Рішення

від 25.02.2025 по справі 907/755/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 р. м. УжгородСправа № 907/755/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шоляк О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Тячівської окружної прокуратури, м. Тячів

в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ", м. Ужгород

та до Лазівського ліцею Тячівської міської ради Закарпатської області, с. Лази Тячівського району

про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення суми 33 063,47 грн.

За участі:

від позивача - не з`явився

прокурор - Медвідь Олександра Олександрівна

від відповідача - Горінецький Володимир Йосипович

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідачів про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021, укладених між Лазівським ліцеєм Тячівської міської ради Закарпатської області та ТОВ Закарпаттяенергозбут до договору про постачання електричної енергії № 222440/2 від 01.02.2021 та стягненню суми 33 063,47 грн. зайво сплачених коштів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 р. для розгляду позовної заяви визначено суддю Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 04.09.2024 р. позовну заяву залишено без руху.

16.09.2024 р. через систему Електронний суд до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.09.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.10.2024 р.

08.10.2024 р. від представника відповідача 1 до суду надійшов письмовий відзив.

15.10.2024 р. від Тячівської окружної прокуратури надійшла письмова відповідь на відзив.

21.10.2024 р. від представника відповідача 1 надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 22.10.2024 р. відкладено підготовче засідання на 19.11.20204 р.

18.11.2024 р. до суду від Тячівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 18.11.2024 р. відкладено підготовче засідання на 11.12.2024 р.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Присутній представник відповідача не заперечив щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, інших заяв чи клопотань по суті спору від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 11.12.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 лютого 2025 року.

Ухвалою суду 04.02.2025 р. відкладено розгляд справи по суті на 25 лютого 2025 р.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях поданих по справі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, №5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021, укладені між Лазівським ліцеєм Тячівської міської ради Закарпатської області та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» до договору про постачання електричної енергії № 222440/2 від 01.02.2021 р., як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, становить 33 063,47 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Позивачем не подано суду жодних пояснень щодо предмету позовних вимог у даній справі.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ", м. Ужгород у поданому суду відзиві на позовну заяву від 08.10.2024 р. заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Доводить, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни, водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

За позицією відповідача 1 застосована законодавцем конструкція «за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» передбачає, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.

Також, за позицією відповідача 1, попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни, а відтак сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10% та таке збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку, що свідчить про те, що усі додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у повній відповідності до Листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Прокурором згідно з поданою суду відповіддю на відзив від 15.10.2024 р. викладено власні аргументи та міркування на спростування заперечень проти позову, які зазначені відповідачем у відзиві на позов.

Зауважує, що заперечення, викладені ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у відзиві на позовну заяву, не спростовують твердження про безпідставність укладення згаданих додаткових угод, а лише повторюють твердження відповідача про коливання цін на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, що були викладені в листах ТОВ «Закарпаттяенергозбут» до Лазівського ліцею Тячівської міської ради Закарпатської області із пропозицією щодо укладення додаткових угод.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 пояснює, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод за позицією прокурора є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Звертає увагу також на постанову від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У поданих суду 21.10.2024 р. запереченнях, відповідач 1 не погоджується з доводами прокурора та вказує на те, що ним безпідставно не беруться та належним чином не спростовуються обґрунтування, що надавались ТОВ «Закарпаттяенергозбут» Споживачу на підтвердження необхідності внесення змін до Договору.

Крім того, за твердженням відповідача 1 споживач, міг відмовитись від підписання запропонованих Додаткових угод та відмовитись оплачувати поставлену електричну енергію, в такому випадку дії сторони були б добросовісними і зрозумілими для нас, що не позбавило б нас як постачальника електричної енергії можливості внести зміни щодо вартості електричної енергії не на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про державні закупівлі», а на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про державні закупівлі», яка не містить обмежень щодо розміру збільшення вартості закупівлі.

Відповідач 2 - Лазівський ліцей Тячівської міської ради Закарпатської області, с.Лази Тячівського району не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.02.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020 Лазівським ліцеєм Тячівської міської ради Закарпатської області, який є правонаступником Опорного закладу освіти «Лазівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тячівської міської ради Закарпатської області» (далі Лазівський ліцей, Відповідач 2) оприлюднено оголошення про проведення закупівлі «Електрична енергія» за процедурою відкритих торгів; назва предмету закупівлі: «Електрична енергія»; ДК 021:2015 09310000-5 (ідентифікатор закупівлі: цА-2020-12-08-015565-с).

Запланований обсяг електричної енергії складав 112 586 кВт*год. Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (далі ТОВ «Закарпаттяенергозбут», Відповідач 1) з остаточною ціновою пропозицією 239 663,62 грн; ТОВ «Енергогазрезерв» з остаточною ціновою пропозицією 216 165,12 грн.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій уповноваженої особи Лазівського ліцея Тячівської міської ради Закарпатської області від 28.01.2021 визначено переможцем ТОВ «Закарпаттяенергозбут» з ціновою пропозицією 239 663,62 грн. з ПДВ.

Відповідно до Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю електричної енергії : цА-2020-12-08-015565-с, ціна тендерної пропозиції складає 239 663,62 грн з ПДВ, джерелом фінансування є місцевий бюджет.

За результатами відкритих торгів Лазівським ліцеєм Тячівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 25452370) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833) договір № 222440/2 від 01.02.2021 (далі - договір) про постачання електричної енергії споживачу загальною вартістю всього обсягу поставки електроенергії 239 663,62 грн, загальною кількістю поставленого товару 112 586 кВт*год.

Згідно п. 5.1. Договору ціна за 1 кВт* год електроенергії, становить 2,128716 грн.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (утому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до п. 1 3. 1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного його виконання.

Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- 22.02.2021 укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено обсяги закупівлі електроенергії до 100 842 кВт*год та внесено зміни щодо вартості поставки 214 663,62 грн.

- 17.03.2021 укладено додаткову угоду № 2, якою підвищено ціну на одиницю товару, а саме пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили зміну п. 2.1 договору від 01.02.2021 та виклали його у наступній редакції: « 2.1 кількість товарів: 79 627,15154 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди погодили зміну п. 5.1 Договору: «п.5.1 Загальна вартість цього договору становить 183 631,20 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару 2,306138 грн з ПДВ».

- 25.06.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 3, якою знову підвищено ціну на електроенергію з 01.07.2021 за 1 кВт*год до 2,4669048 грн, в тому числі ПДВ.

- № 4 від 26.07.2021 підвищено ціну на електроенергію з 01.08.2021 за 1 кВт*год до 2,545764 грн в тому числі ПДВ. У самій додатковій угоді зазначено, що підставою їі укладення є цінова довідка № Ц-59/2 від 14.07.2021 № 16.06-07/220.

- Додатковою угодою № 5 від 02.11.2021 підвищено ціну на електроенергію з 01.11.2021 за 1кВт*год до 2,764849 грн., в тому числі ПДВ.

- Додатковою угодою № 6 від 25.11.2021 підвищено ціну на електроенергію з 18.11.2021 за 1 кВт*год до 3 ,005 82 1 грн, в тому числі ПДВ.

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник протягом лютого - грудень 2021 року включно поставив, а Споживач прийняв електричну енергію, а саме:

За лютий 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/2/1 від 28.02.2021, спожито електричну енергію у кількості 14 578 кВт*год, за що сплачено 31 032,42 грн. (платіжне доручення № 48 від 25.02.2021).

За березень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/3/1 від 22.03.2021, спожито електричну енергію у кількості 1 702 кВт*год, за що сплачено 3 925,04 грн. (платіжне доручення № 67 від 24.03.2021).

За квітень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/4/1 від 30.04.2021, спожито електричну енергію у кількості 4 596 кВт*год, за що сплачено 10 599,0 1 грн. (платіжне доручення № 83 від 20.04.2021).

За травень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/5/1 від 31.05.2021, спожито електричну енергію у кількості 5 655 кВт*год, за що сплачено 13 041,22 грн. (платіжне доручення № 112 від 19.05.2021).

За червень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/6/1 від 30.06.2021, спожито електричну енергію у кількості 946 кВт*год, за що сплачено 2 181,61 грн. (платіжне доручення № 166 від 25.06.2021).

За липень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/7/1 від 31.07.2021, спожито електричну енергію у кількості 502 кВт*год, за що сплачено 1 238,39 грн. (платіжне доручення № 175 від 27.07.2021).

За серпень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/8/1 від 01.09.2021, спожито електричну енергію у кількості 1 012 кВт*год, за що сплачено 2 576,32 грн. (платіжне доручення № 200 від 01.09.2021).

За вересень 2021 відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/9/1 від 01.10.2021, спожито електричну енергію у кількості 2 387 кВт*год, за що сплачено 6 076,74 грн. (платіжне доручення № 221 від 06.10.2021).

За жовтень 2021 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/10/1 від 02.11.2021, спожито електричну енергію у кількості 5 239 кВт*год, за що сплачено 13 337,26 грн. (платіжне доручення № 312 від 03.11.2021).

За листопад 2022 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/11/1 від 01.12.2021, спожито електричну енергію у кількості 12 303 кВт*год, за що сплачено 35 301,05 грн. (платіжне доручення № 368 від 01.12.2021).

За грудень 2022 року відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 222440/12/1 від 21.12.2021, спожито електричну енергію у кількості 20 398 кВт*год, за що сплачено 61 312,74 грн. (платіжне доручення №430 від 23.12.2021).

Отже, за період з лютого по грудень 2021 року всього спожито електроенергії - 69 318 кВт.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриману електроенергію в повному обсязі.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.07.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 до Договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як Споживачем, грошові кошти за придбану електроенергію в загальній сумі 33 063,47 грн.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в договорі закупівлі № 222440/2 від 01.02.2021, що складала 2,128716 грн. за 1кВт*год, яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір подальших змін щодо збільшення вартості електричної енергії, які перевищують 10% від початково визначеної в Договорі ціни електричної енергії.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Згідно Статуту Лазівського ліцею Тячівської міської ради Закарпатської області, затвердженого рішенням 12 сесії Тячівської міської ради 8 скликання від 22.07.2022 № 1599 (далі - Статут), Лазівський ліцей є закладом загальної середньої освіти, перебуває у комунальній власності Тячівської міської ради та е правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав і обов`язків опорного закладу освіти «Лазівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тячівської міської ради Закарпатської області».

Засновником Лазівського ліцею є Тячівська міська рада. Ліцей утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та субвенції з Державного бюджету, є неприбутковою організацією.

Лазівський ліцей є самостійною юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, власний рахунок в органах Державної казначейській служби України, банківських установах. (п.п. 4.1. та 4.6. Статуту).

Тячівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 04.06.2024 скеровано на адресу Тячівської міської ради відповідний лист № 07.52-104-3576ВИХ-24, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Зі змісту отриманої відповіді № 05-26/894 від 28.06.2024 вбачається, що Тячівською міською радою заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до вказаного договору та стягнення надмірно сплачених коштів радою не вживалися та не планується їх вжиття у майбутньому.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 09.08.2024 Тячівську міську раду повідомлено про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Закарпатської області із вказаним позовом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії № 222440/2 від 01.02.2021 р., який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 222440/2 від 01.02.2021 р. між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 2,128716 грн з 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ) та, в подальшому, 22.02.2021 укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено обсяги закупівлі електроенергії до 100 842 кВт*год та внесено зміни щодо вартості поставки - 214 663,62 грн.

Водночас, надалі до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 222440/2 від 01.02.2021 р. сторонами укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії.

Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами оспорюваних змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:

- 17.03.2021 укладено додаткову угоду № 2, якою підвищено ціну на одиницю товару, а саме пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили зміну п. 2.1 договору від 01.02.2021 та виклали його у наступній редакції: « 2.1 кількість товарів: 79 627,15154 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди погодили зміну п. 5.1 Договору: «п.5.1 Загальна вартість цього договору становить 183 631,20 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару 2,306138 грн з ПДВ».

- 25.06.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 3, якою знову підвищено ціну на електроенергію з 01.07.2021 за 1 кВт*год до 2,4669048 грн, в тому числі ПДВ.

- № 4 від 26.07.2021 підвищено ціну на електроенергію з 01.08.2021 за 1 кВт*год до 2,545764 грн в тому числі ПДВ. У самій додатковій угоді зазначено, що підставою їі укладення є цінова довідка № Ц-59/2 від 14.07.2021 № 16.06-07/220.

- Додатковою угодою № 5 від 02.11.2021 підвищено ціну на електроенергію з 01.11.2021 за 1кВт*год до 2,764849 грн., в тому числі ПДВ.

- Додатковою угодою № 6 від 25.11.2021 підвищено ціну на електроенергію з 18.11.2021 за 1 кВт*год до 3 ,005 82 1 грн, в тому числі ПДВ.

В той же час, як зазначалось вище, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача щодо застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

Крім того, судом встановлено, що додатковою угодою № 2, якою підвищено ціну на одиницю товару, а саме пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили зміну п. 2.1 договору від 01.02.2021 р. та виклали його у наступній редакції: « 2.1 кількість товарів: 79 627,15154 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди погодили зміну п. 5.1 Договору: «п.5.1 Загальна вартість цього договору становить 183 631,20 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару 2,306138 грн з ПДВ».

Збільшення за додатковою угодою №2 від 17.03.2021 р. відбулося на 9,99%.

Підставою до укладення даної додаткової угоди слугував лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 01.03.2021 р. № 169/501-16 відповідно до якого, постачальник інформує споживача про коливання ціни на електричну енергію у період 10 днів лютого 2021 року у порівнянні з 1 декадою січня 2021 р., а саме ціна збільшилась на 10,753%. У підтвердження надано цінову довідку № Ц-16 Закарпатської торгово-промислової палати від 23.02.2021 р.

У вказаній довідці зазначено, що вона носить виключно інформативний характер і не може розглядатись як підтверджуючий документ.

Отже, до додаткової угоди не додано належне обґрунтування необхідності внесення змін до Договору та документ, який підтверджував факт коливання ціни товару на ринку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких підстав та з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного Договору, укладено додаткові угоди та згідно з угодами № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год) більш як на 10% від визначеної в Договорі ціни (2,128716 грн. грн) до 2,4669048 грн, 2,545764 грн 2,764849 грн. та 3,005821 грн за 1 кВт/год (з ПДВ) відповідно.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами укладено додаткову угоду № 2 за відсутності підстав.

Водночас, при укладенні угод № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 до Договору їх сторонами, в тому числі й позивачем, порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення в розмірі, що перевищує гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 220101/2022 від 30.12.2021, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021, застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, понад 10%.

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі поза межами встановленої законом граничної межі її збільшення та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору, проте без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021.

При цьому, відхиляються судом аргументи відповідача щодо можливості застосування в спірних правовідносинах встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» максимуму можливого збільшення ціни договору (10%) та використання його в розрахунках між сторонами, позаяк ТОВ «Закарпаттяенергозбут» не надано суду доказів укладення сторонами Договору додаткової угоди, яка б визначала вартість електроенергії в розмірі саме на 10% більше ніж зазначено в самому Договору, а правовідносини між сторонами носять господарський характер та суд неправі самостійно застосовувати відповідну ціну товару без доказів її погодження сторонами Договору та доказів відповідності означеної зміни ціни Закону України «Про публічні закупівлі».

Разом з цим, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за період з лютого по грудень 2021 року поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв електричну енергію в обсязі всього спожито електроенергії - 69 318 кВт., вартість якої, з урахуванням визначеної в п. 5.1. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 ) ціни 1 кВт/год 2,128716 (без врахування внесених змін за недійсними Додатковими угодами) становить 147 558,33 грн (69 318 кВт/год * 2,128716 грн).

При цьому, означені обсяги електроенергії позивачем оплачувалися, виходячи зі збільшеної її ціни за недійсними додатковими угодами до Договору.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату замовником вартості поставленої за Договором з лютого по грудень 2021 року електроенергії в розмірі 180 621,80 грн, суд доходить висновку, що в результаті укладення недійсних додаткових угод позивачем зайво сплачено 33 063,47 грн (180 621,80 - 147 558,33 грн) за придбану з лютого по грудень 2021 року включно електроенергію.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021 унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача 1 слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання електричної енергії в сумі заявленій прокурором - 33 063,47 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Тячівської окружної прокуратури, м. Тячів в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ", м. Ужгород та до Лазівського ліцею Тячівської міської ради Закарпатської області, с. Лази Тячівського району про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021, укладених між Лазівським ліцеєм Тячівської міської ради Закарпатської області та ТОВ Закарпаттяенергозбут до договору про постачання електричної енергії № 222440/2 від 01.02.2021 та стягненню суми 33 063,47 грн. зайво сплачених коштів. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (по вимозі майнового характеру) покладаються порівну на відповідачів у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №2 від 17.03.2021, № 3 від 25.06.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 02.11.2021, № 6 від 25.11.2021, укладені між Лазівським ліцеєм Тячівської міської ради Закарпатської області (вул. Перемоги, 177 с. Лази Тячівського району Закарпатська область, 90554, ЄДРПОУ 25452370) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 41999833) до договору про постачання електричної енергії № 222440/2 від 01.02.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Тячівської міської ради Закарпатської області (90500, Закарпатська обл., Тячівський р-н, місто Тячів, вулиця Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 04053766) суму 33 063,47 грн. (тридцять три тисячі шістдесят три гривні 47 коп.) безпідставно збережених коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 9 084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Лазівського ліцею Тячівської міської ради Закарпатської області (90554, Закарпатська обл., Тячівський р-н, село Лази, вул. Перемоги, будинок 177, код ЄДРПОУ 25452370) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 9 084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.03.2025.

Суддя О. Ф. Ремецькі