Рішення

від 12.03.2025 по справі 910/279/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2025Справа № 910/279/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»простягнення 1 750 099,86 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Валько І.В.;від відповідача:Журавель О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» (надалі - ТОВ «Зернотрейд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») про стягнення 1 750 099,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» всупереч умовам договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600008949 від 23.01.2024 та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не повернув суму гарантійного платежу, яка була ним отримана в якості забезпечення виконання вищевказаного договору за банківською гарантією №4027-23Г від 29.12.2023, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 1 750 099,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.01.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивачем несвоєчасно виконано зобов`язання із поставки товарів за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600008949 від 23.01.2024, що є підставою для стягнення бенефіціаром гарантійної суми за банківською гарантією №4027-23Г від 29.12.2023.

В підготовчому судовому засіданні 12.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2025.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.03.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2024 між ТОВ «Зернотрейд» (постачальник) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600008949 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця 34130000-7 «Мототранспортні вантажні засоби (Пікапи)», зазначені в специфікації, яка наведена у додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

У відповідності до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього договору визначається загальною вартістю товарів, зазначених у специфікації, та становить 29 168 330,84 грн., крім того ПДВ 5 833 666,17 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить 35 001 997,01 грн. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації.

Між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими було внесено зміни, зокрема в п. 3.1 Договору. Так, додатковою угодою №5 від 11.10.2024 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору у наступній редакції: «ціна цього договору визначається загальною вартістю товарів, зазначених у специфікації, та становить 33 310 661,24 грн., крім того ПДВ 6 662 132,25 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить 39 972 793,49 грн.».

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє впродовж 270 календарних днів, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 7.13 Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі Мототранспортні вантажні засоби (Пікапи) згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2023-11-13-009631-а, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 13.11.2023, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 1 750 099,86 грн., що становить 5% ціни цього договору.

Термін дії гарантії - до 01 лютого 2025 включно (п. 7.15 Договору).

28.12.2023 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством «РВС БАНК» (банк) укладено договір про надання гарантії №Д-4027-23Г, відповідно до якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії.

29.12.2023 Акціонерним товариством «РВС БАНК» (гарант) видано банківську гарантію №4027-23Г, якою гарант гарантував належне виконання принципалом (позивачем) зобов`язань по виконанню договору та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 1 750 099,86 грн. без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Бенефіціар звернувся до Акціонерного товариства «РВС БАНК» із вимогою (SWIFT-повідомлення від 08.10.2024) про сплату грошової суми за банківською гарантією №4027-23Г від 29.12.2023, що була видана на користь позивача, в розмірі 1 750 099,86 грн.

Акціонерне товариство «РВС БАНК» листом №3504/24-БТ від 09.10.2024 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу, у зв`язку з чим просив перерахувати кошти на рахунок банку.

Позивач сплатив на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» грошові кошти у розмірі 1 750 099,86 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №669 від 29.12.2023 та №664 від 14.10.2024.

В той же час, за твердженням позивача, товар за Договором був переданий в повному обсязі, однак, відповідачем в порушення приписів ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не було повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання договору, що стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про неналежне виконання постачальником зобов`язань за Договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.

Положеннями ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з приписами ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Статтею 562 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У відповідності до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Системний аналіз вказаних норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.

Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів.

По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися.

По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.

Таким чином, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

У п. 5.1 Договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов`язується передати товари належної якості в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до цього договору. Датою поставки товару вважається дата передачі його покупцю у місці поставки по кількості, комплектності та якості, що підтверджується підписаним сторонами без зауважень актом приймання ТМЦ за кількістю та якістюЮ та за умови надання всіх передбачених п. 5.9 договору документів.

Відповідно до п. 5.7 Договору прийняття товарів покупцем підтверджується підписаною покупцем без зауважень видатковою накладною, яка підписується покупцем на підставі підписаного покупцем без зауважень та затвердженого акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товарів покупцем за підписаними покупцем без зауважень актом приймання ТМЦ за кількістю та якістю та видатковою накладною (п. 5.8 Договору).

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару за Договором на загальну суму 39 972 793,49 грн., зокрема: актом приймання-передачі №1 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №2 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №3 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №4 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №5 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №6 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №7 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №8 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №9 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №10 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №11 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №12 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №13 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №14 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №15 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №16 від 01.10.2024, актом приймання-передачі №17 від 16.10.2024, актом приймання-передачі №18 від 16.10.2024, актом приймання-передачі №19 від 16.10.2024, актом приймання-передачі №20 від 16.10.2024, актом приймання-передачі №21 від 16.10.2024, актом приймання-передачі №22 від 16.10.2024 та видатковими накладними №46 від 26.09.2024, №47 від 27.09.2024, №48 від 30.09.2024, №49 від 07.10.2024, №50 від 11.10.2024.

Вказані акти та видаткові накладні підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень, а відтак зобов`язання із поставки товару в частині кількості та якості позивачем виконано в повному обсязі та належним чином.

В той же час, судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що позивачем частину товару поставлено із простроченням поставки на 15 календарних днів, у зв`язку з чим відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у загальному розмірі 187 144,98 грн., які були сплачені позивачем відповідно до платіжних інструкцій №652 від 09.10.2024 та №704 від 21.10.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 та від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.

Крім того, у п. 7.19 Договору сторонами визначено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин.

Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов`язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.19 Договору.

Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем зобов`язання із поставки товару за Договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення покупцем (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю товарів після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків поставки товару.

При цьому, судом взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: « 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання».

Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем поставлено товар за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд погоджується з доводами позивача, що останній здійснив повне виконання зобов`язання за Договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.19 Договору у вигляді повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю товарів після виконання учасником-переможцем договору.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «Зернотрейд» 1 750 099,86 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 6; ідентифікаційний код 32745802) грошові кошти у розмірі 1 750 099 (один мільйон сімсот п`ятдесят тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 21 001 (двадцять одна тисяча одна) грн. 20 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.03.2025.

Суддя В.П. Босий