Ухвала

від 12.03.2025 по справі 320/12036/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 320/12036/22

адміністративне провадження № К/990/7554/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №320/12036/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Автоматика» до Головного управління ДПС України у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Автоматика» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних від 05 вересня 2022 року №7296809/32926094;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену ТОВ «Сервіс-Автоматика» №8 від 16 лютого 2022 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року була залишена без руху через порушення вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року продовжено Головному управлінню ДПС у Київській області строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів від дня отримання копії даної ухвали.

13 вересня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

17 грудня 2024 року відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність вимогам статті 295 КАС України.

У строк визначений судом скаржник звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що Головне управління ДПС у Київській області є бюджетною установою, що повністю фінансується за рахунок державного бюджету. Сплата судового збору здійснюється через органи Державної казначейської служби, що потребує додаткового часу для погодження та виконання необхідних фінансових процедур. Це ускладнює виконання ухвали суду у межах встановленого десятиденного строку.

Також, скаржник зазначає, що масштабні та довготривалі повітряні тривоги по всій території України створюють фактори постійної напруги й невизначеності для працівників податкових органів, що негативно впливає на безперервність їх роботи і ускладнює своєчасне виконання процесуальних дій, включаючи подання апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження; у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Також суд зазначив, що внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, суд апеляційної інстанції зазначив, що введення на території України воєнного стану та ускладнення повсякденного життя громадян не зупинило перебігу процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Таким чином сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №320/12036/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Автоматика» до Головного управління ДПС України у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко