Ухвала від 13.03.2025 по справі 766/19131/24

Справа №766/19131/24

н/п 1-кп/766/809/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

13.03.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 17.10.2024 під №22024230000000436, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.10.2024 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.01.2025 строком до 16.03.2025.

І. Доводи клопотання

Так прокурором під час судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , на обґрунтування якого зазначено, що ризики наявні на час застосування саме такого запобіжного заходу не зменшились і не змінились, що свідчить про необхідність подальшого застосування саме такого запобіжного заходу. Зокрема наголошено на існуванні ризику переховування від суду з огляду на тяжкість інкримінованих протиправних дій та незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, а також на можливості продовження протиправної діяльності.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник заперечив проти клопотання прокурора, оскільки заявлені ризики жодним чином не доведені, так як обвинувачений після деокупації м. Херсона залишався за місцем свого проживання та з міста не виїжджав, що і свідчить про відсутність наміру ухилитись від відповідальності. Вплив на свідків виключений, оскільки він дійсно обізнаний щодо осіб останніх і мав можливість ще до початку судового провадження чинити на них вплив.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримавпозиціюзахисника,зазначившипронезадовільний станздоров`я,що ускладнюєперебування вумовах слідчогоізолятора.

ІІІ. Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу з огляду на наступне.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1КК України, за наявності ризиків, зазначених уст. 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті (ч. 6 ст. 176 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується серед іншого у вчиненні тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинуваченого від суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.1. Щодо наявності ризиків

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:

- Ризик переховування обвинуваченого від суду. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого роду кримінальних правопорушень нормами Кримінального кодексу України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали справи не містять жодних відомостей про міцність соціальних зав`язків обвинуваченого, що створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки достатні стримуючи фактори відсутні.

- Ризик незаконновпливатинасвідківуданомукримінальномупровадженні. Також обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд даного кримінального провадження перебуває на початковому етапі та суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків відомі обвинуваченому, оскільки останньому матеріали кримінального провадження було відкрито в порядку ст. 290 КПК України.

При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на початкових стадіях провадження (Рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі»).

- Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений хоча раніше до кримінальної відповідальності і не притягувався, проте використовуючи умови воєнного стану вчинив інкриміновані йому протиправні дії може мати зв`язки окупаційною владою і продовжити діяти на шкоду національним інтересам України.

3.2. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, відомості про міцні соціальні зв`язки якого відсутні, на обліках у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Саме продовження строку запобіжного заходу до обвинуваченого, на думку суду відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене,оцінивши усукупності всіобставини,з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленнюістини усправі,суднезнаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходуна меншсуворий,з урахуваннямцілей п. 1 ст. 5 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,принципу правової визначеності, вважає доцільним,продовжити діюраніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до11 травня 2025 року).

Керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

* Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України, на 60 днів до «11»травня 2025року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5(п?яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: ОСОБА_6