Рішення

від 13.03.2025 по справі 757/26177/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26177/24-ц

пр. 2-2930/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/26177/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Міністерство охорони здоров`я України

відповідач 2: Національна служба здоров`я України

відповідач 3: Міністерство фінансів України

відповідач 4: Державна установа «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України»

третя особа 1: Міністерство соціальної політики України

третя особа 2: Державна казначейська служба України,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Національної служби здоров`я України, Міністерства фінансів України, Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», треті особи: Міністерство соціальна політики України, Державна казначейська служба України, про стягнення компенсації, -

представник відповідача 1 - Гром А. Р.

представник відповідача 2 - Сич О. А.

представник відповідача 3 - Франчук В. В.

представник третьої особи 2 - Березовська М. О.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з Міністерства охорони здоров`я України, Національної служби здоров`я України, Міністерства фінансів України, Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 компенсацію за придбані ендопротези у розмірі 200 200, 00 грн та зобов`язати Державну казначейську службу України виплатити присуджену судом згідно судового рішення на його пенсійний картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» з призначенням платежу «компенсація за ендопротези».

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовим пенсіонером, інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 15.03.1996 року, має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 27.03.2019 року.

Вказує, що він обліковується у відповідних базах пільговиків та ветеранів та Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

ОСОБА_1 має дійсну декларацію із сімейним лікарем Лущіцовим Анатолієм Миколайовичем №0001-H78M-3НА0.

У зв?язку із погіршенням стану здоров?я взагалі, та через значне погіршення стану колінних суглобів для проведення негайного оперативного втручання позивач був направлений сімейним лікарем до лікаря вторинної ланки - травматолога у поліклініку ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» номер направлення №9510-3316-2785-1920 від 13.09.2023 року.

Зазначає, що на підставі направлення позивач був оглянутий лікарем травматологом ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України». Лікар після огляду та вивчення анамнезу і результатів проведених обстежень зазначив, що у зв?язку із різким погіршенням стану здоров?я позивача і неможливістю в подальшому пересуватися взагалі самостійно прийшов до висновку про необхідність проведення тотального протезування обох колінних суглобів спочатку правого, а потім лівого.

Після консультації, позивачу повідомили, що черга на безоплатне протезування є, однак позивач не став в чергу з безоплатного встановлення суглобів, оскільки у 2023 році протезували тих, хто став у чергу у 2020-2021 роках, з огляду на що позивач міг розраховувати на безоплатну операцію з протезування лише на 2025-2026 роки.

Таким чином, у зв?язку з необхідним нагальним лікуванням з метою недопущення погіршення стану здоров?я позивача, та з відсутністю протезів у самій державній медичній установі позивач, не маючи а ні часу, а ні іншого вибору, змушений був закупити за власні кошти необхідні для операції протези на обидва коліна на суму 200 200,00 грн, а також за власні кошти оплатити за деякі медичні обстеження, які проводились у ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

Так, 28.09.2023 року ОСОБА_1 придбав у Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Като» ендопротез колінного суглобу (United Orthopedic corp.) вартість 100 000, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №270923/006 від 27.09.2023 року та квитанцією від 28.09.2023 року.

Вказує, що на підставі видаткової накладної №280923/002 від 28.09.2023 року позивач отримав куплений медичний виріб, який на його прохання був доставлений до операційного відділення третьої клініки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

03.10.2023 року в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» було проведено ОСОБА_1 операцію з встановлення ендопротезу колінного суглобу на правому коліні.

09.11.2023 року ОСОБА_1 придбав у Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Като» другий ендопротез колінного суглобу (United Orthopedic corp.) вартість 100 000, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №61123/006 від 06.11.2023 року та квитанцією від 09.11.2023 року.

На підставі видаткової накладної №91123/002 від 09.11.2023 року позивач отримав куплений медичний виріб, який на його прохання був доставлений до операційного відділення третьої клініки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

07.12.2023 року в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» було проведено ОСОБА_1 операцію з встановлення ендопротезу колінного суглобу на лівому коліні.

Вважає, що він, як громадин України та інвалід війни, має беззаперечне право на безоплатне ендопротезування в повному обсязі за рахунок бюджетних коштів, однак вказане право не було належним чином забезпечене державною, тому він був змушений самостійно придбати вказані ендопротези, а, отже, для відновлення його порушеного права, що виражається у не забезпеченні права на повне безоплатне ендопротезування, держава має за рахунок бюджетних коштів відшкодувати йому вартість придбаних за його власні кошти ендопротезів у сумі 200 200, 00 грн, які підлягають солідарному стягненню з відповідачів, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а. с. 56).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам та третім особам направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 57).

