Рішення

від 10.03.2025 по справі 927/10/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2025 року м. Чернігів справа № 927/10/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Дубровської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури (17000, сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області, вул. Євгена Лоскота, 1; код 02910114) в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради (код 05389882) 17024, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області, вул. Ювілейна, 1-адо Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" (код 44651778) 03062, м. Київ, пров. Петріна Всеволода, 1про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 128 304 грн 36 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Усс Ю.В. - адвокат (ордер серії АІ № 1788928 від 10.01.2025)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Сидоренко Ю.К.

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2025 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 128 304,36 грн. (94 154,91 грн пені та 34 149,45 грн штрафу).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 лютого 2025 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

викликати для участі в судовому засіданні представника Деснянської селищної ради в якості позивача;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" в якості відповідача.

Ухвала суду від 08.01.2025 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 08.01.2025 20:00.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.01.2025 є такою, що отримана сторонами 09.01.2025.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 04.02.2025 судовому засіданні сторони не скористалися.

При цьому, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2025 постановлено відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Усс Ю.В. про участь у судовому засіданні 04.02.2025 в режимі відеоконференції в справі № 927/10/25.

20.01.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання позивача від 07.01.2025 № 05-02/19 про розгляд даної справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

23.01.2025, у встановлений процесуальний строк, через систему "Електронний суд" відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 23.01.2025 на позовну заяву, яким товариство просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

29.01.2025, у встановлений процесуальний строк (документ сформований в системі 28.01.2025), через систему "Електронний суд" прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 28.01.2025 на відзив.

Станом на 04.02.2025 процесуальним правом на подання заперечення відповідач не скористався.

03.02.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області подана заява від 31.01.2025 про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04 лютого 2025 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 27 лютого 2025 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 27 лютого 2025 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

Ухвала суду від 04.02.2025 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 04.02.2025 14:32.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 04.02.2025 є такою, що отримана позивачем 04.02.2025.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 27.02.2025 судовому засіданні позивач не скористався.

При цьому, суд враховує клопотання від 07.01.2025 № 05-02/19 позивача про розгляд даної справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що надійшло до Господарського суду Чернігівської області 20.01.2025.

В судовому засіданні 27.02.2025 прокурор повідомив про намір подати до суду додаткові докази.

Процесуальним правом на подання заперечення відповідач не скористався.

В судовому засіданні 27.02.2025, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В судовому засіданні 27.02.2025 оголошено перерву до 06.03.2025 до 14 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 06 березня 2025 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

Ухвала суду від 27.02.2025 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 27.02.2025 19:30.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.02.2025 є такою, що отримана позивачем 28.02.2025.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 06.03.2025 судовому засіданні позивач не скористався.

При цьому, суд враховує клопотання від 07.01.2025 № 05-02/19 позивача про розгляд даної справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що надійшло до Господарського суду Чернігівської області 20.01.2025.

05.03.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 04.03.2025 прокурора про поновлення встановленого законом процесуального на строку на подання доказів та залучення їх до матеріалів справи. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що докази, які він просить залучити до матеріалів справи надійшли від Деснянської селищної ради до прокуратури тільки 26.02.2025, а тому не могли бути подані під час звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Розглянувши дане клопотання суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення, оскільки матеріали справи, зокрема лист Деснянської селищної ради №05-02/325 від 26.02.2024 свідчить про те, що документи, які просить долучити прокурор в якості доказів до матеріалів даної справи надійшли до Козелецької окружної прокуратури 26.02.2024 і прокурор фізично не мав можливості подані такі докази під час звернення до суду з відповідною позовною заявою.

В судовому засіданні 06.03.2025 оголошено перерву до 10.03.2025 до 10 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2025 постановлено:

призначити судове засідання на 10 березня 2025 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду від 06.03.2025 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 06.03.2025 22:05.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.03.2025 є такою, що отримана позивачем 07.03.2025.

В судовому засіданні 10.03.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Деснянською селищною радою 28.02.2024 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів з особливостями по закупівлі «Капітальний ремонт найпростішого укриття в Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради за адресою вул. Довженка, 34, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області» ДК 021-2015-45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація» (ідентифікатор публічної закупівлі ІD:UA-2024-02-28-010208-а), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-02-28-010208-а.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 4 100 000 грн.

Згідно реєстру отриманих тендерних пропозицій у закупівлі прийняло участь чотири суб`єкта господарювання:

1. TOB «РБК РОСТ» з первинною та остаточною ціновою пропозиціями 3 585 205,04 грн./3 397 002,00 грн. відповідно;

2. ТОВ «Багатопрофільне товариство «Лавр» з первинною та остаточною ціновими пропозиціями 3 763 153, 45 грн./3 397 999,00 грн. відповідно;

3. ТОВ «СТРОЙБУД КОНСАЛТ ІНВЕСТ» з первинною та остаточною ціновими пропозиціями 3 864 612,10 грн./3 398 000,00 грн. відповідно;

4. ПП «СЕМИДАР» з первинною та остаточною ціновою пропозицією 3 924 225,58 грн.

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій учасників від 07.03.2024 переможцем закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК РОСТ», яким надано економічно вигідну пропозицію - 3 397 002,00 грн.

Між Деснянською селищною радою та TOB «РБК РОСТ» укладено Договір про закупівлю робіт від 08.04.2024 № 97 «Капітальний ремонт найпростішого укриття в Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради за адресою вул. Довженка, 34, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області» ДК 021-2015-45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація» (ідентифікатор публічної закупівлі ID: UA-2024-02-28-010208-а).

Згідно п. 1 Договору № 97 від 08.04.2024 Підрядник зобов`язується виконати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, що виготовлена на об`єкт «Капітальний ремонт найпростішого укриття в Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради за адресою вул. Довженка, 34, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області» (із врахуванням змін та доповнень, що вносяться шляхом підписання додаткових угод до Договору), а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти від Підрядника закінчені роботи, що відповідають проектно-кошторисній документації та нормам законодавства України та оплати їх.

Пунктом п.3.1. Договору визначено, що договірна ціна (ціна Договору) є твердою, не передбачає врахування валютної складової (випливу зміни курсу іноземної валюти) та визначається на підставі Додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору (Договірна ціна), враховує всі можливі податки, збори та інші обов`язкові платежі та становить 3 397 002,00 грн. Фінансування робіт проводиться за графіком, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток №3).

Джерелом фінансування робіт є грантові кошти в межах реалізації Швейцарсько-Українського проекту DECIDE «Децентралізація для розвитку демократичної освіти» від 28 вересня 2023 року, у сумі 1 980 000,00 грн. та кошти місцевого бюджету у сумі 1 417 002,00 грн. (п.3.4 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору строк виконання робіт - до 15.06.2024.

Виконання робіт здійснюється на підставі Календарного графіку виконання робіт (Додаток №2, який є невід`ємною частиною Договору) в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкту будівництва вцілому, передбачених даним Договором (підпункт 5.1.11 пункту 5.1. Договору).

Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1. Договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 днів з дня виконання Замовником зобов`язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі проектно-кошторисної документації, передачі дозволу (декларації) на початок робіт. Строк дії договору призупиняється, а строки виконання робіт можуть переглядатися при:

затримці фінансування видатків Замовника;

виникненні обставин непереборної сили;

виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини Підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення Замовника про виникнення таких обставин);

появі необхідності проведення непередбачених додаткових обсягів робіт;

внесенні змін до проектно-кошторисної документації;

зміні законодавчих та нормативних актів, що приводять до додаткових втрат часу і коштів.

Одним із обов`язків визначених п. 7.3.1. Договору є забезпечення конання робіт у строки, встановлені Договором, відповідно до календарного графіка виконання робіт (Додаток 2 Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки, тощо), нещастя біологічного, техногенного, антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Пунктами 9.2.1 та 9.2.2. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується якщо Виконавець є платником ПДВ) від вартості робіт, виконання яких прострочені, за кожний день прострочення, але не більше 10 (десяти) відсотків загальної вартості Договору.

За прострочення більше 30 днів Підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 відсотків з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ) від вартості робіт, виконання яких прострочені.

Зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі про закупівлю та оформляються у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди (угод) Сторонами п.13. 1. Договору).

Сторона, що отримала пропозицію щодо внесення змін до Договору про закупівлю має протягом 20 робочих днів розглянути пропозицію та погодитись із нею чи надати аргументовану відмову (п. 13.4. Договору).

Відповідно до ті. 13.10 Договору у випадках, не передбачених дійсним договором про закупівлю, сторони керуються чинним законодавством України.

Додатковою угодою № 1 від 14.06.2024 до Договору №97 від 08.04.2024, у зв`язку з необхідністю продовження строків виконання робіт через несприятливі погодні умови, сторони погодили внести зміни в п.5.1. Договору та викласти його в наступній редакції: «Строк виконання робіт - до 15.08.2024.»

Підставою для укладання Додаткової угоди №1 є лист ТОВ «РБК РОСТ» №1 від 12.06.2024, адресований Деснянській селищній раді, в якому товариство повідомило, що в ході виконання робіт з капітального ремонту виникла необхідність у виконанні додаткових видів та обсягів робіт, без виконання яких неможливе виконання робіт по основному договору, зокрема,

1. Оскільки, буде необхідно проводити монтаж повітроводів з пробиванням отворів у стінах, що в свою чергу не дає можливості виконати роботи по оздобленню стін вчасно, згідно умов договору.

2. Не вирішено питання з врахуванням вимог до інклюзивності будівель і споруд, що затримує виконання робіт з облаштування входів до укриття.

3. Потрібно виконати додаткові роботи з пониження рівня підлоги в приміщенні №15, де буде встановлено вентиляційну систему та відповідно провести оздоблення даного приміщення.

4. Заниження рівня підлоги майданчика сходового маршу для створення проходу без додаткової сходинки.

Додатковою угодою № 2 від 14.08.2024 до Договору №97 від 08.04.2024, у зв`язку з затримками у постачанні матеріальних ресурсів та несприятливих погодних умов, сторони погодили внести зміни в п.5.1. Договору та викласти його в наступній редакції: «Строк виконання робіт - до 15.09.2024

Підставою для укладання Додаткової угоди №2 є лист ТОВ «РБК РОСТ» №1 від 12.08.2024, адресований Деснянській селищній раді, в якому товариство повідомило, що через несприятливі погодні умови, затримки у постачання матеріальних ресурсів, обладнання та устаткування, проведення мобілізаційних заходів в державі та періодичних відключень електроенергії, виникла необхідність у продовженні термінів виконання робіт по договору до 15.09.2024.

Додатковою угодою № 3 від 17.10.2024 до Договору №97 від 08.04.2024, у зв`язку з затримками у постачанні устаткування сторони погодили внести зміни в п.5.1. Договору та викласти його в наступній редакції: «Строк виконання робіт - до 15.11.2024.

Підставою для укладання Додаткової угоди №3 є лист №02/09-01 від 02.09.2024 ТОВ «ВАТ Інжинірінг», адресований ТОВ «РБК РОСТ», в якому ТОВ «ВАТ Інжинірінг» повідомило, що термін виробництва продукції - Каналізаційної насосної станції буде збільшено у зв`язку з нестабільністю електропостачання, орієнтовні строки завершення до 06.12.2024.

В межах укладеного договору відповідач виконав, а позивач прийняв роботи з капітального ремонту укриття, що підтверджується, зокрема, Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2024 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень на суму 502501,06 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за червень 2024 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень на суму 357977,33 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за серпень 2024 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень на суму 576103,23 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за вересень 2024 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень на суму 377105,05 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за вересень 2024 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень на суму 550317,04 грн; Актом №6 устаткування, придбання якого покладено на виконання робіт за жовтень та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень на суму 173050,33 грн; Актом №7 устаткування, придбання якого покладено на виконання робіт за листопад та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад на суму 372058,66 грн; Актом приймання виконаних будівельних робіт №8 за грудень 2024 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень на суму 111230,45 грн; Актом №8 устаткування, придбання якого покладено на виконання робіт за грудень та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень на суму 288565,35 грн; Актом №8 устаткування, придбання якого покладено на виконання робіт за грудень та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень на суму 16237,55 грн.

Позивач за виконані роботи розрахувався повністю згідно платіжних інструкцій №908 від 17.05.2024 на суму 502501,06 грн, №1169 від 17.06.2024 на суму 357977,33 грн, №1909 від 19.09.2024 на суму 576103,23 грн, №2105 від 14.10.2024 на суму 377105,05 грн, №2166 від 18.10.2024 на суму 384003,71 грн, №2165 від 18.10.2024 на суму 166313,33 грн, №2467 від 21.11.2024 на суму 173090,33 грн. №2586 від 03.12.2024 на суму 372058,66 грн, №2807 від 20.12.2024 на суму 416033,35 грн.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, при укладенні Додаткових угод № 1 від 14.06.2024, № 2 від 14.08.2024 та № 3 від 17.10.2024 до Договору № 97 від 08.04.2024 про закупівлю робіт вбачаються порушення вимог пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, які полягають у відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю, у зв`язку із чим вони підлягають визнанню недійсними.

Прокурор у позовній заяві вказує, що враховуючи загальну вартість Договору 3397002,00 грн та суму коштів перерахованих селищною радою на рахунок підрядника 2909152,70 грн, вартість робіт виконання яких прострочено становить 487849,30 грн.

Прокурором за прострочення відповідачем строків виконання робіт заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 94154,91 грн за період з 16.06.2024 по 25.12.2024 та 7% штрафу в сумі 34149,45 грн від вартості робіт, виконання яких прострочені.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Деснянської селищної ради, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Деснянська селищна рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Тобто селищна рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів.

Також необхідно відмітити, що захист прав дитини є одним із найважливіших пріоритетів у державі, адже рівень безпеки дітей та захищеності у державі, стан їх всебічного розвитку є одним із показників цивілізованості та гуманності суспільства.

Статтею 53 Конституції України гарантовані доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці.

Несвоєчасне вевиконання ТОВ «РБК РОСТ» зобов`язань за договором №97 від 08.04.2024 призвело до вимушеного проведення дистанційного навчання в закладі освіти. Адже проведення очного навчання в умовах збройної агресії рф проти України без належно облаштованої споруди, в якій були б створені умови для тимчасового перебування учасників навчального процесу у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю, в закладі освіти не були забезпечені

Вказане свідчить про наявність публічного інтересу, а отже і інтересу загальнодержавного щодо створення безпечних у умов для розвитку майбутнього покоління.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Козелецькою окружною прокуратурою у листі від 13.08.2024 повідомлено Деснянську селищну раду про виявлені порушення при укладанні додаткових угод до договору про закупівлю робіт №97 від 08.04.2024 та з`ясовано питання щодо вжиття Деснянською селищною радою заходів, у т.ч. в судовому порядку, для усунення виявлених порушень.

Згідно відповідей Деснянської селищної ради від 02.09.2024 №05-02/1028 та 15.11.2024 №05-021312, селищна рада з метою визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю робіт від 08.04.2024 №97 та стягнення коштів (пені та штрафу у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань), до суду не зверталася і подання такого позову не планується.

Деснянською селищною радою підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Деснянська селищна рада є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель робіт за рахунок бюджетних коштів за законодавством України.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради до ТОВ "РБК РОСТ" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 128304,36 грн.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Деснянської селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

За частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до частини 7 статті 179 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право в будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України за наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Умова щодо строку виконання робіт, обумовлених Договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення закупівлі UA-2024-02-28-010208-а.

Відповідач прийнявши участь у тендері, за результатами якого став переможцем та уклав з селищною радою договір від 08.04.2024 № 97, взяв на себе зобов`язання з виконання робіт, обумовлених Договором, у строк по 15.06.2024.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені в Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За п. 4 частини 5 статті 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зазначена норма закону про наявність виключних підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання кореспондується з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» , на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року за № 1178.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Таким чином, TOB "РБК РОСТ", як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи Договір № 97, усвідомлювала, що кінцевою датою виконання робіт є 15.06.2024, з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання в погоджені сторонами строки. Тобто TOB "РБК РОСТ", підписавши Договір, погодило усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання робіт.

Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в цьому випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання робіт, є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлене договором чи не обумовлене характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлене договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (дана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (дана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт), шляхом продовження такого строку, однак виключно за наявності існування документально підтверджених об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

У позові прокурор вказав на те, що не існувало підстав, визначених п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", для внесення Додатковими угодами № 1, № 2, №3 змін до Договору про продовження строку виконання зобов`язань з виконання робіт, а тому оспорювані правочини укладені всупереч вказаній нормі та підлягають визнанню недійсними.

Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Суд не приймає як належні докази наявності об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт по договору №97 від 08.04.2024 листи відповідача, адресовані позивачу, №1 від 12.06.2024 та №1 від 12.08.2024, оскільки відсутні будь-які докази, на підтвердження обставин, викладених у цих листах.

Так, посилання відповідача на необхідність виконання додаткових робіт по договору документально не підтверджено, доказів внесення змін до проектно-кошторисної документації до матеріалів справи не подано.

Крім того, Деснянська селищна рада у листі №05-02/1312 від 15.11.2024, адресованому Козелецькій окружній прокуратурі, зазначила, що зміни до робочого проекту не вносилися та додаткові роботи не визначені договором не виконувалися.

Також, матеріали справи не містять доказів наявності несприятливих погодних умов, про які зазначено у Додаткових угодах №1 від 14.06.2024 та №2 від 14.08.2024.

Суд також критично ставиться до поданого відповідачем листа повідомлення №02/09-01 від 02.09.2024 про збільшення термінів виробництва, отриманого ним від ТОВ «ВАТ Інжиніринг», оскільки зі змісту цього листа не вбачається, що обладнання постачається саме для виконання робіт в межах договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строків виконання робіт шляхом укладення додаткових угод суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Укладення оспорюваних додаткових угод до Договору щодо продовження строку виконання робіт за відсутності для цього документально підтверджених об`єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. А можливість зміни строку виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19,від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18 та інших.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку про відсутність об`єктивних обставин, що унеможливили виконання відповідачем робіт, обумовлених Договором, у погоджений сторонами строк до 15.06.2024, що узгоджувалось з умовами тендерної документації замовника на момент проведення закупівлі.

Таким чином, додаткові угоди № 1 від 14.06.2024, № 2 від 14.08.2024, №3 від 17.10.2024, укладені сторонами з порушенням вимог п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку, в силу частини 1 статті 203 та статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1).

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором (у первісній редакції), в тому числі щодо граничних строків виконання робіт.

За умовами п. 5.1. Договору роботи мали бути виконані в термін до 15.06.2024.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п. 9.2.1 та 9.2.2. Договору погодили, що за прострочення строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується якщо Виконавець є платником ПДВ) від вартості робіт, виконання яких прострочені, за кожний день прострочення, але не більше 10 (десяти) відсотків загальної вартості Договору.

За прострочення більше 30 днів Підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 відсотків з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ) від вартості робіт, виконання яких прострочені.

Керуючись наведеними нормами та п. п. 9.2.1 та 9.2.2. Договору прокурор заявив до стягнення з відповідача: 94154,91 грн пені за період з 16.06.2024 по 25.12.2024 та 34149,45 грн штрафу (в розмірі 7% від вартості робіт, виконання яких прострочені).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якої є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині виконання, обумовлених Договором, робіт у погоджений строк, відтак позов у частині вимоги про стягнення штрафу та пені є обґрунтованим.

Проте, з огляду на те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли, зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), відповідно нарахування пені необхідно проводити за період з 16.06.2024 по 16.12.2024, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 89764,27 грн. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 34149,45 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 11697,52 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 128 304,36 грн задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 14.06.2024 до Договору про закупівлю робіт №97 від 08.04.2024 на виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт найпростішого укриття в Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради за адресою вул. Довженка, 34, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області» код ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація», укладену між Деснянською селищною радою та ТОВ «РБК РОСТ».

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 14.08.2024 до Договору про закупівлю робіт №97 від 08.04.2024 на виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт найпростішого укриття в Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради за адресою вул. Довженка, 34, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області» код ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація», укладену між Деснянською селищною радою та ТОВ «РБК РОСТ».

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 17.10.2024 до Договору про закупівлю робіт №97 від 08.04.2024 на виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт найпростішого укриття в Деснянському ліцеї Деснянської селищної ради за адресою вул. Довженка, 34, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області» код ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація», укладену між Деснянською селищною радою та ТОВ «РБК РОСТ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" (код 44651778, 03062, м. Київ, пров. Петріна Всеволода, 1) на користь Деснянської селищної ради (код 05389882, 17024, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області, вул. Ювілейна, 1-а) 89 764,27 грн пені та 34 149,45 грн штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК РОСТ" (код 44651778, 03062, м. Київ, пров. Петріна Всеволода, 1) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 11 697,52 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2025.

Суддя А.С.Сидоренко