Рішення

від 14.03.2025 по справі 932/3441/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/3441/24

Провадження № 2/202/908/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява органу опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на його утримання.

В обґрунтування позову зазначено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , якого рішенням суду позбавлено батьківських прав. Дитина ОСОБА_2 , 2009 р.н. перебуває на обліку, як дитина яка опинилась у складних життєвих обставинах. 22.03.2024 року до управління-служби у справах дітей адімністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради звернулась бабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_4 із заявою в якій повідомила, що хлопчик з 2015 року проживає з нею, вона займається вихованням та утриманням онука, а мати дитини не приймає участь у житті сина. Так, рішенням суду від 08.05.2018 року, ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав, але в апеляційному порядку дане рішення скасовано. Разом з тим, з 2015 року відповідач не змінила свого ставлення до батьківських обов`язків по відношенню до свого сина, дитина продовжує проживати з бабусею, місцезнаходження матері невідоме. За інформацією адміністрації КЗО «СЗШ №112»ДМР, в якій навчається ОСОБА_2 , мати останнього евакуювалась до Швеції.

Враховуючи небажання відповідача виконувати батьківські обов`язки, на засіданні комісії органу опіки та піклування розглядалось питання про позбавлення її батьківських прав. За результатом розгляду даного питання комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене позивач просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь особи, яка буде виконувати обов`язки законного представника дитини.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року цивільну справу за вищезазначеним позовом передано за підсудністю до Авдіївського міського суду Донецької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1802/0/15-24 від 11.06.2024 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено з 1 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

02 вересня 2024 року цивільна справа № 932/3441/24 надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року, для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача органу опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилась, натомість подала заяву про здійснення судового розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується на копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 січня 2010 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , позбавлено батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.07.2017 року. Призначено опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабусю дитини ОСОБА_4 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2019 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2018 року в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення з неї аліментів на утримання дитини та призначення опікуном дитини ОСОБА_4 . У цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Згідно з характеристикою учня КЗО «СЗШ №112»ДМР ОСОБА_2 , вихованням останнього займається бабуся ОСОБА_4 , яка працює та забезпечує ОСОБА_7 усім необхідним. Мати дитини, зі слів бабусі, евакуювалась до Швеції, до життя сина не виявляє інтерес від народження, участі у вихованні не брала, навчанням не цікавилась, до школи не з`являлась, фінансово не підтримувала. Батька ОСОБА_7 - ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 11.11.2021 року, остання зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і надала згоду на проживання сина разом з бабусею ОСОБА_4 .

Бабуся дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 19.09.2023 року зверталась до управління-служби у справах дітей за місцем проживання із заявою в якій повідомила про невиконання матір`ю дитини ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 05 жовтня 2023 року, комісією управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, під час відвідування зазначеної адреси, де мешкає бабуся ОСОБА_4 та її онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблено висновок, що для дитини створені умови для проживання. Мати дитини вихованням та утриманням дитини не займається, а її місцезнаходження бабуся та син не знають. Батька дитини ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав. Управлінням направлено повідомлення до ДМЦСС для отримання акту оцінки потреб дитини та сім`ї та буде вирішуватись питання про взяття ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах та позбавлення матері батьківських прав.

Наказом начальника управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 20 від 17.05.2016 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на облік дітей, які виховуються у сім`ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Відділом соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб у Центральному та Шевченківському районах міста, складено акт та висновок оцінки потреб дитини ОСОБА_2 , який мешкає з бабусею ОСОБА_4 .

Наказом начальника управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради № 88 від 08 листопада 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно з відомостями з Єдиної інформаційної бази про внутрішньо переміщених осіб, станом на 21.10.2024 року ОСОБА_5 , з 08.10.2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а з 21.03.2022 року фактична адреса проживання та листування: АДРЕСА_3 .

Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради як органом опіки та піклування складено письмовий висновок № 4/3-100 від 18.04.2024 року, відповідно до якого враховуючи небажання матері виконувати свої батьківські обов`язки, орган опіки та піклування Краматорської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав їх матір ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Згідно ст.164 СК України передбачено вичерпний перелік обставин, за яких матір або батька може бути позбавлено батьківських прав щодо усіх дітей або когось з них. Такими обставинами є факти, якщо батьки : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3)жорстоко поводяться з дитиною;4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6)засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом статті 164 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, і питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п.15 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Позбавлення батьківських прав є, насамперед, способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання має бути виявлений позитивний результат в долі дитини (дітей), який має настати після позбавлення батьків їх прав.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідоме нехтування ними своїх обов`язків.

Судом приймається до уваги, що з моменту скасування в апеляційному порядку рішення суду про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно її сина (Постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2019 року), відповідач не виявляла інтересу до життя дитини, вихованням не займалась, участі в утриманні сина не приймала. Натомість 11.11.2021 року ОСОБА_5 звернулась до управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради із заявою в якій зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і надала згоду на проживання сина разом з бабусею ОСОБА_4 .

Так, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, судом встановлено, що відповідач не змінила ставлення до виховання дитини та фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. За відсутності будь-яких об`єктивних та доведених перешкод, ОСОБА_5 не бачиться та не спілкується з сином, не приймає участі у його вихованні, навчанні, розвитку та утриманні, не цікавиться успіхами та здоров`ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, про її харчування, лікування та освіту, не надає належної матеріальної допомоги та моральної підтримки, відтак, свідомо ухиляється від виховання дитини та нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Ухилення ОСОБА_5 від виконання обов`язків по вихованню ОСОБА_2 безспірно встановлено судом, не оспорювалось відповідачем, а тому, враховуючи наявні докази, суд вважає позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно позбавлення батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 51 Конституції України передбачено право дітей на матеріальне утримання з боку батьків та право на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

В силу ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд приймає до уваги, що відповідач є працездатною особою, обставини, які б унеможливлювали сплату аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, судом не встановлено.

Згідно до ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Беручи до уваги викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, та з урахуванням обставин, визначених ст. 182 СК України, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь законного представника дитини, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття,.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір за дві заявлені позовні вимоги в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, ст.ст. 150, 164, 165, 166,180-184 Сімейного Кодексу України, ст.ст. ст.ст. 4,13,141,259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви, тобто з 22 квітня 2024 року, до досягнення дитиною повноліття, на користь особи, яка буде виконувати обов`язки законного представника дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М.Мачуський