Постанова

від 11.03.2025 по справі 711/3211/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/42/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/3211/21 Категорія: 351000000 Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представника позивача адвокат Міщенко Сергій Валентинович;

відповідач ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвокатського бюро «Бодашко і партери» про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

21.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , адвокатського бюро «Бодашко і партнери» про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення 5-го поверху N? 53 загальною площею 20 кв.м, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич», до яких входить приміщення N? 53, площею 20 кв.м, та частина приміщень спільного користування 5- го поверху N?5-25,N? 5-27, N?5-36,N? 5-49, 5 -У.

Право власності виникло на підставі договору пожертви від 25 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Бодашко та партнери», в особі колишнього чоловіка позивача ОСОБА_2 .

Шлюб був укладений 29.09.2007 року, про що видане свідоцтво від 29.09.2007 року та зроблено актовий запис за N? 1829. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2019 року шлюб розірвано.

В період спільного проживання в подружніх відносинах, ОСОБА_2 , використовував належне приміщення N? АДРЕСА_2 для підприємницької діяльності, у зазначеному приміщення був розташований офіс АБ «Бодашко і партнери».

Після припинення подружніх стосунків сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна подружжя та користування належним майном, у зв`язку з чим 27.03.2020 року Придніпровським районним судом порушено цивільну справу про поділ майна подружжя N? 7 11/2195/2- провадження 2/711/1347/20.

Незважаючи на те, що приміщення 53 по АДРЕСА_1 належить особисто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АБ «Бодашко і партнери» категорично відмовилися звільнити належне майно та передати технічну документацію на нього.

Вказує, що в приміщенні постійно перебувають сторонні люди, які категорично відмовляються називати свої прізвища та надавати документи про підстави перебування в належному приміщення, посилаючись на ОСОБА_2 .

У лютому ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що доступ до адвокатської таємниці заборонено і охороняється законом. Більше того, ОСОБА_2 від імені АБ «Бодашко і партнери» звернувся в суд з вимогами про розірвання договору пожертви (справа N? 711/5211/20 провадження 2/711/1980/20).

У зв`язку з вище викладеними обставинами ОСОБА_1 просить суд: зобов?язати ОСОБА_2 та Адвокатське Бюро «Бодашко та партнери» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням 5-го поверху N? 53 загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич», до яких входить приміщення N? 53, площею 20 кв.м, та частина приміщень спільного користування 5- го поверху N? 5-25,N? 5-27, N?5-36,N? 5-49, 5-V його власнику ОСОБА_1 , шляхом передачі ОСОБА_1 технічної документації на приміщення 5-го поверху N?53 загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; звільнення приміщення від речей, належних ОСОБА_2 , Адвокатському Бюро «Бодашко та партнери» та іншим особам, що перебувають в приміщенні N? 53 по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , Адвокатському Бюро «Бодашко та партнери» та іншим особам, перебувати в приміщенні N?53 загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов?язано ОСОБА_2 та АБ «Бодашко та партнери» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням 5-го поверху N?53 загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич», до яких входить приміщення N? 53, площею 20 кв.м, та частина приміщень спільного користування 5- го поверху N?5-25, N? 5-27, N?5-36, N? 5-49, 5 - V його власнику ОСОБА_1 , шляхом передачі ОСОБА_1 технічної документації на приміщення 5-го поверху N?53 загальною площею 20 кв.м, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 ; звільнення приміщення від речей, належних ОСОБА_2 , АБ «Бодашко та партнери» та іншим особам, що перебувають в приміщенні N? 53 по АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_2 , АБ «Бодашко та партнери» та іншим особам, перебувати в приміщенні N?53 загальною площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з АБ «Бодашко та партнери» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 464 грн.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зазначивши, що право власності передбачає право власника на свій розсуд вчиняти дії, які стосуються об`єкта права власності, в тому числі оформлювати, володіти документами, що стосуються цього майна та розпоряджатися цим майном.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з неправильністю та неповнотою дослідження судом доказів та встановлення обставин справи, а отже є таким, що підлягає до скасування.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо задоволення вимоги про зобов`язання відповідачів по справі передати позивачеві технічну документацію на приміщення, оскільки згідно наявного Договору пожертви нежитлового приміщення, така документація перебуває у позивача, а тому не може бути витребувана у відповідачів. Відсутні докази того, що витребувана документація знаходиться чи може знаходитися у відповідачів.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на норми ст. 16 ЦК України та зазначає, що позивачем не доведено факту порушення її права з боку скаржника чи інших осіб щодо яких потрібно встановити заборону перебування чи користування нежитловим приміщенням. Позивачем не доведено фактів перебування речей відповідачів по справі в приміщенні, про що вказано в позовній заяві, не доведено фактів порушення її прав та інтересів (виклики працівників поліції, фотозображення, відео докази, тощо).

Вказує, що 16.04.2018 року згідно Договору оренди нежитлового приміщення ОСОБА_1 передала, а АБ «Бодашко та партнери» прийняло в строкове платне користування (оренду) офісне приміщення, розташоване по АДРЕСА_3 . На даний момент даний договір оренди нежитлового приміщення є чинним, ніким не оспорений та продовжує свою дію.

Враховуючи наявність договору оренди нежитлового приміщення, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, оскільки за наявності договірних відносин між сторонами по справі, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, вважаючи, що належний спосіб захисту є подання позову про розірвання договору оренди.

07 жовтня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві зазначається, що поведінка ОСОБА_2 не може бути розцінена як добросовісна, а його право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції таким, що підлягає захисту, оскільки він свідомо ввів в оману суд апеляційної інстанції не вказавши, що є зареєстрованим користувачем системи «Електронний суд» за допомогою якої має безперешкодну можливість ознайомлюватися з усіма судовими рішеннями у даній справі відразу після їх виготовлення і оприлюднення судом та зазначив неправдиві відомості про те, що був ознайомлений з повним текстом оскаржуваного рішення 26 серпня 2024 року.

Вказує, що факт користування відповідачами спірного приміщення підтверджується дослідженими судом першої інстанції даними з Інтернет сайту, з якого вбачається, що АБ «Бодашко та партнери» активно використовують нежитлове приміщення 5-го поверху № 53 заг. площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 для здійснення статутної діяльності.

Щодо посилання скаржника на Договір оренди нежитлового приміщення, Акту приймання передачі нежитлового приміщення від 16.04.2018 року, представник позивача вказує, що це стосується «офісного приміщення, розташованого в м. Черкаси по вул. Небесної Сотні, 105, офіс 529», тоді як предметом позову є усунення перешкод у користуванні майном належне позивачу нежитлове приміщення 5-го поверху № 53 заг. площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що ОСОБА_1 набула спірне приміщення у власність згідно Договору пожертви від 25 квітня 2018 року, тобто на дев`ять днів пізніше ніж датований Договір оренди нежитлового приміщення (16.04.2018 року) та Акт приймання передачі нежитлового приміщення від 16.04.2018 року, який відповідач намагається приєднати до матеріалів справи.

Вважає, що доводи апеляційної скарги про існування договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди нежитлового спірного приміщення від 16.04.2018 року та «Акту приймання передачі нежитлового приміщення від 16.08.2018 року» слід відхилити колегією суддів, оскільки такого договору позивач з відповідачем щодо спірного майна не укладала.

Представник позивача посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц відповідно до якої ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто (негаторний позов).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до Договору пожертви від 25.04.2018 року ОСОБА_1 Адвокатське бюро «Бодашко та партнери» пожертвувало нежитлове приміщення 5-го поверху N? 53 заг. площею 20 кв.м, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 та складає 3/1000 частини нежитлових приміщень будинку побуту «Славутич», до яких входить приміщення N? 53, площею 20 кв.м, та частина приміщень спільного користування 5- го поверху N?5-25, N? 5-27, N?5-36,N? 5-49. 5 V (а.с.6-7).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року, яке постановою Черкаського апеляційного суду від 13.04.2022 року було залишене без змін, в задоволенні позову АБ «Бодашко та партнери» до ОСОБА_1 про розірвання договору пожертви відмовлено (т.1, а.с.182-185).

Постановою Верховного Суду від 07.11.2023 касаційну скаргу Адвокатського бюро «Бодашко та партнери» залишено без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року залишено без змін (т.2, а.с.71-75).

ОСОБА_1 звертаючись в суд з даним позовом вказує, що в її нежитловому приміщенні, яке належить особисто їй на підставі Договору пожертви від 25.04.2018 року зазвичай знаходяться посторонні люди, в тому числі ОСОБА_2 та АБ «Бодашко та партнери», які здійснюють у вказаному приміщенні адвокатську діяльність. Відповідачі відмовляються звільняти належне їй приміщення та створюють перешкоди в фізичному доступі до нього, продовжують використовувати його на власний розсуд та для здійснення ними своєї діяльності.

У вказаній вище постанові від 07.11.2023 року Верховний Суд зазначив та погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що нежитлове приміщення (пожертва) 01 лютого 2018 року передане самим АБ «Бодашко та партнери» в особі керівника ОСОБА_2 у безоплатне користування (оренду) ТОВ «Сміла-2017» строком на 35 місяців, тобто до 01 січня 2021 року, що підтверджується відповідним договором оренди від 01 лютого 2018 року та актом прийому-передачі від 01 лютого 2021 року.

АБ «Бодашко та партнери», продовжуючи використання предмета пожертви у своїй діяльності та ініціюючи судовий процес про розірвання договору пожертви через нецільове використання предмета договору, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами пожертвувача.

Отже, судами у справі № 711/5211/20 встановлено, що відповідачі використовують належне позивачу нежитлове спірне приміщення.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.15ЦК України,ч.1ст.16ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і щодіями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

У розумінні положень статті 391 ЦК України право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем ? лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову. Як убачається із наведеного, на підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення.

Подібні за змістом висновки щодо умов і підстав застосування положень статті 391 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 916/1711/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 911/2774/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 921/14/17-г/11, від 29 березня у справі № 918/317/17 та інших.

З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивачка довела, що є володільцем спірного майна згідно Договору пожертви від 25.04.2018 року, та згідно постанови ВС від 07.11.2023 року судами встановлено, що АБ «Бодашко та партнери» продовжують використання предмета пожертви, (т.2, а.с.71-75), а отже ОСОБА_1 доведено той факт, що відповідачі перешкоджають їй користуватися та розпоряджатися своїм майном, що є підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторним позовом).

Безпідставними є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті як доказу Договору оренди нежитлового приміщення від 16 квітня 2018 року, так, Договір оренди нежитлового приміщення датований «16 квітня 2018 року», тобто за 9 (дев`ять) днів до укладення Договору пожертви (25.04.2018 року), що свідчить про те, що ОСОБА_1 станом на 16.04.2018 року не володіла спірним нежитловим приміщенням.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що, предметом Договору оренди нежитлового приміщення є офіс № 529 за адресою АДРЕСА_1 , в той час як спірним майном в даній справі є приміщення № 53, площею 20 кв. м. та частина приміщень спільного користування 5- го поверху N?5-25,N? 5-27, N?5-36,N? 5-49, 5 У.

Доводи скаржника про те, що вся технічна документація згідно Договору пожертви була передана ОСОБА_1 також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі зазначеної технічної документації ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від11червня 2024року без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 13 березня 2025 року.

Судді