Рішення

від 11.03.2025 по справі 127/24143/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/24143/24

Провадження № 2/127/3420/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

11 березня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,

за участю секретарі Врублевської О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниціцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГУН СІТІ» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГУН СІТІ» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна,мотивуючи позовнузаяву тим,що 31.03.2021 року було укладено договір №1 купівлі-продажу майнових прав між ТОВ «Рівер Роад» та ОСОБА_1 .Також вцей жеденьТОВ «Рівер Роад» видало позивачу довідку №1 про повне внесення оплати в розмірі 1753360,00 грн., що еквівалентно 62620 дол. США за будівництво офісного приміщення №1 загальною площею 31,31 кв.м. на 2 поверсі торгово-офісного центру «RiverRoad» по АДРЕСА_1 .

Також 02.04.2021року міжвказаними вищесторонами булоукладено договір№9купівлі-продажумайнових правта виданопозивачу довідкупро повневнесення оплатив розмірі1753360,00грн., що еквівалентно62620дол.США забудівництво офісногоприміщення №9загальною площею 31,31кв.м.на 3 поверсі торгово-офісного центру «RiverRoad» по вул. К.Коріатовичів, 89.

За умовами цих договорів, майнові права на об`єкт нерухомості за договором закріплюється за покупцем у момент видачі довідки про здійснення 100% оплати майнових прав.

Згідно з договорами купівлі-продажу запланований термін закінчення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію призначався на 4 квартал 2022 року. Проте станом на сьогодні ТОВ «RiverRoad» не отримав на об`єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації та підтверджує готовність до експлуатації. Позивач зазначає, що згодом ТОВ «Рівер Роад» змінило назву на ТОВ «БОГУН СІТІ», тому фактично являється правонаступником усіх майнових та немайнових прав та зобов`язань ТОВ «Рівер Роад». Досудова претензія неодноразово направлялась за адрсою реєстрації відповідача, однак поверталась без виконання. Таким чином, здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 не може, у зв`язку із відсутністю необхідних документів. Крім того, дозвіл на виконання будівельних робіт на цій ділянці було видано ПП «Інтенсивник». Оскільки ТОВ «БОГУН СІТІ» не виконало умови вказаних договорів, то ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою судувід 31.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судувід 31.07.2024року заяву представника позивача задоволено, забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, а саме об`єкти нерухомості розташовані за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:057:0039, тобто нежитлові приміщення на 2 та 3 поверсі під номером 1 та 9, площею 31,31 кв.м., які були придбані ОСОБА_1 внаслідок укладення Договору №1 купівлі-продажу майнових прав від 31.03.2021 року та Договору №9 купівлі-продажу майнових прав від 02.04.2021 року.

Ухвалою судувід 17.09.2024року клопотання представникапозивача про витребуваннядоказів задоволенота зобов`язано Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради надати Вінницькому міському суду Вінницької області для дослідження в судовому засіданні належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо ТОВ «Богун Сіті», код ЄДРПОУ: 43829216, місцезнаходження: 21000, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Пушкіна, 4, офіс 6.

Ухвалою судувід 13.11.2024 року клопотання представника позивача про витребуваннядоказів задоволенота зобов`язано Головне слідче управління Національної поліції України (01601, м.Київ, вул. Богомольця, 10) надати Вінницькому міському суду Вінницької області для дослідження в судовому засіданні належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо ТОВ «Богун Сіті», код ЄДРПОУ: 43829216, місцезнаходження: 21000, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Пушкіна, 4, офіс 6.

В судовезасідання позивачне з`явився,проте йогопредставник подавдо судузаяву,в якійпросив суд розглядати справуза наявноїявки учасників.Також просивпозов задовольнитита не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ТОВ «БОГУН СІТІ» в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справивстановлено,що 31.03.2021року між ТОВ «Рівер Роад» в особі директора Швеця Д.В, який діяв на підставі статуту, та ОСОБА_1 було укладено договір №1 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого ТОВ «Рівер Роад» продав позивачу майнові права на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення на 2 поверсі, загальною площею 31,31 кв.м. під номером 1, який розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:057:0039 (Т. 1 а.с. 24-28).

