Постанова

від 10.03.2025 по справі 918/1354/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року Справа № 918/1354/23(918/1108/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідачів 2,3 - не з`явилися;

відповідача-1 - Дубінін Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року у справі №918/1354/23(918/1108/24) (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача-1 ОСОБА_1

до відповідача-2 ОСОБА_3

до відповідача-3 ОСОБА_4

про визнання недійсними правочинів, витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року у справі №918/1354/23(918/1108/24) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі:

- ТОВ "Вервольф" (ідентифікаційний код 39690479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн;

- ТОВ "Синеон" (ідентифікаційний код 39587292) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн;

- ТОВ "Версія-Р" (ідентифікаційний код 44233479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн;

- ТОВ "Синеон-Трейд" (ідентифікаційний код 44767381) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн;

- ТОВ "Деревовиріб" (ідентифікаційний код 40649367), у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 2 500,00 грн,

- ТОВ "Глянс" (ідентифікаційний код 38246585) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000, 00 грн;

- ТОВ "Есфаер - Трейд" (ідентифікаційний код 41956999) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 100,00 грн;

- ТОВ "Лебедик-Південь" (ідентифікаційний код 39754831) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 5 000,00 грн;

- ТОВ "Арді - Захід" (ідентифікаційний код 41291501) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн;

- ТОВ "Арді - Вест" (ідентифікаційний код 43879712) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн.

Заборонено державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариств, зміну відомостей про засновників/учасників щодо:

- ТОВ "Вервольф" (ідентифікаційний код 39690479, адреса: 80460, Львівська область, Львівський район, с. Ременів, вул. Лесі Українки, буд.2);

- ТОВ "Синеон" (ідентифікаційний код 39587292, адреса: 80463, Львівська область, Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143/59);

- ТОВ "Версія-Р" (ідентифікаційний код 44233479, адреса: 79019, м. Львів, вул. Лемківська, буд. 9);

- ТОВ "Синеон-Трейд" (ідентифікаційний код 44767381, адреса: 80463, Львівська область, Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, буд. 143/59);

- ТОВ "Деревовиріб" (ідентифікаційний код 40649367, адреса: 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Межова(з), вул. Грушевського, буд. 2);

- ТОВ "Глянс" (ідентифікаційний код 38246585, адреса: 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Межова(з), вул. Грушевського, буд. 2);

- ТОВ "Есфаер-Трейд" (ідентифікаційний код 41956999, адреса: 80400, Львівська область, Львівський район, м. Кам`янка- Бузька, вул. Джерельна, буд. 1);

- ТОВ "Лебедик-Південь" (ідентифікаційний код 3975483, адреса: 75800, Херсонська область, Скадовський район, смт Каланчак, вул. Херсонська, буд.1), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

У решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в забезпеченні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року у справі №918/1354/23(918/1108/24) залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі та доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

24 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої долучає платіжну інструкцію №204 від 24 січня 2025 року про сплату судового збору в розмірі 2422,4 грн та докази направлення копії апеляційної скарги всім учасникам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року у справі №918/1354/23(918/1108/24). Призначено справу №918/1354/23(918/1108/24) до розгляду на 10 березня 2025 року об 11:30 год.

В судове засідання представники позивача та відповідача - 2,3 не з`явились. При цьому, від відповідача-2 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача - 2,3.

Безпосередньо в судовому засіданні скаржник підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення скаржника, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та про витребування майна.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2024 року (суддя Торчинюк В.Г.) матеріали позовної заяви №918/1354/23(918/1108/24) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, витребування майна з доданими до неї документами передано до Господарського суду Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа №918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року (суддя Андрійчук О.В.) справу №918/1354/23(918/1108/24) прийнято до свого провадження.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ"Вервольф" (ідентифікаційний код 39690479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Синеон"(ідентифікаційний код 39587292) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Версія-Р"(ідентифікаційний код 44233479) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Синеон-Трейд"(ідентифікаційний код 44767381) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Деревовиріб"(ідентифікаційний код 40649367) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 2 500,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Глянс"(ідентифікаційний код 38246585) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"ЕсфаерТрейд"(ідентифікаційний код 41956999) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 100,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Лебедик-Південь"(ідентифікаційний код 39754831) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 5 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Арді-Захід"(ідентифікаційний код 41291501) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"ФК"Синеон"(ідентифікаційний код 45383669) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 1 000,00 грн, частку у статутному капіталі ТОВ"Арді-Вест"(ідентифікаційний код 43879712) у розмірі 100% статутного капіталу, номінальною вартістю 500,00 грн.

Крім того, заявник просить заборонити державним реєстраторам, визначенимЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбаченіЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариств, зміну відомостей про засновників/учасників товариств.

Вказна заява обгрунтована тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі №918/1354/23(918/433/24) позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2 948 050,00 грн основного боргу, 557 937,65 грн 3% річних, 2 214 624,88 грн інфляційних. 22.08.2024 на примусове виконання рішення суду видано відповідний наказ. Розмір боргу ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 становить 5 721 717,73 грн.

Заявник вказує, що станом на 05.12.2024 вказане рішення суду ОСОБА_7 не виконав. У відповідача-1відсутнє майно, достатнє для виконання вказаного судового рішення. Разом з тим, ОСОБА_7 був власником корпоративних прав у компаніях, правомірність відчуження частки у яких є предметом заявлених позовних вимог. У свою чергу, як стверджує позивач, відповідач-1 вчинив і вчиняє умисні дії для уникнення/унеможливлення виконання рішення суду, зокрема, відчужив/відчужує належне йому майно. Зокрема, 15.04.2024 позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви в порядку ч. 2ст. 136 ГПК України, у справі про стягнення заборгованості в розмірі 5 721 717,73 грн. Відразу після подання вказаної заяви відповідач-1 вчинив дії, спрямовані на відчуження його корпоративних прав за правочинами, що є предметом розгляду у цій справі. Отже, в минулому відповідач-1 вже здійснив умисні дії щодо відчуження майна для унеможливлення виконання рішення суду про стягнення коштів з нього, а тому, швидше за все, і в цій справі унеможливить ефективний захист порушених прав позивача та звернення стягнення на майно. На думку заявника, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі компаній, власниками яких є відповідач-2 та відповідач-3, забезпечить належний захист прав позивача, оскільки: 1) частка у статутному капіталі збережеться у власності відповідача-2 та відповідача-3 та буде унеможливлене повторне відчуження спірних часток чи їх обтяження, чи розділення (здійснення ланцюга фраудаторних угод); 2) буде забезпечена можливість повернення (витребування) часток у статутному капіталі із власності відповідача-2 та відповідача-3 на користь відповідача-1 та в подальшому звернення стягнення на частки для задоволення кредиторських вимог позивача; 3) невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до відчуження часток теперішніми "власниками" на користь інших осіб, що змусить позивача звертатись із новими позовами, а також може ускладнити процедуру звернення стягнення на майно; 4) невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки, які є предметом спору, утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав у разі задоволення позову. Щодо такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій, то, на думку заявника, можливість вчинення відповідачами реєстраційних дій щодо зміни власника частки, зокрема на підставі прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, заяви про вихід з товариства чи вступ у товариство тощо (такі дії можливо буде здійснити попри накладення арешту на частку у статутному капіталі), зміни розміру частки у статутному капіталі може мати наслідком неможливість ефективного відновлення порушених прав позивача та неможливість/утруднення виконання рішення суду в частині повернення майна відповідачу-2. Вжитті заходи забезпечення позову є тимчасовими та впливають лише на можливість розпорядження частками у статутному капіталі товариств, однак не обмежують інші правомочності, які виникають із володіння часткою. Стосовно заборони розпорядження майном, яке належить товариствам, то у власності ТОВ "Вервольф" перебуває частка у статутному капіталі ТОВ "Арді Захід" та частка у статутному капіталі ТОВ "Фінансова компанія "Синеон". У свою чергу, ТОВ "Арді Захід" володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "Арді Вест". ТОВ "Арді Вест" протягом 10 років володіло квартирою, яка була єдиним житлом відповідача-1, тобто відповідач здійснює переховування свого майна через підконтрольні йому компанії. Відтак для збереження вартості частки у статутному капіталі ТОВ "Вервольф" необхідно накласти арешт на частки у статутному капіталі, якими володіє вказане товариство. Такий захід забезпечення позову надасть можливість зберегти вартість часток для ефективного звернення стягнення на них та задоволення власних кредиторських вимог. Зважаючи на те, що у відповідача перед позивачем наявна надзвичайно велика сума боргу, яка підтверджена судовим рішенням, а відповідач вчиняє умисні дії щодо відчуження майна та унеможливлення звернення стягнення на нього, то, на думку позивача, наявні усі підстави для накладення арешту на частки у статутному капіталі та заборону вчинення реєстраційних дій щодо компаній для забезпечення ефективного захисту прав позивача та належного виконання рішення суду.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття такого заходу.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

За ч. 11ст. 137 ГПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками відповідного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21(908/1624/21).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/19, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 20.07.2020 у справі №914/2157/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Тобто, саме під час розгляду справи судом буде досліджуватися питання щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток в статутних капіталах товариств.

Отже, суд не уповноважений надавати на стадії вирішення питання про забезпечення позову оцінку правомірності предмету та підставам поданого позову, однак для доведення існування ризиків, передбачених ст. 136 ГПК України, заявник має довести існування у нього власне прав та інтересів, які потребують судового захисту та котрі неможливо чи утруднено буде поновити у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується на доводах заявника щодо недобросовісної поведінки відповідача, що проявляється у вигляді відчуження належного йому майна (частки в статутному капіталі товариств), а також ухилення від виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі №918/1354/23(918/433/24).

Здійснивши оцінку обгрунтованості доводів заявника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення грунтується виключно на припущеннях та побоюваннях та не підтверджена достатніми та належними доказами, які свідчили б про необхідність вжиття судом заходів забезпечення.

Припущення позивача, що майно (частка в статутному капіталі) може бути відчужене, обтяжене чи зникнути на момент виконання рішення суду є безпідставними та такими, що жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, позивачем не наведено доказів, що відповідачами фактично вчиняються дії щодо відчуження майна (частки в статутному капіталі), натомість, позивачем лише висловлено припущення можливого, в майбутньому, його відчуження.

З приводу доводів позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв`язку із тим, що у відповідача-1 не буде достатньо коштів для сплати боргу за рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі №918/1354/23(918/433/24), то колегія суддів зазначає, що факт ухилення відповідача від виконання рішення суду не є встановленим, а у даній справі дослідженню та встановленню підлягають обставини правомірності укладення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариств, що самі по собі не можуть свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у справі №918/1354/23(918/433/24).

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування про загрозу відчуження майна (частки в статутному капіталі) без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Тим більше матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову. Викладені у заяві аргументи щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення його порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову не доводять незворотності правових наслідків визнання недійсними правочинів щодо відновлення та захисту права або інтересів заявника у разі можливого задоволення його позову, є непереконливими та необґрунтованими в розумінні приписів статті 136 ГПК України.

Враховуючи викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заявлених ним заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, з огляду на що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2024 року у справі №918/1354/23(918/1108/24) скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

"В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити."

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "12" березня 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.