Ухвала від 14.03.2025 по справі 905/715/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

14.03.2025 м.Дніпро Справа № 905/715/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2024 (повний текст рішення складено 19.07.2024, суддя Глушков М.С.) у справі № 905/715/24

за позовом Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області (вул. Чернявського, 14, с. Шахове, Покровський район, Донецька область, 85050)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп" (вул. Залізнична 10, м. Мала Виска, Кіровоградська область, 26200)

про стягнення 239 940 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, передана за територіальною юрисдикцією (підсудністю) ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.05.2024, Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп" про стягнення коштів за неповернуте майно у розмірі 239 940 грн з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2024року у даній справі, позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп" на користь Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області кошти у розмірі 239 940,00 грн вартості майна переданого на зберігання, а також 2 684,00 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 915,10 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп", засобами поштового зв`язку, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду від 16.07.2024 року у справі № 905/715/24 та винести постанову про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати стягнути з позивача на користь відповідача.

Одночасно скаржником подано заяву/клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2024 року у справі № 905/715/24.

Заява мотивована тим, що з повним текстом рішення суду відповідач ознайомився 16.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, після отримання поштовим шляхом постанови про відкриття виконавчого провадження №76212832.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив зміст договору безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021, не надав оцінки всьому складу цивільного правопорушення нібито вчиненого Відповідачем.

Суд не врахував відсутність повного складу правопорушення вчиненого Відповідачем, зокрема, протиправної поведінки і вини Товариства, оскільки неможливість повернення вугілля за договором зберігання, що стало наслідком звернення до суду з позовом про стягнення збитків, прямо пов`язана із тим, що майно знаходилось на тимчасово окупованій території та було протиправно вивезене з місця його зберігання невстановленими особами у військовій формі російської федерації.

Зокрема, скаржник зазначає, що між Відділом освіти, як поклажодавцем і Товариством, як зберігачем, укладено договір безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021, відповідно до п. 1.1. якого поклажодавець передає, а зберігач приймає майно - вугілля кам`яне марки ДГ 13-100, кількістю 42 тонни і загальною вартістю 260 400,00 гривень; вугілля кам`яне марки ГЖП 25-100, кількістю 15 тонн і загальною вартістю 93 000,00 гривень; та вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 кількістю 35 тонн і загальною вартістю 217 000,00 гривень.

Факт передачі майна на зберігання засвідчується актом приймання - передачі (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору майно, що передається, зберігається на паливному складі за адресою: Донецька область, Волноваський район, смт. Ольгинка, вул. Привокзальна, 35А.

Суд першої інстанції не встановив, а Позивач оминув одну вкрай важливу обставину, що смт. Ольгинка з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну знаходиться в окупації.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, Ольгинська селищна територіальна громада, Волноваського району Донецької області з 10.03.2022 є тимчасово окупованою територією.

Вищевказані обставини досліджувалися під час розгляду справи № 905/1083/23, про яку Відділ освіти мабуть забув повідомити у позовній заяві суд першої інстанції.

Так, судовим рішенням у справі № 905/1083/23 встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у Реєстрі зареєстровано кримінальне провадження 12022121010003078 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКРЕАЛГРУПП» за фактом вторгнення військовослужбовців російської федерації на територію підприємства за адресою: Донецька область, Волноваський район, смт Ольгинка, вул. Привокзальна, 35а; та викрадення кам`яного вугілля.

Посилаючись на той факт, що місце зберігання майна з 10.03.2022 знаходиться в окупації, а також на обставину викрадення майна росіянами суд зазначив, що наведене вказує на неможливість Товариства починаючи з 10.03.2022 передати майно Відділу освіти через військову окупацію території місяця його зберігання.

Більш того, Відділ освіти направив вимогу Товариству про повернення майна значно пізніше цієї дати, хоча і мав усвідомлення того, що підприємство перебуває на окупованій території.

При наявності факту окупації території, на якій знаходиться місце зберігання спірного майна, суд у справі № 905/1083/23 врахував твердження Товариства, викладені у заяві про кримінальне правопорушення, про його викрадення невстановленими військовими особами, оскільки, із застосуванням принципу вірогідності доказів, вони є більш вірогідними, ніж протилежне.

Суд відмітив, що Товариство на час розгляду справи в суді не володіє спірним майном через його заволодіння іншими особами, атому вимоги про зобов`язання повернути його Відділу освіти не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Де-юре, господарський суд визнав, що нездійснення Товариством своїх зобов`язань по договору безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021 пов`язане із форс- мажорними обставинами.

Як наслідок, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2023 у справі № 905/1083/23 у задоволенні позовних вимог Відділу освіти відмовлено у повному обсязі.