Згідно з п. 4.2. договору, орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 1753360,00 грн., що еквівалентно 62620,00 дол. США.

Запланований термін закінчення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію 4 квартал 2022 року (п. 2.7. договір №1 купівлі-продажу майнових прав).

Пунктом 3.2. договору визначено, що після отримання продавцем на об`єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, продавець повідомляє покупця повідомленням (листом або смс-повідомленням) із зазначенням дати, коли покупець повинен з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши Акт прийому-пердачі об`єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об`єкта нерухомості.

Відповідно до п. 3.1. вказаного вище договору, майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором закріплюються в момент видачі довідки про здійснення 100 % оплати майнових прав, зазначеної у пункті 4.2. договору.

Після повної сплати покупцем вартості майнових прав за об`єкт нерухомості, визначений в п. 2.2 даного договору, продавець видає йому довідку про повну оплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомості згідно цього договору. Після отримання довідки про 100% оплату майнових прав вартість майнових прав на вказаний в договорі об`єкт нерухомості змінюватись не може (п. 4.5. договору).

З матеріалівсправи вбачається,що навиконання вимогп.4.5.договору,31.03.2021року ТО«гвер Роад»було виданопозивачу ОСОБА_1 довідку №1 про те, що він згідно з договором купівлі-продажу майнових прав з ТОВ «Рівер Роад» №01 від 31.03.2021 року, повністю вніс оплату в розмірі 1753360,00 грн., що еквівалентно 62620,00 дол. США за будівництво офісного приміщення №1 загальною площею 31,31 кв.м. на 2 поверсі торгово-офісного центру «RiverRoad» по вул. Князів Коріатовичів, 89 (Т.1 а.с. 29).

Також, 02.04.2021 року між ТОВ «Рівер Роад» в особі директора Швеця Д.В, який діяв на підставі статуту, та ОСОБА_1 було укладено договір №9 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого ТОВ «Рівер Роад» продав позивачу майнові права на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення на 3поверсі,загальною площею31,31кв.м. під номером9, який розташованийза будівельноюадресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер 0510100000:02:057:0039 (Т. 1 а.с. 30-34). Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 1753360,00 грн., що еквівалентно 62620,00 дол. США (п. 4.2. договору).

Запланований термін закінчення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію 4 квартал 2022 року (п. 2.7. договір №9 купівлі-продажу майнових прав).

Умови договору №9 є аналогічними умовам договору №1, який було укладеного між сторонами.

Відповідно до п. 8.1 договорів, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, якщо він не буде припинений раніше відповідно до положень цього договору та чинного законодавства України.

02.04.2021року ТО«гвер Роад»було виданопозивачу ОСОБА_1 довідку №9про те,що він згідно договорукупівлі-продажумайнових правз ТОВ «РіверРоад» №9від 02.04.2021року, повністю внісоплату врозмірі 1753360,00грн., що еквівалентно 62620,00дол.США забудівництво офісногоприміщення №9загальною площею 31,31кв.м.на 3поверсі торгово-офісногоцентру «RiverRoad» по АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 35).

З відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.07.2024 року вбачається, що за інформацією наданою департаментом земельних ресурсіс Вінницької міської ради в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:057:0039. Таким чином, вказана земельна ділянка, в розумінні ст. 79-1 ЗК України, не сформована як об`єкт цивільних прав. Інформація про земельну ділянку, не внесена до Державного земельного кадастру. Згідно з інформацією, наданою департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 17.05.2021 року видано дозвіл на виконання будівельних НОМЕР_1 «Нове будівництво ресторану по АДРЕСА_2 » на земельній ділянці з кадастровим номером 0510100000:02:057:0039, замовник ПП «Інтенсивник» (Т. 1 а.с. 36, 75-77).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Рівер Роад» змінило найменування на ТОВ «БОГУН СІТІ», що підтверджується копієюреєстраційної справивитребуваної судом (Т. 1 а.с. 37, Т.2 а.с. 1-74).

З метою досудового врегулювання спору представником позивача ОСОБА_2 01.04.2024 року було надіслано на адресу ТОВ «БОГУН СІТІ» досудову претензію з вимогою виконати зобов`язання за договорами (Т. А.с. 87-93), яка була повернута (Т. 1 а.с. 94, 95).

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивач повністю виконав умови укладених між сторонами договорів, сплативши зазначені у них суми коштів в повному обсязі та у встановлений договорами строк, а відповідач покладені на нього зобов`язання перед позивачем не виконав, у власність вказане майно не передав, а сам будинок досі не введений в експлуатацію, тому позивач звернувся до суду із позовом про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вимоги норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

При цьому, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №755/8933/18 (провадження №61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.

Тому, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, який, на його думку, є ефективним і не заборонений законом.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити його права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачем способу захисту його прав як визнання за ним майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоч він і сплатив пайові внески в повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.

Позивач уклавз відповідачем договора №1від 31.03.2021року та№9від 02.04.2021року,за якими сплатив відповідачупо 1753360,00грн вартості майнових правна об`єктнерухомості, а відповідачв своючергу увстановлені договоромстроки зобов`язавсязакінчити будівництво,ввести об`єкткапітального будівництвав експлуатаціюта заактом прийму-передачіоб`єктанерухомості,шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

За змістом ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договорами у повному обсязі, сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується довідками про 100% оплату вартості майнових прав та копіями відповідних квитанцій. Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

При цьому, за змістом укладеного між сторонами договору, підтвердженням набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості є акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами. Однак, копія такого акту в матеріалах справи відсутня і у позові позивач стверджує, що відповідач не передавав йому майнові права. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.

Таким чином,фактично склаласьситуація,за якоїпозивач маєпідтвердження оплатиним 100%вартості майновихправ наоб`єктнерухомості,однак відсутнєналежне підтвердженняпереходу цихправ відвідповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність позивачу не передані, а дата введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договорами строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того, на що він розраховував, укладаючи відповідні договора, а саме що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на нежитлові приміщення у 4 кварталі 2022 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Отже,аналізуючи зібраніпо справідокази вїх сукупності,суд дійшоввисновку,що позивачемправомірно пред`явленовимоги довідповідача,оскільки вмежах даногоспору доведенофакт порушенняз бокувідповідача договірнихзобов`язаньв частиніпередачі покупцюмайнових правна об`єктинерухомості, що єпредметом договорів,при цьомусуд враховує,що наданий часзапланований термінбудівництва таздачі об`єктукапітального будівництвав експлуатацію,який погодженийсторонами упункті 2.7договорів (4квартал 2022року), сплинув, додаткових угод,які передбачализміну умовдоговорів,в томучислі вчастині визначенняінших строківздачі будинкув експлуатацію,між сторонамине укладено, ці обставинине спростовановідповідачем ТОВ «БОГУН СІТІ», який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Таким чином,розглянувши справув межахзаявлених позовнихвимог,встановивши правовийхарактер спірнихправовідносин,шляхом дослідженнявсебічно,повно,безпосередньо таоб`єктивнонаявні усправі докази,оцінивши їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавшиусі обставинипо справі,які складаютьправову підставупозову,суд дійшоввисновку прозадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 до ТОВ «БОГУН СІТІ» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимогипозивача провідшкодування витратна правову допомогув розмірі 20000,00грн.,то вонапідлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До судуна підтвердженнявитрат направову допомогупозивачем надано:копію договорупро наданняправової допомоги№14-03від 14.03.2024року укладеногоміж позивачемта АБ«КрасіловськийПартнери» вособі керуючогоКрасіловського В.О.(Т.1а.с.98),ордер виданийадвокатом КрасіловськимВ.О.та адвокатомБогачук І.Ю.(Т.1а.с.97,124),копію свідоцтвапро правона заняттяадвокатською діяльністюКрасіловського В.О.та БогачукІ.Ю.(Т.1а.с.96,123),розрахунок понесенихсудових витрат (Т.1а.с.99-101)та копію прибуткового касовогоордеру №14-03від 14.03.2024року насуму 20000,00 грн. (Т. 1 а.с. 102).

