Рішення

від 06.03.2025 по справі 920/1160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.2025м. СумиСправа № 920/1160/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/1160/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 44907200) в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (40021, Сумська область, м. Суми. вул. Лебединська, буд. 13, код 45202808)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40030, Сумська область, м. Суми, п/в 12, код 05766356)

про стягнення 8 801 593, 74 грн

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача Сіденко Л.В.,

представника відповідача не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 8 368 921, 16 грн основного боргу, 63 352, 09 грн інфляційні втрати, 37 743, 84 грн 3% річних, 331 576, 65 грн пені; відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 справу № 920/1160/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 17.09.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1160/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 31.10.2024, 10:00.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву №1628/15 від 01.10.2024 (вх. №5727 від 09.10.2024), в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не було проведено переговорів, не направлено відповідачу претензію щодо сплати боргу та штрафних санкцій, чим не дотримано порядку врегулювання спору, що вказує на відсутність у позивача підстав для стягнення штрафних санкцій. Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить зменшити розмір нарахованої пені.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив б/н від 09.10.2024 (вх. вх. №3091, №3095 від 09.10.2024), в якій заперечує проти доводів відповідача, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Судове засідання, призначене на 31.10.2024, 10:00, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 04.11.2024 постановлено призначити підготовче засідання у справі №920/1160/24 на 05.12.2024, 10:30.

Ухвалою суду від 05.12.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1160/24; призначити розгляд справи № 920/1160/24 по суті в судове засідання на 23.01.2025,

Розгляд справи по суті, призначений на 23.01.2025, 10:00, не відбувся у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 27.01.2025 постановлено призначити справу № 920/1160/24 до судового розгляду по суті в судове засідання на 06.03.2025, 12:00.

У судовому засіданні по суті 06.03.2025 приймав участь представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі Оператор ГРМ) і Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (далі Споживач) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 094205LA9WAP036 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.

Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. договору).

Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору розподілу, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки і порядку, визначені цим Договором; обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019).

Пунктом 6.3. договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019).

Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Річна замовлена потужність об`єкта Споживача на 2024 рік визначена на рівні 20 818 211,83 м3. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів)

споживача становить 1 734 850,99 м3.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 29.09.2023 № 1777 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 30.12.2022р. № 1944» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу для Сумської філії: 1) на період з 01 жовтня 2023 року - у розмірі 1,34 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ), тобто 1,608 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ).

Щомісячний платіж за розрахунком Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на 2024 рік дорівнює 1 734 850,99 м3 х 1,608 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу з ПДВ) = 2 789 640,40 грн.

Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (п. 2 гл.6 р. VI Кодексу газорозподільних систем).

У пункті 6.4 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За умовами п. 6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до актів наданих послуг № CMSM 0008148 від 31.05.2024, № CMSM 001011 від 30.06.2024, № CMSM 0012101 від 31.07.2024, позивач надав відповідачу послуги за договором загальною вартістю 8 368 921, 16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з розподілу природного газу у період з травня по липень 2024 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8 801 593, 74 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт надання позивачем відповідачу послуг за договором у спірний період загальною вартістю 8 368 921, 16 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг розподілу газу за травень, червень, липень 2024 року, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.

Відповідач не здійснив оплату послуг у встановлений договором строк, докази протилежного відповідачем не подані.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 8 368 921, 16 грн.

За приписами частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за даним Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відзиві на позовну заяву, представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої пені, яке обґрунтовує тим, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а також розмір збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям. На даний час ПАТ «Сумихімпром» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, яке виникло з ряду причин і на даний час гне володіє джерелами оплати заборгованості. Несвоєчасність розрахунків за вищезазначеним договором являється не наслідком несумлінного виконання своїх зобов`язань відповідачем, а існування об`єктивних причин, що не дозволяють ПАТ «Сумихімпром» своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов`язання.

Також, представник відповідача посилається на положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є норми про неустойку, передбачені статтями 549- 552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, ч. 3 ст. 551 ЦК України визначена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Неустойкою у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України є штраф, пеня.

При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Типовим договором розподілу природного газу передбачена Відповідальність сторін, так відповідно ч.1 п.8.2 у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем відповідно до умов договору здійснено розрахунок та заявлено до стягнення суму пені у розмірі 331 576,65 грн.

Зменшення розміру визначених вище сум є правом суду, а не обов`язком, і за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18, від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Суд враховує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

У п. 40 постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання грошових зобов`язань конкретно для відповідача, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а саме лише твердження про наявність об`єктивних причин не може слугувати належними та допустимим доказом в рамках зменшення штрафних санкцій.

Відповідачем також не надано доказів неможливості виконати грошове зобов`язання за Договором розподілу природного газу.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Як встановлено ч.2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ст. 6 вказаного Кодексу одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно, свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а, отже, господарської діяльності.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.(ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Суд бере до уваги доводи ТОВ «Газорозподільні мережі України» про те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач перебував та перебуває в кращому становищі порівняно з позивачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі такі обставини, стосуються обох сторін договору, а тому не можуть у даному випадку бути підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат в сумі 63 352, 09 грн; 3% річних в сумі 37 743, 84 грн та пені в сумі 331 576, 65 грн суд вважає арифметично правильним.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 105 619, 13 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 44907200) в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (40021, Сумська область, м. Суми. вул. Лебединська, буд. 13, код 45202808) 8 368 921, 16 грн (вісім мільйонів триста шістдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня шістнадцять копійок) основного боргу, 63 352, 09 грн (шістдесят три тисячі триста п`ятдесят дві гривні дев`ять копійок) інфляційних втрат, 37 743, 84 грн (тридцять сім тисяч сімсот сорок три гривні вісімдесят чотири копійки) 3% річних, 331 576, 65 грн (триста тридцять одна тисяча п`ятсот сімдесят шість гривень шістдесят п`ять копійок) пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 105 619, 13 грн (сто п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень тринадцять копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складене та підписане суддею 14.03.2025.

СуддяЮ.А. Джепа