Ухвала

від 11.03.2025 по справі 344/8255/20

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа №344/8255/20

11 березня 2025 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , за ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Червоне Монастириського району Івано-Франківської області, зареєстрованої в АДРЕСА_2 , жительки АДРЕСА_3 , за ч. 4 ст. 190 КК України,

та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Калуш Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_2 , за ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в :

Богородчанським районним судом розглядається вказане кримінальне провадження.

Обвинувачена ОСОБА_8 подала письмове клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в частині її обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Клопотання обґрунтоване тим, що вона, як колишній бухгалтер кредитної спілки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », органом досудового розслідування обвинувачувалася у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 190 КК України), у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому у великих розмірах (ч. 3 ст. 190 КК України), у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому у особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 КК України), у привласненні майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 191 КК України), у привласненні майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинені у великих розмірах (ч. 4 ст. 191 КК України), у службовому підробленні, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (ч. 1 ст. 366 КК України).

Ухвалою Богородчанського районного суду від 27 березня 2024 року її звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 та ч.3 ст. 190 КК України, ч.3 та ч.4 ст. 191 КК України й ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності й кримінальне провадження щодо неї в цій частині закрито. Однак, цією ухвалою судом відмовлено у задоволенні її клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 190 КК України, мотивуючи тим, що останній епізод протиправної діяльності інкриміновано їй 31 січня 2010 року.

Оскільки в обвинувальному акті вказано, що інкриміновані діяння вчинені нею в період з травня 2007 року по 31 січня 2010 року, тобто з часу вчинення (за версією сторони обвинувачення) минуло більше п`ятнадцяти років, то є підстави для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину в учиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнала, однак підтримала заявлене клопотання та просила звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначила, що розуміє суть обвинувачення та правові наслідки закриття провадження з таких підстав.

Захисник ОСОБА_4 наголосив на наявності підстав для звільнення його підзахисної від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заявлене клопотання підтримали.

Прокурор в судовому засіданні вказав на наявності підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 190 КК України.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.

Вирішуючи клопотання про застосування строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, слід встановити насамперед момент вчинення кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується, та строк давності, релевантний ступеню його тяжкості.

Зі змісту обвинувального акта встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачувалася у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому у великих розмірах, у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому у особливо великих розмірах, у привласненні майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, у привласненні майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинені у великих розмірах, у службовому підробленні, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 інкриміновано вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень протягом 03 травня 2007 року 31 січня 2010 року.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 27 березня 2024 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 та ч.3 ст. 190 КК України, ч.3 та ч.4 ст. 191 КК України й ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності й кримінальне провадження щодо неї в цій частині закрито. Цією ж ухвалою судом відмовлено у задоволенні її клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Отже, як кримінально-правова відповідальність, так і підстави звільнення від неї мають визначатися на час вчинення інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, тобто з 03 травня 2007 року по 31 січня 2010 року.

За класифікацією злочинів, визначеною ст. 12 КК України в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, чинною на той час, інкриміновані обвинуваченій кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 року, відносилися до особливо тяжких злочинів.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо минуло п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Судом також проаналізовано наявність підстав для застосування норм кримінального закону, які регулювали кримінальну протиправність, караність та звільнення особи від кримінальної відповідальності у подальшому та станом на зараз, втім, підстави для ретроактивної дії цих норм відсутні.

Отже відсутні підстави вважати, що кримінальний закон, який діяв у подальшому, будь-яким чином поліпшував становище обвинуваченої.

Оскільки зміни до кримінального закону, зокрема, статей 12, 49, 190 КК України не поліпшують становище особи в цьому випадку, то відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України вони не мають зворотної дії в часі.

Частиною 3 статті 49 КК України в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні значної кількості епізодів злочинної діяльності, останній з яких датований 31 січня 2010 року та обвинувачення за яким сформульоване як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб (з відома, узгодження та за попередньої домовленості з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ), вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому ОСОБА_12 у особливо великих розмірах (т.1 а.с.156-157). Саме з цієї дати 31 січня 2010 року, слід відраховувати строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що станом на момент постановлення цієї ухвали минуло більше 15 років й сплив строк давності за кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 190 КК України, в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 року, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 .

Вирішуючи питання про застосування строків давності щодо ОСОБА_8 , слід зазначити, що суду не надано відомостей про факт ухилення обвинуваченої від досудового слідства, суду чи факт вчинення нею іншого кримінального правопорушення, а навпаки листом управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області від 03 березня 2025 року № 04/2/5-565-11 підтверджується відсутність відомостей про притягнення її до кримінальної відповідальності окрім вказаного кримінального провадження.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 190 КК України, в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 року, не належать до переліку, визначеного ч. 5 ст. 49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на обвинувачену не поширюється.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Викладені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що станом на момент постановлення цієї ухвали наявні підстави для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 190 КК України, в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 року, на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї в цій частині.

При вирішенні заявлених до обвинуваченої цивільних позовів суд враховує позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10 серпня 2021 року у справі № 161/694/20, від 10 січня 2022 року у справі № 661/2681/18, відповідно до яких у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ст. 331 КПК України підлягає до скасування обраний щодо обвинуваченої ухвалою Богородчанського районного суду від 30 січня 2025 року запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

На підставі наведеного, ст.4, 5, 49 КК України, керуючись ст.ст.284, 286, 370, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України, в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 року, на підставі п.5 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12014090000000207 в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч.4 ст. 190 КК України, в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-III, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 року, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов`язання скасувати.

Цивільні позови ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду, роз`яснивши право заявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення тільки в частині закриття кримінального провадження.

Головуючий ОСОБА_1