Згідно зумовами договору про надання правової допомоги, ціна договору визначається вартістю правової допомоги, наданої адвокатським бюро «КрасіловськийПартнери», в особі керуючого, за цим договором. Вартість правової допомоги, наданої керуючим в рамках даного договору встановлюється в сумі 20000,00 грн. (п.п. 3.1., 3.2.).

Відповідно до розрахунку понесених судових витрат адвокато було витрачено і планується витратити разом 10 годин. За домовленістю сторін, година роботи адвоката оплачується у розмірі 2000,00 грн. Відтак, адвокатом було витрачено час:

-1 год. на консультування клієнтна під час укладення договору про надання правової допомоги;

-1 год. на юридичний аналіз документів, наданих позивачем;

-3 год. на опрацювання законодавчої бази, що регулює правовідносини, які оспорюють ся шляхом подання позовної заяви; формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи;

-2 год. на підготовку та направлення адвокатського запиту до приватного нотаріуса Миронюк Н.В., до Вінницької міської ради, до Департаменту адміністративних послуг ВМР; зворотній зв`язок по отриманню відповідей на адвокатські запити;

-3 год. на підготовку процесуальних документів по справі: написання позовної заяви, написання заяви про забезпечення позовної заяви, написання клопотання про витребування доказів, формування та відправлення матеріалів позову до суду.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20) Верховний Суд звернув увагу судів на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку - (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача як такої правової послуги як консультування, не можуть включатися до витрат на правничу допомогу.

Також попереднє опрацювання судової практики не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно, здійснення вказаного виду роботи не може бути відшкодоване як витрати на професійну правничу допомогу. Вивчення документів та нормативних актів є невід`ємною частиною роботи щодо складання позовної заяви, а тому охоплюються саме витратами, понесеними на складання позову.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з висновком Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи фактичніобставини справита наданісторонами докази,суд дійшоввисновку,що вимога позивача щодостягнення сумивитрат занадання правової допомоги в розмірі 6000,00 грн. відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним відповідно до ст.ст. 137,141ЦПК України стягнутиз відповідачана користьпозивача витратина правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

На підставівикладеного такеруючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 15, 16, 177, 190, 316, 317, 319, 328, 331, 392, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638, 655, 656, ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГУН СІТІ» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершенного будівництва, а саме нежитлове приміщення на 2 поверсі, загальною площею 31,31 кв.м. під номером 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0510100000:02:057:0039 відповідно до договору №1 купівлі-продажу майнових прав від 31 березня 2021 року.

Визнати за ОСОБА_1 майновіправа на об`єкт незавершенногобудівництва,а саменежитлове приміщенняна 3поверсі,загальною площею31,31кв.м.під номером9за будівельноюадресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0510100000:02:057:0039відповідно додоговору №9купівлі-продажу майнових праввід 02квітня 2021 року.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«БОГУН СІТІ»на користь ОСОБА_1 витратина правову допомогув розмірі 6000,00грн. (шістьтисяч гривень00коп.)та витратина оплатусудового зборуу розмірі 3028,00грн. (тритисячі двадцятьвісім гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БОГУН СІТІ», місцезнаходження: м.Вінниця,вул. Пушкіна,10, код ЄДРПОУ 43829216.

Повний текст рішення суду складено 14.03.2025 року.

Суддя: