Рішення

від 25.02.2025 по справі 910/14772/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2025Справа № 910/14772/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Накоп`юк Я.В.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд: зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 977,24 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14772/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2025.

09.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про надання інформації.

18.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 28.01.2025 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.02.2025.

18.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18.02.2025 суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 25.02.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2025 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2025 не з`явився, про розгляд справи по суті відповідач був повідомлено ухвалою суду від 18.02.2025, яку направлено до електронного кабінету відповідача. Згідно протоколу судового засідання з представником відповідача не вдалось з`єднатися за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 25.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСНВАРД» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001, шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення договору.

Позивач зазначає, що у період накопичення вагонів для групових відправок/ маршрутного поїзда/контейнерного поїзда у відповідача відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 та ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги.

Позивач посилається на те, що за результатом проведеної перевірки розрахунків між сторонами позивачем виявлено безпідставно отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 40 977,24 грн з ПДВ як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, тобто, за доводами позивача, поза межами укладеного між сторонами договору.

З урахуванням викладеного, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда № 120602, кошти у розмірі 40 977,24 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною вимогою про зобов`язання Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 977,24 грн.

Позиція відповідача

АТ «Українська залізниця» з позовними вимогами не погоджується, позов вважає не обґрунтованим посилаючись на те, умовами Додатку 1-4 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом не передбачено звільнення позивача від сплати послуги за зберігання вантажу, яка нараховується на весь час затримки вагонів, що виникла не з вини залізниці.

Відповідач наголошує, що ТОВ «Грейнсвард», при наданні послуги з накопичення вагонів при формуванні маршрутного поїзда №120602 на підставі актів загальної форми нарахована плата за зберігання вантажу в розмірі 40977,24 грн., яка включена в накопичувальну картку № 06120619 та списана з особового рахунку 2829531.

Відповідач стверджує, що тривалість затримки (простою) вагонів на станції відправлення Городенка-Завод під накопиченням в очікуванні оформлення маршрутного поїзда, а відповідно і розмір плати за зберігання вантажу, залежали безпосередньо від вантажовідправника ТОВ «Грейнсвард».

Також відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в зв`язку з пропуском позовної давності для пред`явлення позову, який минув у вересні 2022 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (надалі - замовник, позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - перевізник, відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір укладено шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору від 06.03.2020, відповідно до якого позивачу присвоєно код платника 2829531 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до п. 1.5 договір є публічним, за яким відповідач бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється відповідачем як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 договору).

26.11.2021 відповідачем оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.12.2021.

Згідно з п. 1.4. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Перевізник зобов`язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі (п. 2.3.4. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 14 договору.

Пунктом 4.5. договору передбачено щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.

У випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього (п. 7.4. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи відповідача.

Згідно з п. 8.7. договору у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті:://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору (п. 12.1 договору).

Приписами Додатку 1-4 «Умови організації накопичення вагонів» до договору встановлено, що на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).

Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).

На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5).

Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6).

Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником (п. 7).

Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8).

За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору (п. 9.3).

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).

Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п. 11).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» відвантажено, а Акціонерним товариством «Українська залізниця» прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 120602 зі станції Городенка-Завод Львівської залізниці на станцію Ксенієве (експ.) Одеської залізниці зерна кукурудзи, що підтверджується залізничними накладними №№ 35333798, 35333806 та Відомостями вагонів до накладних.

За час накопичення маршрутного поїзда № 120602 станцією Городенка-Завод Львівської залізниці нараховано:

- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу в розмірі 8 923,70 грн, що підтверджується Накопичувальною карткою № 06120620 та Переліком № 20211207;

- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 40 977,24 грн, що підтверджується Накопичувальною карткою № 06120619 та Переліком № 20211207;

- плату за користування вагонами у розмірі 112 502,28 грн, що підтверджується Відомостями №№ 06120290, 06120292, 06120294 та Переліками №№ 20211207, 20211208.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда № 120602, а тому, за доводами позивача, кошти у розмірі 40 977,24 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 977,24 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» прийнято до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 120602 зі станції Городенка-Завод Львівської залізниці на станцію Ксенієве (експ.) Одеської залізниці зерна кукурудзи, що підтверджується залізничними накладними №№ 35333798, 35333806 та Відомостями вагонів до накладних.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, відповідачем було списано з особового рахунку позивача 2829531 грошові кошти у загальному розмірі 40 977,24 грн, що підтверджується Накопичувальними картками № 06120619, № 06120620, Переліками №№ 20211207, 20211208 та Відомостями №№ 06120290, 06120292, 06120294.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що при наданні послуги з накопичення вагонів при формуванні маршрутного поїзда №120602 та на підставі актів загальної форми було нараховано позивачу плату за зберігання вантажу в розмірі 40 977,24 грн.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила), зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 9 Правил № 644, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Відповідно до «Умови організації накопичення вагонів», які передбачені Додатком №1-4 до договору, які є невід`ємною частиною договору, на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).

Пунктом 8 Додатку № 1-4 до договору визначено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 9.1. Додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення).

За затримку вагонів замовник сплачує платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2).

За затримку власних вагонів перевізник сплачує платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору (п. 9.3 Додатку № 1-4).

Отже, з наведеного вбачається, що правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід`ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.

Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів із вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 та ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.

З огляду на викладене, суд враховує доводи позивача з посилання на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22, відповідно до яких накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина замовника. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №915/5/23 зазначив, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

Таким чином, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача через наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потягу, грошові кошти у сумі 40 977,24 грн безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як плата за зберігання вантажу поза межами укладеного між сторонами договору.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно з пунктом 7.4 договору належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання Товариства коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку позивача про зарахування коштів на нього.

Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів у сумі 40 977,24 грн як збору за зберігання вантажу, що відбулось поза межами договору, то такі кошти утримуються відповідачем без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак вимога позивача про зобов`язання Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 977,24 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування спеціального строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною 3 ст. 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

При цьому, частиною 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Пунктом 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Частиною п`ятою ст. 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 ст. 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами щодо прострочення доставки вантажу.

Відповідно до чч. 1 - 4 ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Таким чином, положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв`язку з положенням ст. 315 ГК України і таким чином, строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (чч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

Водночас, спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а тому такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення.

Встановлені ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, оскільки позов про зобов`язання АТ «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 977,24 грн, поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України, відтак застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 977,24 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.03.2025.

Суддя О.В. Гулевець