Рішення від 14.03.2025 по справі 443/2262/24

Справа №443/2262/24

Провадження №2/443/168/25

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2025 рокуЖидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Оприска М.В.,

представників відповідача адвоката Стрепка В.Л., МузикиТ.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівського професійного ліцею про поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до Жидачівського професійного ліцею, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ №43-к від 14.11.2024 про його звільнення; поновити його на посаді майстра виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею з 20.11.2024; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення суду; стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.11.2024 він був звільнений із займаної посади майстра з виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею наказом №43-к від 14.11.2024 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Однак, вважає своє звільнення із займаної посади протиправним, оскільки жодного систематичного невиконання службових обов`язків не допускав. Навпаки, він неодноразово нагороджувався грамотами, їздив на обласні змагання із учнями ліцею, які у свою чергу також отримували грамоти та нагороди. Здійснював свої посадові обов`язки на належному рівні, а тому підстав для застосування дисциплінарних стягнень не було.

При звільненні йому було видано лише трудову книжку. Наказу про звільнення, розрахункову картку та інші документи йому не було надано, що також свідчить про незаконність його звільнення.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 19.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.

09.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що 06.11.2024 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) на підставі наказу №93 від 06.11.2024, у зв`язку із невиконанням обов`язків щодо підготовки навчальної документації. Таку документацію позивач був зобов`язаний підгодовувати до 06.11.2024 відповідно до розпорядження методичної комісії сільськогосподарського напрямку та транспорту Жидачівського професійного ліцею, з яким позивач був ознайомлений та зобов`язаний виконувати. Таке дисциплінарне стягнення було застосовано після витребуваних від нього пояснень та перевірки викладених у таких обставин.

Наступний дисциплінарний проступок позивач вчинив 13.11.2024, коли у відведений для навчання час був відсутній в аудиторії та в навчальному корпусі, про що було складено відповідних акт. Таким чином, позивач не провів заняття у групі №18, чим знехтував обов`язками, закріпленими посадовою інструкцією (майстер виробничого навчання забезпечує виконання навчального плану) та правилами внутрішнього трудового розпорядку (дотримуватись встановленого робочого часу та положень посадової інструкції).

Об`єктивних причин не проведення заняття ОСОБА_1 не наведено, викладені ним у пояснювальній записці від 14.11.2024 обставини перевірені та спростовані поясненнями, наданими майстром виробничого навчання ОСОБА_2 . На звільнення позивача роботодавцем отримано згоду профспілкового комітету Незалежної профспілки Жидачівського професійного ліцею.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, надавши пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях. Крім того, позивач та його представник повідомили, що ОСОБА_1 розробив навчальну документацію відповідно до наявної у ліцеї нормативної бази навчання, однак директор ліцею відмовилась таку затверджувати з незрозумілих причин.

Представники відповідача у судовому засіданні позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково пояснили, що ОСОБА_1 надавалась допомога та достатній час для розроблення навчальної документації, однак відповідач так документацію не привів у відповідність із встановленими вимогами.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено такі обставини.

01.09.2010 ОСОБА_1 прийнятий на посаду майстра виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею.

З 16.05.2023 ОСОБА_1 переведений з посади майстра на посаду старшого майстра.

З 23.08.2024 переведений на посаду майстра з виробничого навчання.

Вказане підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.7).

Відповідно до посадової інструкції Майстра виробничого навчання ОСОБА_1 , затвердженої в.о. директора Жидачівського професійного ліцею (а.с.30), майстер виробничого завчання, зокрема: уроки виробничого навчання проводить у відповідності з розкладом занять, а позакласні заходи та методичну роботу відповідно до планів роботи ліцею та Львівського обласного науково-методичного центру професійно-технічної освіти; за порушення трудової дисципліни до майстра в/н можуть застосовуватися стягнення, передбачені Правилами внутрішнього розпорядку.

Обов`язки та основні завдання, зокрема:

забезпечує виконання навчального плану, програми в/н;

дотримується рішень дерективних органів ліцею та вищестоящих керівників;

складає документацію по плануванню виробничого навчання.

Майстрам в/н забороняється, зокрема:

змінювати на свій розсуд розклад занять і графіки роботи;

продовжувати або скорочувати тривалість занять і перерв між ними.

Як видно з протоколу засідання методичної комісії професійної підготовки сільськогосподарського напрямку та транспорту Жидачівського професійного ліцею від 04.11.2024 (а.с.29), за результатами розгляду учбової навчальної документації майстра в/н ОСОБА_1 , у зв`язку із неправильним оформленням навчальної документації, вирішено відповідно до типової освітньої програми майстру ОСОБА_1 розробити і упорядкувати навчальну документацію до 06.11.2024.

Наказом в.о. директора Жидачівського професійного ліцею від 06.11.2024 №93 «Про оголошення догани майстру виробничого навчання ОСОБА_1 », відповідно до ст.147 КЗпПП України, майстру виробничого навчання ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків та відсутність навчально-плануючої документації. Підстава: доповідна записка голови методичної комісії ОСОБА_3 , пояснювальна записка методиста ОСОБА_4 . Пояснення (інформація) ОСОБА_1 (а.с.28).

У доповідній голови методичної комісії ОСОБА_5 , адресованій в.о. директора Жидачівського професійного ліцею, зазначається про те, що 06.11.2024 майстер в/н ОСОБА_1 мав надати на погодження навчально-плануючу документацію, однак 06.11.2024 при черговій перевірці плануючої документації не виявлено

-Відсутня посадова інструкція майстра в/н;

-Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника;

-Програма та пояснювальна записка з професійно-практичної підготовки;

-Перелік навчально-виробничих робіт;

-План навчально-виробничої діяльності;

-Навчальної програми з виробничої практики;

-Журналу обліку виробничого навчання;

-Програм перед випускної практики;

-Плани уроків виробничого навчання;

-Критерії оцінювання досягнень учнів з виробничого навчання;

-Папка з інструкціями із ОП та БЖ;

-Положення про конкурси фахової майстерності;

-Документацію на виробничу практику.

Це свідчить про невиконання майстром в/н ОСОБА_1 його посадових обов`язків та ігнорування рішення методичної комісії (а.с.31).

У пояснювальній записці від 06.11.2024 методиста ОСОБА_4 , адресованій в.о. директора Жидачівського професійного ліцею, зазначається про те, що ОСОБА_1 неодноразово надавалась методична допомога щодо розробки навчально-плануючої документації майстра в/н з часу виходу його на роботу після лікарняного. Станом на 02.09.2024 педагогічний стаж його складає 14 років і він має найвищий 13 педагогічний розряд, тобто майстер з таким педагогічним стажем і найвищим розрядом повинен і сам орієнтуватися в навчально-плануючій документації (а.с.33).

Як видно із звернення (пояснення, інформація) ОСОБА_1 від 06.11.2024 до в.о. директора Жидачівського професійного ліцею (а.с.32), у такому просить надати йому методичну допомогу щодо навчально-плануючої документації майстра в/н з професії слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, яка в нього є.

По зауваженню до типової програми робочого плану, згідно нового стандарту перероблено, помилково в робочому плані не поставлено тематичного оцінювання, що він виправляє.

Раніше він пояснив, що попередній робочий план він розробив згідно їх бази навчання в ліцеї, навчання 3 курсу гр.№18 було розпочате за тим планом майстром ОСОБА_6 .

Його документація в двох папках була залишена у Вас в п`ятницю, на сьогодні в середу знов є зауваження по іншим перелікам.

Тому просить надати йому можливість попрацювати з методистом по його документації.

Наказом в.о. директора Жидачівського професійного ліцею від 14.11.2024 №43-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 14.11.2024 із займаної посади майстра виробничого навчання за систематичне невиконання посадових обов`язків та неодноразове порушення посадової інструкції. Бухгалтерії ліцею провести виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку за 11 к.д. Підстава: згода ПК від 14.11.2024, доповідна старшого майстра від 13.11.2024, акт про відсутність на робочому місці від 13.11.2024, пояснення майстра в/н ОСОБА_1 від 14.11.2024, пояснення майстра в/н ОСОБА_2 від 14.11.2024 (а.с.23).

Наказом в.о. директора Жидачівського професійного ліцею від 14.11.2024 №44-к «Про зміни до наказу №43-к «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв`язку із відкриттям листка тимчасової непрацездатності майстра виробничого навчання ОСОБА_1 у день його звільнення 14.11.2024, згідно ст..5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану», вважати дату звільнення ОСОБА_1 першим робочим днем наступним за днем закінчення листка тимчасової непрацездатності (а.с.24).

З 14.11.2024 по 18.11.2024 та 19.11.2024 ОСОБА_1 перебував у стані тимчасової непрацездатності (а.с.24,26).

Актом від 20.11.2024, складеним в присутності інспектора відділу кадрів Лаврись І.Я., бухгалтера ОСОБА_7 , бухгалтера ОСОБА_8 , майстра виробничого навчання ОСОБА_6 , методиства ОСОБА_4 , зав.господарством ОСОБА_9 , старшого майстра ОСОБА_10 , зафіксовано, що 20.11.2024 інспектором відділу кадрів Лаврись І.Я. було зачитано майстру виробничого навчання ОСОБА_1 наказ про його звільнення. Майстер в/н ОСОБА_1 прослухав наказ, але від підпису про ознайомлення відмовився (а.с.27).

13.11.2024 комісія в складі старшого майстра ОСОБА_10 , методиста ОСОБА_4 , викладача ОСОБА_5 , інспектора з кадрів ОСОБА_11 склали акт про те, що 13.11.2024 о 13:00 год. був відсутній на робочому місці майстер в/н ОСОБА_1 , який згідно розкладу повинен був з групою № НОМЕР_1 на виробничому навчанні. Учнів в лабораторії також не було, а приміщення було відкритим (а.м.34).

У доповідній старшого майстра ОСОБА_10 , адресованій в.о. директора Жидачівського професійного ліцею, йдеться про те, що 13.11.2024 о 12:45 год. ним було перевірено заняття групи №18, майстер в/н ОСОБА_1 . В аудиторії і в навчальному корпусі ОСОБА_1 і учнів його групи не було. Про це він повідомив методиста ОСОБА_4 і вони спільно ще раз перевірили. ОСОБА_1 і учні групи №18 були відсутні на території ліцею (а.с.35).

Як видно із пояснень ОСОБА_1 від 14.11.2024, адресованих в.о. директора Жидачівського професійного ліцею, 13 листопада проводилось виробниче навчання в гр..№18, згідно розкладу. Під час занять одного учня він відпустив щоб купити булочки для учнів групи, інші займались в лабораторії. Учень ОСОБА_12 повернувся через 5 хв. і в 11:10 доповів, що булочок немає, та приступив до занять.

О 13:00 год. учні наполягли йти в магазин міста щоб купити поїсти. Оскільки виробниче навчання за їх ініціативи проходило без перерв, він їх відпустив на 20 хв. Закінчив заняття о 14:00 год. О 14:10 зайшов ст.майстер, коли він заповнював журнал (а.с.36).

Згідно пояснень майстра в/н кухарів і кондитерів ОСОБА_2 від 14.11.2024, 13.11.2024 учні групи №18, зокрема ОСОБА_12 , булочки не купляли. Булочки продавались у кафе до 12:30 год. Залишилось 12 булочок, які діти докупляли у приміщенні лабораторії кухарів (а.с.37).

За результатами засідання профспілкового комітету Незалежної профспілки Жидачівського професійного ліцею, оформленого протоколом від 14.11.2024, надано згоду на звільнення майстра в/н ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов`язків покладених на нього відповідно до п.3 ст.4 КЗпП України, що призвело до суттєвого порушення освітнього процесу (а.с.48).

Правилами внутрішнього трудового розпорядку Жидачівського професійного ліцею, затвердженими протоколом загальних зборів трудового колективу Жидачівського професійного ліцею від 01.04.2014 №2 (а.с.38-47), передбачено, зокрема:

працівники ліцею зобов`язані дотримуватись дисципліни праці, встановленого робочого часу, методичних інструкцій та циркулярій;

педагогічним працівникам забороняється змінювати на власний розсуд розклад уроків (занять) і графік роботи; відміняти, продовжувати або скорочувати тривалість уроків (занять) і перерв між ними;

за порушення трудової дисципліни керівник або увавноважений ним орган застосовує такі дисциплінарні стягнення: догану, звільнення;

до накладення дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни необхідно вимагати в письмовій формі пояснення, а при відмові надати письмове пояснення скласти акт про відмову в присутності не менше 3-х осіб;

наказ про накладення стягнення оголошується працівнику під розписку в 3-х денний термін;

початок навчання 8:30 год., закінчення навчання 15:40 год., велика перерва триває 20 хв. 12:55 13:15 год.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №341 від 31.12.2014, його зарплата в розрахунковому періоді становила: за вересень 2024 року - 0 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи 21, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 0; за жовтень 2024 року - 12082,51 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи 23, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 23. Середньоденна заробітна плата складає 525,33 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 12082,51 грн. (а.с.53).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала покази про те, що працює на посаді методиста Жидачівського професійного ліцею. Вона неодноразово надавала майстру в/н ОСОБА_1 допомогу у розроблені навчально-плануючої документації, однак в нього була відсутня належним чином розроблена така документація. ОСОБА_1 ігнорував усі вимоги та на робочому місці 13.11.2024 близько 12:00 год. його не було. Навчальний процес розпочався у вересні місяці з групою №18 зі старою документацією. Лише після затвердження навчально-плануючої документації вчитель допускається до роботи зі студентами. ОСОБА_1 був допущений до роботи зі студентами.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази про те, що до він працює на посаді старшого майстра в/н Жидачівського професійного ліцею. До ОСОБА_1 було багато зауважень з приводу поведінки, зокрема самовільно залишав робоче місце, мало учнів було на уроці. Він кожного дня перевіряє дотримання навчального процесу, це входить в його посадові обов`язки. Коли він 13.11.2024 здійснював перевірку, то прийшовши до аудиторії, де мав проводити навчання ОСОБА_1 з групою № НОМЕР_1 , побачив, що двері аудиторії відкриті та всередині нікого не було. Він покликав ОСОБА_4 і вони вдвох ще раз перевірили. Наскільки він пам`ятає, це було під час уроку.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України).

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 43Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч.1 ст. 3 та ст.4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників (ст. 140 КЗпП України).

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення (ст. 147 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (ст. 148 КЗпП України).

Як передбачено у ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ч.1 ст.151 КЗпП України).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У роз`ясненнях Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд повинен з`ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За передбаченим пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9).

Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень (правовий висновок, викладений у Постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №216/1431/19 та від 25.06.2018 №714/395/17).

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця (Постанова Верховного Суду України від 20.12.2021 року у справі №761/7661/20).

Таким чином, за передбаченими п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

Як встановлено в судовому засіданні, підставною для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади майстра виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею послужило систематичне невиконання посадових обов`язків та неодноразове порушення посадової інструкції, оскільки 06.11.2024 ОСОБА_1 уже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із невиконанням обов`язків щодо підготовки навчальної документації та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

При цьому, надаючи оцінку наказу №93 від 06.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд зауважує, що в порушення вимог 149 КЗпП України, такий наказ не був оголошений позивачу під розписку, оскільки в такому у графі «ознайомлений» відсутній підпис ОСОБА_1 . Також, будь-яких доказів того, що позивач відмовився ознайомлюватися з цим наказом та підписувати, суду не надано.

Тим самим до відмова ОСОБА_1 не доведено інформації про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, чим позбавлено права на оскарження такого наказу.

Також, суд звертає увагу на те, що у протоколі засідання методичної комісії від 04.11.2024 йдеться лише про неправильне оформлення навчальної документації, тоді як у доповідній ОСОБА_3 зазначається про відсутність такої.

Отож, з врахуванням письмових пояснень (інформація) ОСОБА_1 від 06.11.2024, вбачається, що ОСОБА_1 розробив та подав на затвердження навчально-плануючу документацію, однак така не була затверджена.

Одночасно, ОСОБА_1 просив надати йому можливість попрацювати з методистом по його документації.

Як вбачається із пояснювальної записки методиста ОСОБА_4 , методична допомога ОСОБА_1 на його прохання від 06.11.2024 не надавалась, оскільки раніше йому неодноразово надавалась така допомога.

Крім того, ні у наказі від 06.11.2024, ні у протоколі засідання методичної комісії від 04.11.2024, ні у пояснювальній записці методиста ОСОБА_4 не конкретизовано, в чому саме полягає неправильне оформлення ОСОБА_1 навчально-плануючої документації, які недоліки виявлені, в чому полягає невідповідність методичним інструкціям, рішенням дерективних органів ліцею та вищестоящих керівників, нормативній навчальній базі ліцею, тощо. Не зазначається, що саме слід виправити.

Більше того, ОСОБА_1 був допущений до занять із учнями з початку навчального року, і навіть після притягнення до дисциплінарної відповідальності не був відсторонений від роботи, що видно із табелю облік робочого часу за листопад 2024 року (а.с.71).

Суд критично оцінює відомості, зазначені у доповідній ОСОБА_3 про відсутність інших документів, оскільки згідно посадової інструкції майстра виробничого навчання ОСОБА_1 , до обов`язків останнього належить, зокрема складання документації по плануванню виробничого навчання, відсутність якої і була підставою для винесення наказу від 06.11.2024, та організація в установленому порядку документації виробничої практики, а відтак незрозумілим є те, чим керувався ОСОБА_3 при написанні доповідної, оскільки подання інших документів не передбачено згаданою посадовою інструкцією, а також про відсутність та обов`язок подання таких жодним чином не згадується у протоколі засідання методичної комісії від 04.11.2024.

Таким чином, суд приходить до переконання про протиправність наказу №93 від 06.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки такий не було доведено до відома ОСОБА_1 під розпис, такий ґрунтується на неналежно перевірених та встановлених обставинах і причинах, з врахуванням вищеописаних суперечностей, що послужили підставою для притягнення останнього до відповідальності, що в свою чергу викликає обґрунтований сумнів у винній поведінці ОСОБА_1 .

Щодо оскаржуваного наказу №43-к від 14.11.2024, про звільнення ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.

Так, в акті від 13.11.2024 вказується, що ОСОБА_1 13.11.2024 о 13:00 год. був відсутній на робочому місці, в доповідній ОСОБА_10 від 13.11.2024 о 12:45 год.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку Жидачівського професійного ліцею, затвердженими протоколом загальних зборів трудового колективу Жидачівського професійного ліцею від 01.04.2014 №2, передбачено, що велика перерва триває 20 хв. з 12:55 по 13:15 год.

ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 14.11.2020 вказав, що дійсно відпустив учнів о 13:00 год. на 20 хв, щоб вони могли купити поїсти, оскільки навчання проходило без перерви. О 14:00 год. навчання було завершене.

Посадовою інструкцією Майстра виробничого навчання ОСОБА_1 заборонено продовжувати або скорочувати тривалість занять і перерв між ними.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідачем при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення не було взято до уваги час відсутності останнього на робочому місці, що зафіксований актом від 13.11.2024 13:00 год., тобто час перерви, яка розпочалась о 12:55 год., не надано оцінки тяжкості вчиненого та заподіяній шкоді, обставинам, наведеним ОСОБА_1 у своїх пояснення.

Також, в оскаржуваному наказі не зазначено в чому полягає систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та які попередні стягнення враховувалися при його прийнятті, зокрема у графі «Підстава» не згадується про жодне накладене раніше на позивача дисциплінарне стягнення.

Отож, з врахуванням протиправності наказу №93 від 06.11.2024, відповідачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів систематичного порушення позивачем покладених на нього посадовою інструкцією обов`язків.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 13.05.2022 року по справі №331/2395/20, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В даному випадку не встановлено як систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього відповідно до його посадових обов`язків, так і застосування до нього раніше заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, що є обов`язковими умовами, за яких звільнення працівника за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є правомірним.

Суд також критично оцінює покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , оскільки такими жодним чином не спростовуються вищевикладені доводи.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання про порушення відповідачем трудового законодавства при винесенні наказу про звільнення ОСОБА_1 , а тому такий наказ слід визнати незаконним та скасувати, поновивши незаконно звільненого позивача на посаді майстра виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з 20.11. 2024.

Таким чином, час вимушеного прогулу становить з 20 листопада 2024 по 14 березня 2025 року включно.

За вказаний період кількість робочих днів становила 82 дні.

Виходячи з середньоденного заробітку, яка розраховується за формулою: 0 (заробітна плата за вересень 2024) + 12082,51 (заробітна плата за жовтень 2024) : 23 (кількість відпрацьованих робочих днів) = 525,33 грн., а відтак загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 43602, 39 грн (525,33 грн. х 83 дні) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини третьоїстатті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зістаттею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

-платіжну інструкцію №С70А-С1МХ-КХ8В-48АЕ від 07.03.2025, згідно якої: платник ОСОБА_13 , отримувач АБ «Оприско та партнери», сума 20000 грн., призначення платежу оплата за юридичні послуги за договором 1-1612/24-ц від 16.12.2024, а саме представництво у суді 1 інстанції. Оплата за Прохру В.А. (а.с.127);

-Рахунок №001/1-1612/24-ц від 06.03.2024 до договору про надання юридичних послуг від 16.12.2024, у якому зазначено: вид послуги оплата за юридичні послуги за договором 1-1612/24-ц від 16.12.2024, а саме представництво у суді 1 інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 до Жидачівського професійного ліцею про поновлення на роботі, що включає збір та опрацювання доказів, вироблення правової позиції, підготовку та подання позовної заяви та інших необхідних процесуальних документів, участь у судових засіданнях (а.с.128).

При цьому, договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) представником позивача не надано.

Відтак, суд позбавлений можливості встановити сторін договору №1-1612/24-ц від 16.12.2024, вартість та умови оплати послуг адвоката, зокрема чи вартість послуг адвоката, яка зазначена у вищеописаному рахунку, є гонораром у фіксованому розмірі (твердій грошовій сумі) чи погодинній оплаті.

Більше того, у згаданій платіжній інструкції платником зазначений ОСОБА_13 , тобто який і поніс витрати за послуги адвоката Оприска М.В. та не є позивачем у цій справі, що викликає у суду обґрунтований сумнів у фактичному понесенні саме ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 року по справі № 329/766/18.

Обов`язковість подачі таких доказів узгоджується із постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В силу положень ст.17Закону України«Про виконаннярішень ізастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, п.268 рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отож, суд вважає, що позивачем та його представником не доведено належними, достовірними та достатніми доказами фактичного понесення ОСОБА_1 розміру заявлених витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн., тобто такі не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тому такі витрати відшкодуванню не підлягають.

Крім того, оскільки позивач, на користь якого ухвалено рішення в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаними вимогами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Також, зважаючи на вимоги ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.12,81,141, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №43-к від 14.11.2024 про звільнення з посади ОСОБА_1 , виданий Жидачівським професійним ліцеєм.

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею з 20.11.2024.

Стягнути з Жидачівського професійного ліцею (код ЄДРПОУ 05537213) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2024 по 14.03.2025 у розмірі 43602 (сорок три тисячі шістсот дні) гривні 39 копійок з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Жидачівського професійного ліцею (код ЄДРПОУ 05537213) на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Відмовити у стягненні з Жидачівського професійного ліцею на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Жидачівського професійного ліцею та стягнення з Жидачівського професійного ліцею на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за одинмісяць звернутидо негайноговиконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка