» та ТОВ «Енкрос», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посадові особи вказаних товариств, діючи відповідно до спільного узгодженого плану, одразу ж перепродають усі отримані активи на адресу нових, спеціально зареєстрованих трьох товариств - ТОВ «Юні Люкс» (45381519), ТОВ «Юні Стоун Пленет» (45234489) та ТОВ «Юні Сервіс» (45374680), кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_10 .

Крім того, до незаконної перереєстрації активів групи компаній «Юнігран» було залучено наступні товариства: ТОВ «Олден Сервіс» (код ЄДРПОУ 43800820), ТОВ «Нотел» (код ЄДРПОУ 42806245), ТОВ «Інтерно Сістем» (код ЄДРПОУ 42605960) та ТОВ «Броварський Алюмінієвий завод» (код ЄДРПОУ 38108144), ТОВ «Кредитні рішення» (код ЄДРПОУ 41009413), ТОВ «ФК «Роял Фінанс 1» (код ЄДРПОУ 43105522), ТОВ «Скрап Метал Трейд» (код ЄДРПОУ 45298694), ТОВ «ФК «Атлана» (код ЄДРПОУ 42714783), ТОВ «ФК «Фінако» (код ЄДРПОУ 43255973), ТОВ «ФК «Фрейзер» (код ЄДРПОУ 42013017), ТОВ «СМТ» (код ЄДРПОУ 45298694), ТОВ «Асторія Юг» (код ЄДРПОУ 44851698).

Згідно витягів з бази даних спеціальних дозволів на користування надрами ТОВ «Малинська видобувна компанія» (код ЄДРПОУ 45460347) отримала спеціальні дозволи на користування надрами:

- реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року, вид корисної копалини: Граніт;

- реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року, вид корисної копалини: Анортозит, Габро, Граніт;

- реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, вид корисної копалини: ОСОБА_30 .

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_31 від 25 листопада 2024 року визнано речовим доказом спеціальні дозволи на користування надрами: реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року, вид корисної копалини: Граніт; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року, вид корисної копалини: Анортозит, Габро, Граніт; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, вид корисної копалини: ОСОБА_32 , Пісок.

26 листопада 2024 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на спеціальні дозволи на користування надрами: реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія» (код ЄДРПОУ 45460347), шляхом заборони права розпоряджатися спеціальним дозволом на користування надрами (відчужувати в порядку, встановленому статтею 16-1 Кодексу України про надра); користуватися спеціальним дозволом на користування надрами (шляхом заборони користуватися надрами та видобувати корисні копалини); володіти спеціальним дозволом на користування надрами (шляхом вилучення його, та/або передачі на зберігання іншим особам), з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна- задоволено.

Накладено арешт на спеціальні дозволи на користування надрами: реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія» (код ЄДРПОУ 45460347), шляхом заборони права розпоряджатися спеціальним дозволом на користування надрами (відчужувати в порядку, встановленому статтею 16-1 Кодексу України про надра); користуватися спеціальним дозволом на користування надрами (шляхом заборони користуватися надрами та видобувати корисні копалини); володіти спеціальним дозволом на користування надрами (шляхом вилучення його, та/або передачі на зберігання іншим особам).

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на спеціальні дозволи на користування надрами: реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія» (код ЄДРПОУ 45460347), зважаючи на те, що вказані спеціальні дозволи на користування надрами є об`єктами кримінально-протиправних дій та використовуються з метою провадження діяльності, пов`язаної з незаконним видобутком надр, а тому є речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, а також на те, що незастосування накладення арешту може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Таким чином, посилання адвоката на те, що прокурором не наведено жодної норми чи акту чинного законодавства, які, на його думку, було порушено внаслідок здійснення господарської діяльності з видобутку надр; не наведено доказів застосування санкцій до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а відтак посилання на введення у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про санкції до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є належним доказом необхідності обмеження господарської діяльності ТОВ «Малинська видобувна компанія»; слідчим суддею не було встановлено власника корпоративних прав ТОВ «Малинська видобувна компанія»; кінцевим бенефіціаром та власником 100% частки корпоративних прав ТОВ «Малинська видобувна компанія» є ОСОБА_10 , розмір внеску якого становить 100 000 грн, є передчасними та підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14 квітня 2022 року.

Доводи апелянта, що клопотання прокурора не містить обґрунтування того, якими діями та кого саме вчинено посягання на об`єкти кримінально-протиправних дій - спеціальні дозволи на користування надрами реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія»; вказані дозволи ніколи не були та не є об`єктами кримінально-протиправних дій, а ТОВ «Малинська видобувна компанія» набуло вказані дозволи у порядку, визначеному Кодексом України про надра; спеціальні дозволи на користування надрами реєстраційний номер №766 від 24 січня 1997 року; реєстраційний номер №1601 від 05 жовтня 1998 року; реєстраційний номер №6136 від 15 липня 2016 року, якими володіє ТОВ «Малинська видобувна компанія», лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні; а органом досудового розслідування не було підтверджено існування правової підстави для арешту вказаного майна відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вказаний спеціальний дозвіл відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, необхідність у накладенні арешту на спеціальний дозвіл на користування надрами виникла з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою припинення злочинної діяльності та збереження речових доказів, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи про те, що жодній посадовій особі ТОВ «Малинська видобувна компанія» про підозру не повідомлялось, кримінальне провадження відносно юридичної особи не здійснюється, ТОВ «Малинська видобувна компанія» не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; накладений арешт є неспіврозмірним обмеження права власності ТОВ «Малинська видобувна компанія» завданням кримінального провадження, а ТОВ «Малинська видобувна компанія» не має жодного відношення до обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000455 від 14 квітня 2022 року, та до обставин, що входять до предмету доказування в указаному кримінальному провадженні, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання скаржника на те, що встановлена оскаржуваною ухвалою заборона користуватися спеціальним дозволом на користування надрами блокує роботу підприємства та перешкоджає ведення господарської діяльності товариства, від якої останнім сплачуються податки до державного бюджету, що є вкрай важливим під час введеного правового режиму воєнного стану, а також вказане перешкоджає товариству виконати свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати великій кількості найманих працівників та залишає останніх без засобів до існування не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія» задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4