Рішення

від 14.03.2025 по справі 420/32551/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/32551/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Фермерського господарства «ПРОМІНЬ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «ПРОМІНЬ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ113125 від 24.09.2024р. про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акта Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № АР058704 від 19.08.2024р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізник ФГ «Промінь» порушив п. 22.5 ПДР України, а саме перевезення вантажу згідно ТТН від 19.08.2024р. (соняшник) по дорозі О-161320 місцевого значення. Зазначена вага т/з складає 39.000 т при дозволеному 24 т. Перевантаження складає 62,5 %. Відповідальність передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно з актом № 002906 від 19.08.2024р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів фактична маса автомобіля складає 39.000 т. (нормативно допустима 24.000 т.)

Так, згідно із товарно-транспортною накладною № 1 від 19.08.2024р., яку надав представник ФГ «Промінь» під час розгляду справи у Відділі державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, автомобільний перевізник ФГ «Промінь» здійснював перевезення вантажу (соняшник) з пункту навантаження: с. Кремідовка в пункт розвантаження с. Холмське, водій ОСОБА_1 . Згідно із зазначеною ТТН маса брутто вантажу складає 23,5 т.

Відтак, зі змісту товарно-транспортної накладної № 1 від 19.08.2024р. вбачається, що вона містить всі необхідні відомості, оформлена відповідно до встановленої Правилами № 363 форми, а також підтверджує відсутність порушення вагових параметрів з боку ФГ «Промінь».

Позивач зазначає, що є незрозумілим з яких підстав співробітники Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті зробили висновок про вагу т/з ФГ «Промінь» у 39 тонн, оскільки зважування відповідного транспортного засобу не проводилося.

Копія зазначеної ТТН була надана під час розгляду справи у Відділі державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, оригінал наявний у ФГ «Промінь». Однак, незважаючи на приведені вище обставини, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено протиправну постанову № ПШ113125 від 24 вересня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою від 22.10.2024 року прийнято до розгляду справу, відкрито провадження у справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб у складі вантажного сідлового тягача та напівпричепа марки VOLVO/KRONE, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , власником та автомобільним перевізником виступав позивач. Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ГАБАРИТНОВАГОВОГО КОНТРОЛЮ встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезення вантажу ПО ДОРОЗІ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ О-161320 згідно товарно-транспортної накладної від 19.08.2024 № 1 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 39 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24т.

При цьому, відповідач зазначає, що позивачем надано іншу товарно-транспортну накладну, відомості в якій про масу брутто транспортного засобу не співпадають з відомостями товарно-транспортної накладної, яка була надана водієм транспортного засобу в день проведення перевірки на дорозі 19.08.2024.

Так, згідно відомостей товарно-транспортної накладної, наданої водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки 19.08.2024, вага БРУТТО склала 39 тон. Проте, позивачем пізніше надано іншу товарно-транспортну накладну за ту ж саму дату - 19.08.2024, але з іншою масою брутто - 23,5 тон. Отже, відповідач наголошує, що така товарно-транспортна накладна не підлягає врахуванню, оскільки фактично вона була відсутня під час руху транспортного засобу з вантажем, тобто під час зупинки транспортного засобу за результатом рейдової перевірки.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське госопрадарство «ПРОМІНЬ» код ЄДРПОУ 24759563, зареєстровано 02.09.1997, основним видом діяльності є КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

19.08.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 15.08.2024 № 000034 на а/д С-161320, на автомобільній дорозі місцевого значення Одеської області, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб у складі вантажного сідлового тягача та напівпричепа марки VOLVO/KRONE, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , власником та автомобільний перевізник ФГ «Промінь».

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезення вантажу по дорозі місцевого значення О-161320 згідно товарно-транспортної накладної від 19.08.2024 № 1 з перевищенням вагових норм.

Так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 39 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 62,5 %.

За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт № АР 058704 від 19.08.2024 року.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 19.08.2024 № АР 058704 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.09.2024 № ПШ 113125, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн.

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, визначені повноваження Укртрансбезпеки, яка відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пп.15.п.5 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі порядок №879).

Згідно з п.1 Порядку №879 цей порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Таким чином, використання у пункті 16 Порядку конструкції «та/або» свідчить про те, що документальний та точний контроль є взаємозамінними або доповнюючими процедурами, залежно від обставин.

Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (п.п.5-1 п.2 Порядку №879).

Згідно з п.п.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Статтею першою Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За визначеннями наведеними у ст. 1 Закону №2344-III:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;

вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2024 у справі №440/8156/23 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом з наданих відповідачем матеріалів перевірки встановлено, що водієм транспортного засобу в день проведення перевірки на дорозі надано ТТН від 19.08.2024. Так, згідно відомостей товарно-транспортної накладної, наданої водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки 19.08.2024 року вага БРУТТО склала 39 тон.

Проте, позивачем до позову надано іншу товарно-транспортну накладну за ту ж саму дату - 19.08.2024, але з іншою масою брутто - 23,5 тон.

Суд не приймає надану позивачем ТТН, оскільки фактично вона була відсутня під час руху транспортного засобу з вантажем, тобто під час зупинки транспортного засобу за результатом рейдової перевірки, крім того, надана позивачем ТТН не засвідчена в установленому законом порядку, що не дає суду вважати її належним та допустимим доказом у справі.

Щодо доводів позивача, що фактичне зважування не проводилося, необхідно зазначити наступне.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).

Відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).

В свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 51 пункту 2 Порядку №879 являє собою визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Натомість, точний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 11 пункту 2 вказаного Порядку визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Таким чином, документальний контроль це складова габаритно-вагового контролю, який застосовується самостійно або у сукупності із точним контролем.

Документальний контроль передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитись поза межами пункту контролю. Метою такого контролю, як і точного контролю, є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.

Суд звертає увагу, що зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком №879 лише при точному габаритно-ваговому контролі. І лише при точному ГВК формується чек зважування.

Відповідно до пункту 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

З огляду на зазначене, проведення документального габаритно-вагового контролю не обмежується виключно зонами габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК) та може бути здійснено у будь- якому місці зупинки транспортного засобу для проведення рейдової перевірки відповідно до положень Порядку №1567.

Водночас, в контексті доводів Позивача про недоведеність факту перевищення габаритно-вагових норм транспортним засобом з огляду на відсутність в матеріалах справи довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка є належним і допустимим доказом здійснення габаритно- вагового контролю згідно Порядку №897 та зі 100% точністю визначає вагу вантажу та самого авто, варто звернути увагу на помилковість вказаних тверджень та їх невідповідність фактичним обставинам справи.

Так, пунктом 18 Порядку №879 чітко визначені місця, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю в яких складається та видається довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а саме стаціонарний або пересувний пункт ГВК.

Натомість, 19.08.2024 року документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача відповідно до пункту 6 Порядку №879 проводився поза межами зони габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК), а тому у посадових осіб Відповідача відповідно до пункту 18 Порядку №879 був відсутній обов`язок складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, у спірних правовідносинах було проведено саме документальний габаритно-ваговий контролю (додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу) та безпосередньо зважування транспортного засобу з використанням вагового обладнання не проводилося.

В свою чергу, за своєю суттю та призначенням довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю покликана засвідчувати результати точного габаритно- вагового контролю, проведеного шляхом фактичного зважування транспортного засобу, та згідно затвердженої форми має містити відомості про найменування та місце розташування пункту ГВК, а також зафіксований розподіл осьового навантаження.

Натомість, за відсутності факту зважування транспортного з використанням вагового обладнання та проведення документального габаритно-вагового контролю поза межами пунктів ГВК (стаціонарного та пересувного) складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю не здійснюється.

Відповідно, належним та допустимим доказом факту порушення габаритно-вагових норм у випадку проведення документального габаритно-вагового контролю є саме товарно-транспортна накладна чи інший визначений законом документ на вантаж та реєстраційні документи на транспортний засіб із вказівкою його повної маси.

Як вже встановлено судом, згідно відомостей товарно-транспортної накладної, наданої водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки від 19.08.2024 року, вага брутто склала 39 тон. при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 62,5 %.

Відповідно до п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу 14.10.1997 №363 (далі Правила №363) основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Оскільки документальний контроль передбачає визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання його власної маси та маси вантажу на підставі документів, наданих перевізником, суд вважає, що обов`язок проведення точного контролю у суб`єкта відсутній, а надана під час перевірки ТТН, яка містить усі необхідні відомості про вантаж, маршрут, вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника, є достатньою для підтвердження дотримання вимог законодавства щодо перевезення вантажів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТТН від 19.08.2024 року із зазначенням ваги брутто 39 тон. є достатнім документом для проведення документального габаритно-вагового контролю, передбаченого Порядком №879.

Отже, у цьому випадку наявне порушення, встановлення якого призвело до притягнення позивача до відповідальності.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно позивача є правомірними.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «ПРОМІНЬ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.