Відповідно до довідок на електронну пошту позивача ухвалу доставлено - 13.06.2024 року (а. с. 67), до електронного кабінету позивача ухвалу доставлено - 14.06.2024 року (а. с. 63).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 1, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.07.2024 року (а. с. 120), на електронну пошту ухвалу доставлено - 13.06.2024 року (а. с. 71), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 14.06.2024 року (а. с. 62).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 2, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 05.07.2024 року (а. с. 117), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 14.06.2024 року (а. с. 66).

Відповідно до розписки представник відповідача 3 отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 14.06.2024 року (а. с. 58-60), на електронну пошту ухвалу доставлено - 13.06.2024 року (а. с. 69), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 14.06.2024 року (а. с. 65).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 4, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.07.2024 року (а. с. 119), на електронну пошту ухвалу доставлено - 13.06.2024 року (а. с. 68).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи 1, остання отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.07.2024 року (а. с. 121), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 14.06.2024 року (а. с. 64).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи 2, остання отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.07.2024 року (а. с. 118), на електронну пошту ухвалу доставлено - 13.06.2024 року (а. с. 70), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 14.06.2024 року (а. с. 61).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За частиною 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

02.07.2024 року від відповідача 3 надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що медичні послуги в межах програми медичних гарантій можуть надавати заклади охорони здоров?я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров?я України. Оскільки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» не має укладеного з Національною службою здоров?я України договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, то ця установа не є надавачем медичних послуг за програмою медичних гарантій та надані нею послуги не оплачуються Національною службою здоров?я України за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми медичних гарантій. При цьому, позивач звернувся саме з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів - Міністерства охорони здоров`я України, Національної служби здоров?я України, Міністерства фінансів України, ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» на свою користь 200 200, 00 грн, як компенсацію за придбані ендопротези. Однак, законодавством, зокрема законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», саме відшкодування витрат за придбання медичних виробів, зокрема ендопротезів колінних суглобів, не передбачено. Також, вказує, що до повноважень Міністерства фінансів України не належать питання, пов?язані з предметом спору, а питання функціонування бюджетної системи не є пов?язані з предметом спору та не можуть розглядатися в межах цивільної справи. Та, відповідно, залучення Міністерства фінансів України як учасника бюджетного процесу до розгляду справи в якості відповідача є невмотивованим, таким, що суперечить принципу правової економії. Також з наведеного вбачається, що між Міністерством фінансів України та позивачем відсутні будь-які правовідносини, що становлять предмет спору у справі (а. с. 95-116).

22.07.2024 року від відповідача 2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що відповідно до Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», медичні послуги в межах програми медичних гарантій можуть надавати заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров`я України. Вказує, що між Національною службою здоров?я України та ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій не укладався. Оскільки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» не має укладеного з Національною службою здоров?я України договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, то ця установа не є надавачем медичних послуг за програмою медичних гарантій та надані нею послуги не оплачуються Національною службою здоров?я України за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми медичних гарантій (а. с. 122-137).

23.07.2024 року від третьої особи 2 через систему «Електронний суд» надішли пояснення на позов, у яких просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у них. Так, у пояснення зазначено, що позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 200 200,00 гривень, як компенсацію за придбані ендопротези. Згідно з рішенням Управління соціального захисту населення від 21.05.2024 року № 14/35-7126 щодо відмови в забезпеченні технічними засобами реабілітації та керуючись пунктом 6 Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року № 321, медичні показання для забезпечення засобами реабілітації, а також для виплати компенсації визначаються для осіб з інвалідністю медико-соціальними експертними комісіями з оформленням індивідуальної програми реабілітації. Медичні показання для забезпечення відповідними засобами реабілітації визначаються на підставі функціональних призначень і переліку діагнозів згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я що затверджується Міністерством соціальної політики України разом з Міністерством охорони здоров`я. Відповідно до вказаної Постанови та переліку діагнозів відповідно до найменування технічних та інших засобів реабілітації згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України і Міністерства охорони здоров`я України від 20.11.2020 року №774/2691 - ендопротези та відшкодування за них не передбачено. Також, як випливає зі змісту позову, жоден з відповідачів, прав та інтересів позивача не порушував, то відповідно до Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, відсутні підстави для стягнення солідарно вищезазначеної компенсації (а. с. 138-151).

