Ухвала

від 13.03.2025 по справі 600/3782/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 березня 2025 року

м. Київ

справа №600/3782/24-а

касаційне провадження № К/990/9732/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - Управління) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №600/3782/24-а за позовом Приватного підприємства "НАФТА БУК.ОІЛ" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "НАФТА БУК.ОІЛ" (далі - позивач, ПП "НАФТА БУК.ОІЛ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000/9595/ж10/24-13-07-01 від 15.08.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 1577598 грн, з яких 1339756 грн - сума донарахованого податку на прибуток підприємств, 237842 грн - штрафні (фінансові) санкції; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00000/5789/Ж 10/24-13-07-01 від 30.05.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1883077,50 грн, з яких сума донарахованого ПДВ 1506462 грн, штрафні (фінансові) санкції 376615,50 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.11.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління подало касаційну скаргу до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - суд апеляційної інстанцій застосував норми права визначені у пунктах 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.10.2022 у справі №520/2388/2020, від 01.02.2023 у справі № 300/1753/21, від 28.11.2018 у справі № 816/1959/17, від 04.12.2018 у справі № 802/851/18-а, від 24.04.2018 у справі № 813/8500/13-а, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17.

Так, у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №520/2388/2020 Суд зазначив, що норми податкового законодавства не узалежнюють достовірність даних податкового обліку платника від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів/робіт/послуг, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару/робіт/послуг у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару/робіт/послуг вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту. Тому платник (покупець товарів/робіт/послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановив фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У постанові від 01.02.2023 у справі № 300/1753/21 Верховний Суд зазначив, що правовідносини контрагента з третіми особами (у ланцюгах постачання), з якими платник не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин платника з його безпосередніми контрагентами в разі відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення платником податкового законодавства. Невиконання контрагентом свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету є підставою для відповідальності та зумовлює негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування кредиту з податку на додану вартість, якщо платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав усі встановлені законом умови щодо включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених в ціні придбаних товарів/робіт/послуг.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі № 816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

У постанові від 24.04.2018 у справі № 813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17.

Водночас, необґрунтованими є посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2020 у справі №826/7614/15 та від 27.11.2023 у справі №380/18276/21, оскільки обставини у вказаних справах та у справі в якій подано касаційну скаргу не є подібними.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування норм права визначених у пунктах 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у справі, у якій подано касаційну скаргу відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.

Отже, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова