Рішення

від 12.03.2025 по справі 903/162/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2025 року Справа № 903/162/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Павленко А.В. діє в порядку самопредставництва,

від відповідача: н/з,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А-Тера, с. Гаразджа, Луцький район, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Зав-Агро, м. Ковель

про стягнення 51594,95 грн.,

в с т а н о в и в:

13.02.2025 документ сформовано в системі Електронний суд і зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю А-Тера до Товариства з обмеженою відповідальністю Зав-Агро про стягнення 51594,95 грн., з них: 41534,40 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі видаткової накладної № 267 від 01.02.2023, 7534,35 грн. інфляційних втрат, 2526,20 грн. процентів річних, витрат, пов`язаних з оплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи призначити на 12.03.2025; запропоновано сторонам подати суду: позивачу до 10.03.2025: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

12.03.2025 в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити..

12.03.2025 у судове засідання представник відповідача не з`явився, відповідач відзиву на позов не подав. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610231570333, ухвали суду від 17.02.2025 20.02.2025.

Судом враховано, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, а тому 12.03.2025 судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю А-Тера на підставі видаткової накладної №267 від 01.02.2023 передало Товариству з обмеженою відповідальністю Зав-Агро товар на загальну суму 83068,80 грн.

Видаткова накладна №267 від 01.02.2023 містить підписи представників сторін та скріплена печатками товариств, є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення у відповідача обов`язку розрахуватися за отриманий товар.

Жодних претензій щодо переданого товару відповідач не заявляв.

Для оплати переданого товару позивач виписав і надав відповідачу рахунок на оплату №260 від 12.01.2023 на суму 83068,80 грн..

Відповідач оплату за переданий товар здійснив частково - на суму 41534,40 грн., товар на суму 41534,40 грн. залишився неоплаченим.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 11.09.2024 №349 про здійснення оплати за товари, передані за видатковою накладною №267 від 01.02.2023 на суму 41534,40 грн.

Факт надіслання вимоги підтверджується: описом вкладення до відправлення №0504049545051, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 11.09.2024, списком №10337 згрупованих відправлень .

Відповідач отримав вимогу 13.09.2024, що підтверджується трекінгом відправлень АТ "Укрпошта" за номером відправлення 0504049545051, однак залишку заборгованості не перерахував.

03.10.2024 позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 03.10.2024 №367, в якій просив оплатити товар, переданий на підставі видаткової накладної №267 від 01.02.2023.

Факт надіслання претензії підтверджується: описом вкладення до відправлення №0504064184278, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 03.10.2024, списком №11316 згрупованих відправлень.

Відповідач отримав претензію 19.10.2024, що підтверджується трекінгом відправлень АТ "Укрпошта" за номером відправлення 0504064184278, однак залишив претензії без відповіді.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар становить 41534,40 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання видаткової накладної №267 від 01.02.2023.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку у відповідача оплатити отриманий товар.

Товар передано відповідачу та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити його вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після прийняття товару від позивача, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Оскільки видаткова накладна №267 від 01.02.2023 підписана представниками сторін, скріплена їх печатками без будь-яких зауважень та претензій, то у відповідача виник обов?язок оплатити переданий товар.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 41534,40 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі видаткової накладної №267 від 01.02.2023 обґрунтована та підлягає до задоволення.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить також стягнути з відповідача 7534,36 грн. інфляційних втрат за період лютий 2023 року - січень 2025 року, 2526,20 грн. процентів річних за період з 02.02.2023 по 11.02.2025.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Згідно з розрахунками, наведеними у позовній заяві, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 7534,36 грн. інфляційних втрат за період лютий 2023 року - січень 2025 року, 2526,20 процентів річних за період з 02.02.2023 по 11.02.2025.

Суд, перевіривши методику та правильність розрахунків позивача нарахування інфляційних втрат та процентів річних, погоджується з їх нарахуваннями.

Стягненню з відповідача у зв`язку із порушенням ним строку виконання зобов`язання з оплати переданого товару підлягає 7534,36 грн. інфляційних втрат за період лютий 2023 року - січень 2025 року, 2526,20 процентів річних за період з 02.02.2023 по 11.02.2025.

Контррозрахунку процентів річних, інфляційних втрат відповідач не подав.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн., у зв`язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зав-Агро (45002, Волинська область, Ковельський район, м. Ковель, вул. Миколайчука, 48, код ЄДРПОУ 38434908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А-Тера (45636, Волинська область, Луцький район, с. Гаразджа, вул. Київська, буд. 107, код ЄДРПОУ 38181454)

- 41534 грн. 40 коп. заборгованості,

- 7534 грн. 35 коп. збитків, завданих інфляцією;

- 2526 грн. 20 коп. процентів річних;

- 2422 грн. 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору,

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 14.03.2025.

Суддя І. О. Якушева