Рішення

від 04.03.2025 по справі 759/20818/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20818/24

пр. № 2/759/961/25

04 березня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Єросова І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першої Київської державної нотаріальної контори (01135, м.Київ, просп.Берестейський, 11) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 р. адвокат Фомін М.В., який представляє інтереси позивача звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вищевказаним позовом у якому просить припинити обтяження у вигляді арешту та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження щодо квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження нерухомого майна: тип обтяження арешт (архівний запис), реєстраційний номер 1407414, зареєстрованого від 25.10.2004, реєстратором Першої київської державної нотаріальної контори. В обгрунтування позову вказує на відсутність підстав існування заборони щодо обтяження нерухомого майна позивача. Разом із цим, реєстрація заборони відчуження даного майна порушує право позивача у реалізації своїх прав розпорядженням власним майном.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, правом подачі відзиву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 . Зазначена обставина підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою №381516537 від 04.06.2024 р.

Відповідно до інформаційної довідки №381516537 від 04.06.2024р. єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містить відомості щодо архівного запису про арешт накладений Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Наpодного суду Пpимоpського району м.Одеса, від 10.10.1997 р.

05 червня 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою вх.№2503/01-16 щодо надання інформації стосовно накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Народного суду Приморського району м. Одеси від 10.10.1997 р. та надання копії відповідної ухвали.

У відповідь на зазначену Заяву від 05.06.2024 р. отримано Лист від 10.06.2024р. №3422/01-16, відповідно до якого Перша київська державна нотаріальна контора повідомляла, що відповідно до номенклатури справ Першої київської державної нотаріальної контори термін зберігання процесуальних документів на підставі яких були накладені (зняті) арешти (заборони) на майно включно до 2001 року складає три роки, тому надати копію документів (інформацію) на підставі яких було внесено обтяження за 1997 рік не має можливості, у зв`язку з відсутністю документів.

19 липня 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із запитом вих. №24/07-19/1 щодо надання інформації стосовно накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Народного суду Приморського району м. Одеси від 10.10.1997 р. та надання копії відповідної ухвали.

У відповідь на зазначений Запит за вих.№24/07-19/1 від 19 липня 2024 року, отримав Лист від 05.08.2024р. відповідно до якого Приморський районний суд міста Одеси повідомив, що вказана ухвала не міститься у матеріалах справ.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для обтяження майна на даний час немає.

Постановою Верховного суду від 22.12.2021 року у справі N 645/6694/15-ц надано правову позицію згідно якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, станом на сьогодні відсутні докази на підтвердження того, що існують обставини, що стали підставою для накладення заборони щодо нерухомого майна, що належить позивачу. В той же час, існування заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 перешкоджає позивачу у реалізації своїх прав на розпорядження власним майном.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення позивача до суду, за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується права позивача щодо розпорядження майном, внаслідок чого останній позбавлений можливості їх реалізувати, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовна вимога про зняття арешту є законною та обґрунтованою.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першої Київської державної нотаріальної контори (01135, м.Київ, просп.Берестейський, 11) про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження нерухомого майна: тип обтяження арешт (архівний запис), реєстраційний номер 1407414, зареєстрованого від 25.10.2004, реєстратором Першої київської державної нотаріальної контори.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова