Рішення від 14.03.2025 по справі 160/1255/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року Справа № 160/1255/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 начальника Управління праці та соціального захисту населенння виконкому Центрально-міської районної в місті ради, Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

17 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 начальника Управління праці та соціального захисту населенння виконкому Центрально-міської районної в місті ради, Міністерства у справах ветеранів України з вимогами:

- ВИЗНАТИ відмову ВІДПОВІДАЧІВ: № 1: УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ виконкому ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ, № 2: ОСОБА_5 , начальника УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ виконкому ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ в місті РАДИ, № 3: МІНІСТЕРСТВО у СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ видати ПОСВІДЧЕННЯ для сімей загиблих ветеранів війни: 1). ОСОБА_6 , вдові інваліда П СВІТОВОЇ ВІЙНІ І групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_7 ; 2). ОСОБА_8 , вдові інваліда II СВІТОВОЇ ВІЙНІ П групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_9 у порядку ст. ст. 7, 10 ЗАКОНУ УБСРАЇНИ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ ПРОТИПРАВНИМИ;

- ЗОБОВ`ЯЗАТИ ВІДПОВІДАЧІВ: № 1: УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ виконкому ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ, № 2: ОСОБА_5 , начальника УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ виконкому ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ в місті РАДИ, № 3: МІНІСТЕРСТВО у СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ видати ПОСВІДЧЕННЯ для сімей загиблих ветеранів війни: 1). ОСОБА_6 , вдові інваліда ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_10 ; 2). ОСОБА_8 , вдові інваліда II СВІТОВОЇ ВІЙНІ II групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_11 у порядку ст. ст. 7, 10 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ;

- ЗОБОВ`ЯЗАТИ ВІДПОВІДАЧІВ: № 1: УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ виконкому ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ у місті РАДИ та № 2: ОСОБА_5 , начальник УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ виконкому ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ в місті РАДИ опублікувати оголошення про оскарження протиправних дій у суді на веб-сайті виконкому ЦЕНТРАЛЬНО- МІСЬКОЇ РАЙОННОЇ в місті ради web: vvkonkom-tsmia-.gov.ua. згідно ч. 4 ст. 264 КАС УКРАЇНИ від 03.10.2017 р. № 2147-VIII;

- ЗОБОВ`ЯЗАТИ ВІДПОВІДАЧА: № З - МІНІСТЕРСТВО у СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ опублікувати оголошення про оскарження протиправних дій у суді у ГАЗЕТІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Урядовий кур`єр», згідно ч. 4 ст. 264 КАС УКРАЇНИ від 03.10.2017 р.№2І47-VІІІ.

Позовні вимоги позивачів обґрунтовано тим, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі з померлими ліквідаторами аварії на ЧАЕС, які мали статус особи з інвалідністю внаслідок війни та померли від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже позивачі будучи членами сімей померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть яких настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби вважаються особами, на яких поширюється чинністьЗакону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте відповідачами протиправно відмовлено у видачі посвідчення для сімей загиблих ветеранів війни, у зв`язку з чим позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу-1 та відповідачу-2 було направлено копію ухвали суду від 20.01.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 20.01.2025; правом на подання відзиву на позов відповідачі не скористалися.

Відповідачем-3 06.02.2025 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що надання статусу членам сім`ї померлого ветерана війни, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не передбачено ч. 1ст. 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є вдовою померлого інваліда Другої світової війни І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується: паспортом ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 20.08.1996р., Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 04.11.1994р., Свідоцтвом про смерть ОСОБА_12 НОМЕР_3 від 02.07.2019 р., Посвідченням Серії НОМЕР_4 від 28.03.2000 р., Експертним висновком № 5675 від 02.10.2019р.

