Ухвала

від 07.03.2025 по справі 761/34740/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34740/20

Провадження № 2/761/2004/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання наказу протиправним

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 року року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання наказу протиправним.

Позивач у позовній заяві зазначає про протиправність наказу щодо припинення її повноважень як голови Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.10.2020 року справу передано на розгляд судді Макаренко І.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2023 року позовну заяву було залишено без розгляду та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2024 року позовну заяву повернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2024 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату Зборщік А.О. № 01-08-451 від 03.03.2025 року «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» призначено повторний автоматичний розподіл справи та передано її на розгляд судді Савчук Ю.Н.

Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 09 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавства»), відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.

Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті).

Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIVзаконодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 указаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки повинен містити:1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу);

2) мету та завдання профспілки;3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї;4) права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності;6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу;7) умови, терміни, порядок скликання з`їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень;8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки;9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання;10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки;11) порядок внесення змін до статуту профспілки;

12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.

Згідно з п.5 статуту Профспілки працівників освіти і науки, затвердженого IX з`їздом Профспілки працівників освіти і науки від 17.12.2020 року, метою діяльності Профспілки є здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту профспілка об`єднує осіб, які працюють, як правило, в закладах і установах освіти, науки, органах управління освітою, інших установах, підприємствах, організаціях; осіб, які навчаються у закладах вищої, фахової передвищої або професійної (професійно-технічної) освіти (студентів, аспірантів, докторантів, учнів та інших); фізичних осіб, які займаються індивідуальною педагогічною діяльністю; осіб, які звільнилися у зв`язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють та визнають цей Статут і сплачують членські внески.

Згідно з п.п. 22.1-22.4 п.22 Статуту організаційними ланками Профспілки є: 2 Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації Профспілки, які об`єднують районні, районні в містах, міські, селищні, сільські, об`єднані організації Профспілки та первинні профспілкові організації закладів вищої, фахової передвищої, професійно-технічної (професійної) освіти, первинні профспілкові організації інших установ, підприємств, організацій. Районні організації Профспілки, які об`єднують міські, селищні, сільські організації Профспілки, об`єднані організації Профспілки та первинні профспілкові організації закладів, установ освіти (зокрема закладів фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, інших установ, підприємств, організацій). Міські, селищні, сільські організації Профспілки, об`єднані організації Профспілки, які об`єднують первинні профспілкові організації закладів, установ освіти. Первинні профспілкові організації, які діють у закладах, установах освіти, містах, селищах, селах.

П.п.23.1 п.23 Статуту передбачено, що Вищими профспілковими органами в організаційних Профспілки є: У первинній профспілковій організації загальні збори (конференція).

Згідно з п.25 Статуту профспілковими органами в Профспілці є: профспілковий комітет, президія, профспілкове бюро для первинних профспілкових організацій; - комітет рада, президія для територіальних організацій; - Центральний комітет, президія Центрального комітету, бюро президії Центрального комітету. Повноваження профспілкових комітетів, профспілкових бюро, комітетів рад, президій, визначаються цим Статутом та відповідними положеннями (за наявності), що приймаються на зборах, конференціях. Повноваження Центрального комітету, його президії та бюро президії визначаються цим Статутом.

П.28 Статуту визначено, що профспілковими представниками є профгрупорг, голова профспілкової організації структурного підрозділу, профорганізатор, голова первинної профспілкової організації, голова територіальної організації Профспілки, голова Профспілки працівників освіти і науки України, їх заступники, які обираються на звітно-виборних зборах, конференціях, з`їзді, інша особа, уповноважена на представництво відповідного профспілкового органу.

Відповідно до п. 67 Статуту Профспілки Голови територіальних організацій Профспілки, первинних організацій, прирівняних до них згідно з абзацом 2 пункту 42.1. Статуту, їх заступники обираються, а з мотивів, передбачених пунктом 39 Статуту Профспілки, звільняються на профспілкових конференціях. 3 інших мотивів (за власним бажанням, у зв`язку з хворобою, зміною місця проживання тощо) ці категорії профспілкових працівників звільняються на профспілкових конференціях або на засіданнях відповідних профспілкових органів. У разі дострокового припинення повноважень голови організації, за рішенням відповідного профспілкового органу виконання його обов`язків покладається на заступника голови до закінчення звітно- виборчого періоду. Голови територіальних організацій Профспілки, первинних організацій, прирівняних до них згідно з абзацом 2 пункту 42.1. Статуту, є головами відповідних профспілкових органів. Голова територіальної організації Профспілки, прирівняної до них згідно із абзацом 2 пункту 42.1. Статуту.

Згідно з п.39 Статуту керівники, їх заступники, члени профспілкових органів, які втратили довіру, допустили порушення Статуту Профспілки, можуть бути звільнені або виведені із складу цих органів за рішенням зборів, конференцій. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього подано більше половини голосів за наявності кворуму.

П.п. 77.14 п. 77 Статуту передбачено, що Президія Центрального комітету Профспілки у випадку неможливості проведення Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських конференцій з певних причин (епідемії, пожежі, військові конфлікти, аварії, несприятливі метеорологічні умови, страйки тощо) приймає рішення про подовження повноважень таких профспілкових органів, їх голів, членів профспілкових органів, делегатів попереднього скликання.

Частинами 1,3 статті 12 Закону № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Таким чином, за змістом Закону № 1045-XIVу судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, з оспорювання рішення Президії центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки щодо звільнення позивача з посади голови профспілки та поновлення їх на раніше займаній посаді не має характеру трудових, про що свідчить положення статті 221 КЗпП України, які закріплюють застереження, стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали.

Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Такий висновок зроблено Великою Палатою ВС у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 .

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказані правові висновки підлягають врахуванню при застосуванні норм права.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95).

Отже, за встановленого законом обмеження щодо розгляду в судовому порядку спору стосовно виключення із членів профспілки, не можна вважати, що суд позбавив позивача права на доступ до суду.

П.1 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства .

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання наказу протиправним - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: