Постанова від 13.03.2025 по справі 708/1470/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 708/1470/24Провадження № 22-ц/821/537/25Категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Майстренко Максим Олександрович,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-схід»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката МайстренкаМаксима Олександровичана заочнерішення Чигиринськогорайонного судуЧеркаської областівід 14січня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Попельнюха А.О. в приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області, повний текст судового рішення складено 20 січня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» про стягнення заборгованості за договором оренди землі,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ ««Райз-Схід» про стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125486500:01:000:0045, загальною площею 2,2580 га, розташованої в адміністративних межах Тіньківської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

01.03.2005 між ним та ТОВ «Тіньки» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого він надав у строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір укладений сторонами строком на 10 років.

03.07.2015 між сторонами договору укладена додаткова угода, якою змінено розмір орендної плати та визначено строк дії договору 7 років з 03.07.2015.

01.01.2018 між ОСОБА_1 , ТОВ «Тіньки» та ТОВ «Райз-схід» укладена додаткова угода № 2 про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 01.03.2005.

Вказаною додатковою угодою право оренди належної позивачеві земельної ділянки набуло ТОВ «Райз-схід», а також були внесені зміни до умов договору щодо розміру орендної плати та змінено порядок її визначення на 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7 183,20 грн, збільшена нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки до 71 832,00 грн.

26.04.2024 договір оренди був припинений у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, про що внесені відповідні відомості до реєстру речових прав.

Позивач вказує, що, в порушення умов укладеного договору, відповідач не здійснив виплату орендної плати за 2023 рік.

Крім того, з порушенням умов укладеного договору відповідач за період користування орендованою земельною ділянкою порушував обов`язок у частині сплати орендних платежів, а саме виплачував її не у повному обсязі, без нарахування та виплати індексації орендної плати.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив постановити судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Райз-схід» на користь позивача заборгованість за договором оренди землі за 2023 рік в розмірі 7 548,38 грн, індексацію орендної плати за 2016 2022 роки в сумі 5 073,21 грн, інфляційні втрати за час затримки розрахунку в розмірі 215,31 грн, 3 % річних в сумі 487,53 грн, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 січня 2025 року позов - задоволено частково.

Стягнуто зТОВ«Райз-схід»на користь ОСОБА_1 недоплачену за договором оренди землі від 01.03.2005 орендну плату за 2016 2022 роки в сумі 5 073,21 грн.

У іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто зТОВ«Райз-схід»на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 461,16 грн та витрати на правничу допомогув розмірі 1 903,72 грн, а всього 2 364,88 грн .

Рішення суду мотивовано тим, що за наслідками розгляду справи судом не встановлена заборгованість за користування земельною ділянкою за 2023 рік, фактично відсутня правова підстава для здійснення нарахувань, визначених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних через відсутність порушеного грошового зобов`язання відповідача за вказаний період, тому, за висновками суду, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню .

Суд дійшоввисновку,що післяукладення договоруоренди земельноїділянки первіснийорендар порушувавумови вказаногодоговору вчастині повнотинарахування тавиплати орендноїплати.Після замінисторони договоруобов`язок відповідатиза порушенняйого умовпокладено навідповідача посправі ТОВ«Райзсхід»,який такожза часіснування спірнихправовідносин вказаніумови договорусистематично порушував,наявна заборгованістьза порушенняумов договоруза період2016-2022роки становить5073,21грн.Натомість,позивачем судуне доведенонаявність зобов`язанняу відповідачазі сплатиоренди за2023рік,оскільки вказанийперіод перебуваєпоза межамивизначеного договоромстроку діїдоговору,натомість підчас розглядусправи судомправові підставидля використанняТОВ «Райз-схід»належної позивачевіземельної ділянкиу 2023році таістотні умовитакого договірноговикористання судомне встановлені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 04 лютого 2025 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 - адвокат Майстренко М.О., вважаючи оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 січня 2025 року скасувати в частині відмови в стягненні із відповідача на користь позивача орендної плати за 2023 рік по договору оренди від 01.03.2005 у розмірі 7548,38 грн, інфляційних втрат у сумі 487,53 грн, 3% річних у сумі 215,31 та ухвалити в цій часині нове про задоволення вимог, а також просить здійснити розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що сторонами визначений строк дії договору оренди землі до 07.07.2022.

Зважаючи на те, що договір оренди закінчився після введення воєнного стану та в період воєнного стану, вказаний договір був поновлений на один рік, згідно п.п. 1 ст. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, тобто до 07.07.2023, без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказує, що положення втратили чинність 19.11.2022, коли набув чинності Закон №2698 щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель.

Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц, згідно якої, оскільки строк дії спірного договору оренди закінчувався 13.06.2022, то відповідно до п. 27 розділу Х «Перехідні положення ЗК України, він вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 13.06.2023.

Звертає увагу на те, що відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди внесені лише 26.04.2024.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати позивачеві орендної плати за 2023 рік.

Також просить переглянути рішення в частині судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125486500:01:000:0045 загальною площею 2,2580 га, яка розташована в адміністративних межах Тіньківської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Відомості про належність вказаної земельної ділянки позивачеві внесені до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.

01.03.2005 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Тіньки» (орендар) укладений договір оренди землі № б/н, відповідно до умов якого позивач передав у строкове платне володіння і користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

03.07.2015 між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди, відповідно до умов якої сторони погодили зміну порядку визначення розміру орендної плати, а саме визначили її у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4190,20 грн. за рік оренди. Також сторони змінили строк користування орендованою земельною ділянкою, зазначивши у п. 3 додаткової угоди, що договір оренди землі укладено на 7 років з 03.07.2015.

Вказаний договір та пов`язані із його укладенням речові права були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2015, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2018 до договору оренди землі від 01.03.2005, укладеною між орендодавцем ОСОБА_1 , орендарем ТОВ «Тіньки» та новим орендарем ТОВ «Райз-схід» сторони узгодили, що орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди (п. 1 додаткової угоди). Вказане відступлення прав та обов`язків орендарем на користь нового орендаря відбувається безоплатно (п. 2).

Крім того, підписанням вказаної додаткової угоди сторони додатково узгодили внести зміни до договору оренди від 01.03.2005, зокрема визначили новий розмір орендної плати 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7 183,20 грн. за рік оренди. Також сторонами вказаного правочину внесені зміни до договору у частині нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка визначена у розмірі 71 832,00 грн, та визначили строк дії договору до 07.07.2022.

Інші умови договору змінені не були та залишились дійсними і обов`язковими для виконання сторонами (п. 6 Додаткової угоди № 2).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вивчивши матеріалисправи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судупершої інстанціїоскаржується вчастині відмовиу стягненніз ТОВ«Райз-схід»на користьпозивача орендної платиза 2023рік подоговору орендивід 01.03.2005, вчастині відмовиу стягненніз ТОВ«Райз-схід»на користьпозивача інфляційнихвтрат та3%річних, а також в частині судових витрат, а тому рішення суду першої в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до положень частини першоїстатті 367 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, виходячи з наступного.

Щодо вимоги позивача про стягнення орендної плати за 2023 рік за договором оренди від 01.03.2005.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Спірні правовідносини у даній справі стосуються орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондуєтьсяз положеннямичастини першоїст.93ЗК України, визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання, його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі судом встановлено, що ТОВ «Райз-схід» не виплачувало ОСОБА_1 в повному обсязі орендну плату за період 2016-2022 роки, визначені умовами укладених між ними основного договору оренди від 11.03.2005 та додаткової угоди № 2 від 01.01.2018, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 5073,21 грн, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення орендної плати за договором оренди за 2023 рік, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний період перебуває за межами визначеного сторонами строку дії договору до 07.07.2022.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що договір оренди закінчився після введення воєнного стану та в період воєнного стану, вказаний договір був поновлений на один рік, згідно п.п. 1 ст. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, тобто до 07.07.2023, без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому наявні підстави для стягнення орендної плати за 2023 рік.

Перевіривши доводиапеляційної скарги та дослідивши дані матеріали справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині слушними по наступних підставах.

Так, відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07 квітня 2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану,щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Такі висновки суду містяться у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22.

Як встановлено судом першої інстанції, строк дії договору оренди встановлено сторонами до 07.07.2022.

Враховуючи те, що договір оренди закінчився 07.07.2022, тобто після введення воєнного стану та період воєнного стану, та зважаючи на положення п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, договір оренди від 01.03.2005 вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 07.07.2023.

За умовами додаткової угоди № 2 від 01.01.2018, сторони узгодили внести зміни до договору оренди від 01.03.2005, зокрема, визначили новий розмір орендної плати - 10% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7183,20 грн. за рік орендної плати ( п. 4.1 Додаткової угоди № 2)

П. 4.2 додаткової угоди № 2 сторони узгодили, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 71832,00 грн.

Встановивши, що строк дії договору було продовжено до 07.07.2023, тому відповідно відповідач, який продовжував користуватися земельною ділянкою, зобов`язаний сплатити позивачеві орендну плату за 2023 рік згідно умов договору від 01.03.2005, яка становить 7183,20 грн.

Розмір орендної плати відповідачем не заперечувався в суді першої інстанції та не оскаржувався в апеляційному порядку.

Вирішуючи спір у даній справі в частині стягнення індексації орендних платежів, суд виходив із того, що вони повністю відповідають умовам укладеного договору оренди землі від 01.03.2005, відповідно заборгованість з орендної плати за період 2016-2022 року, яка складається із недоплачених орендних платежів за вказаний період з урахуванням індексації становить 5073,21 грн.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано заперечень щодо нарахувань індексації орендних платежів, які визначені умовами договору.

Звертаючись до суду із позовом, стороною позивача на підтвердження розміру індексації орендних платежів було наведено розрахунки, які здійснені на підставі офіційних даних Державного комітету статистики України індексу споживчих цін за 2023 рік.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачповинен сплачуватиорендну платуз урахуванняміндексації нормативногрошової оцінкиземлі,яка усвою чергурозраховується набазі індексуспоживчих цін, стороною позивача розрахунки наведені відповідно до умов договору.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Райз-схід» на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннямистатті 611 цього Кодексупередбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2ст. 625 ЦК Українинарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що орендна плата за 2023 рік виплачена відповідачем не була, тому до відповідача можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В позовній заяві позивачем наведені розрахунки 3 % річних, згідно яких у період з 01.01.2024 по 13.12.2024 становить 215,31 грн та інфляційні втрати у сумі 487,53 грн.

Перевіривши наведені розрахунки, колегії суддів вважає, що вони є вірними, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ТОВ «Райз-схід» на користь ОСОБА_1 3% річних у сумі 215,31 грн та інфляційних втрат в сумі 487,53 грн. підлягають до задоволення.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2023 рік, 3 % річних та інфляційних втрат, є помилковим.

Відповідно до частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у стягненні з ТОВ «Райз-схід» на користь позивача орендної плати за 2023 рік по договору оренди від 01.03.2005 , інфляційних втрат, 3% річних та в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вимог.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи,що апеляційнийсуд прийшовдо висновкупро задоволенняапеляційної скарги,скасування рішеннясуду першоїінстанції воскаржуваній частиніта прийняттянового рішенняу ційчастині,яким фактичнопозов задоволеноповністю,то відповіднодо вимог ст.141ЦПК Україниз ТОВ«Райз-схід»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн ( 1211,20 грн + 1816,80 грн).

Щодо витрат на правничу допомогу

Вирішуючи питання щодо компенсації ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з правовою допомогою в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 141ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited»проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При зверненні до суду з даним позовом, ОСОБА_1 у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено: копію Договору про надання правової допомоги №01/0724-10 від 01 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Специфікацію № 1 від 01 липня 2024 року, замовлення № 1 про надання юридичної допомоги до Договору №01/07/24-10 про надання правової допомоги від 01.07.2024, Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року, Звіт про надання правової допомоги № 1 від 13 грудня 2024 року, копію ордеру Серія СА №1106147, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №01/0724-10 від 01 липня 2024 року сторони узгодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором ( п. 1.1 договору).

Вартість наданих юридичних послуг адвокатом визначається у Специфікаціях (Додатку до договору), який є невід`ємною частиною даного договору, після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги ( п. 4.1 Договору,).

Пунктом 3 Специфікації № 1 від 01 липня 2024 року сторони визначили вартість послуг адвоката, яка становить 5000,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 13 грудня 2024 року сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: попередня консультація клієнта по справі ( 2 год) вартість послуг становить 1000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи: аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції по справі ( 2 год) вартість становить 1000,00 грн; підготовка позовної заяви до Чигиринського районного суду Черкаської області та доказів, якими вона обгрунтовується ( 3 год) вартість становить 2500,00 грн; формування додатків до позовної заяви та подання/відправка її до районного суду ( 1 год) вартість становить 500,00 грн. Також даним Актом підтверджено, що вартість наданої правової допомоги складає 5 000,00 грн. і клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання правової допомоги не має.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив із того, що докази, долучені стороною позивача у своїй сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу, та з урахування того, що позовні вимоги задоволено частково, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною позивача доведено факт надання професійної правничої допомоги адвокатом Майстренком М.О. позивачу ОСОБА_1 в суді першої інстанції, оскільки дана обставина підтверджується наданими до суду доказами.

Враховуючи те, що після перегляду даної справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у частині відмовлених позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог, то відповідно з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, яка була надана в суді першої інстанції, підлягає до задоволення.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Майстренко М.О. просив суд також стягнути витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги було долучено: копія ордеру серія СА №1110841, акт приймання-передачі надання послуг № 2 до договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2025 року, замовлення № 2 про надання юридичної допомоги до договору №01/07/24-10 від 27 січня 2025 року, Звіт про надання правової допомоги № 2 від 03 лютого 2025 року, Специфікація № 2 від 27 січня 2025 року, договір про надання правової допомоги № 01/07/24-10 від 01 липня 2024 року.

Колегія суддів вважає, що стороною позивача підтверджено документально, що ОСОБА_1 дійсно була отримана професійна правнича допомога під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Тому, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, оскільки за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Райз-схід» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381-384ЦПК України,апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката МайстренкаМаксима Олександровича задовольнити.

Заочне рішенняЧигиринського районногосуду Черкаськоїобласті від14січня 2025року у частині відмови устягненні зТовариства зобмеженою відповідальністю «Райз-схід»на користь ОСОБА_1 орендної платиза 2023рік подоговору орендивід 01.03.2005, інфляційнихвтрат та3%річних, а також в частині вирішення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» про стягнення орендної плати за 2023 рік по договору оренди від 01.03.2005, інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2023 рік за договором оренди від 01.03.2005 в розмірі 7548,38 грн; 3% річних у сумі 215,31 грн. та інфляційні втрати у сумі 487,53 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» на користь ОСОБА_1 судовий збіру розмірі 3028,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-схід» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, яка була надана в суді першої інстанції та 5 000,00 грн., яка була надана в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах, передбачених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков