Рішення

від 14.03.2025 по справі 160/3091/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 рокуСправа №160/3091/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ" до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне агентство водних ресурсів України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати пунтки 1 та 2 припису Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 03.01.2025 року № 117/2-5-14.1/24.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

ставок-накопичувачшахтних вод у балціСвистуновавведений в тимчасову експлуатацію у 1976 році зтерміном експлуатації 50 років, ДП «КШЗ» як на момент прийняттярішення судуу справі №160/1611/20 та станом на31.01.2025р. не здійснювало будівництво,реконструкцію, технічнепереоснащення, розширення, перепрофілювання об`єкта(ставка-накопичувача);

«Обстеженнятехнічногостануставка-накопичувачашахтнихводу балці Свистунова тапаспортизаціяспоруд»,виконаногоПАТ«Український головнийпроектнорозвідувальнийтанауково-досліднийінститутз меліоративногоіводогосподарського будівництва»(ПАТ«УКРВОДПРОЕКТ») у2024році,визначенотипнакопичувачаштучнагідротехнічна споруда-ставокдляакумуляціїшахтнихвод. Ставок-накопичувачне має зв`язкузповерхневимиводнимиоб`єктами.Відмінність цього ставка-накопичувачавідіншихспорудскладуванняпромисловихвідходів та хвостівполягаєвтому,щоємністьнаповнюється шахтними водамиіразурік спорожнюється,зметоюуникненняаварій наставку-накопичувачушахтнихводв балціСвистуновата недопущеннявиникненнянизкинадзвичайних ситуаційта техногенних катастроф;

діяльністьДержавного підприємства«Кривбасшахтозакриття»невикликає необхідністьотриманнядозволу наспеціальневодокористуваннязаумови отриманняцьогодозволугірничорудними підприємствами,зарезультатами господарськоїдіяльностіякихутворюютьсяшахтні води;

ДП«КШЗ»звернулосялистомвід13.12.2024№686/01-08 до Державногоагентства воднихресурсівУкраїниізпроханням повідомитичивизначеніумовитамеханізм видачидозволуна спеціальневодокористуванняпоскидушахтнихводврічку Інгулець. ДержавнеагентствоводнихресурсівУкраїни листом№ 193/5/4/11-25 від13.01.2025 повідомило, щопісля прийняття Агентством відновлення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «Новебудівництвотрубопроводу для скиду шахтнихводз балки Свистуноваузв`язкузнеобхідністю ліквідаціїнегативних наслідків,пов`язанихіз знищеннямКаховської гідроелектростанції, Дніпропетровськаобласть,передбачених Порядком реалізації експериментального проєктузбудівництвамагістральних водогонів», затвердженогопостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 06.06.2023 № 566,тапередачійогодокомунальноївласностітериторіальної громадим.Кривого Рогу длязабезпеченняйогоексплуатації,власнику обов`язковонеобхіднобуде отримати дозвіл наспеціальне водокористування. Отже,станомна31.01.2025р.законодавчоданепитання неврегульовано Державним агентствомводнихресурсівУкраїни.

Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне агентство водних ресурсів України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суду відмовити у задоволенні позову. Відповідач провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням позивачем вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод і відтворення водних ресурсів, про оцінку впливу на довкілля. За результатами державного нагляду (контролю) встановлено, що позивач здійснює провадження діяльності, пов`язаної із акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі балки Свистунова та їх скиданням у р. Інгулець, без документа дозвільного характеру - Висновку з оцінки впливу на довкілля, що є порушенням пунктів 13, 14 частини третьої статті 3 та 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 74 Водного кодексу України, пункту 4 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Позивач як водокористувач здійснює скидання забруднюючих речовин із надлишками зворотних вод із ставка накопичувача балки Свистунова у р. Інгулець, тобто у водний об`єкт, а тому позивач повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування. Оскаржуваний припис винесено згідно вимог чинного законодавства України. У Постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 20.02.2024 по справі №160/10310/20 Судова палата дійшла висновку, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» поширюється на спірні правовідносини і зобов`язує ДП «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» здійснити оцінку впливу на довкілля у процесі прийняття рішень про впровадження планової діяльності та отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та просить суд задовольнити позов.

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалами суду від 14.03.2025 року продовжено позивачу строк для надання відповідь на відзив на позовну заяву та відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не надала письмові пояснення; про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через систему Електронний Суд.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Предметом спору є правомірність припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 03.01.2025 року № 117/2-5-14.1/24 в частині пунктів 1 та 2.

Щодо пункту 2 припису стосовно дозволу на спеціальне водокористування.

Вказаним пунктом приписано спеціальне водокористування у частині скидання забруднюючих речовин із надлишками зворотних вод зі ставка-накопичувача балки Свистунова та скиданням у р. Інгулець здійснювати на підставі документа дозвільного характеру Дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Статтею 2 Водного кодексу України передбачено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Водного кодексу України водокористувач фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування; водокористування використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути двох видів загальне та спеціальне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Статтею 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об`єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; використання поверхневих вод для судноплавства; подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів; проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення; забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 21 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до п. 15 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465 (далі Правила охорони поверхневих вод), скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, п. 17 Правил охорони поверхневих вод передбачено, що граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Статтею 72 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи і організації, які відкачують шахтні, кар`єрні та рудникові води для запобігання затоплення шахт, кар`єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов`язані впроваджувати ефективні технології, що забезпечують зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об`єкти, а підприємства, установи та організації, що добувають нафту і газ, повертають супутньо-пластові води нафтогазових родовищ до підземних горизонтів.

Умови скидання цих вод у водні об`єкти та повернення до підземних горизонтів супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ встановлюються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, що мають накопичувачі промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичувачами.

Скидання цих вод у поверхневі водні об`єкти здійснюється згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 38 Водного кодексу України нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води.

Порядок розробки нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.Відповідно до п. 12, 13 Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1100 (далі Порядок № 1100), скидання промислових забруднених стічних, шахтних, кар`єрних, рудникових вод з накопичувачів здійснюється згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з обласними, Київською чи Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Нормативно-правове забезпечення такого періодичного водовідведення до водних об`єктів затверджується Міндовкіллям.

Розроблені нормативи ГДС забруднюючих речовин подаються водокористувачем органам, уповноваженим видавати дозвіл на спеціальне водокористування, у складі документів, які додаються до заяви для одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Методичне забезпечення розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин встановлюється Міндовкіллям.

Згідно з п. 1, 2 розділу I «Загальні положення» Методологічних рекомендацій з розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами, затверджених наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.03.2021 № 173 (далі Методологічні рекомендації з розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами) методичні рекомендації розроблені відповідно до ст. 38 Водного кодексу України та п. 13 Порядку № 1100.

Нормативи гранично допустимого скидання (далі ГДС) забруднюючих речовин рекомендується визначати для випусків усіх видів зворотних вод до поверхневих водних об`єктів (прибережної зони моря та лиманів, річок, озер, водосховищ, ставків, каналів).

Відповідно до п. 12 розділу IV «Методологічна та організаційна основи розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами» Методологічних рекомендацій з розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами порядок скидання зворотних вод із накопичувачів у водні об`єкти визначено ст. 74 Водного кодексу України. Право на здійснення скидання зворотних вод із накопичувачів у водні об`єкти оформлюється на загальних підставах, відповідно до порядку, визначеного ст. 49 Водного кодексу України.

Підсумовуючи аналіз викладених правових норм, суд зазначає, що Водним кодексом України встановлено вичерпний перелік норм водокористування, які хоча і мають певні ознаки спеціального водокористування, водночас не належать до такого виду. Таке водокористування може здійснюватися на безоплатній основі та без необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування. Скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами із застосуванням каналів не зазначено в такому переліку.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається уповноваженим органом водокористувачу в разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Дозвіл на спеціальне водокористування є актом індивідуальної дії, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Тому правомочності, вказані у спеціальному дозволі, стосуються тільки суб`єкта господарювання, якому він виданий, і не можуть бути підставою для здійснення зазначеного в ньому виду діяльності іншого суб`єкта господарювання, якщо інше прямо не визначено законом (наприклад, у результаті правонаступництва).

Умови скидання зворотних вод із накопичувачів у водні об`єкти визначено ст. 74 Водного кодексу України. Водночас право на скидання зворотних вод із накопичувачів у водні об`єкти оформлюється на загальних підставах, відповідно до порядку, визначеного ст. 49 Водного кодексу України, тобто на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Крім цього, розроблені нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин подаються водокористувачем органам, уповноваженим видавати дозвіл на спеціальне водокористування, у складі документів, які додаються до заяви для одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Отже, вимоги щодо необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування, зокрема на скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами із застосуванням каналів, передбачені не лише ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, але й п. 13 Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти та п. 12 розділу IV «Методологічна та організаційна основи розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами» Методологічних рекомендацій з розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами.

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, можна констатувати, що твердження ДП «Кривбасшахтозакриття» про те, що воно не здійснює забору води, а тому не є суб`єктом спеціального водокористування, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях водного законодавства, з огляду на таке.

Спеціальне водокористування включає такі правомочності: а) забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; б) використання води; в) скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Тобто водокористування охоплює правомочності, які хоча й пов`язані між собою загальним об`єктом водою, однак можуть реалізовуватися окремо одна від однієї, залежно від мети й виду діяльності підприємства.

Для прикладу, деякі підприємства здійснюють питне водопостачання, у тому числі нецентралізоване, яке пов`язане із забором води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв використання води, однак не мають необхідності у скиданні забруднюючих речовин у водні об`єкти.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.06.2017 № 234). Водночас водним законодавством не передбачено видачу окремих дозволів спеціального водокористування чи іншого виду дозвільних документів для забору води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; використання води; скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Твердження про те, що суб`єкт господарювання, який не здійснює самостійного забору води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а тому може здійснювати скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, без отримання спеціального дозволу на водокористування, суперечить меті охорони та дбайливого ставлення до національного багатства; не відповідає принципу користування або оренди природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Припущення про те, що спеціальне водокористування є таким виключно у випадках вчинення водокористувачем сукупно всіх правомочностей, зазначених у ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спростовується й іншими нормами вказаного Кодексу, зокрема ст. 42, якою передбачено, що вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд та отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Тобто навіть вторинним водокористувачам, які самостійно здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти, необхідно мати спеціальний дозвіл, а тому ДП «Кривбасшахтозакриття», яке здійснює скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти та маючи на меті продовжувати здійснювати таку діяльність, повинно отримати дозвіл на спеціальне водокористування з відповідними лімітами на скидання забруднюючих речовин.

Перед скиданням забруднюючих речовин у водні об`єкти ДП «Кривбасшахтозакриття» повинно розробити нормативи гранично допустимого скидання таких речовин та подати їх органу, уповноваженому видавати дозвіл на спеціальне водокористування, у складі документів, які додаються до заяви для одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, ДП «Кривбасшахтозакриття» має право скидати такі речовини тільки у суворій відповідності з індивідуальним регламентом, погодженим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Помилковим є твердження позивача про те, що положення ст. 72, 74 Водного кодексу України передбачають право на скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти на підставі індивідуального регламенту і тому вказані положення суперечать вимогам ч. 1 ст. 49 цього Кодексу, які передбачають, що скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти повинно відбуватися на підставі дозволу на спеціальне користування з огляду на таке.

Як було зазначено, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України передбачено право водокористувача на здійснення скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти на платній основі та на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Водночас ст. 72 Водного кодексу України встановлює умови реалізації права, передбаченого ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України. Цими умовами є такі: 1) підприємства, установи і організації, які відкачують такі води для запобігання затоплення шахт, кар`єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов`язані впроваджувати ефективні технології, що забезпечують зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об`єкти, а підприємства, установи та організації, що добувають нафту і газ, повертають супутньо-пластові води нафтогазових родовищ до підземних горизонтів; 2) умови скидання цих вод у водні об`єкти та повернення до підземних горизонтів супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ встановлюються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 74 Водного кодексу України встановлено умови використання накопичувачів промислових забруднених стічних вод та технологічні водойми. Зокрема, підприємства, установи і організації, що мають накопичувачі промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод, зобов`язані: 1) впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації; 2) здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичувачами. Крім того, передбачено, що скидання цих вод у поверхневі водні об`єкти здійснюється згідно з індивідуальним регламентом.