15.08.2024 року від відповідача 1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення здійснення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року № 298 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 лютого 2022 року № 137). Згідно з вищезазначеним Порядком відшкодування Міністерством охорони здоров`я України компенсації самостійно витрачених коштів громадянами на медичні послуги не передбачено. Ендопротези суглобів належать до переліку медичних виробів та інших засобів, якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та визначені категорії осіб в закладах охорони здоров`я для лікування в стаціонарних умовах, викладеного в додатку 2 до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших окремих категорій населення медичними виробами та іншими засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1301 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2021 року № 141). В листі ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» від 30 квітня 2024 року, що був направлений позивачу зазначається, що під час оперативного втручання було встановлено ендопротези фірми United. Конструктивною особливістю цих ендопротезів є можливість корекції балансу зв`язкового апарату колінного суглоба за рахунок навігаційної системи ротації компонентів ендопртезу з кроком у 1 градус від 1 до 9 градусів включно, що у даному випадку, зважаючи на клініко-анатомічні особливості перебігу захворювання, мало важливе значення, оскільки при варусній деформації колінного суглоба забезпечує його стабільність. В розпорядженні співробітників ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» були протези колінного суглоба фірми МАХХ, які не володіють такими можливостями. Відповідно до згаданого Переліку договір ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» із Національною службою здоров`я України не знайдено. Оскільки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» не має укладеного з Національною службою здоров?я України договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, то Державна установа не є надавачем медичних послуг за програмою медичних гарантій та надані нею послуги не оплачуються Національною службою здоров`я України за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми медичних гарантій. Також просить поновити строк на подання відзиву на позов (а. с. 152-184).

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Як вбачається з поданого до суду відповідачем 1 відзиву на позов, останній подано після закінчення встановленого строку на його подання з одночасним зверненням із заявою про продовження строку для подання відзиву на позов.

З метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, суд вважає за необхідне поновити відповідачу 1 строк для подання відзиву на позов та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий 15.08.2024 року відповідачем 1.

Відповідач 4 правом подати відзив на позов не скористався.

Третя особа 1 пояснення на позов не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовим пенсіонером, інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 15.03.1996 року, має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 27.03.2019 року.

ОСОБА_1 має дійсну декларацію із сімейним лікарем Лущіцовим Анатолієм Миколайовичем №0001-H78M-3НА0.

У зв?язку із погіршенням стану здоров?я взагалі, та через значне погіршення стану колінних суглобів для проведення негайного оперативного втручання позивач був направлений сімейним лікарем до лікаря вторинної ланки - травматолога у поліклініку ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», номер направлення №9510-3316-2785-1920 від 13.09.2023 року.

На підставі направлення позивач був оглянутий лікарем травматологом ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України». Лікар після огляду та вивчення анамнезу і результатів проведених обстежень зазначив, що у зв?язку із різким погіршенням стану здоров?я позивача і неможливістю в подальшому пересуватися взагалі самостійно прийшов до висновку про необхідність проведення тотального протезування обох колінних суглобів спочатку правого, а потім лівого.

Після консультації, позивачу повідомили, що черга на безоплатне протезування є, однак позивач не став в чергу з безоплатного встановлення суглобів, оскільки у 2023 році протезували тих, хто став у чергу у 2020-2021 роках, з огляду на що позивач міг розраховувати на безоплатну операцію з протезування лише у 2025-2026 роках.

Таким чином, у зв?язку з необхідним нагальним лікуванням з метою недопущення погіршення стану здоров?я позивача та у зв`язку з відсутністю протезів у самій державній медичній установі, позивач закупив за власні кошти необхідні для операції протези на обидва коліна на суму 200 200,00 грн.

Так, 28.09.2023 року ОСОБА_1 придбав у Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Като» ендопротез колінного суглобу (United Orthopedic corp.) вартість 100 000, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №270923/006 від 27.09.2023 року та квитанцією від 28.09.2023 року (а. с. 15-17).

На підставі видаткової накладної №280923/002 від 28.09.2023 року позивач отримав куплений медичний виріб, який на його прохання був доставлений до операційного відділення третьої клініки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

03.10.2023 року в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» ОСОБА_1 було проведено операцію з встановлення ендопротезу колінного суглобу на правому коліні (а. с. 19).

09.11.2023 року ОСОБА_1 придбав у Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Като» другий ендопротез колінного суглобу (United Orthopedic corp.) вартість 100 000, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №61123/006 від 06.11.2023 року та квитанцією від 09.11.2023 року (а. с. 20-22).

На підставі видаткової накладної №91123/002 від 09.11.2023 року позивач отримав куплений медичний виріб, який на його прохання був доставлений до операційного відділення третьої клініки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

07.12.2023 року в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» ОСОБА_1 було проведено операцію з встановлення ендопротезу колінного суглобу на лівому коліні (а. с. 23).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Пункти 1, 6, 7, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» надають право пацієнтам на отримання необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, у надавачів медичних послуг; на оскарження рішень, дій чи бездіяльності надавачів медичних послуг або Уповноваженого органу та його територіальних органів в установленому законом порядку; на судовий захист своїх прав; інші права, передбачені законодавством.

Зі змісту ст. 9 Закону України «Про державні гарантії медичного обслуговування населення» слідує, у разі потреби у медичних послугах та лікарських засобах за програмою медичних гарантій пацієнт (його законний представник) звертається до надавача медичних послуг у порядку, встановленому законодавством. Надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, пов`язаних з вторинною (спеціалізованою), третинною (високоспеціалізованою), паліативною медичною допомогою та медичною реабілітацією, здійснюється за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, передбаченому законодавством, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається. При наданні медичної допомоги в амбулаторних умовах лікарські засоби за програмою медичних гарантій надаються пацієнту на підставі рецепта лікаря суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами та уклав договір з Уповноваженим органом. Надавач медичних послуг зобов`язаний поінформувати пацієнта про медичні послуги та лікарські засоби, які пацієнт може отримати в цього надавача за програмою медичних гарантій.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога; паліативна допомога.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, з позову вбачається, що позивач проходив лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

У зв?язку з цим необхідно розмежувати дві бюджетні програми - «Впровадження та реалізація нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги у окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук України», головним розпорядником якої є Національна академія медичних наук, та «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», головним розпорядником якої є Міністерство охорони здоров?я України.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 року №181 «Деякі питання впровадження та реалізації нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги в окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук» (далі - Постанова №181), Кабінетом Міністрів України погоджено пропозиції стосовно здійснення починаючи з 2021 року поступового впровадження та реалізації нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги в окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук; визначено, що впровадження та реалізація нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги здійснюється, зокрема, в Інституті травматології та ортопедії Національної академії медичних наук.

Водночас установлено, що надання медичної допомоги державними установами під час впровадження та реалізації нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги здійснюється, зокрема, за рахунок коштів державного бюджету - на підставі договорів про медичне обслуговування населення, укладених Національною академією медичних наук з кожною державною установою відповідно до переліку послуг з надання спеціалізованої медичної допомоги державними установами, які не можуть бути надані або надаються в обмеженій кількості в інших закладах охорони здоров?я, та поза межами зазначеного переліку послуг з надання спеціалізованої медичної допомоги учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та іншим постраждалим з вогнепальними пораненнями, отриманими внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України; Кошти на забезпечення надання послуг спеціалізованої медичної допомоги державними установами, зокрема ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», передбачаються Національній академії медичних наук України як головному розпоряднику коштів у складі бюджетної програми 6561160 «Впровадження та реалізація нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги у окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук України».

Разом з тим, тарифи на послуги з надання спеціалізованої медичної допомоги державними установами за рахунок коштів державного бюджету включають базові тарифи (витрати на заробітну плату персоналу, комунальні послуги, адміністративні видатки тощо), розраховані відповідно до Методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року №1075, та витрати на медичні вироби вартістю до 1000 гривень і лікарські засоби для кожної послуги.

У разі коли під час надання відповідної послуги витрати на медичні вироби перевищують 1000 гривень, тариф за одиницю послуги збільшується на таку суму в межах передбаченого на відповідний період бюджетного фінансування за бюджетною програмою 6561160.

Також, Постановою №181 передбачено, що надання спеціалізованої медичної допомоги державними установами може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі рішень відповідних місцевих рад і договорів про медичне обслуговування населення з державними установами та коштів юридичних та фізичних осіб відповідно до переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров?я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року №1138.

Щодо оплати наданих позивачу медичних послуг та забезпечення ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», ендопротезами за рахунок програми медичних гарантій, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Медичні послуги в межах програми медичних гарантій можуть надавати заклади охорони здоров?я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров?я України.

Оскільки ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» не має укладеного з Національною службою здоров`я України договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, то ця установа не є надавачем медичних послуг за програмою медичних гарантій та надані нею послуги не оплачуються Національною службою здоров`я України за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми медичних гарантій.

При цьому, суд зазначає, що позивач звернувся саме з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів Міністерства охорони здоров`я України, Національної служби здоров`я України, Міністерства фінансів України, Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» на свою користь 200 200,00 грн, як компенсацію на придбані ендопротези.

Водночас законодавством, зокрема законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме відшкодування витрат за придбання медичних виробів, зокрема ендопротезів колінних суглобів, не передбачено.

Як правове «обгрунтування» механізму (компенсації) витрачених коштів на придбання медичних виробів (ендопротезів колінних суглобів) позивач наводить положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку».

Однак, Порядком забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2023 року №1306) установлено механізми виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані засоби реабілітації особам, визначеним підпунктом 1 пункту цього Порядку.

Особи забезпечуються засобами реабілітації або отримують компенсацію за самостійно придбані засоби, визначені додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку». Відповідно до показань для забезпечення засобами реабілітації в порядку черговості подання заяви про забезпечення засобом реабілітації (виплату компенсації) здійснюється з урахуванням положень пункту 10 цього порядку.

Згідно з положеннями Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров?я» допоміжні засоби реабілітації - будь-які зовнішні вироби (включаючи пристрої, обладнання, прилади чи програмне забезпечення), спеціально виготовлені або загальнодоступні, основною метою яких є підтримка або поліпшення функціонування та незалежності особи та сприяння її добробуту.

Медичний виріб визначається як будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти (підпункт 9 пункту 2 Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року №753) Ендопротези різних видів у постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 року №216 «Деякі питання закупівлі лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них» містяться в переліку Медичних виробів для проведення ортопедичних, травматологічних та нейрохірургічних оперативних втручань.

Тобто, в законодавстві наявне розмежування понять «медичний виріб» та «допоміжний засіб реабілітації», а компенсація можлива за самостійно придбаний саме допоміжний засіб реабілітації, який міститься у Переліку допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації), якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення або за придбання яких виплачується грошова компенсація.

Окрім цього, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме відшкодування витрат за придбання медичних виробів, зокрема ендопротезів колінних суглобів, не передбачено.

Також, згідно з рішенням Управління соціального захисту населення від 21.05.2024 року №14/35-7126 щодо відмови в забезпеченні технічними засобами реабілітації та керуючись пунктом 6 Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року № 321, медичні показання для забезпечення засобами реабілітації, а також для виплати компенсації визначаються для осіб з інвалідністю медико-соціальними експертними комісіями з оформленням індивідуальної програми реабілітації.

Медичні показання для забезпечення відповідними засобами реабілітації визначаються на підставі функціональних призначень і переліку діагнозів згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я що затверджується Міністерством соціальної політики України разом з Міністерством охорони здоров`я.

Таким чином, відповідно до вказаної Постанови та переліку діагнозів відповідно до найменування технічних та інших засобів реабілітації згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України і Міністерства охорони здоров`я України від 20.11.2020 року № 774/2691, ендопротези та відшкодування за них не передбачено.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ст. ст. 3, 6, 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 20 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров?я», постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 року №181 «Деякі питання впровадження та реалізації нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги в окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук», постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року №321 «Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Національної служби здоров`я України, Міністерства фінансів України, Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», треті особи: Міністерство соціальна політики України, Державна казначейська служба України, про стягнення компенсації - відмовити..

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Міністерство охорони здоров`я України, адреса: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 00012925.

Відповідач 2: Національна служба здоров`я України, адреса: пр-т. Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 42032422.

Відповідач 3: Міністерство фінансів України, адреса: вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00013480.

Відповідач 4: Державна установа «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 02012007.

Третя особа 1: Міністерство соціальна політики України, адреса: вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866.

Третя особа 2: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Г.О. Матійчук