Рішення

від 14.03.2025 по справі 420/3138/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/3138/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі Електронний суд 30.01.2025 року) до Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якій представник позивача просить суд:

задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору;

визнати протиправною та скасувати постанову Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.01.2025 р. у виконавчому провадженні ВП №61200664, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 40982,03грн. на користь стягувача Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 04.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ; витребувано у Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61200664.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2025 р. головним державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Молчановою Антоніною Сергіївною було безпідставно винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 61200664, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , виконавчого збору у розмірі 40 982.03 грн. на користь стягувача Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ЄДРПОУ 34992415, в якій зазначено, що 10.02.2020 р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу виконавчого листа Новоодеського районного суду Миколаївської області по справі № 482/1113/19, виданого 04.02.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 426 783.43 грн. 27.01.2025 р. надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа та 29.01.2025 р. головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови. Державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа. У січні 2025 року кредитор (стягувач) відізвав виконавчий документ, у зв`язку з неефективністю роботи державних виконавців, які за 5 років, навіть за наявності нерухомого майна у боржника ОСОБА_1 , не вчиняли жодні дії, зокрема, не описали майно, не здійснили його оцінку, не виставили на продаж, тощо, тобто станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору в розмірі 40 982.03 грн. відсутні. Оскільки виконавчий документ повернуто без фактичного повного виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди про що свідчать положення ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 № 2475-VІІІ зміни до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» знівелювали права позивача, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, слідує висновок про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі визначеному у оскаржуваній постанові. Таким чином, стягнення суми виконавчого збору та винесення постанови про її стягнення дає підстави прийти до висновку, що такі рішення є протиправними, оскільки при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. За таких обставин позивач вимушена звернутися до адміністративного суду з позовом.

14.02.2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у Новоодеському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерств (м. Одеса) здійснювалось виконавче провадження № 61200664 з примусового виконання виконавчого листа № 482/1113/19 від 04.02.2020 виданого Новоодеським районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму боргу за договором позики від 11.03.2019 р., 27.11.2018 р., 15.02.2019 р., 01.03.2019 р., 03.03.2019 р., в загальному розмірі 426 783,43 грн. 10.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, та становить 42 678,34 грн. 27.01.2025 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документу та зняття арешту з майна. 29.01.2025 державним виконавцем, керуючись п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про стягнення виконавчого збору, залишок якого на момент повернення виконавчого документа стягувачу, становив 40982,03 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає виконанню відповідно до вимог Закону. Стосовно посилань позивача, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели б до стягнення з боржника сум заборгованості, треба ставитися критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404- VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року. Після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню. Оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 29.01.2025. З огляду на наведене, приймаючи рішення про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з чим, підстави для визнання таких дій неправомірними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, відсутні. Жодна з наведених позивачем обставин та факти, якими обґрунтовано позов, не є такими, що за законодавством є підставами для задоволення позову.

18.02.2025 року до суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо позову та відзиву, у яких зазначено, що 27.01.2025 вона подала заяву про повернення виконавчого документа. 29.01.2025 головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні ВП № 61200664, про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 40 982.03 грн. на користь стягувача Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа, що також підтверджено відзивом на позов та матеріалами виконавчого провадження, наданими до суду. Кредитор (стягувач) ОСОБА_2 відізвала виконавчий документ, у зв`язку з неефективністю роботи державних виконавців, які за 5 років, навіть за наявності нерухомого майна у боржника ОСОБА_1 , не вчиняли жодні дії, зокрема, не описали майно, не здійснили його оцінку, не виставили на продаж, тощо, тобто станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору в розмірі 40 982.03 грн. відсутні. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. З позивача жодних сум по виконавчому провадженню № 61200664 не було стягнуто та державними виконавцями не здійснювалися жодні заходи виконання по цьому виконавчому провадженню. Таким чином, стягнення суми виконавчого збору та винесення постанови про її стягнення дає підстави прийти до висновку, що такі рішення є протиправними.

18.02.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач та третя особа в судове засідання призначене на 18.02.2025 року не з`явилися, у зв`язку з цим, судом було вирішено задовольнити клопотання представника позивача та продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що у Новоодеському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №61200664 з примусового виконання виконавчого листа №482/1113/19 від 04.02.2020, виданого Новоодеським районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бузьке, Новоодеського району Миколаївської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Тетянівка, Березнегуватського району, Миколаївської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики від 11.03.2019 р., 27.11.2018 р., 15.02.2019 р., 01.03.2019 р., 03.03.2019 р., в загальному розмірі 426 783,43 грн. (чотириста двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 43 коп., з яких основна сума боргу: 361000 грн., інфляційні витрати 2833,37 грн., 3 % річних в сумі 275,75 грн., відсотки за користування грошовими коштами 43767,12 грн., пеня 18907,19 грн, та судовий збір у розмірі 4267,70 грн. (а.с.21-22).

10.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2020 року № 61200664 (а.с.51).

10.02.2020 року одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, та становить 42 678,34 грн. (а.с.53).

27.01.2025 року на адресу Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Одеса) надійшла заява від стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу та зняття арешту з майна (а.с.54-55).

29.01.2025 року державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служб у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Молчановою А.С., керуючись п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У вказаній постанові зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 409818,62 гривні; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 1696,31 гривня (а.с.56).

29.01.2025 державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Молчановою А.С., винесено постанову про стягнення виконавчого збору, залишок якого на момент повернення виконавчого документа стягувачу, становив 40982,03 грн. (а.с.58-59).

Позивач вважає, що постанова про стягнення суми виконавчого збору є протиправною.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1,5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актам.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, (далі - Інструкція) розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і Закону України "Про виконавчі провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавчі провадження" підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Таким чином, стягнення суми виконавчого збору та винесення постанови про її стягнення, постанови про відкриття виконавчого провадження, дає підстави прийти суду до висновку, що такі рішення є протиправними, оскільки при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду (як у даному випадку).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а постанова про стягнення виконавчого збору від 29.01.2025р. у виконавчому провадженні № 61200664, винесена головним державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Молчановою Антоніною Сергіївною, підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, адже докази того, що відповідач вчинив дії для виконання рішення суду ним не були надані.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., позовна заява подана через систему «Електронний суд».

Суд на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України дійшов висновку про стягнення з Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 287, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.01.2025р. у виконавчому провадженні ВП №61200664, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 40982,03 грн. на користь стягувача Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Стягнути з Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 287, 293 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Новоодеський відділ Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34992415; адреса: вул. Центральна, буд. 179, м. Нова Одеса, Миколаївський район, Миколаївська область, 56602).

Третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя М.М. Аракелян