Ухвала від 20.02.2025 по справі 523/14602/24

Справа №523/14602/24

Провадження №1-кс/523/371/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, за ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.09.2024року,в рамках кримінального провадження №12024162490000289 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого відділення відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162490000289 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3ст. 361 КК України.

10.09.2024, на підставіухвалислідчогосуддіСуворовськогорайонного суду м. Одеси, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . В результатіпроведенняобшукудомоволодіння за вищезазначеноюадресою, буловиявлено та вилучено: дві microSD в корпусі чорного та жовтого кольору, які запаковано до сейф-пакету №PSP 1090850; мобільний телефон «Айфон 13 mini» в корпусі чорного кольору з imei1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , якій запаковано до сейф-пакету № PSP 1090528; інтимні іграшки у кількості 6 одиниць, які запаковано до сейф-пакету №INP 4001614; MacBook в корпусі сірого кольору, планшет «Apple» в корпусі сірого кольору, які запаковано до сейф-пакету №RAWO 150704 з підписами понятих та слідчого.

24.09.2024 рокуухвалою Суворовського районного суду м. Одеси(слідчий суддя ОСОБА_1 ), було задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за №12024162490000289 від 14.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушення передбаченого ч.3ст.361 КК України,танакладеноарештіз забороноювідчуження,розпорядження такористування будь-якимиособами наречівилучені 10.09.2024в ходіпроведенняобшукуза адресою: АДРЕСА_1 ,а саме:дві microSD в корпусі чорного та жовтого кольору, які запаковано до сейф-пакету №PSP 1090850; мобільний телефон «Айфон 13 mini» в корпусі чорного кольору з imei1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , якій запаковано до сейф-пакету № PSP 1090528; інтимні іграшки у кількості 6 одиниць, які запаковано до сейф-пакету №INP 4001614; MacBook в корпусі сірого кольору, планшет «Apple» в корпусі сірого кольору, які запаковано до сейф-пакету №RAWO 150704 з підписами понятих та слідчого.

Адвокат ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні за №12024162490000289 від 14.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушення передбаченого ч.3ст.361 КК України

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України під арештом майна слід розуміти тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного,обвинуваченого,засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ухвалою слідчого судді накладений арешт на вищезазначене майно, що унеможливлює його відчуження.

У відповідності до ч. 1 ст.100КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких спів мірні їх вартості, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження

Відповідно до ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 , в рамках досудового розслідування в матеріалах кримінального провадження №12024162490000289 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3ст.361КК України підлягає частковому задоволенню, на підставі того, що на зазначене у клопотанні майно не може бути накладено арешт, оскільки підозру ОСОБА_4 у кримінальному проваджені не пред`явлено та він не має жодного процесуального статусу у вищевказаному кримінальному провадженні та вилучене в нього майно є його особистим.

Керуючись ст.ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, за ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.09.2024року,в рамках кримінального провадження №12024162490000289 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3ст. 361 КК України, задовольнити частково.

Частково скасувати арешт, накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.09.2024 року.

Скасувати арешт з майна, а саме:

1.мобільного телефону «Айфон 13 mini» в корпусі чорного кольору з imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ;

2.MacBook в корпусі сірого кольору.

В іншій частині ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 24.09.2024 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1