Рішення

від 04.03.2025 по справі 917/1527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 Справа № 917/1527/24

за позовною заявою Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області вул.Покровська,22, Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область,38400

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Виконавчого комітету Карлівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" вул. В. Тирнівська, 51, Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500

про стягнення 144000 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від прокуратури: Деряга О.Ю.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Карлівської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" , в якому просить стягнути 144000 грн.

Ухвалою від 24.09.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 01.10.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; прокурору/позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

10.10.24 та 11.10.24 від відповідача надійшов відзив на позов. Також, 10.10.24 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу.

18.10.24 від Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив.

22.10.24 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 01.10.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 14.11.24.

Ухвалою від 14.11.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 28.11.24.

Інші заяви чи клопотання на стадії підготовчого провадження сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 28.11.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.11.2024 р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1527/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.01.2025.

У судовому засіданні 14.01.25 суд оголосив перерву до 06.02.2025.

04.02.25 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 06.02.2025 р. суд постановив відкласти розгляд справи на 04.03.2025.

У судовому засіданні 04.03.2025 прокурор пред`явлені вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення по суті позову.

Позивач та відповідач явку представника не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 04.03.2025 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази.

У судовому засіданні 04.03.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 04.03.2025.

У судовому засіданні 04.03.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

З метою формування продовольчого резерву Карлівської територіальної громади, призначенням якого є запобігання та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території Карлівської міської ради на час проведення військових дій та небезпечних подій, між Виконавчим комітетом Карлівської міської ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (Продавець) 27.05.2022 укладено договір №27/05-22 (продрезерв).

Згідно пункту 1.1 вказаного Договору Продавець - ТОВ «Україна» зобов`язується продати Покупцю - Виконавчому комітету Карлівської міської ради продукти харчування, що необхідні для місцевого продовольчого резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території Карлівської міської ради на час проведення військових дій, згідно рішення четвертого засідання першої сесії 9 скликання «Про затвердження Програми «Створення та використання продовольчого та матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території Карлівської міської ради на час проведення військових дій» від 08.04.2022, рішення четвертого засідання першої сесії 9 скликання «Про внесення змін до показників загального та спеціального фондів бюджету Карлівської міської територіальної громади на 2022 рік» від 08.04.2022, враховуючи постанову КМУ від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарі, робіт і послуг в умовах воєнного стану», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування товару: Тушонка за кодом ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - «Апетитна», фасована в скляних банках по 0,5 л., в кількості 1500 банок по ціні 96,00 грн за 1 штук.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що товар має бути якісним, придатним для використання за призначенням, відповідати документації на товар та відповідним характеристикам.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що якість товару має відповідати сертифікатам відповідності та паспортам виробника, чинному законодавству України, у тому числі, державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами.

Згідно пункту 2.1 загальна вартість договору становить 144000,00 грн.

Пунктом 2.2 визначено, що вартість (ціна) товару включає в себе вартість тари (упаковки) товару, вартість доставки товару до місця поставки за адресою зазначеною у договорі.

Пунктом 2.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату за кожну партію одержаного товару наданої Продавцем видаткової накладної у безготівковій формі на вказаний у Договорі рахунок Продавця протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня одержання відповідної партії товару Покупцем.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару за адресою Покупця: Україна Полтавська область Полтавський район м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд.85.

Постачальник зобов`язаний забезпечити відповідність пакування, маркування товару вимогам виробника та/або встановленим чинним законодавством України правилам, можливості для точного визначення кількості товару, наявності правильно та розбірливо оформлених товаросупровідних та/або розрахункових документів.

Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється покупцем на підставі товаросупровідних документів видаткової накладної, специфікації, сертифікатів відповідності тощо.

Пунктом 3.6 договору визначено, що у випадку виявлення недоліків товару, невідповідності його умовам Договору та/або документації, покупець складає відповідний акт про нестачу (недоліки/невідповідність тощо) товару.

Пунктом 3.7 договору визначено, що покупець повинен повідомити продавця про виявлені в процесі приймання товару порушення протягом 2 робочих днів з дня складання відповідного акту про нестачу (недоліки/невідповідність тощо) товару.

Пунктом 3.8 договору визначено, що покупець мав право відмовитись від прийняття та оплати або усієї партії поставленого товару або тієї частини товару, що не відповідає умов Договору.

Пунктами 3.9 та 3.10 договору визначено, що прийняття товару підтверджується оформленням та підписанням видаткової накладної покупцем, а право власності на товар, як і ризик його випадкового знищення/пошкодження, переходить до покупця з моменту підписання згаданої видаткової накладної (п. 3.9, п. 3.10).

Згідно пункту 4.1 договору товар відпускається Продавцем Покупцю в тарі (упаковці), яка забезпечує збереження та цілісність товару під час його транспортування зберігання згідно з вимогами державних стандартів України, технічних умов. Упаковка повинна мати пристосування для можливих перевантажень товару як за допомогою піднімальних механізмів, так і ручним способом.

Пунктом 4.2 договору визначено, що кожне пакувальне місце товару повинно бути промаркованим на тарі (упаковці) чи ярлику відповідно до державних стандартів України, технічних умов і виконано таким чином, який виключає знищення, ушкодження або псування товару під час транспортування до Покупця.

Пунктом 6.3 Договору, визначено у разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п.п.1.2, 1.4, 1.5 Договору, Продавець сплачує на користь покупця Штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару, визначеної договором.

Відповідно до пункту 6.5 Договору, у випадку невиконання Продавцем зобов`язань по даному договору, Продавець зобов`язаний відшкодувати Покупцю всі збитки, понесені Покупцем у зв`язку з таким невиконанням.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині виконання оплати до повного виконання, тобто, на даний час термін дії договору закінчився.

Також, між ТОВ «Україна» та виконавчим комітетом Карлівської міської ради укладено договір №01/06-22 відповідального зберігання від 01.06.2022. Згідно вказаного договору виконавчий комітет Карлівської міської ради передає, а ТОВ «Україна» приймає на безоплатне відповідальне зберігання протягом строку цього договору, свинину тушковану «Апетитна», в кількості 1500 банок, що підтверджується актом прийому-передачі за Договором №01/06-22 відповідального зберігання від 01.06.2022.

Сторонами Договору була підписана видаткова накладна № 50П від 01.06.2022 р. Згідно видаткової накладної №50П від 01.06.2022 визначено, що відвантажено свинину тушковану Апетитну (0,5л) у кількості 1500, постачальником є ТОВ «Україна» (адреса: 39500, м. Карлівка вул. В.Тирнівська,51), пункт завантаження цех переробки м`ясних продуктів: 00-1441/З-ТОВ Ук відділок 1900-15м/в, володільцем зазначено: 03770907 - ТОВ «Україна» та додатково зазначено про договір №0106/22 від 01.06.2022.

Видаткова накладна №50 П від 01.06.2022 не містять інформації щодо дати виготовлення продукції та партії виготовлення.

Покупцем проведена оплата в розмірі 144 000,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 367 від 03.06.2022 р.

Товар був повернутий з відповідального зберігання Виконавчому комітету Карлівської міської ради, що вбачається із Додаткової угоди про розірвання договору відповідального зберігання № 01/06-22 від « 01» червня 2022 р. від 20.12.2023 р.

Прокурор у позові вказує, що продавцем ТОВ «Україна» порушено умови договору №27/05-22 в частині забезпечення якісного товару, який має відповідати державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду.

В обгрунтування цього прокурор вказав, що:

- відповідно до протоколів випробувань проведених Державним підприємством «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» №№ 0480, 0481 від 04.04.2023, частина продукції зі складу продовольчого резерву, що зберігається у ТОВ «Україна», не відповідає ДСТУ за органолептичними та мікробіологічними показниками, зокрема за промисловою стерильністю.

- згідно висновку щодо відповідності встановленим вимогам ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 18.03.2024 №780 встановлено, що консерви м`ясні «Свинина тушкована» не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 за показниками зовнішній вигляд та промислова стерильність та не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 за органолептичним показником: зовнішній вигляд та є неякісними відповідно до ст.1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Відповідачем висновків чи сертифікатів про відповідність консервів м`ясних «Свинина тушкована», «Апетитна» поставлених ТОВ «Україна» на виконання умов договору №27/05-22 від 27.05.2022 державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами не надано.

Як стверджує прокурор, виконавчий комітет Карлівської міської ради позбавлений можливості використати вказані продукти харчування за призначенням згідно умов договору №27/05-22 від 27.05.2022, оскільки ТОВ «Україна» поставив неякісні консерви м`ясні «Свинина тушкована», які не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005.

При цьому, за рахунок коштів місцевого бюджету здійснено оплату за товар у сумі 144000,00 грн без отримання товару, визначеного пунктами 1.4 та 1.5 (в частині відповідності товару ДСТУ 4450:2005 та державним стандартам) згідно договору №27/05-22 від 27.05.2022, укладеного виконавчим комітетом Карлівської міської ради та ТОВ «Україна», що є порушенням ч.І та 2 ст. 193 ГК України щодо невиконання зобов`язань за укладеним договором, ст. 268 ГК України та ст. 673 ЦК України щодо невідповідності поставленого товару стандартам, які встановлюють вимоги до їх якості та пунктів 1.4 та 1.5 договору від 27.05.2022 №27/05-22, внаслідок чого бюджету Карлівської міської територіальної громади нанесена матеріальна шкода (збитки) на суму 144000,00 грн.

Решетилівською окружною прокуратурою до Виконавчого комітету Карлівської міської ради в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист №56/1-1525вих-24 від 06.03.2024 з пропозицією самостійно вжити заходи щодо стягнення коштів у розмірі 144000,00 грн, сплачених згідно умов договору №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022укладеного між виконавчим комітетом Карлівської міської ради та ТОВ «Україна» у зв`язку із істотним порушенням зобов`язань.

Листом виконавчого комітету Карлівської міської ради від 08.07.2024 № 12.2-14/1854 повідомлено про скерування претензії ТОВ «Україна», але відповідь щодо розгляду претензії не надійшла. Окрім того, повідомлено, що станом на 08.07.2024 бюджет Карлівської міської територіальної громади на 2024 рік не прийнято, фінансування здійснюється за тимчасово затвердженим кошторисом в розрахунку 1/12 частини обсягу фінансування, визначених рішенням другого засідання третьої сесії дев`ятого скликання від 23.12.2022 «Про бюджет Карлівської міської ради на 2023 рік», у зв`язку з чим відсутні кошти на сплату судового збору.

Вказуючи, що неналежне виконання договору №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022 призвело до неможливості використання за призначенням визначених договором товарів та витрат із бюджету коштів, прокурор звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" , в якому просить стягнути 144000 грн., сплачених замовником за договором.

Звернення прокурора до суду із даним позовом, за твердженням прокурора, спрямоване як на захист інтересів держави в цілому, так і інтересів Карлівської територіальної громади у наповненні місцевого продовольчого резерву та готовності органів місцевого самоврядування забезпечити потреби харчування внутрішньо переміщених осіб та малозабезпечених верств населення в умовах введення воєнного стану.

Відповідач у відзиві заперечує щодо задоволення позовних вимог з таких підстав:

- договір №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022 виконано сторонами належним чином, передача-приймання товару та оплата його вартості проведена без зауважень і заперечень, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення сплаченої за товар грошової суми.

- покупець не відмовлявся від Договору №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022 і не вимагав повернення сплаченої суми, тому відсутні підстави вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

- порушення порядку відбору зразків товару для проведення дослідження і встановлення якості.

- некоректне посилання та використання як доказів матеріалів отриманих у ході розслідування кримінального провадження.

- неможливість використання висновків спеціалістів отриманих в рамках кримінального провадження як доказ при розгляді вказаної справи.

- розмір заявлених позовних вимог ґрунтується виключно на припущеннях.

- наявність Договору №01/06-22 відповідального зберігання та відсутність порушень зобов`язань за вказаним договором позбавляє можливості позивача претендувати на стягнення заявлених коштів.

- не підтвердження доказами з боку Виконавчого комітету Карлівської міської ради неможливості використання продукції.

У наданих відповіді на відзив, запереченнях та поясненнях по суті учасники справи навели додаткові обгрунтування своїх позицій.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокурором у даній справі суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України Про прокуратуру.

У ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв`язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст.53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України Про прокуратуру.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку, звертаючись із даним позовом, прокурор діє на захист інтересів держави в цілому, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюються та охороняються державою.

Кодекс цивільного захисту України та Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №775, визначає механізм створення та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про національну безпеку України", суб`єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий період - у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації.

Частиною 1 ст. 8 Кодексу цивільного захисту України визначено, що забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем.

Пунктом 7 частини 3 зазначеної статті встановлено, що основними завданнями єдиної державної системи цивільного захисту, є створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Згідно з положеннями Порядку створення та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №775, матеріальний резерв - це запас будівельних і пально-мастильних матеріалів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, продовольства, техніки, технічних засобів та інших матеріальних цінностей (далі - матеріальні цінності), призначених для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, надання допомоги постраждалому населенню, проведення невідкладних відновлювальних робіт і заходів.

«Програма створення та використання продовольчого та матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території Карлівської міської ради на час проведення військових дій», затверджена рішенням четвертого засідання першої сесії дев`ятого скликання Карлівської міської ради від 08.04.2022.

Згідно з вказаною Програмою фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також може здійснюватися за рахунок добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об`єднань громадян, інших не заборонених законодавством джерел (розділ Обсяги та джерела фінансування).

Місцевий продовольчий резерв використовується виключно для: ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та небезпечних подій в умовах воєнного стану; надання постраждалому населенню необхідної допомоги для забезпечення його життєдіяльності в умовах воєнного стану; розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання постраждалого населення в умовах воєнного стану (розділ Порядок використання резервів).

Додатком 2 до зазначеного рішення визначено номенклатуру та обсяги продовольчого резерву, згідно якого передбачено закупівлю консервів м`ясних свинина тушкована у кількості 1500 шт.

Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров`я людини, майно і довкілля.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти.

Отже, питання формування (наповнення) та використання місцевого продовольчого резерву в умовах воєнного стану, забезпечення безпеки життя, здоров`я людини беззаперечно становить державний інтерес.

Звернення прокурора до суду із даним позовом спрямоване як на захист інтересів держави в цілому, так і інтересів Карлівської територіальної громади у наповненні місцевого продовольчого резерву та готовності органів місцевого самоврядування забезпечити потреби харчування внутрішньо переміщених осіб та малозабезпечених верств населення в умовах введення воєнного стану.

Окрім зазначеного, в умовах воєнного стану надзвичайно важливим є забезпечення оперативного, належного та безперервного виконання місцевих бюджетів. З метою забезпечення ефективного функціонування бюджетної сфери та життєвонеобхідних потреб жителів територіальних громад у період дії воєнного стану надзвичайно важливим є раціональне, цільове та ефективне використання бюджетних коштів з огляду на їх обмежений обсяг.

У зв`язку з цим у спірних правовідносинах також наявні економічні інтереси територіальної громади та держави в цілому.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності у сфері цивільного захисту та виконання господарських договорів з наведених питань, тим паче під час воєнного стану в державі.

Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, означає правовий феномен, який, зокрема, виходить за межі змісту суб`єктивного права; має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом; регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Правовідносини, пов`язані з цивільним захистом населення та запобіганням наслідкам надзвичайних ситуацій становлять суспільний інтерес, а неналежне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, поставка неякісної продукції до місцевого продовольчого резерву такому суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Карлівської міської ради.

Суд враховує, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Відповідно до пунктів 1, 15 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Покупцем та стороною за договором №27/05-22 (продврезерв) від 27.05.2022 є Виконавчий комітет Карлівської міської ради, тобто є тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань виконавчий комітет Карлівської міської ради є органом місцевого самоврядування (ЄДРПОУ 04057356).

Статтею 7 Конституції України закріплено, що в Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 142 Конституції України, ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 БК України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 БК України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері. Згідно з ст. 26 БК України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно- приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Враховуючи, що неналежне виконання договору №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022 призвело до неможливості використання за призначенням визначених договором товарів та витрат із бюджету коштів, захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Виконавчий комітет Карлівської міської ради, який є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Докази того, що Виконавчим комітетом Карлівської міської ради вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви, у матеріалах справи відсутні.

Велика Палата Верховного Суду у п. 36 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Решетилівською окружною прокуратурою до Виконавчого комітету Карлівської міської ради в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист №56/1-1525вих-24 від 06.03.2024 з пропозицією самостійно вжити заходи щодо стягнення коштів у розмірі 144000,00 грн, сплачених згідно умов договору №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022укладеного між виконавчим комітетом Карлівської міської ради та ТОВ «Україна» у зв`язку із істотним порушенням зобов`язань.

Листом виконавчого комітету Карлівської міської ради від 08.07.2024№ 12.2-14/1854 повідомлено про скерування претензії ТОВ «Україна», але відповідь щодо розгляду претензії не надійшла. Окрім того, повідомлено, що станом на 08.07.2024 бюджет Карлівської міської територіальної громади на 2024 рік не прийнято, фінансування здійснюється за тимчасово затвердженим кошторисом в розрахунку 1/12 частини обсягу фінансування, визначених рішенням другого засідання третьої сесії дев`ятого скликання від 23.12.2022 «Про бюджет Карлівської міської ради на 2023 рік», у зв`язку з чим відсутні кошти на сплату судового збору.

З урахуванням вказаної відповіді, нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є підставою для подання позову безпосередньо прокурором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Решетилівською окружною прокуратурою, попередньо, на виконання вимоги абз. З ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Виконавчий комітет Карлівської міської ради про здійснення представництва його інтересів у суді.

Враховуючи викладене, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаного компетентного органу та необхідністю захисту інтересів держави в даному випадку.

Щодо підстав повернення коштів суд зазначає наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині першій статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

У статті 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів.

Разом з тим, досліджуючи питання щодо передачі товару за Договором, судом приймається до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК України).

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору №27/05-22 сторони визначили, що товар має бути якісним, придатним для використання за призначенням, відповідати документації на товар та відповідним характеристикам; якість товару має відповідати сертифікатам відповідності та паспортам виробника, чинному законодавству України, у тому числі, державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами; Постачальник зобов`язаний забезпечити відповідність пакування, маркування товару вимогам виробника та/або встановленим чинним законодавством України правилам, можливості для точного визначення кількості товару, наявності правильно та розбірливо оформлених товаросупровідних та/або розрахункових документів; товар відпускається Продавцем Покупцю в тарі (упаковці), яка забезпечує збереження та цілісність товару під час його транспортування зберігання згідно з вимогами державних стандартів України, технічних умов. Упаковка повинна мати пристосування для можливих перевантажень товару як за допомогою піднімальних механізмів, так і ручним способом; кожне пакувальне місце товару повинно бути промаркованим на тарі (упаковці) чи ярлику відповідно до державних стандартів України, технічних умов і виконано таким чином, який виключає знищення, ушкодження або псування товару під час транспортування до Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами Договору №27/05-22 була підписана видаткова накладна № 50П від 01.06.2022 р., а покупцем проведена оплата в розмірі 144 000,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 367 від 03.06.2022 р.

Згідно видаткової накладної №50П від 01.06.2022 визначено, що відвантажено свинину тушковану Апетитну (0,5л) у кількості 1500, постачальником є ТОВ «Україна» (адреса: 39500, м. Карлівка вул. В.Тирнівська,51), пункт завантаження цех переробки м`ясних продуктів: 00-1441/З-ТОВ Ук відділок 1900-15м/в, володільцем зазначено: 03770907 - ТОВ «Україна» та додатково зазначено про договір №0106/22 від 01.06.2022, що підтверджує факт того, що продукція відгружена 01.06.2022 та на підставі договору відповідального зберігання від 01.06.2022 у той же день залишена на зберігання в ТОВ «Україна».

Дані обставини визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню в силу ст. 75 ГПК України.

Також, між ТОВ «Україна» та виконавчим комітетом Карлівської міської ради укладено договір №01/06-22 відповідального зберігання від 01.06.2022. Згідно вказаного договору виконавчий комітет Карлівської міської ради передає, а ТОВ «Україна» приймає на безоплатне відповідальне зберігання протягом строку цього договору, свинину тушковану «Апетитна», в кількості 1500 банок, що підтверджується актом прийому-передачі за Договором №01/06-22 відповідального зберігання від 01.06.2022.

Прокурор вказує, що при виконанні договору №27/05-22 (продрезерв) від 27.05.2022 продавцем ТОВ «Україна» порушено умови договору в частині забезпечення якісного товару, який має відповідати державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду

Судом встановлено, що видаткова накладна №50 П від 01.06.2022 не містить інформації щодо дати виготовлення продукції та партії виготовлення, відповідачем докази передачі якісної та сертифікованої продукції не надано.

Також, відповідачем не надано доказів відповідності товару, поставленого Виконавчому комітету Карлівської міської ради станом на момент передачі товару - 01.06.2022 вимогам п. 1.5 договору, а саме якість товару має відповідати сертифікатам відповідності та паспортам виробника, чинному законодавству, у тому числі, державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що для проведення дослідження і встановлення якості проводився відбір зразків товару у рамках кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Карлівського районного суду від 22.02.2023 за участі керівника дільниці та юрист-консульта ТОВ «Україна», спеціаліста у рамках кримінального провадження 09.03.2023 проведено обшук на території ТОВ «Україна» та вилучено три контейнери полімерні та паперовий ящик з консервою м`ясною (тушонка), об`ємом по 0,5 літра кожна банка та відібрано з трьох контейнерів зразки у кількості 20 закритих склянних банок, об`ємом 0,5 л кожна з консервами м`ясними (тушонка), які згідно постанови про визнання об`єктів речовими доказами від 09.03.2023 направлено для подальших досліджень до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».

У подальшому після отримання висновку щодо відповідності встановленим вимогам ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 18.03.2024 №780 встановлено, що консерви м`ясні «Свинина тушкована» не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 за показниками зовнішній вигляд та промислова стерильність та не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 за органолептичним показником: зовнішній вигляд та є неякісними відповідно до ст.1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», про що повідомлено виконавчий комітет Карлівської міської ради.

Суд критично відноситься до посилання відповідача щодо неналежного зберігання зразків відібраних на дослідження під час проведення обшуку 09.03.2023, оскільки термін та умови зберігання ніяким чином не могли вплинути на якість продукції та її невідповідність вимогам ДСТУ 4450:2005, згідно висновку щодо відповідності встановленим вимогам складеним ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 18.03.2024 №780.

Крім того, суд враховує, що згідно п. 4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» матеріали кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, у тому числі пов`язані з корупцією, є одним із джерел отримання відомостей для встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень.

При цьому не має значення за яким фактом та стосовно якого суб`єкта здійснюється кримінальне провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Карлівського районного суду від 22.02.2023 за участі керівника дільниці та юрист-консульта ТОВ «Україна», спеціаліста у рамках кримінального провадження 09.03.2023 проведено обшук на території ТОВ «Україна» та вилучено три контейнери полімерні та паперовий ящик з консервою м`ясною (тушонка), об`ємом по 0,5 літра кожна банка та відібрано з трьох контейнерів зразки у кількості 20 закритих склянних банок, об`ємом 0,5 л кожна з консервами м`ясними (тушонка), які згідно постанови про визнання об`єктів речовими доказами від 09.03.2023 направлено для подальших досліджень до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Таким чином, доводи відповідача щодо не застосування Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Держарбітражем СРСР від 25.04.1966 №П-7 не можна брати до уваги, оскільки всі дослідження проведено в межах кримінального провадження і згідно вимог кримінального процесуального законодавства.

Протоколи випробувань №№ 0480, 0481 від 04.04.2023 та висновок №780 від 18.03.2024 складені спеціалістами Державним підприємством «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Відповідно до статуту Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технологічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Полтавастандартметрологія»), підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки України та є державним комерційним підприємством.

ДП «Полтавастандартметрологія», Випробувальний центр з підтвердження відповідності, Науково-дослідний випробувальний центр харчової продукції акредитований відповідно до вимог ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, атестат акредитації №20289 від 30.11.2022 (атестат акредитації дійсний до 29.11.2027) на проведення роботи з оцінки відповідності продукції за ініціативою заявника, зокрема, у сфері «м`ясо законсервоване та м`ясні продукти»

Отже, ДП «Полтавастандартметрологія» уповноважене на визначення відповідності, зокрема, харчових продуктів вимогам нормативно-правових актів України та нормативних документів на продукцію.

У відповідності до п.п.21-22 ч.1 ст.1 Закону України «Про стандартизацію» стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері. Технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Згідно ст.8 Закону України «Про стандартизацію» суб`єктами стандартизації є: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації; 2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації; 3) національний орган стандартизації; 4) технічні комітети стандартизації; 5) підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про стандартизацію» підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема: 1) розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування; 2) застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови; 3) брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій стандартизації відповідно до положень про такі організації; 4) створювати та вести фонди нормативних документів і видавати каталоги нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну; 5) видавати і розповсюджувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, документи відповідних спеціалізованих міжнародних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про такі організації або відповідних договорів.

Наведене вище в сукупності вказує на те, що доводи відповідача щодо неналежного зберігання зразків відібраних на дослідження під час проведення обшуку 09.03.2023 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до висновку щодо відповідності встановленим вимогам складеним ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 18.03.2024 №780, консерви м`ясні «Свинина тушкована», що надійшли на випробування без маркування не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 за показниками: зовнішній вигляд та промислова стерильність та за органолептичним показником: зовнішній вигляд та є неякісними відповідно до ст.1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

За даних обставин, суд дійшов висновку, що термін та умови зберігання ніяким чином не могли вплинути на якість продукції та її невідповідність вимогам ДСТУ 4450:2005.

При цьому, суд враховує, що відібрання зразків з консервами м`ясними (тушонка) проведено у ТОВ «Україна» у період дії договору відповідального зберігання від 01.06.2022, а саме 09.03.2023, під час перебування на зберіганні у товаристві і направлено для подальших досліджень до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Як суд зазначав вище, між ТОВ «Україна» та виконавчим комітетом Карлівської міської ради укладено договір №01/06-22 відповідального зберігання від 01.06.2022.

Згідно видаткової накладної №50П від 01.06.2022 визначено, що відвантажено свинину тушковану Апетитну (0,5л) у кількості 1500, постачальником є ТОВ «Україна» (адреса: 39500, м. Карлівка вул. В.Тирнівська,51), пункт завантаження цех переробки м`ясних продуктів: 00-1441/З-ТОВ Ук відділок 1900-15м/в, володільцем зазначено: 03770907 - ТОВ «Україна» та додатково зазначено про договір №0106/22 від 01.06.2022, що підтверджує факт того, що продукція відгружена 01.06.2022 та на підставі договору відповідального зберігання від 01.06.2022 у той же день залишена на зберігання в ТОВ «Україна». Тобто покупець фактично товар не отримав, а залишив на зберігання в продавця.

Вказане свідчить про те, що тягар належного зберігання та якості товару залишився за продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна».

Покупець - Виконавчий комітет Карлівської міської ради фактично був позбавлений можливості огляду товару, оскільки товар залишився на зберіганні у продавця ТОВ «Україна», де і перебував до моменту вилучення.

Окрім того, суд враховує пояснення прокурора, щодо того, що покупець Виконавчий комітет Карлівської міської ради не перевірив якість товару, у зв`язку з наявністю договору відповідального зберігання та акту прийому-передачі за Договором №01/06-22 відповідального зберігання від 01.06.2022, що у подальшому і стало підставою внесення відомостей в Єдиний реєстр досудового розслідування.

Укладення у грудні 2023 року сторонами Додаткової угоди про розірвання договору відповідального зберігання №01/06-22 від 01.06.2022 від 20.12.2023, де предмет договору був прийнятий Виконавчим комітетом Карлівської міської ради за кількістю та якістю без претензій, відбулося після проведення всіх досліджень та встановлення невідповідності якості, тобто фактично з 01.06.2022 по 20.12.2023 продукція знаходилася у ТОВ «Україна» на відповідальному зберіганні.

Строк дії Договору №27/05-22 від 27.05.2022, укладеного між Виконавчим комітетом Карлівської міської ради та ТОВ «Україна» закінчився, але у ході виконання договору порушено істотні умови.

Виконавчий комітет Карлівської міської ради фактично не перевіряв якість товару, а невідповідність якісним показникам була встановлена лише у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та із застосуванням спеціальних знань.

Враховуючи існування вказаного договору покупець 01.06.2022 фактично товар отримав, і цього ж дня залишив на зберігання в продавця. Виконавчий комітет Карлівської міської ради був позбавлений можливості огляду товару, в той же час товар залишився на зберіганні у продавця ТОВ «Україна», де і перебував до моменту вилучення.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що продавець не забезпечив поставку товару, якість якого відповідає умовам договору, державним стандартам України, гігієнічним висновкам, технічним та/або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду, що є доведеним документально.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями частин першої та другої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Із матеріалів справи слідує, що з метою досудового врегулювання спору позивач - Виконавчий комітетом Карлівської міської ради скеровував на адресу ТОВ «Україна» претензію №1 від 29.05.2024 та рахунок фактуру №2 від 29.05.2024 на підтвердження суми про повернення коштів за тушонку «Апетитна» (об`ємом 0,5 л), кількістю 1500 банок, та визначено загальну суму у розмірі 144000,00 грн, та рахунок-фактуру №1 від 29.05.2024 про стягнення штрафних санкцій згідно розділу 6 п.6.3 умов договору №27/05-22 від 27.05.2022, а саме у розмірі 20 % від суми, що становить 28800,00 грн.

Відповідні вимоги є правомірними з огляду на норми ст. ст. 678 Цивільного кодексу України та при розгляді справи відповідачем не спростовані.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем коштів у розмірі 144000,00 грн.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зробила висновок про те, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Суд, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам та встановивши обставини порушення відповідачем умов договору щодо якості товару дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору, і правомірність вимоги позивача повернути передоплату за поставлений неякісний товар, повідомивши відповідача, шляхом надіслання йому претензії.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 144 000 грн 00 коп. є обґрунтованою, законною та такою, яка належить до задоволення.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, вул. Великотирнівська, 51, код 03770907) на користь Виконавчого комітету Карлівської міської ради (м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, вул. Полтавський шлях, 85, код 04057356, р/р №128999980314090544000016678, ГУК у Полтавській обл., код 37959255, казначейство України) 144000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, вул. Великотирнівська, 51, код 03770907) на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код 02910060) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.2025

Суддя Киричук О.А.