Також, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є вдовою померлого інваліда Другої світової війни ІІ групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії, ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується: Посвідченням № НОМЕР_5 від 25.05.2023р., Пенсійним освідченням НОМЕР_6 від 05.09.2017 р., Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_7 від 25.11.2005 р., Свідоцтвом про смерть НОМЕР_8 від 17.02.2023р., Експертним висновком № 4484 від 05.05.2023 р., Посвідченням Серії НОМЕР_9 від 11.09.2019 р., Довідкою Б/Н за січень 1988 р., Довідкою МСЕК № 051659 від 10.09.2019 р., Довідкою МСЕК № 212191 від 10.09.2019р.

05.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради із заявами з проханням видати їм посвідчення для сімей загиблих ветеранів війни.

Листами № 10/01-31/1982 від 08.07.2024 р. та № 10/01-31/1983 від 08.07.2024 р. відповідач повідомив позивачів, що правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно п. 1ст. 10 Закону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні.

Вважаючи зазначені відмови протиправними, позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Закон України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 №3551-ХІІ (даліЗакон №3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За приписамистатті 4 Закону№3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004за Законом УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно Експертного висновку № 5675 від 02.10.2019р. та Експертного висновку № 4484 від 05.05.2023 р. захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.

Також суд зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були видані посвідчення: № НОМЕР_10 від 28.11.2019р. та № 011969 від 25.05.2023р., як дружинам померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, категорії 1, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою та згідно яких на позивачів розповсюджуються пільги передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За змістом пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були ветеранами війни в розумінністатті 4 Закону №3551-ХІІ, так як за життя стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належатьдружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним устатті 10Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним устатті 10-1Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, щоПосвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни,Посвідчення учасника війниі відповідні нагрудні знаки,Посвідчення члена сім`ї загиблого,Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці Українивидаютьсяструктурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) радза місцем реєстрації громадянина.

Таким чином, суд приходить до висновку, що чинністьЗакону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та одержаного в період проходження військової служби.

Водночас, в силу абзацу 8 пункту 1статті 10Закону№3551-ХІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з померлими: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які відповідно до Посвідчень: Серії НОМЕР_4 від 28.03.2000 р. та Серії НОМЕР_9 від 11.09.2019 р. відносяться до осіб з інвалідністю внаслідок війни, тому суд приходить до висновку про те, що позивачі у відповідності до вимог статті 10 Закону УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистумають право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом: визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради викладену в листах № 10/01-31/1982 від 08.07.2024 р. та № 10/01-31/1983 від 08.07.2024 р. в наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни; зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни у відповідності до статті 10 Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та видати їм посвідчення встановленого зразка.

Щодо вимог визнати протиправною відмову ОСОБА_3 начальника Управління праці та соціального захисту населенння виконкому Центрально-міської районної в місті ради та Міністерства у справах ветеранів України та зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення № 302 Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/ зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Отже, видача посвідчень статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, покладено на структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органі міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимоги позивачів зобов`язати відповідачів опублікувати оголошення про оскарження протиправних дій у суді у газеті Кабінету Міністрів України Урядовий кур`єр відповідно до статті 264 КАС України.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до ч 1, 4 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України - правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначенихчастиною першоюстатті 266-1цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

З вимог позову вбачається, що позивачами оскаржуються дії відповідачів стосовно видачі посвідчення для сімей загиблих ветеранів війни, тоді як ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підставу для публікації оголошення саме оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Крім того, такий нормативно-правовий акт повинен бути розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Таким чином, вимоги та підстави позову не підпадають під критерії застосування ч. 4 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_11 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_12 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради (вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.,50000; ІК в ЄДРПОУ 03192187), ОСОБА_3 начальника Управління праці та соціального захисту населенння виконкому Центрально-міської районної в місті ради (вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.,50000; ІК в ЄДРПОУ 03192187), Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, буд. 12, м. Київ, 01001; ІК в ЄДРПОУ 42657144) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради викладену в листах № 10/01-31/1982 від 08.07.2024 р. та № 10/01-31/1983 від 08.07.2024 р. в наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни у відповідності до статті 10 Закону УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистута видати їм посвідчення встановленого зразка.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 березня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков