Рішення від 13.03.2025 по справі 640/3400/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року справа №640/3400/19

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євросувенір» (01033, м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, буд. 50, код ЄДРПОУ 24595222)доКиївської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555)провизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросувенір» (далі також позивач) з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі також відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №UA125000/2019/000111/1 від 03.02.2019 про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00021 від 03.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. ТОВ «Євросувенір» вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що не беручи до уваги інформацію, яка зазначена у поданих документах, митниця зробила хибний висновок, що декларантом не подані документи, які потрібні для визначення митної вартості товару, тому Київська митниця не визнає заявлену митну вартість товару. Вказує, що рішення які оскаржуються не містять жодних пояснень, щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Окружним адміністративним судом міста Києва 28.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов`язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 та частини 2 статті 52 Митного кодексу України. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/3400/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/3400/19 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також допущено процесуальне правонаступництво у відношенні відповідача, а саме змінено: відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на його правонаступника «Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України» (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05 січня 2017 року між Karpery Industrial Co. LTD Hunan China та Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросувенір», було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2017.

Згідно з п. 1.1 контракту, Karpery Industrial Co. LTD Hunan China зобов?язався поставити, а Позивач - придбати та оплатити чашки з кам?яної кераміки, вагою брутто 23302,5 кг., нетто 21136,5 кг. у кількості 5040 наборів та 52860 штук країна виробництва - Китай (CN), виробник Karpery Industrial Co. LTD Hunan China відповідно до специфікацій, які є невід?ємною частиною контракту.

На виконання умов вказаного контракту, Karpery Industrial Co. LTD Hunan China був поставлений товар на загальну вартість 36 257,40 доларів США за специфікацією №3/2018 від 29.11.2018 (копія додається, оригінал в наявності у позивача) та рахунком-фактурою (інвойсом) №KICU1373 від 29.11.2018 (копія додається, оригінал в наявності у позивача).

24.01.2019 Позивачем, через уповноваженого на такі дії працівника (менеджера зовнішньоекономічної діяльності) було подано в порядку електронного декларування до Київської митниці ДФС (далі по тексту - Відповідач) Відділу митного оформлення №3 м.п. «Західний», митну декларацію №UA125200/2018/ з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, якій було присвоєно номер №UA125200/2018/61198 згідно Протоколу обробки електронного документу (62).

Одночасно, з вказаною вище митною декларацією Позивачем було подано до Відповідача пакет документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2017 від 05 січня 2017 року з виробником товару Karpery Industrial Co. LTD Hunan China; - рахунок-фактура №LS-4174405 від 21.01.2019 з зазначенням вартості страхування, виставлений ТОВ «Ламан Шипінг» (копія додається, оригінал в наявності у позивача) ; - договір про транспортно-експедиторське обслуговування №50 від 01.08.2016 (копія добається, оригінал в наявності у позивача), де вказано суму страхування товару; - платіжне доручення №103 від 12 жовтня 2018 року без відмітки АТ «Піреус Банк МКБ»;- платіжне доручення №157 від 26 грудня 2018 року без відмітки АТ"Піреус Банк МКБ" ; - додаткова угода №1 від 06.01.2017; -специфікація №3/2018 від 29.11.2018 до Контракту Nє1/2017 від 05.01.2017; - коносамент №SZNLEG 1812039 від 13.12.2017; - пакувальний лист до Інвойсу №KICU 1373 від 29.11.2018 та його переклад; - комерційний Інвойс №KICU 1373 від 29.11.2018 і його переклад; - товарно-транспортна накладна CMR №426349 від 18.01.2019; - сертифікат походження товару №C184300002130046 від 06.12.2018; - довідка про транспортні витрати до митної території України №223167 від 21.01.2019; - прайс-лист від компанії-постачальника Karpery Industrial Co. LTD Hunan China б/н від 29.11.2018; - рахунок-фактура №LS-4174405 від 21.01.2019, виставлений ТОВ «Ламан Шипінг» на транспортно-експедиційні послуги; - специфікація артикулів б/н від 29.11.2018 до Інвойсу №KICU 1373 від 29.11.2018; - висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС №142005702-0031 від 20.01.2017; - висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС №142005702-0337 від 21.11.2016; - висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС №142005702-0061 від 04.03.2015.

За наслідками опрацювання наданих документів Відповідач в особі митного органу 125000000 управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості надіслав Позивачу Протокол обробки електронного документу (62) від 24.01.2019 17:34:48 год. (ідентифікатор №c5fd9c60-912e-4638-b2ef-5601e9175f73) (електронний документ, копія якого додається, оригінал в наявності у позивача), у якому Відповідач дійшов висновку, що Позивачем до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи містять розбіжності та не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) витрати понесені на транспортування та страхування, зокрема, договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.08.2016 №50 передбачено наявність заявки на здійснення послуг по доставці товарів, яка відсутня серед поданих документів;

2) коносамент №SZNLEG 1812039 містить дату 13.12.2017 (доставка товару цілий рік та передує всім товаросупровідним документам?), проте у графі 44 митної декларації дата зазначеного коносаменту - 13.12.2018);

3) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.01.2019 №LS-4174405 містить відомості щодо вартості страхового внеску за страхування вантажів, однак страхові документи відсутні серед поданих;

4) декларантом надано копії платіжних доручень №103, №157, які не підтверджують об?єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки документи, надані для підтвердження сплати, підготовлені без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за Nє377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку;

5) згідно з п.4.4. зовнішньоекономічного договору, оплата здійснюється у вигляді 30% передоплати і кінцевого розрахунку перед відвантаженням товару, а інвойс і специфікація містять інформацію щодо умов поставки - 20% передоплата, 80% післяплата після отримання копій товаросупровідних документів;

6) п.2.4. зовнішньоекономічного договору передбачено наявність експортної митної декларації, яка відсутня серед поданих декларантом документів.

На підставі вищевикладеного у Протоколі, Відповідач дійшов висновку, що відповідно до ч.2 ст.58 МК України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів і, керуючись вимогами ч.2 та ч.3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України, повідомив про надання додаткових документів.

Позивач, у свою чергу листом вих. №5 від 28.01.2019 надав:

- Додаток №86 до договору на ТЕО №50 від 01.08.2016 (Заявка №86 від 14.01.2019 на транспортування та експедирування контейнерів до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №50 від 01.08.2016); - сертифікат №201 до договору страхування №670215593.18 від 01.01.2019; - додаткову угоду №2 від 03.09.2018; - експертний висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» №221/22 від 28.01.2019; - митну декларацію країни відправлення та переклад українською мовою 530420180046230211 від 06.12.2018; - розрахунок ціни (калькуляцію) та її переклад українською мовою №35/2018 від 29.11.2018; - виписку №4 від 28.01.2019 з бухгалтерського рахунку "201" сировина та матеріали" ТОВ «Євросувенрі» подібних(аналогічних) товарів на території України; - лист Б/Н від 21.01.2019 (від CHINA ZIBO SHUANGFENG CERAMICS CO., LTD.) у якості довідкової інформації щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними(аналогічними) оцінюваним товарам; - лист Б/Н від 21.01.2019 (від GENIUS KRISH (HK) LTD.) у якості довідкової інформації щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними(аналогічними) оцінюваним товарам (копія додається, оригінал в наявності у позивача); лінійний коносамент №HLCUSZX1812AOVC9 від 13.12.2018; - лист Б/Н від 25/01/2019 від Legende Logistics Co.,Ltd про правильну дату завантаження на борт; - переклад листа Б/Н від 25/01/2019 від Legende Logistics Co.Ltd; - лист від ТОВ «Ламан Шипінг» №l від 25/01/2019 про правильну дату коносаменту; - коносамент №SZNLEG 1812039 від 13.12.2018 (виправлений документ); - платіжні доручення №103 від 12.10.2018 та №157 від 26.12.2018 з відміткою АТ «Піреус Банк МКБ»; - заяву №5 від 28.01. 2019 на Протокол.

Проте, відповідачем прийнято рішення №UA125000/2019/000111/1 від 03.02.2019 про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00021 від 03.02.2019.

Вважаючи прийняте контролюючим органом рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З ст. 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Перелік документів що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості визначає ст. 53 МК України, а саме такими документами визначено: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Під час розгляду справи суд з`ясував, що позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України.

Водночас суд також враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:

1. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

2. Якщо наявні ознаки підробки цих документів;

3. Якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З даного приводу суд зазначає, що запити (повідомлення) митного органу за результатами обробки електронного документа (митної декларації) містять лише загальний перелік документів передбачених ст. 53 Митного кодексу України. Дані запити не конкретизують які саме документи слід додати декларанту.

Окремо суд вважає за доцільно звернути увагу на зазначені у спірних рішеннях розбіжності у зв`язку з якими митний орган не визнано заявлену стороною позивача митну вартість.

Щодо невідповідності дати коносаменту №SZNLEG1812039 графі 44 митної декларації Позивача (дата коносаменту - 13.12.2017, дата визначена у митній декларації - 13.12.2018), то відповідачем не взято до уваги приписи ст. 8 Митного кодексу. України, якою передбачено принцип презумпції невинуватості. Позивачем, як декларантом, не було допущено систематичних порушень.

Помилка перевізника відбулася технічно, а здійснення вказаної помилки не впливає на числове визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення.

Отже, Відповідач, в разі належного проведення аналізу інших документів, поданих Позивачем разом з митною декларацією, керуючись принципом належного урядування, міг би дійти до висновку про технічний характер помилки перевізника товару.

При цьому зазначаємо, що наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. При цьому, факт технічної помилки у документі підтверджується листом перевізника від 25.01.2019 №б/н, який додатково було надано Позивачем у складі відповіді на Протокол.

Щодо вимог відповідача, визначених у Протоколі стосовно відсутності у Позивача страхових документів, то згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, у разі здійснення страхування можуть бути подані документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, Позивачем разом з митною декларацією було подано рахунок від 21.01.2019 №LS-4174405 в якому зазначені відомості про вартість страхового внеску.

Отже, Позивачем, всупереч додаткових вимог Відповідача щодо підтвердження вартості страхування, при поданні митної декларації, подано документи, які підтверджують вартість страхування, тобто з дотриманням вимог ст. 53 Митного кодексу України.

Стосовно позиції відповідача щодо суперечностей в умовах оплати між Позивачем та підрядником, то ця обставина не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, адже не впливає на неї.

Вказане припущення Відповідача порушує положення п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності. З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатись у підприємницьку діяльність декларантів шляхом оспарювання частин оплати товару.

До того ж, згідно ст.6 Цивільного кодексу України, користуючись принципом свободи договору, сторони вільні визначати і змінювати умови договору за своїм вибором.

Крім цього, факт проведення оплат за товар відповідно до умов контракту підтверджувався банківськими виписками, що додавалися до митної декларації і не є порушенням умов контракту.

При цьому, Відповідачем не взято до уваги той факт, що умови порядку оплати визначені у контракті безпосередньо ціни товару не стосуються, тому не є доказом, що підтверджує вартість товару.

Стосовно встановлення Відповідачем у Протоколі факту неподання Позивачем одночасно з митною декларацією експортної митної декларації, то згідно з ст. 53 Митного кодексу України, експортна митна декларація не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості.

Тому неподання експортної митної декларації не є фактором, що спричиняє поглиблену перевірку.

Разом з тим, експортну митну декларацію 530420180046230211 від 06.12.2018, що зазначена в п.2.4. контракту подано Позивачем на Протокол Відповідача 28.01.2019 в складі додатково поданих документів.

Незважаючи на Заяву Позивача від 28.01.2019 вих. №5 подану на Протокол, з вказаними у неї поясненнями та документами, що їх підтверджували, Рішенням про коригування митної вартості товарів від 03.02.2019 №UA125000/2019/000111/1, відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв?язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00021.

У Рішенні зазначено, що в додатково наданих платіжних дорученнях №103 від 12.10.2018 та №157 від 26.12.2018 з відміткою АТ «Піреус Банк МКБ» в графі 70 "призначення платежу" відсутня формація щодо номеру контракта, інвойсу, тощо. Дане твердження є помилковим, оскільки вказані документи містять всі необхідні реквізити, про що свідчить лист АТ «Піреус Банк МКБ» вих. 963/19-УОК поданий Відповідачеві.

Так, надані митному органу та суду позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, Верховний Суд виснував, якщо контрагент здійснював страхування та митне очищення експорту, платник не підлягає відповідальності за повноту відомостей, наведених у страхових документах та експортній декларації. Ненадання декларантом додаткових угод до контракту не має наслідком наявність розбіжностей у поданих документах, якщо зовнішньоекономічний контракт визначає платіжні реквізити сторін і не було потреби в укладанні додаткових угод. Відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу та не вказує на заниження платником митної вартості товару. Подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, у яких покупцю виставляються суми до сплати, а також міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайслиста не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару, така правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 10 травня 2023 року у справі № 815/1780/17.

Відповідно позивачем повністю підтверджено витрати на транспортування, а вимога митниці, щодо надання додаткових документів про витрати на транспортування є безпідставною.

З даного приводу суд зазначає, що зі змісту оскарженого позивачем рішення не має можливості з`ясувати який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив таку правову позицію: «у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

При чому, при розрахунку митної вартості за резервним методом відповідач посилається на Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митній вартості за митними деклараціями.

Таким чином, оскаржуване рішення не має самостійного розрахунку митної вартості за резервним методом.

Наведене не узгоджується із висновком митного органу про неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості.

Таким чином, відповідач здійснив визначення митної вартості товарів за розрахунком іншої декларації, яка жодним чином не стосуються (1) розрахунку митної декларації, поданої позивачем, (2) предмета розгляду спорів щодо оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Отже, без наведення підстав та розрахунків, митна вартість товарів за поданими позивачем деклараціями відкоригована та прирівняна до митної вартості іншої декларації.

При цьому, як вже зазначалось, застосовуючи метод митної вартості, митниця зобов`язана аргументувати неможливість застосування кожного з попередніх. При цьому, методи 2а та 2б (за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відхилена, не зважаючи на те, що пункт 3 зауважень за результатами первинного опрацювання документів свідчить про наявність у відповідача інформації щодо подібних товарів.

Таким чином, зважаючи на відсутність належного обґрунтування застосування резервного методу та неможливості оперувати іншими, за умови суперечливості мотивувальної частини оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, звертаючи увагу на відсутність належного розрахунку коригованої митної вартості, суд дійшов до висновку про відсутність обґрунтованості та необхідність скасування такого рішення.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу. Національний класифікатор України ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, не розподіляє ввезений товар на класи А і В. Відсутність розподілення товарів за класами в експортній декларації країни відправлення (доданої до митної декларації на підтвердження митної вартості) не є розбіжностями, які є підставою для витребування контрольним органом додаткових документів, якщо інші документи сукупно не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості, аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17.

З огляду на викладене суд вважає рішення відповідача необґрунтованими.

Враховуючи зазначене суд звертає увагу, що згідно з п. 2 ч. 3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. Відповідачем однак обрано вищу митну вартість, ніж мінімальну, що зазначена на сайті Держмитслужби в аналітичних розрізах митної вартості, при цьому, що в базах даних митниці існували відомості про оформлення такого ж товару за нижчою вартістю.

З викладеного суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросувенір» (01033, м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, буд. 50, код ЄДРПОУ 24595222) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення №UA125000/2019/000111/1 від 03.02.2019 про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00021 від 03.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросувенір» (01033, м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, буд. 50, код ЄДРПОУ 24595222) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 4609,19 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.