Господарський суд Кіровоградської області в рішенні від 29.11.2023 по справі № 905/1083/23 визнав наявність елементів форс-мажору для правовідносин між Позивачем і Відповідачем, які є тотожними цій справі, що розглядається зараз.

Та обставина, що неможливість Товариства повернути майно Відділу освіти, безпосередньо пов`язана із форс-мажором, є прямим наслідком відсутності таких основних елементів відшкодування збитків, як вина і протиправна поведінка.

Скаржник наполягає, що суд першої інстанції неправомірно визнав обставину неповернення майна як невиконання умов договору, а отже як протиправну поведінку Відповідача, адже, існували форс-мажорні обставини (окупація території зберігання і викрадення росіянами майна), які виключали вину та протиправну поведінку Товариства в неповерненні майна за договором зберігання.

Для покладання збитків на винну особу необхідно належним чином дослідити протиправний характер її діяння, чого суд першої інстанції, виходячи із контексту спірного рішення, не зробив.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Зокрема слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки (постанова Верховного Суду від 27.08.2020 по справі №916/477/18).

Про жодну протиправну поведінку у правовідносинах за договором безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021 не може йти і мови. Товариство жодним чином не заперечувало права Відділу освіти отримати із зберігання майно, проте це в умовах окупації регіону росіянами, зробити це було неможливо.

Попри те, що за змістом договору, він припинив свою дію 31.01.2022, Позивач почав звертатись з вимогами до Відповідача про повернення майна лише в червні-липні 2023, що є дивною поведінкою сторони Позивача, адже останній достеменно знав, що майно знаходиться на окупованій території Донецької області.

Отже, Відповідачем не допущено протиправної поведінки і відсутня його вина у неповерненні майна Позивачу, адже він жодного опору у поверненні майна не чинив.

Скаржник зауважує, що якщо б Позивач звернувся до Відповідача у належні строки (до закінчення дії договору 31.01.2022 або хоча б до дати окупації місцезнаходження майна - 10.03.2022), його б майно було належним чином повернуте.

Попри аргументи відсутності складу цивільного правопорушення, пов`язаного із відшкодуванням збитків за договором, Відповідач вважає, що він взагалі не був зобов`язаний відшкодовувати ці збитки, оскільки положення самого договору безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021 і ЦК України, не передбачають відповідальності зберігана за понадстрокове зберігання майна і його втрату у цей термін. Суд першої інстанції невірно розтлумачив положення договору, в поєднанні із нормами ЦК України, чим допустився неправильне застосування норм матеріального права.

Сторона Відповідача погоджується з судом першої інстанції, що на правовідносини пов`язані із договором безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021 розповсюджується Параграф 1 Глави 66 Підрозділу І Розділу III П`ятої Книги ЦК України Загальні положення про зберігання.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, установленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

В договорі чітко встановлений термін зобов`язань Відповідача по зберіганню майна і забезпеченню його схоронності та термін можливості вимагати від Відповідача повернення майна.

Так, відповідно до п. 2.1.1. Договору, Поклажодавець має право у будь-який час протягом терміну дії Договору вимагати від Зберігача повернення Майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Згідно з п. 2.2.2. Договору, Поклажодавець зобов`язаний прийняти від Зберігача майно до закінчення строку дії Договору.

За п. 2.3.2. Договору, Зберігач зобов`язаний зберігати Майно протягом терміну дії Договору з дотриманням усіх необхідних умов, що забезпечують збереження і непошкодження майна.

Відповідно до п. 2.3.8. Договору, зберігач зобов`язаний повернути Поклажодавцю Майно, що було передано на зберігання, а також на першу вимогу Поклажодавця повернути Майно, навіть якщо строк зберігання, зазначений в п. 6.1. цього Договору не закінчився.

За приписами п. 6.1. Договору, він набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.01.2022.

Відповідно до п. 6.4. Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Отже Договором чітко установлені зобов`язання Відповідача зберігати майно і нести відповідальність за його втрату чи неповернення саме на строк дії Договору. На Позивача же покладений обов`язок забрати майно до закінчення строку дії Договору.

З системного аналізу п. 2.3.8. і п. 6.1. Договору можна дійти до висновку, що строк зберігання майна збігається із строком дії Договору. Тобто, як строк дії договору, так і строк зберігання майна визначений до 31.01.2022.

Скаржник наполягає, що Товариство не може відповідати за збереження майна після закінчення строку його зберігання (після 31.01.2022), ба-більше Товариство не має нести відповідальність за втрату цього майна, яка відбулась після закінчення строку його зберігання з вини інших осіб (окупацією регіону і його викрадення росіянами).

Таким чином, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права в частині визначення строку зберігання товару за безоплатного зберігання майна №19 від 28.12.2021, який виходячи із тлумачення договору є тотожним строку дії договору, і, як наслідок, відповідальності Відповідача за неповернення майна за вимогою Позивача, яка надійшла через півтора року після закінчення строку його зберігання за Договором.

Також скаржник зазначає про попередній (орієнтований) розмір витрат Відповідача у справі становить 5 398,7 гривень судового збору і 24 000,00 гривень, витрат Відповідача на послуги професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, докази витрат на правничу допомогу будуть подані суду і Позивачеві, у передбачені процесуальним законодавством строки.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 905/715/24. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 905/715/24.

12.11.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2024 у справі № 905/715/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макреалгрупп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2024 у справі № 905/715/24. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

28.11.2024 від позивача/Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору безоплатного зберігання майна № 19 від 28.12.2021 року.

На підставі договору безоплатного зберігання майна № 19 від 28.12.2021 року сторонами складено Акт передачі-приймання майна від 28.12.2021 року, з якого вбачається, що Відділом освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради (поклажодавцем) передано, а ТОВ «Макреалгрупп» прийнято на зберігання наступне майно: вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 в кількості 42 тони, ціна за 1 тонну - 6200,00 гривень з ПДВ, на загальну суму 260400,00 гривень з ПДВ; вугілля кам`яне марки ГЖП 25-100 в кількості 15 тон, ціна за 1 тонну - 6200,00 гривень з ПДВ, на загальну суму 93000,00 гривень з ПДВ; вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 в кількості 35 тон, ціна за 1 тонну - 6200,00 гривень з ПДВ, на загальну суму 217000,00 гривень з ПДВ. Загальна вартість майна, переданого на безоплатне зберігання складає 570400,00 гривень, в тому числі ПДВ 95066,67 гривень; якість майна відповідає вимогам ДСТУ, технічним умовам та сертифікатам якості виробника; претензії до кількості та якості майна у зберігача ТОВ «Макреалгрупп» відсутні.

Відповідно до п. 2.3.4 договору безоплатного зберігання майна № 19 від 28.12.2021 року зберігач ТОВ «Макреалгрупп» зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього; майно (частина майна) має бути поставлене протягом 10 робочих днів з моменту отримання зберігачем вимоги від поклажодавця, в якій вказується кількість майна та місце його поставки.

Відповідно до п. 6.1 договору безоплатного зберігання майна № 19 від 28.12.2021 року - договір набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до 31.01.2022 року.

Згідно ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей; зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Січень 22 р. - 39,3 тони; Лютий 22 р. - 14 тон

Частина майна, що прийнята на зберігання згідно договору № 19 від 28.12.2021 року, однак не повернута ТОВ «Макреалгрупп» ані в граничний строк дії правочини (п. 6.1 - договір діє до 31.01.2022 року), ані станом на дату пред`явлення позову до суду - кам`яного вугілля марки ДГ 13-100 в кількості 38,7 тон на загальну суму 239940,00 гривень (з розрахунку 1 тонна - 6200,00 гривень)

22 лютого 2024 року Відділ освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради надіслав на юридичну адресу (Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Залізнична, 10) лист-претензію з повідомленням із вимогою повернути кошти за майно, що передано на зберігання згідно договору № 19 від 28.12.2021 року.

Відповідач ТОВ «Макреалгрупп» не відреагував на лист-претензію, кошти Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи не повернув.

Вищевикладені обставини справи свідчать, що зобов`язання за договором № 19 від 28.12.2021 року в частині повернення переданого на зберігання майна позивача за першою вимогою останнього відповідач ТОВ «Макреалгрупп» всупереч ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України не виконав.

Позивач вважає, що позовні вимоги Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради щодо зобов`язання ТОВ «Макреалгрупп» стягнути кошти за неповернуте майно, а саме 239940,00 (двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень (з розрахунку 1 тонна - 6200,00 гривень) за 38,7 тон кам`яного вугілля марки ДГ 13-100, переданого на зберігання згідно договору № 19 від 28.12.2021 року - є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Просить, в задоволені апеляційної скарги ТОВ «Макреалгрупп» до Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради про скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2024 року у справі № 905/715/24 - відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З метою оптимізації строків розгляду справи, колегія суддів визнала за необхідне дозволити позивачу та відповідачу подати додаткові пояснення по справі №905/715/24.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 270, 281 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Надати відповідачу/ТОВ "Макреалгрупп" можливість подати до суду апеляційної інстанції витяг з ЄРДР, щодо обставин втрати майна, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Надати позивачу/Відділу освіти та соціально-гуманітарної роботи Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області можливість подати до суду апеляційної інстанції: інформацію з якого часу стало відомо про втрату майна; заперечення щодо заяви ТОВ "Макреалгрупп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка викладена в апеляційній скарзі у справі № 905/715/24, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін