Рішення від 04.01.2025 по справі 758/11663/23

Справа № 758/11663/23

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови правління гаражно-будівельного кооперативу «Виноградар» Глущика Володимира Петровича, про зобов`язання вичинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Голови правління гаражно-будівельного кооперативу «Виноградар» Глущика Володимира Петровича (надалі за текстом - відповідач), про зобов`язання вичинити дії, у якому просить суд вирішити питання щодо: «Протиправних дій відповідача, повного безправ`я і беззаконня в діях відповідача зривання замків на гаражних воротах; права власності; постійної погрози; завдання шкоди воротам; продам гараж в доморозпорядження; не допуску до гаража; вимагання плати за користування автогаражем на території автогаражної стоянки; вказівок охороні не пропускати та заборонити вхід на територію автогаражної стоянки; постійної образи в приниження честі і гідності та постійного посягання на право і свободи та цивільні інтереси позивача, як громадянина соціально-правової держави України, в якій визнано принцип верховенства права і законність право якого визначається і гарантується виключно законами України, які не можуть бути обмежені чи скасовані ніким і ніколи довічно; зобов`язання припинити знущання над особою похилого віку встановити права СРСР ветерана праці СРСР та України ветераном та Війни першої групи учасники ліквідації ЧС 1986 року категорії 1 одним із перших добровольців СРСР на виконання спецзадач уряду КМ СРСР інвалідам Чорнобиля першої групи внаслідок нещасного випадку при виконанні спецзавдання згідно наказу від 26.04.1986; перешкоджання користуванням автогаражем правом приватної власності є протиправною дією, а псування майна кримінальною відповідальністю; вважати стягнення плати за користування автогаражем які розташовані на визначеній викупленій землі який є правом власності є дискримінацією особи з інвалідністю тупою хамською поведінкою з ознаками злочину самоправства та шантажу оскільки законом України встановлено що інваліди в Україні володіють всією повнотою соціально-економічних політичних особистих прав і свобод закріплених в Конституції України законами України та міжнародними договорами; вимагання сплати за користування автогаражем правом приватної власності постійне порча замків на воротах нафтогаража постійна погроза заварю ворота продам гараж недопуск до гаража постійний публічне приниження занесення у списки злісних неплатників за користування гаражем; надання розпорядження охороні не допускати до гаража який є правом приватної власності, що є кримінальним правопорушенням.».

Ухвалою Суду від 16.10.2024, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

За наслідками підготовчого засідання 14.01.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025.

У судове засідання прибув позивач, який підтримав позовні вимоги.

Від відповідача до суду відзив не надходив.

З огляду на вищевикладене, та зважаючи на передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є користувачем гаражу та членом ГСК «Виноградар» з 25.12.1986 року, що підтверджується Довідкою №314 від 30.04.1994.

Відомості про право користування позивача на гараж також відображені у Технічному паспорті № 20/10896 та Реєстраційному посвідченні від 12.06.1994.

Позивачу ГУ соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації було видано автомобіль «Славута» ЗАЗ-11030742 для постійного користування на 10-річний термін без права продажу, дарування, передачі іншій особі, що підтверджується Довідкою №05/2-2868 від 13.09.2006 року.

Позивач є інвалідом І-ої групи, інвалідом війни, ветераном праці та має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

У листі Міністерства соціальної політики №3699/0/5-19/29 від 24.09.2019 вказано, що особам з інвалідністю внаслідок війни надається пільга зі звільнення від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються особами з інвалідністю внаслідок війни під гаражі для спеціальних засобів користування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За загальним правилом правом користування є встановлена законом можливість отримати корисні властивості (доходи, плоди) з речі, майна через її виробничу експлуатацію чи особисте споживання.

Як встановлено судом, позивач є користувачем гаражу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем було вказано охоронцям недопускати позивача до гаражу, чиняться дії по псуванню гаражу та висуваються протиправні вимоги про сплату коштів за користування гаражем.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Порушення права власності позивача у частині можливості користуватись гаражем вбачається з пояснень позивача наданих у судовому засіданні та листів, заяв і скарг адресованих відповідачу, а відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо інших позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). Не допускається використання цивільних прав для неправомірного обмеження конкуренції, зловживанням монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права. Таким випадком може бути невизнання нотаріусом дійсності на цього стороною правовстановлюючого документа при укладенні договору.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Так, вимоги у цій частині позовних вимог обгрунтовані тим, що відповідач висуває до позивача протиправні вимоги про сплату коштів за користування гаражем та принижує позивача, у зв`язку з чим позивач по суті просить суд визнати наявність пільг встановлених законодавством України у частині користування гаражем.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем пред`являлись позивачу будь які вимоги про сплату коштів, як і самі ці вимоги, а також докази того що гаражу позивача було завдано пошкоджень, особу позивача принижували або щодо нього було допущено насилля.

Крім цього, суд зазначає, що законодавство України передбачає ряд пільг, які має позивач як інвалід І-ої групи, інвалід війни, ветеран праці та учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, які відповідачем не заперечується та не спростовуються, а позивач ними активно користується.

Як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача були порушені та підлягають судовому захисту, через що відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Голови правління гаражно-будівельного кооперативу «Виноградар» Глущика Володимира Петровича, про зобов`язання вичинити дії - задовольнити частково;

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні гаражем № НОМЕР_2 в автогаражному кооперативі «Виноградар» за адресою: м. Київ, вул. В. Порика, 8;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Голова правління гаражно-будівельного кооперативу «Виноградар» Глущика Володимира Петровича (місцезнаходження: 04208, м. Київ, вул. вул. Василя Порика, 8, код ЄДРПОУ 23494217);

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення;

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Гребенюк