Індивідуальний регламент це документ, який на договірній основі розробляється спеціальними науково-дослідними установами, погоджується обласними, Київською чи Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та містить сукупність вимог щодо періодичності, тривалості і витрат скидання промислових забруднених стічних, шахтних, кар`єрних, рудникових вод з накопичувачів у поверхневий водний об`єкт.

Тобто індивідуальний регламент, на відміну від дозволу на спеціальне водокористування, не є дозвільним документом та не наділяє водокористувачів правомочностями на здійснення скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов таких висновків:

(1) діяльність ДП «Кривбасшахтозакриття», пов`язана з акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі балки Свистунова та їх скиданням у р. Інгулець, є водокористуванням, що не належить до загального виду водокористування, не охоплюється винятками, передбаченими ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України. На цю діяльність поширюються вимоги, передбачені для спеціального водокористування, а на її суб`єкта вимоги, що висуваються до суб`єкта спеціального водокористувача;

(2) спеціальне водокористування є платним та здійснюється тільки на підставі дозволу на спеціальне водокористування, а тому ДП «Кривбасшахтозакриття» як спеціальний водокористувач зобов`язане здійснювати діяльність із використання води та скидання зворотних вод у р. Інгулець тільки на підставі дозволу на спеціальне водокористування та відповідно до лімітів, установлених вказаним документом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що вимога пункту 2 припису щодо необхідності отримання ДП «Кривбасшахтозакриття» дозволу на спеціальне водокористування є правомірною.

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2024 року справа № 160/10310/20, яка прийнята у справі між тими самими сторонами.

Оцінюючи правомірність пункту 1 припису (провадження діяльності, пов`язаної з акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачу балки Свистунова та їх скиданням у р. Інгулець здійснювати на підставі документа дозвільного характеру Висновку з оцінки впливу на довкілля), суд виходить з того, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Статтею 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Господарська діяльність, яка призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти відноситься до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля.Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, та забір води з водних об`єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу.Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що пункт 1 припису суперечить п. 2 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», який передбачає, що дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Судом встановлено, що ДП «Кривбасшахтозакриття» є власником ставка-накопичувача шахтних вод балки Свистунова, який знаходиться в Широківському районі Дніпропетровської області та призначений для тимчасової акумуляції надлишку шахтних вод у вегетаційний період, із наступним його повним спорожненням в осінньо-зимовий період (міжвегетаційний період) згідно регламенту скиду та експлуатує його з 01.09.2004.

Об`єкт не прийнятий в експлуатацію і перебуває з 1976 року в стадії тимчасової експлуатації, обліковується як об`єкт незавершеного будівництва (ця інформація зазначена в Індивідуальному регламенті). Проектна документація на ставок-накопичувач шахтних вод підприємством не надана.

Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», викладений у постанові від 04.05.2022 у справі №520/8633/18, згідно з яким дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, тобто в порядку норм Закону України «Про екологічну експертизу», а саме позитивні висновки державної екологічної експертизи».

Однак ані позитивних висновків державної екологічної експертизи, одержаних до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», які за приписами норм статті 17 вказаного Закону зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля, ані результатів оцінки впливу на довкілля, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду цієї справи у суду представлено не було.

Позивач не довів і суд не встановив прийняття рішення про провадження планованої діяльності з використанням ставка-накопичувача шахтних вод балки Свистунова до набрання чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

За таких обставин, суд констатує, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» поширюється на спірні правовідносини і зобов`язує позивача здійснити оцінку впливу на довкілля у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності. Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2024 року справа № 160/10310/20, яка прийнята у справі між тими самими сторонами.

За вказаних обставин позовні вимоги не є обгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» (50069, м. Кривий Ріг, вул. Дарвина, 7Б. код ЄДРПОУ 32975178) до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне агентство водних ресурсів України (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, код ЄДРПОУ 37472104) про визнання протиправним та скасування припису відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін